Постанова № 54053899, 02.12.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2015 року Справа № 918/1164/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Мамченко Ю.А.

судді Саврій В.А. ,

судді Дужич С.П.

при секретарі Саган І.О.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 (довіреність №09-32/637 від 26.10.2015 року)

відповідача: ОСОБА_2 (довіреність №679-юв від 16.12.2014 року)

третьої особи: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу позивача ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на ухвалу господарського суду Рівненської області від 04.11.2015 року у справі №918/1164/15 (суддя Романюк Р.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

до Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 акціонерне товариство "Сєверодонецьке об'єднання АЗОТ"

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Рівненської області (суддя Романюк Р.В.) від 04 листопада 2015 року було зупинено провадження у справі №918/1164/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (надалі позивач) до Публічного акціонерного товариства «Рівнеазот» (надалі відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 акціонерне товариство «Сєверодонецьке обєднання АЗОТ» про стягнення коштів до вирішення господарським судом Рівненської області справи №918/1207/15 (набрання рішенням господарського суду Рівненської області у справі №918/1207/15 законної сили).

Вказана ухвала обґрунтована тим, що господарським судом Рівненської області вирішується спір у справі №918/1207/15 предметом якого є визнання договору поруки №20-0189/3-3 від 05.02.2015 року недійсним, а позовні вимоги у справі №918/1164/15 ґрунтуються саме на цьому правочині, відтак суд дійшов висновку про пов'язаність цих двох справ та неможливість об'єктивного розгляду спору про стягнення заборгованості з поручителя до вирішення спору та набрання законної сили рішенням у справі №918/1207/15.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивач Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Рівненської області від 04 листопада 2015 року у справі №918/1164/15 про зупинення провадження у справі скасувати, справу направити до господарського суду Рівненської області для розгляду по суті. Обґрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Рівненської області норм процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції, задовольняючи клопотання про зупинення провадження, не застосовано приписи статті 204 Цивільного кодексу України відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Судом першої інстанції не зазначено, яким чином зясування обставин в ході розгляду справи №918/1207/15 унеможливить розгляд заявленої позовної вимоги у справі №918/1164/15 (про стягнення кредитної заборгованості з поручителя) на підставі договору поруки, та яким чином встановлені у справі №918/1207/15 обставини впливають на оцінку доказів, якими сторони обґрунтовують свої доводи, у даній справі. Апелянт вказує, що для визначення неможливості розгляду справи про стягнення боргу суду необхідно було дослідити підстави та предмет позову в іншій справі (за позовом ПАТ «Рівнеазот» до ПАТ «Промінвестбанк» про визнання договору поруки недійсним); зясувати питання, чи є обставини, з яких подано позов ПАТ «Рівнеазот» такими, що є підставами для визнання договору недійсним. Аналіз підстав та предмету позову ПАТ «Рівнеазот» (№657-10в від 23.10.2015 року) у справі №918/1207/15 свідчить про те, що ПАТ «Рівнеазот» підставами позову зазначає відсутність у договорі поруки таких умов, як «ціна договору» та «строк дії договору» поруки, що є умовами укладеності договору, а не недійсності. Тому суд першої інстанції, саме у справі №918/1164/15 про стягнення коштів мав право самостійно дослідити питання досягнення згоди сторонами з усіх істотних умов при укладанні договору поруки, зокрема щодо строку дії поруки та наявності ціни (чи безоплатності договору поруки), а не зупиняти справу до розгляду іншої справи.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 19 листопада 2015 року у справі №918/1164/15 було поновлено строк на апеляційне оскарження, прийнято апеляційну скаргу позивача до провадження та призначено дату судового засідання на 02 грудня 2015 року /т.2, а.с.2/.

25 листопада 2015 року на адресу суду від скаржника надійшов супровідний лист №39-1/1824-8 від 23.11.2015 року до якого долучено копію позовної заяви ПАТ "Рівнеазот" (вих.№657-10в від 23.10.2015 року) на підставі якої ПАТ "Рівнеазот" просив зупинити провадження у справі №918/1164/15.

Від відповідача - Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" надійшов відзив №785-юв від 01.12.2015 року на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, прийнятою у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що оскільки рішенням господарського суду Рівненської області по справі №918/1207/15 буде встановлено юридичний факт дійсності чи недійсності договору поруки №20-0189/3-3 від 05.02.2015 року, який по суті є єдиною підставою для звернення ПАТ "Промінвестбанк" з позовною заявою про стягнення грошових коштів до ПАТ "Рівнеазот", то однозначним є висновок про встановлення вказаним рішенням фактів, що матимуть преюдиційне значення для вирішення по суті справи №918/1164/15. Предметом розгляду у справі №918/1164/15 є стягнення заборгованості з поручителя за договором поруки, що виникла внаслідок порушення позичальником умов кредитного договору. Оскільки, відповідно до положень ГПК України, суд позбавлений права розглядати вимоги, які є предметом розгляду у іншому спорі, твердження ПАТ "Промінвестбанк" про те, що суд міг би самостійно встановити дійсність договору поруки №20-0189/3-3 від 05.02.2015 року, що є предметом дослідження у справі №918/1207/15 не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Безпосередньо в судовому засіданні представники позивача та відповідача повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином /т.2, а.с.18/.

Враховуючи положення статті 102 ГПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, а також те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представника третьої особи за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог статті 101 ГПК України.

Крім того, відповідно до пункту 5 ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 19 листопада 2015 року явка представників сторін визначалась на їх розсуд.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, ухвалу місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Рівненської області від 09.10.2015 року було порушено провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 акціонерне товариство "Сєверодонецьке об'єднання АЗОТ" про стягнення коштів.

