Постанова № 54056218, 03.12.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2015 р. Справа № 554/12105/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Жигилія С.П. , Любчич Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 24.09.2015р. по справі № 554/12105/15-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві

про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,

ВСТАНОВИЛА

07.09.2015 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві (далі по тексту УПФУ Октябрського району в м. Полтаві, відповідач), в якому просив суд визнати дії відповідача протиправними та зобов'язати провести перерахунок та виплату пенсії на його користь відповідно до ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 24.09.2015 року по справі № 554/12105/15-а, прийнятою в порядку скороченого провадження, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві про визнання дій протиправними та зобов'язання провести перерахунок і виплату пенсії відповідно ст.51 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відмовлено.

Позивач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, неповне зясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 24.09.2015 року по справі № 554/12105/15-а, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив про неналежне повідомлення позивача судом першої інстанції про дату, час та місце розгляду справи, внаслідок чого позивач був позбавлений права на участь у розгляді своєї справи.

З огляду на приписи ч.8 ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України справа підлягає розгляду в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 отримує пенсію за віком, призначену з 06.10.2013 року відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на підставі постанови Октябрського районного суду м. Полтави від 24.03.2014 року, залишеної без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду.

При обчисленні пенсії ОСОБА_2 до уваги взято страховий стаж, тривалістю 19 років 2 місяці 5 днів, в тому числі період участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 04.10.1987 року по 05.11.1987 року, зарахований в 3-х кратному розмірі. Коефіцієнт стажу з урахуванням кратності 1,35 складає 0,25875. Заробітну плату враховано за 60 місяців роботи з 01.10.1987 року по 30.09.1992 року та за період страхового стажу з 01.07.2000 року по 30.09.2013 року, коефіцієнт заробітку становить 1,513117, заробіток для обчислення пенсії з застосуванням показника середньомісячного заробітку по Україні за 2012 рік - 2368,70 грн., становить 3584,25 грн. Розмір пенсії станом на 01.03.2015 року становить 1098,24 грн. на місяць, в тому числі 170,82 грн. - додаткова пенсія потерпілому внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії.

Не погодившись із розміром нарахованої пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання дій відповідача протиправними та зобовязання здійснити перерахунок пенсії відповідно до ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем не надано доказів отримання позивачем відповідної заробітної плати, відмову УПФУ Октябрського району в м. Полтаві у перерахунку пенсії не можна вважати протиправною.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, однак з інших підстав та мотивів.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що підставою для звернення ОСОБА_2 до суду з даним позовом слугувала незгода позивача з розміром його пенсії. Однак, зі змісту позову та апеляційної скарги неможливо встановити, які норми закону, на думку позивача, порушено відповідачем при нарахуванні йому пенсії, та за який період пенсія позивача підлягає перерахунку.

При цьому, у прохальній частині позову ОСОБА_2 ставляться вимоги щодо здійснення перерахунку пенсії відповідно до ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою урегульовано питання виплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровю, особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорій 2, 3 та 4.

Колегія суддів зазначає, що згідно з ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Статтею 49 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_2 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1987 році 2 категорії, що підтверджується посвідченням серії А № 128487, копія якого наявна в матеріалах справи.

Матеріалами справи підтверджено, що постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 24.03.2014 року по справі № 554/3067/14-а, яка набрала законної сили як така, що залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду, задоволено позовні вимоги ОСОБА_1.

Визнано нечинним рішення № 563 від 03.12.2013 року УПФУ Октябрського району в м. Полтаві, яким ОСОБА_2 відмовлено у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 8 років.

Зобовязано Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві призначити пенсію ОСОБА_2 зі зниженням пенсійного віку на 8 років відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з дня виникнення права на пенсію 06 жовтня 2013 року, та вчинити дії по виплаті нарахованих сум.

На підставі вищевказаного судового рішення позивач отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування», однак, з 52-річного віку як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Так, відповідно до ч.1 ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зокрема, особам, які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів - на 8 років.

При цьому, частиною 3 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

Згідно зі ст.53 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, та щомісячна компенсація сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачуються повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Статтею 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що особам, віднесеним до категорій 2, 3, 4 призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Наявність у Кабінету Міністрів України права визначати порядок та розмір вказаних виплат констатовано Рішенням Конституційного Суду України від 25.01.2012 року.

Так, вказаним Рішенням Конституційного Суду України від 25.01.2012 року визначено, що в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 96, пунктів 1, 2, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Відповідно до п.1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого вищезазначеною постановою (далі по тексту Порядок № 1210) цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - пенсії).

У відповідності до пп.2 п.13 Порядку № 1210 (в редакції, чинній на час призначення позивачеві пенсії) щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплачується у таких розмірах до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2012 р.: особам, що належать до категорії 2, - 15 відсотків; з 1 липня 2012 р. особам, що належать до категорії 2, - 18 відсотків.

