Постанова № 54053931, 02.12.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7692/15 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М.

Суддя-доповідач: Карпушова О.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 грудня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кобаля М.І., секретаря судового засідання Самсонової М.М., за участю представника позивач Комісаренка А.В., представника відповідача Баталової Ольги-Марії В'ячеславівни, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталь-Інвест" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 вересня 2015 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталь-Інвест" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

29.04.2015 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Сталь-Інвест" (надалі ТОВ «Сталь-Інвест») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.03.2015 року № 0000101502.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки податкового органу, що правовідносини позивача з деякими контрагентами не мали реального характеру є необґрунтованими та безпідставними, оскільки спростовуються первинними документами, які були надані позивачем.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.09.2015 р. у задоволені позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що податкове повідомлення-рішення не підлягає скасуванню, оскільки позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.09.2015 р., як таку, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду скасуванню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Сталь-Інвест» з питань правомірності нарахування бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень, листопад 2014 року, за результатами якої 14.02.2015 р. складено акт №148/1-26-50-15-02-24190005 (а.с.19).

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п.п. 198.3, 198.5, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого, занижено податкові зобов'язання за вересень 2014 року у розмірі 6458416,00 грн.; завищено податкові зобов'язання за жовтень 2014 року у розмірі 94295,00 грн., за листопад 2014 року у розмірі 127929,00 грн.; завищено податковий кредит за жовтень 2014 року у розмірі 364561,00 грн., за листопад 2014 року у розмірі 81333,00 грн.; завищено від'ємне значення за вересень 2014 у розмірі 6458416,00 грн.; завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на рахунок платника у банку за жовтень 2014 року у розмірі 1666667,00 грн., за листопад 2014 року у розмірі 1393167 грн.; завищено залишок від'ємного значення за листопад 2014 року у розмірі 3625687,00 грн.

Відповідно до акту перевірки відповідач дійшов таких висновків внаслідок аналізу бази даних ІС «Податковий блок», відповідно до якого ТОВ «Автомобільний дом «Вікторія» не подало декларації з податку на додану вартість за жовтень та листопад 2014р. та не відобразило податкові зобов'язання по податкових накладних на суму 4775364грн., в т.ч. ПДВ - 795894грн., які були включені позивачем до складу податкового кредиту.

Також в акті зазначено, що відповідно до бази даних ІС «Податковий блок» ПАТ «Сталь» не подано декларації з податку на додану вартість за листопад 2014р. та не відображено в податкових зобов'язаннях розрахунки коригування на суму 2100000 грн., в т.ч. ПДВ - 350000грн., які було включено до складу податкового кредиту ТОВ «Сталь-Інвест».

Крім того, відповідач в акті перевірки зазначив, що в ході перевірки виявлено серед постачальників суб'єктів господарювання, які надали податковий кредит і не задекларували податкові зобов'язання, й здійснюють операції, не обумовлені економічними причинами (цілями ділового характеру).

За результатами адміністративного (досудового) оскарження, висновки акту перевірки залишено без змін.

На підставі вказаного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.03.2015 року № 0000101502, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень 2014 року у розмірі 1666667,00 грн., за листопад 2014 року у розмірі 1393167,00 грн., нараховано штрафні санкції у розмірі 764958,50 грн. (а.с.43).

Вказані обставини підтверджені відповідними доказами.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що органам державної податкової служби надане право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Порядок проведення перевірок визначений статтями 75-86 Податкового кодексу України.

Стаття 198 Податкового кодексу України визначає підстави виникнення податкового кредиту (в редакції на листопад 2014р.)

Пунктом 198.1. цієї статті передбачалося, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2. цієї статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно п.198.3. цієї статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.5. цієї ж статті платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов'язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до п. 198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (надалі за текстом Закон № 996) метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 Закону № 996 документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинним документом.

Згідно частини 1 статті 9 Закону № 996 первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є підставою для бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог.

Проте, колегія суддів з вказаним висновком суду першої інстанції не погоджується з огляду на наступне.

01.07.2014р. ТОВ «Сталь-Інвест» та ПАТ «Сталь» уклали договір № 33 про купівлі-продаж обладнання (т.1 а.с.106).

На підтвердження виконання умов договору позивач надав документи: специфікація № 1 від 01.07.2014р., додаткове узгодження від 29.09.2014р. до договору № 33 від 01.07.2014р., видаткові накладні № 850 від 10.07.2014р., податкові накладні від 10.07.2014р., платіжні доручення № 43 від 30.10.2014р., 44 від 30.10.2014р., 881 від 30.10.2014р., 877 від 30.10.2014р., 900 від 17.11.2014р., 904 від 20.11.2014р., 907 від 21.11.2014р., 909 від 24.11.2014р., 915 від 27.11.2014р., 61 від 27.11.2014р., 60 від 27.11.2014р., 916 від 28.11.2014р.(т.1 а.с.108-121, 156-167).

Відповідач не заперечував, що вищенаведені документи містять всі необхідні реквізити, підписані уповноваженими особами та скріплені печатками підприємств.

Крім того, позивач на підтвердження використання придбаного обладнання надав договір оренди обладнання № 53 від 29.09.2014р. укладений з ПАТ «Сталь» (т.1 а.с.122).

На підтвердження виконання договору оренди позивач надав суду апеляційної інстанції додаткові документи : платіжні доручення щодо оплати орендованого майна (т.2 а.с.61-69) та податкові декларації з ПДВ орендатора (т.2 а.с.29-46).

