Ухвала суду № 54056167, 11.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2015 року м. Київ К/800/24761/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.01.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2014

у справі № 826/17550/13-а Окружного адміністративного суду міста Києва

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі - СПД ОСОБА_2, підприємець)

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.01.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2014, позов вимоги СПД ОСОБА_2 задоволено: податкове повідомлення - рішення ДПІ від 10.07.2013 № 0002541720, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання за основним платежем «податок з доходів фізичних осіб» у сумі 192511,68 грн., та податкове повідомлення-рішення ДПІ від 10.07.2013 № 0002531720, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у сумі 3229260,00 грн., - визнані протиправними та скасовані.

У касаційній скарзі ДПІ, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати та відмовити в задоволенні позову.

Позивач не реалізував процесуальне право щодо подання заперечень проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у межах касаційної скарги, юридичної оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки, викладені в акті від 27.05.2013 № 361/17-20/НОМЕР_1 про результати документальної планової виїзної перевірки СПД ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та своєчасності внесення до бюджету податків, зборів та інших платежів за період з 01.07.2010 по 31.12.2012. Згідно з цими висновками СПД ОСОБА_2 порушено вимоги статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» (далі - Декрет № 13-92), підпункту «а» пункту 19.1 статті 19 Закону України від 22.05.2003 № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі - Закон №889-IV), підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин, з приводу прав і обов'язків сторін в яких виник спір; далі - Закон № 168/97-ВР), пункту 177.2 статті 177, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК), що полягало у завищенні в податковому обліку суми витрат на 1 283 411,21 грн. за рахунок включення витрат з придбання товарів (харчових продуктів) у ТОВ «Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн» і ТОВ «Оптовік плюс» і відповідно у заниженні податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб на 192 511,68 грн., у завищенні податкового кредиту за податковими накладними, виписаними цими постачальниками, на загальну суму 253 848,00 грн. та заниження ПДВ на таку ж суму.

Такі висновки податкового органу вмотивовані посиланням на безтоварність поставок по операціях з придбання позивачем товарів (продукти харчування) у ТОВ «Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн» та ТОВ «Оптовік плюс», оскільки під час здійснення заходів податкового контролю (використані результати перевірок ТОВ «Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн» та ТОВ «Оптовік плюс») встановлено, що вказані підприємства за фактичною/юридичною адресою не знаходяться, не мають матеріально-технічних, виробничих та трудових ресурсів, необхідних для досягнення результатів економічної діяльності.

У судовому процесі встановлено, що СПД ОСОБА_2, зареєстрований як фізична особа-підприємець Виконавчим комітетом Ватутінської міської ради Черкаської області 23.02.1999, перебуває на податковому обліку в ДПІ у Святошинському районі м. Києва, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків за формою № 4-ОПП від 20.01.2010 № 82/29-112 (т. 1 а.с. 28-29); як платник ПДВ зареєстрований з 06.02.2010, що підтверджується даними з реєстру платників ПДВ, розміщеному на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України (www.sts.gov.ua) та свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ (т. 1 а.с. 30); відповідно до довідки № 7260 Головного управління статистики у м. Києві про визначення класифікаційних даних, до видів діяльності позивача за КВЕД відноситься, зокрема, неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (т. 1 а.с. 31). Позивач уклав договори поставки із ТОВ «Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн» від 29 11.2010 № 29112010 та ТОВ «Оптовік плюс» від 01.01.2011 № 11018, за умовами яких продавець (ТОВ «Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн», ТОВ «Оптовік плюс») зобов'язується передати у власність покупця (позивача) товар (харчові продукти: горіхи, цукати, сухоруким та інше); укладені між позивачем та його контрагентами договори підписані належними особами; на користь підприємця його контрагентами виписано рахунки-фактури та податкові накладні; кредиторську заборгованість перед ТОВ «Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн» за поставлений товар позивач погасив шляхом сплати грошових коштів на користь ТОВ «Альбатрос-К» на підставі договору про переведення боргу від 10.01.2011 № 10012011, укладеного між СПД ОСОБА_2 (боржник), ТОВ «Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн» (кредитор), ТОВ «Альбатрос-К» (новий кредитор).

На підставі оцінки вище перелічених доказів суд зробив висновок, що надані позивачем документи щодо здійснення господарських операцій, фінансові показники яких він відтворив у податковому обліку за наслідками операцій із придбання товарів у ТОВ «Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн» та ТОВ «Оптовік плюс», за відсутності доказів з боку ДПІ, що ці документи містять недостовірну інформацію, дійшов висновку про недоведеність податковим органом в судовому процесі, що дані податкового обліку СПД ОСОБА_2 не відповідають дійсності.

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР (втратив чинність з 01.01.2011 у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) платник податку (покупець) має право включити сплачені ним у ціні придбаних товарів (послуг) суми податку до податкового кредиту за умови використання отриманих товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цієї ж статті не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з положеннями пункту 198.6 цієї ж статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пункт 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 цього Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. Це однаковою мірою стосується як суми витрат, так і суми податкового кредиту.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність правову оцінку податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками товарів (робіт, послуг), якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності, та фактично придбав товари (послуги) у цих постачальників. Одне лише порушення постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування валових витрат чи податкового кредиту, якщо в судовому процесі не встановлено факту обізнаності чи-то сприяння покупцем постачальнику в ухиленні від оподаткування (факту участі у незаконній податковій мінімізації). За відсутності встановлення такого факту платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит та/або на валові витрати за неправомірну діяльність його контрагентів.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суди попередніх інстанцій, зробивши з дотриманням норм статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України оцінку доказів, наданих позивачем на спростування доводів податкового органу про недостовірність даних податкового обліку, задекларованих у період з 01.07.2010 по 31.12.2012 за наслідками господарських операцій з ТОВ «Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн» та ТОВ «Оптовік плюс», та з огляду на відсутність доказів з боку ДПІ щодо підтвердження вчинення СПД ОСОБА_2 податкового правопорушення, дійшли обґрунтованого висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір у цій справі.

Доводи, наведені ДПІ у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.01.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та з підстав, визначених ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев