Постанова № 54055306, 25.11.2015, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2015 року м.Житомир справа № 806/5040/15

категорія 8.3.11

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чернової Г.В.,

секретар судового засідання Халімончук С.С.,

за участю: представника позивача,

представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Компанії з обмеженою відповідальністю "ВЕНСІМАРС МЕНЕДЖМЕНТ ЛІМІТЕД" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом та, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить:

- визнати протиправним рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області від 03.11.2015 щодо невзяття на облік платником податку на нерухоме майно Компанію з обмеженою відповідальністю "ВЕНСІМАРС МЕНЕДЖМЕНТ ЛІМІТЕД" за місцезнаходженням належного їй на праві власності об'єкту нерухомості - нежилих приміщень загальною площею 5908,60 кв.м, розташованих за адресою : м.Житомир, вул.Київська 37.

- зобов'язати Житомирську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області вчинити дії: взяти на облік платником податку на нерухоме майно в Житомирській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області Компанію з обмеженою відповідальністю "ВЕНСІМАРС МЕНЕДЖМЕНТ ЛІМІТЕД" за місцезнаходженням належного їй на праві власності об'єкту нерухомості - нежилих приміщень загальною площею 5908,60 кв.м, розташованих за адресою : м.Житомир, вул.Київська 37.

В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що Компанія з обмеженою відповідальністю "ВЕНСІМАРС МЕНЕДЖМЕНТ ЛІМІТЕД" є власником нерухомого майна, розташованого за адресою : м.Житомир, вул.Київська 37. З 01.09.2015 набули чинності зміни до Податкового кодексу України, відповідно до п.64.5 якого, у разі отримання іноземною компанією або організацією майнових прав на нерухомість або землю в Україні, які підлягають оподаткуванню, якщо спосіб та цілі отримання цього майна не потребують створення такою компанією відокремленого підрозділу або постійного представництва нерезидента в Україні такий нерезидент береться на облік у контролюючому органі за місцезнаходженням відповідного об'єкта після подання наступних документів: заяви; копії витягу з торговельного, банківського або судового реєстру, виданого в країні реєстрації іноземної компанії, організації та легалізованого в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, що супроводжується нотаріально засвідченим перекладом українською мовою; нотаріально засвідченої копії правовстановлювальних документів, якими підтверджується право власності на нерухомість або право власності чи користування земельною ділянкою, виданих та зареєстрованих на ім’я нерезидента уповноваженими органами України. З метою взяття на облік за місцезнаходженням нерухомого майна, товариством було подано зазначені документи, проте рішенням податкового органу від 03.11.2015 у взятті на облік було відмовлено. Однак воно є необгрунтованим, оскільки було подано всі необхідні документи та обгрунтовано, що спосіб і цілі отримання нерухомого майна не потребують створення представництва в Україні. Крім того, невзяттям на облік, відповідач перешкоджає підприємству сплачувати податок на нерухоме майно всупереч пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 Податкового кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у позові та просив його задовільнити.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у письмовому запереченні.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається з свідоцтва про інкорпорацію від 13.06.2005 НЕ 161862 (а.с.69-73), довідки-підтвердження статусу податкового резидента (а.с.21-25), "ВЕНСІМАРС МЕНЕДЖМЕНТ ЛІМІТЕД" зареєстроване як Товариство з обмеженою відповідальністю згідно законодавства Республіки Кіпр за ІПН 12161862Н, є податковим резидентом Республіки Кіпр, відповідно являється іноземною компанією.

Відповідно до договору купівлі-продажу майнового комплексу № 384 від 08.02.2006 (а.с.26-31), витягу з Державного реєстру правочинів (а.с.32), акту приймання-передачі майнового комплексу (а.с.33), витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.34), позивач з лютого 2006 року є власником майнового комплексу загальною площею 5908,60 кв.м, розташованого за адресою: м.Житомир, вул.Київська 37.

28.08.2015 Компанія з обмеженою відповідальністю "ВЕНСІМАРС МЕНЕДЖМЕНТ ЛІМІТЕД" звернулась до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області із заявою, в якій просила відповідно до абз.5-9 п.64.5 Податкового кодексу України взяти її на облік як платника податку на нерухоме майно за місцезнаходженням належного їй на праві власності об'єкту нерухомості - нежилих приміщень загальною площею 5908,60 кв.м, розташованих за адресою : м.Житомир, вул.Київська 37 (а.с.9-10).