Крім того, в матеріалах справи у наявності акт прийому-передачі обладнання від 29.09.2014р., акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні (т.1 а.с.127-133).

Також, позивач надав Довідку складену Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Луганську МГУ від 24.02.2015р. Про результати проведення зустрічної звірки ПАТ «Сталь» щодо документального підтвердження господарських відносин зі ТОВ «Сталь-Інвест» за період 01.07.2014р. по 31.07.2014р., в якій зазначені висновки:

- звіркою ПАТ «Сталь» документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ «Сталь-Інвест», їх вид, обсяг, якість та розрахунки,

- звіркою ПАТ «Сталь» встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків із ТОВ «Сталь-Інвест» (т.1 а.с.172).

Щодо взаємовідносин позивача з іншим контрагентом ТОВ «Автомобильный дом «Виктория», колегія суддів зазначає наступне.

Позивач придбав за договорами купівлі-продажу у ТОВ «Автомобильный дом «Виктория» транспортні засоби: договір № 46 від 28.10.2014р. BMW, державний номер ВВ9229ВІ (т.1 а.с.134), договір № 47 від 28.10.2014р. ROLLS-ROYCE/GHOST державний номер ВВ2828СВ (т.1 а.с.137), договір № 48 від 03.11.2014р. BMW державний номер ВВ9997СМ (т.1 а.с. 143), договір № 49 від 03.11.2014р. автомобіль BMW державний номер ВВ9997ВТ (т.1 а.с.146).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивач надав документи: свідоцтва про реєстрацію органами ДАІ УМВС України всіх придбаних транспортних засобів (т.1 а.с.155), акти прийому-передачі транспортних засобів, видаткові накладні, податкові накладні (т.1 а.с.136, 139-142, 145, 148-152), платіжні доручення щодо оплати придбаних транспортних засобів (т.1 а.с.168-169, 350-359, ), рахунок-фактура (т.1 а.с.355, 361), довідки-рахунки складені торгівельною організацією ТОВ «Глобал-Авто» (т.1 а.с 357, 358, 360, 362).

На підтвердження використання транспортних засобів позивач надав Договір про надання послуг паркування від 23.09.2014р. № 8-П за адресою м.Київ вул.Червоноарміська, 53-55 (т.1 а.с.364).

Отже, проаналізувавши вище перелічені документи, колегія суддів дійшла висновку про існування кількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку-покупця належно оформлених податкових накладних, фактична сплата грошових коштів контрагентам в сумі, визначеній в податкових накладних, а також фактичне виконання господарських операцій, за наслідками яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит, що підтверджено матеріалами справи.

Таким чином, оскільки в судовому порядку встановлено фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами ПАТ «Сталь» та ТОВ «Автомобильный дом «Виктория», що підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, формування позивачем податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу витрат спірного періоду за результатами господарських операцій із зазначеними контрагентами є правомірним.

Колегія суддів вважає, що позивач на підтвердження реального характеру господарських операцій з контрагентами надав суду первинні документи бухгалтерського обліку та податкової звітності, всі документи містять всі необхідні реквізити, підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств, що відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і підтверджують факт здійснення господарської операції.

Суду не надано доказів того, що сторони зазначених договорів мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, щодо несплати податків.

Отже, висновки суду першої інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог є помилковими.

Посилання суду першої інстанції та податкового органу на постанови КМУ від 07.11.2014р. № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження», оскільки вказаний документ стосується діяльності органів державної влади, а не суб'єктів господарювання. Зазначений документ не визначає неможливості здійснення господарської діяльності підприємствами, які зареєстровані у м. Луганську.

Колегія суддів зазначає, що при постановлені даного рішення також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Також, колегія суддів прийняла до уваги правову позицію Верховного Суду України, висловлену при розгляді справи 27 січня 2015 року.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Отже, доводів відповідача колегія суддів вважає такими, що не заслуговують уваги, оскільки, не спростовують вірних висновків апеляційної інстанції зроблені вище.

Таким чином, з урахуванням зазначених обставин, та приймаючи до уваги практику Європейського Суду з прав людини, колегія суддів дійшла висновку, що позивач на підтвердження реального характеру господарських операцій з контрагентами надав суду необхідні первинні документи, а відповідач не довів правомірність прийнятих рішень, внаслідок чого, позовні вимоги про скасування спірних податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню у повному обсязі.

З огляду на принципи адміністративного судочинства, колегія суддів досліджує в судовому засіданні всі надані сторонами докази, внаслідок чого дійшла висновку, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що є підставою для її скасування, та прийняття нової постанови про задоволення позовних вимог.

Повний текст постанови виготовлено 04.12.2015р.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 202, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталь-Інвест" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 вересня 2015 р., задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 вересня 2015 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталь-Інвест" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, скасувати.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталь-Інвест" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 03.03.2015 року № 0000101502.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталь-Інвест" (код ЄДРПОУ 24190005, місцезнаходження 01033, м. Київ, вул.. Жилянська, 30А, прим. 58А) судові витрати в розмірі 13 080, 62 грн. (тринадцять тисяч вісімдесят грн.. 62 коп.)

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

М.І. Кобаль

Головуючий суддя Карпушова О.В.

Судді: Кобаль М.І.

Епель О.В.