Постанова № 54053927, 02.12.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/20084/15 Головуючий у 1-й інстанції:Вовк В.П.

Суддя-доповідач: Міщук М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: при секретарі Міщука М.С. Бєлової Л.В., Гром Л.М. Доценку О.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

31 серпня 2015 року Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві звернулась до суду із адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, в якому просить стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 податковий боргу по єдиному податку з фізичних осіб у сумі 10569,25 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2015 року, прийнятою в порядку скороченого провадження, позов задоволено.

В апеляційній скарзі про скасування постанови апелянт посилається на те, що у відповідності до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» апелянт на час подання податкової декларації від 10.02.2014 року була нерезидентом, а отже до неї не мають застосовуватись норми передбачені ПК України для резидентів.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, які з'явились у судове засідання та перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено матеріалами справи, ФОП ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) взято на облік в органах державної податкової служби 20 червня 2012 року за місцем реєстрації: 98184, Автономна Республіка Крим, місто Феодосія, смт. Орджонікідзе, вулиця Нахімова, будинок 5, квартира 20.

07 травня 2013 року ФОП ОСОБА_5 було подано до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АРК ДПС (надалі також Феодосійська ОДПІ) податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за І квартал 2013 року, якою вона самостійно визначила суму грошового зобов'язання у розмірі 6 143, 10 грн.

10 лютого 2014 року ФОП ОСОБА_5 було подано до Феодосійської ОДПІ податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2013 рік, якою вона самостійно визначила суму грошового зобов'язання у розмірі 4 476, 70 грн.

На підставі повідомлення державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про зміну місцезнаходження реєстраційної справи від 24 грудня 2014 року № 6606/02.518 ФОП ОСОБА_5 було взято на податковий облік як платник податків в ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві (надалі також ДПІ у Солом'янському районі) за основним місцезнаходженням: 03141, АДРЕСА_1.

ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві надсилалась на юридичну адресу ФОП ОСОБА_5 податкова вимога форми "Ф" від 26 січня 2015 року № 103-23 на суму 10 569, 25 грн., яка була отримана відповідачем 04 лютого 2015 року, відповідно до наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що сума податкового боргу є узгодженою у відповідності до норм податкового законодавства та має справлятись у встановлені законодавством строки.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з оглядну на таке.

Апелянт у відповідності до пункту 15.1 ст.атті15 Податкового кодексу України (далі - ПК України) є платником податків та згідно підпунктів 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 цього Кодексу зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У відповідності до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України (надалі також ПК України) крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Як встановлено судом першої інстанції, суми податкового зобов'язання визначені у самостійно поданих апелянтом податкових деклараціях платника єдиного податку - фізичних осіб-підприємців є узгодженими.

Згідно пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як зазначено апелянтом, нею було сплачено податкові зобов'язання визначені у податкових деклараціях та перераховано на рахунок Феодосійської ОДПІ, за місцем її реєстрації з 20.06.2012 року по 24.12.2014 року.

ДПІ у Солом'янському районі зазначає про наявність податкового боргу з 2013 року по день звернення до суду, однак, матеріали справи не містять копій облікових карток за 2013 рік. Крім того, матеріали справи містять лише документи наявні у ДПІ у Солом'янському районі, однак не надано суду жодних доказів відсутності чи наявності податкового боргу, переданих з Феодосійської ОДПІ.

Відповідно до пункту 4 статті 71 КАС України суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Проте, докази, що були надані позивачем не можуть вважатися доказами по справі, оскільки вони стверджують тільки ті факти, що мали місце після набуття відповідачем статусу податкового резидента та не містять жодної інформації щодо податкових зобов'язань відповідача на момент подання нею податкових декларацій 07 травня 2013 року та 10 лютого 2014 року відповідно.

ДПІ не надано судам першої та апеляційної інстанцій акту звірки із Феодосійською ОДПІ, де відповідач перебувала на податковому обліку до 24 грудня 2014 року. ДПІ також не витребувано облікову справу відповідача, яку податковий орган формує за місцем податкового обліку платника податків згідно пункту 1.6 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011 року № 1588 (далі Порядок).

Згідно з нормами вищезгаданого Порядку, реєстраційна частина облікової справи платника податків формується із документів, які надходять до контролюючих органів для взяття на облік платника податків, та доповнюється документами, які подаються платником податків або надходять стосовно платника податків згідно із статтями 66-68 Податкового кодексу України. Звітна частина облікової справи платника податків формується із податкових декларацій (звітів, розрахунків) та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, які подаються платником у період його діяльності. Зазначені документи податковим органом не витребувані і суду не надані, що призвело до неповного з'ясування судом обставин, які мають значення для справи.

Колегія суддів звертає увагу на те, що витяг з облікової картки платника податків, на який посилається суд першої інстанції, не є безумовним доказом наявності такої заборгованості, а перш за все має досліджуватись першопричина виникнення такого боргу, доведеність його наявності та непогашення.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права у зв'язку з чим, вважає необхідним рішення суду першої інстанції скасувати, а у задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2015 року скасувати.

У задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді:

Повний текст рішення складено 04.12.2015 року.

Головуючий суддя Міщук М.С.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.