У відповідь на вказану заяву, Житомирська ОДПІ листом від 03.11.2015 № 11967, запропонувала позивачу подати документи щодо реєстрації в органах податкової служби постійного представництва на території України.

Суд розцінює вказаний лист як відмову у реєстрації Компанії з обмеженою відповідальністю "ВЕНСІМАРС МЕНЕДЖМЕНТ ЛІМІТЕД" як платника податку на нерухоме майно, проте він не є рішенням суб'єкту владних повноважень (про що зазначає позивач у своїх вимогах) з усіма притаманними йому ознаками в розумінні Податкового кодексу України.

Досліджуючи правомірність дій відповідача щодо відмови Компанії з обмеженою відповідальністю "ВЕНСІМАРС МЕНЕДЖМЕНТ ЛІМІТЕД" у реєстрації як платника податку на нерухоме майно, суд зазначає наступне.

Відповідно до абзаців 5-9 пункту 64.5 статті 64 Податкового кодексу України, у разі отримання іноземною компанією або організацією майнових прав на нерухомість або землю в Україні, які підлягають оподаткуванню, якщо спосіб та цілі отримання цього майна не потребують створення такою компанією (організацією) відокремленого підрозділу або постійного представництва нерезидента в Україні, такий нерезидент береться на облік у контролюючому органі за місцезнаходженням відповідного об’єкта після подання таких документів:

- заяви за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;

- копії витягу з торговельного, банківського або судового реєстру, виданого в країні реєстрації іноземної компанії, організації та легалізованого в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, що супроводжується нотаріально засвідченим перекладом українською мовою;

- нотаріально засвідченої копії правовстановлювальних документів, якими підтверджується право власності на нерухомість або право власності чи користування земельною ділянкою, виданих та зареєстрованих на ім’я нерезидента уповноваженими органами України;

- дані про представника платника податку.

Як вбачається із заяви позивача від 28.08.2015, на виконання вимог даної статті, ним було зазначено що:

- спосіб і цілі отримання даного нерухомого майна не потребують створення Компанією відокремленого підрозділу або постійного представництва в Україні;

- всі площі вказаного об'єкту нерухомості Компанія передала в оренду та не веде постійної господарської діяльності на території України, у зв'язку із цим всі орендні платежі переказують за кордон на рахунок Компанії на підставі актів цінової експертизи ДП "Держзовнішінформ".

Також заявником було додано наступні документи: форма 1-ОПП; нотаріально засвідчена копія сертифікату з Міністерства торгівлі, промисловості та туризму Республіки Кіпр, легалізованого в установленому порядку, що супроводжується нотаріально засвідченим перекладом українською мовою; нотаріально засвідчені копії правовстановлювальних документів на нерухоме майно - договору купівлі-продажу від 08.02.2006, угоди про внесення змін від 14.09.2006, витягу про реєстрацію права власності від 08.02.2007; нотаріально засвідчена копія довіреності підписанта; копія паспорта підписанта.

Відмовляючи у взятті на облік, відповідач послався на лист Міністерства доходів і зборів України від 06.08.2013 N 14101/7/99-99-18-05-01-17 "Щодо обліку іноземних компаній як платників податків" та зазначив, що купівля нерухомості, її обслуговування та утримання в належному стані передбачає перебування на території України представництва чи представника нерезидента, наділеного правами діяти від імені та в інтересах щодо такої нерухомості, як то укладення на користь нерезидента договорів купівлі-продажу та/або отримання у власність чи оренду землі, сплати коштів за поточне утримання нерухомості у належному стані (комунальні платежі, охорона, ремонт тощо), а також внесення до бюджету плати за землю або орендної плати щодо земельних ділянок, на яких розташовані такі об'єкти нерухомого майна. Вирішенням всіх питань, пов'язаних із використанням нерухомості, може займатись установа або особа, яка представляє інтереси іноземного суб'єкта господарської діяльності в Україні і має на це належним чином оформлені відповідні повноваження, тобто представництво іноземного суб'єкта господарської діяльності в розумінні статті 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність". У випадку здавання нерухомості в оренду або проведення повністю або частково іншої господарської діяльності іноземним суб'єктом на території України матиме місце постійне представництво нерезидента відповідно до визначення, даного у пункті 14.1.193 статті 14 Податкового кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.5 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи, ратифікованої Верховною Радою України 4 липня 2013 року, термін "постійне представництво" означає постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність підприємства.