Підпунктом 2 пункту 13 Порядку в редакції згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 р. N 112, чинній з 25.03.2014 року, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплачується у таких розмірах: особам, що належать до категорії 2 - 170,82 гривні.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується позивачем по справі, ОСОБА_2 станом на 01.03.2015 року отримував додаткову пенсію в розмірі 170,82 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що нарахування позивачеві додаткової пенсії узгоджується з приписами ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а відтак, підстави для зобовязання УПФУ Октябрського району в м. Полтаві здійснити перерахунок пенсії позивача відповідно до ст.51 даного Закону, відсутні.

Разом з цим, судом апеляційної інстанції встановлено, що 21.07.2015 року представник позивача ОСОБА_3 звернулась в інтересах ОСОБА_1 до УПФУ Октябрського району в м. Полтаві із заявою від 14.07.2015 року про перерахунок пенсії позивача, в якій зазначила, що згідно з поданою заявою 07.10.2013 року позивача було переведено на пенсію за віком, яка виплачується в розмірі відшкодування фактичних збитків за нормами Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак, він отримує пенсію у значно меншому розмірі, ніж це передбачено вищевказаним Законом. Крім того, у цій заяві представник позивача послалась на ст.ст.19, 22, 64 Конституції України, зазначив, що передбачена законодавством виплата пенсії «чорнобильцям» виплачується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового бюджету Пенсійного фонду України та вказав, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 16.01.2014 року № 719-VІІ, який набрав чинності з 01.01.2014 року, такі обмеження не встановлені. У звязку з чим, представник позивача просила здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1, здійснити донарахування та виплату йому пенсії як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеній до 2 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та повідомити письмово про результати ознайомлення з даною заявою та вжиті відповідачем заходи.

Листом УПФУ Октябрського району в м. Полтаві № 201/Г-04 від 03.08.2015 року, копію якого надано позивачем до матеріалів справи, позивача повідомлено, що пенсійне забезпечення осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, з 01.01.2012 року врегульовано Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою затверджено Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання і пенсій у звязку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначених відповідно до ст.ст.54, 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Вказано, що пенсії за бажанням вищезазначених осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків. Зазначено, що оскільки позивач отримує пенсію, призначену відповідно до ст.55 вищезазначеного Закону, порядок обчислення пенсій, встановлений Постановою Кабміну № 1210, на позивача, як особу, віднесену до 2 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, не розповсюджується (а.с.7).

З приводу питань, порушених у заяві ОСОБА_2 про перерахунок пенсії, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в якості державної пенсії позивач отримує пенсію за віком на загальних підставах, передбачених Законом України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування», однак, ця пенсія йому призначена раніше - зі зниженням пенсійного віку до 52 років згідно зі ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Крім того, позивач отримує додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоровю.

Слід відмітити, що Законом України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування» не встановлено мінімального розміру державної пенсії для осіб, віднесених до категорії 2, як це передбачено для осіб категорії 1 у кратних розмірах до мінімального розміру пенсії за віком.

Таким чином, питання наявності або відсутності обмеження в частині надання Кабінету Міністрів України права визначати порядок і розмір соціальних виплат, про які йдеться у заяві представника позивача від 14.07.2015 року, у випадку позивача можуть стосуватися лише додаткової пенсії.

Так, відповідно до ч.1 ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком.

Законом України від 16.01.2014 року № 719-VІІ «Про Державний бюджет України на 2014 рік» в редакції, чинній з 01.01.2014 року, дійсно не було передбачено обмежень щодо розміру пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Однак, Законом України від 31.07.2014 р. N 1622-VII «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», який набрав чинності з 03.08.2014 року, Прикінцеві положення Закону № 719-VІІ було доповнено пунктом 6-7, згідно з яким норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.

Таким чином, з 03.08.2014 року норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, а відтак, при визначенні розміру додаткової пенсії позивачеві в період з 03.08.2014 року застосуванню підлягає вищевказана постанова Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» (в редакції, чинній з 01.01.2014 року) норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги ОСОБА_2 про нарахування додаткової пенсії без застосування обмежень, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», задоволенню не підлягають.

Щодо доводів позивача, викладених у позовній заяві, про те, що згідно з пунктом 1 Постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 07.05.1986 року № 524-156 «Про умови оплати праці й матеріального забезпечення працівників підприємств і організацій зони Чорнобильської АЕС», постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 року № 665-195 «Про оплату праці і матеріальне забезпечення працівників підприємств, організацій і установ, які виконували роботи, повязані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища» тарифна ставка позивача повинна бути підвищена на 100%, застосована кратність 4 при розрахунку заробітку, оплачений розмір премії, виходячи зі збільшеної у два рази тарифної ставки та із застосуванням кратності 4 60%, додаткова премія 400 крб., збережений середній заробіток, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.1 Порядку № 1210 цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - пенсії).

Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Згідно з п.10 Порядку № 1210 призначення пенсії із заробітної плати, одержаної за роботу за межами зони відчуження, провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Частиною 1 статті 40 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV (далі по тексту Закон № 1058), яка є загальною нормою щодо порядку визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, при обчисленні пенсії ОСОБА_1 взято заробітну плату за 60 місяців роботи з 01.10.1987 року по 30.09.1992 року та за період страхового стажу з 01.07.2000 року по 30.09.2013 року.