27 жовтня 2015 року відповідачем до господарського суду Рівненської області було подано клопотання, відповідно до якого останній на підставі частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України просив зупинити провадження у справі №918/1164/15 до набрання законної сили рішенням у справі № 918/1207/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про визнання договору недійсним. За твердженням відповідача, ці дві справи пов'язані між собою, а відтак розгляд спору у цій справі не можливий до вирішення та набрання законної сили рішенням господарського суду Рівненської області у справі №918/1207/15. На підтвердження заявлених обґрунтувань, представником Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" подано суду копію ухвали господарського суду Рівненської області від 26.10.2015 року про порушення провадження у справі №918/1207/15.

Статтею 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Враховуючи вимоги закону, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, як пов'язана справа, яка розглядається даним судом із справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.

При цьому, пов'язаність справ полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на зібрання та оцінку доказів у даній справі, і ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Іншим судом, про який йдеться у частині першій статті 79 ГПК, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно з статтею 3 та частиною другою статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"; іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі.

Аналогічна позиція викладена у п.3.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Відповідно до пункту 2.17 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", якщо спір про визнання недійсним правочину (господарського договору) вирішується одночасно з розглядом іншим судом іншої справи, позовні вимоги в якій ґрунтуються на цьому ж правочині (зокрема, про стягнення коштів, витребування майна тощо), то наведене згідно з частиною першою статті 79 ГПК може з урахуванням обставин конкретної справи бути підставою для зупинення провадження у такій іншій справі до закінчення розгляду справи про визнання правочину (господарського договору) недійсним.

Отже, зупинення провадження у справі про стягнення коштів до вирішення справи, предметом якої є визнання договору недійсним, на підставі якого заявлена вимога про стягнення коштів, є правом, а не обов'язком суду, і вирішуючи питання про зупинення або про відмову у зупиненні провадження у справі, суд має враховувати обставини конкретної справи.

З аналізу викладеного вбачається, що зупинення провадження у справі про стягнення коштів за угодою, щодо недійсності якої розглядається спір іншим судом, має здійснюватися лише з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, щодо неможливості розгляду відповідної справи.

Предметом спору в даній справі є стягнення заборгованості за кредитом та процентами на підставі Договору поруки №20-0189/3-3 від 05.02.2015 року, укладеного між позивачем та відповідачем, для забезпечення виконання зобов'язань третьої особи перед банком.

Господарський суд Рівненської області зупинив провадження у даній справі до вирішення справи №918/1207/15 за позовом ПАТ "Рівнеазот" до ПАТ "Промінвестбанк" про визнання недійсним договору поруки №20-0189/3-3 від 05.02.2015 року.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що вказані справи є пов'язаними, оскільки набрання законної сили рішенням у справі №918/1207/15 вплине на оцінку доказів у даній справі, позовні вимоги у якій обґрунтовуються правовідносинами, що склались між сторонами на підставі Договору поруки №20-0189/3-3 від 05.02.2015 року.

Зважаючи на те, що предметом спору в справі №918/1207/15 є недійсність Договору поруки №20-0189/3-3 від 05.02.2015 року, а предметом спору в даній справі є стягнення заборгованості на підставі даного договору, судова колегія вважає правильним висновок суду про пов'язаність наведених справ.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про порушення місцевим судом статей 79, 83, 86 ГПК України з огляду на наступне.

В силу вимог статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству. Водночас, суд позбавлений права розглядати вимоги, які є предметом розгляду у іншому спорі. Відтак, твердження скаржника про те, що суд міг би самостійно встановити дійсність пунктів щодо строку дії договору та ціни договору поруки №20-0189/3-3 від 05.02.2015 року, які є предметом розгляду у справі №918/1207/15 не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Безпідставними є доводи скаржника про порушення судом статті 86 ГПК України, оскільки оскаржувана ухвала місцевого суду відповідає вимогам, викладеним у статті 86 ГПК України.

Крім того, не заслуговує на увагу посилання ПАТ "Промінвестбанк" на пункт 2.8. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014 року №1 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів", у якому зазначено, що вирішуючи питання щодо зупинення провадження у справі на підставі частини першої статті 79 ГПК України, господарським судам слід враховувати викладене в пункті 3.16 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" та виходити з того, що порушення провадження у справі, предметом спору в якій є визнання недійсним кредитного договору, не перешкоджає з'ясуванню обставин у справі, в якій предметом спору є повернення кредиту та сплата відсотків за ним.

Предметом розгляду у справі №918/1164/15 є позовна вимога кредитора - ПАТ "Промінвестбанк" про стягнення заборгованості за кредитним договором, але не з боржника, а з поручителя - ПАТ "Рівнеазот", і підставою для її заявлення став саме договір поруки №20-0189/3-3 від 05.02.2015 року.

При цьому, у справі №918/1207/15 недійсним визнається саме договір поруки №20-0189/3-3 від 05.02.2015 року, а не кредитний договір.

Отже, предмет розгляду у даній справі відрізняється від того про який йдеться у вищевказаному пунктів 2.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014 року №1 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів", а тому при винесенні оскаржуваної ухвали господарським судом Рівненської області було вірно застосовано статтю 79 ГПК України та принцип закріплений у пункті 2.17 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними".

Відповідно до пункту 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування ухвали.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103, 105,106 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Рівненської області від 04.11.15 р. у справі №918/1164/15 залишити без змін, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 918/1164/15 повернути господарському суду Рівненської області.

Головуючий суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Дужич С.П.