Ухвала суду № 54053947, 02.12.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/10823/15 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Карпушова О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

02 грудня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кобаля М.І., секретаря судового засідання Самсонової М.М., за участю представника позивача Миронюка В.П., представника відповідача Борозни М.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Квазар" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2015 року у адміністративній справі № 826/10823/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Квазар" до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

05.06.2015 року Публічне акціонерне товариство "Квазар" (далі - ПАТ "Квазар") звернувся до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.05.2015 року № 0010211501, яким зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 431 614, 73 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення в порушення норм чинного законодавства.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2015 року у задоволені позову відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивач не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2015 року як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Апеляційну скаргу обгрунтовано доводами, аналогічними позовній заяві.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, головним державним ревізором-інспектором відділу контролю за декларуванням податку на додану вартість управління оподаткування юридичних осіб на підставі п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 та п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України проведено перевірку платника податку ПАТ «.Квазар» з питань своєчасності сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість.

За результатами перевірки складено Акт від 06.05.2015 року № 1940/26-56-15-01-18 про порушення ПАТ "Квазар" п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України в частині несплати протягом граничних строків узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 21.05.2015 року № 0010211501, яким зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20 % у сумі 431 614, 73 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ "Квазар" 12.01.2105 року звертався до Головного управління ДФС у м. Києві та до Начальника Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві із заявами про надання розстрочення податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 524 048,65 грн. та 1 025 215,00 грн.

Крім того, 25.02.2015 року позивач повторно звертався до Головного управління ДФС у м. Києві та до Начальника Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві із заявами про надання розстрочення податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 1 549 263,65 грн.

Лише 25.05.2015 року ПАТ "Квазар" отримав відповідь від 19.05.2015 року № 6534/10/26-56-23-05 за зазначеними вище заявами про відмову у надані розстрочення податкового боргу.

Позивач не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з даним позовом.

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені, знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання визнаються податковим боргом (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Пунктом 100.1 статті 100 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI передбачено розстрочення податкового боргу, яким є перенесення строків сплати платником податків податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього кодексу.

Згідно пункту 100.2 статті 100 Податкового кодексу України платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу.

Порядок розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики (пункт 100.13 статті 100 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 100 Податкового кодексу України розроблений Порядок розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 574, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 р. за № 1853/24385 (далі - Порядок).

Згідно пункту 1.4. розділу І Порядку, розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) вважається наданим, якщо на підставі заяви платника податків прийнято відповідне рішення органу доходів і зборів та укладено договір про розстрочення (відстрочення).

Пунктом 3.9. розділу ІІІ Порядку передбачено, що на розстрочені (відстрочені) грошові зобов'язання (податковий борг) пеня та штрафи не нараховуються з дати укладання (підписання) договору до закінчення строку дії договору про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, листами Головного управління ДФС у м. Києві від 03.02.2015 року № 7/26-15-23-02-14 та від 12.03.2015 року № 5753/7/26-15-23-02-15 ПАТ «Квазар» відмовлено у розстроченні податкових зобов'язань. (а.с. 119-125).

У судовому засіданні позивачем зазначене не заперечувалось.

Отже, доводи апелянта про автоматичну розстрочку податкових зобов'язань у зв'язку з відсутністю відповідей податкового органу є безпідставними.

Щодо незгоди позивача з сумою штрафних санкцій, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації (203.2. ст. 203 Податкового кодексу України).

З акту перевірки від 06.05.2015 року № 1940/26-56-15-01-18 вбачається, що за позивачем рахувалась заборгованість станом на момент проведення перевірки та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з кількістю днів прострочки від 8 до 84.

Крім того, доводи апелянта щодо сплати податкових зобов'язань по зазначеним податковим періодам в інші дні також є необґрунтовані, оскільки не підтверджені відповідними документами.

Приписами п. 126.1 ст.126 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що через відсутність погодження розстрочення податкових зобов'язань позивача, а також з огляду несвоєчасну їх оплату, відповідачем правомірно застосовано штрафні санкції у розмірі, визначеному абзацом 2 п. 126.1 ст.126 Податкового Кодексу України.

Отже, податкове повідомлення-рішення від 21.05.2015 року № 0010211501, яким зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 431 614, 73 грн., прийняте відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, й не підлягає скасуванню.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Отже, доводи апелянта не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування постанови.

Повний текст ухвали виготовлено 04.12.2015 р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Квазар" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2015 року, залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2015 року у адміністративній справі № 826/10823/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Квазар" до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

М.І. Кобаль

.

Головуючий суддя Карпушова О.В.

Судді: Епель О.В.

Кобаль М.І.