Таким чином, позивачеві у відповідності до ч.1 ст.40 Закону № 1058 для обчислення пенсії взято заробітну плату за весь період страхового стажу після 01.07.2000 року та за 60 календарних місяців до 2000 року, в тому числі, але не виключно, за період роботи в зоні відчуження з 04.10.1987 року по 05.11.1987 року.

Колегія суддів вважає за необхідне вказати, що за змістом п.1 Порядку № 1210 обчислення пенсії із заробітної плати, виключно одержаної в зоні відчуження, відбувається лише за бажанням пенсіонера.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, питання про перерахунок пенсії із заробітної плати за роботу в зоні відчуження у заяві від 14.07.2015 року (подана 21.07.2015 року) не ставилось.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що у відповідача були відсутні підстави для перерахунку пенсії ОСОБА_2 із заробітної плати, одержаної в зоні відчуження, згідно з Порядком № 1210, за заявою позивача від 14.07.2015 року, поданої 21.07.2015 року.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2, однак, з інших підстав, ніж ті, якими мотивоване рішення суду першої інстанції.

У відповідності до п.1 ст.201 КАС України правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального права, є підставою для зміни постанови суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Октябрського районного суду м. Полтави від 24.09.2015 року по справі № 554/12105/15-а підлягає зміні з підстав та мотивів відмови у задоволенні позову.

Колегія суддів відхиляє доводи позивача по справі про порушення норм процесуального права (ч.1 ст.33, ч.ч.1, 3 ст.36, ч.ч.1, 3 ст.56 Кодексу адміністративного судочинства України неналежне повідомлення про дату, час та місце судового засідання), оскільки такі порушення не призвели до неправильного вирішення справи, а відтак, у розумінні п.4 ч.1 ст.202 КАС України, не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що дану справу судом першої інстанції було розглянуто в порядку скороченого провадження.

Так, відповідно до пп.2 ч.1 ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України cкорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо, зокрема, оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Про відкриття скороченого провадження суд виносить ухвалу, копія якої разом з копією позовної заяви та доданих до неї документів невідкладно надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу. В ухвалі в обов'язковому порядку зазначаються строк подання заперечення проти позову, порядок його подання, а також наслідки неподання такого заперечення. Відповідач у десятиденний строк з дня одержання такої ухвали та копій документів може подати заперечення проти позову та необхідні документи або заяву про визнання позову. Якщо справа розглядається судом за місцезнаходженням відповідача, то заперечення проти позову чи заява про визнання позову мають бути подані безпосередньо до канцелярії суду (ч.3 ст.183-2 КАС України).

Таким чином, обовязок щодо невідкладного направлення копії ухвали про відкриття скороченого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення Кодексом адміністративного судочинства України передбачено лише для відповідача.

Суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами розгляду справи у скороченому провадженні суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав приймає законне судове рішення. У разі недостатності повідомлених позивачем обставин або якщо за результатами розгляду поданого відповідачем заперечення суд прийде до висновку про неможливість ухвалення законного судового рішення без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, суд розглядає справу за загальними правилами цього Кодексу, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.

За приписами ч.5 ст.183-2 КАС України справа повинна бути розглянута у порядку скороченого провадження протягом таких строків: 1) не пізніше наступного дня з дня надходження до суду заяви відповідача про визнання позову; 2) не пізніше трьох днів з дня закінчення строку, передбаченого частиною третьою цієї статті, якщо до суду не було подано заперечення відповідача та за умови, що справа розглядається судом за місцезнаходженням відповідача; 3) не пізніше трьох днів - у разі якщо протягом семи днів з дня закінчення строку, передбаченого частиною третьою цієї статті, до суду не надійшло заперечення відповідача та за умови, що справа не розглядається судом за місцезнаходженням відповідача; 4) не пізніше п'яти днів з дня подання відповідачем заперечення проти позову.

У відповідності до ч.8 ст.183-2 КАС України постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Не допускається розгляд у порядку скороченого провадження адміністративних справ, які належить розглядати колегією суддів, а також адміністративних справ щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму (ч.11 ст.183-2 КАС України).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів відмічає, що судом першої інстанції не було порушено обмежень, встановлених статтею 183-2 КАС України, щодо розгляду справи в порядку письмового провадження. Так, дана адміністративна справа не є такою, яку належить розглядати колегією суддів, та не стосується правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму, не потребує виклику сторін та проведення судового засідання, оскільки наявних у справі письмових доказів достатньо для її розгляду. Рішення по справі прийнято у строк, встановлений пунктом 4 частини 5 статті 183-2 КАС України.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що розгляд судом першої інстанції справи в порядку скороченого провадження не призвів до порушення прав позивача або неправильного вирішення справи, а тому вищенаведені доводи позивача не є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.160, 167, 183-2, 195, 196, 201, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 24.09.2015р. по справі № 554/12105/15-а змінити з підстав та мотивів відмови у задоволенні позову.

В іншій частині постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 24.09.2015р. по справі № 554/12105/15-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною та оскарженню не підлягає в силу приписів ч.8 ст.183-2 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_4Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_5 ОСОБА_6