Згідно пп.14.1.193 Податкового кодексу України, постійне представництво - постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар’єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів, сервер.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що Компанія не веде на території України постійної господарської діяльності, а тому потреби створювати постійне представництво немає, будь-яких рішень з цього приводу підприємством не приймалось. Об'єкт нерухомості нежилих приміщень загальною площею 5908,60 кв.м, розташованих за адресою: м.Житомир, вул.Київська 37 перебуває в оренді у представництва "РОНАЛОР ІНТЕРТЕЙМЕНТ ЛТД" згідно договору № 03/0214-ЖТ-О від 01.02.2014 та утримується за рахунок орендаря, всі орендні платежі переказуються на рахунок компанії за кордон відповідно до експертного висновку ДП "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків" від 29.05.2015 № 1/6406 (а.с.48). Відповідно діяльність іноземного підприємства, пов'язана виключно з отриманням орендних платежів не потребує створення відокремленого підрозділу чи постійного представництва.

Суд погоджується з доводами позивача та зазначає, що чинним законодавством України не передбачено обов'язку нерезидента створювати постійне представництво на території України у разі набуття ним нерухомого майна та з метою сплати податку на нерухоме майно. Рішення про доцільність створення такого представництва приймається самим нерезидентом у випадку необхідності ведення постійної господарської діяльності та з урахуванням економічної обгрунтованості такого створення.

Отже, посилання представника відповідача на лист Міністерства доходів і зборів України від 06.08.2013 N 14101/7/99-99-18-05-01-17 "Щодо обліку іноземних компаній як платників податків" є безпідставним, окрім того, він носить рекомендаційний характер та не є обов'язковим для виконання.

Також необхідно зазначити, що відповідно до вимог пп. 16.1.1. та пп. 16.1.4. Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний:

- стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України;

- сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 266.1.1. Податкового кодексу України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Досліджуючи системний зв'язок пп. 16.1.1. та пп. 16.1.4, пп. 266.1.1, абзаців 5-9 пункту 64.5 статті 64 Податкового кодексу України, суд робить висновок, що нерезидент, який є власником житлової та/або нежитлової нерухомості зобов'язаний стати на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням відповідного об’єкта після подання документів передбачених кодексом з метою сплати податку на нерухоме майно.

Оскільки позивачем було подано всі необхідні документи, претензій до яких у податкового органу немає, а Компанією зазначено, що спосіб і цілі отримання нерухомого майна не потребують створення відокремленого підрозділу або постійного представництва нерезидента в Україні, у Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області виник обов'язок (а не право) взяти на облік нерезидента за місцезнаходженням об’єкта нерухомості.

Враховуючи, що даний обов'язок виконано не було, дії контролюючого органу, що виразились у відмові у постановці на облік Компанії з обмеженою відповідальністю "ВЕНСІМАРС МЕНЕДЖМЕНТ ЛІМІТЕД", є протиправними.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх дій, відповідно позов необхідно задовільнити та зобов'язати Житомирську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області взяти на облік платником податку на нерухоме майно Компанію з обмеженою відповідальністю "Венсімарс Менеджмент Лімітед".

Відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України позивачу підлягають відшкодуванню понесені ним судові витрати у справі зі сплати судового збору в розмірі 2436,00 грн.

Керуючись статтями 158-163,254 Кодексу адміністративного судочинства України ,

постановив:

Адміністративний позов задовільнити.

Визнати дії Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області неправомірними.

Зобов'язати Житомирську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області взяти на облік платником податку на нерухоме майно Компанію з обмеженою відповідальністю "Венсімарс Менеджмент Лімітед".

Стягнути з Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на користь Компанії з обмеженою відповідальністю "Венсімарс Менеджмент Лімітед" сплачений судовий збір в розмірі 2436,00 грн.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Г.В. Чернова

Повний текст постанови виготовлено: 02 грудня 2015 р.