Ухвала суду № 54053771, 03.12.2015, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

=====

УХВАЛА

"03" грудня 2015 р.Справа № 927/1327/15

Позивач: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк, код ЄДРПОУ 14360570,

вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпропетровськ, 49094

Адреса для листування: Філія Чернігівського регіонального управління ПАТ КБ Приватбанк, вул. Серьожнікова, 6, м. Чернігів, 14006

Відповідач:Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1,

АДРЕСА_1, 14000

Предмет спору: про стягнення 530698,73 грн

Суддя В.В. Шморгун

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: ОСОБА_2 - начальник відділу правового забезпечення, довіреність №385-0 від 29.01.2014;

від відповідача: ОСОБА_3 представник, довіреність №654 від 12.05.2014.

СУТЬ СПОРУ:

Публічним акціонерним товариством Комерційний банк Приватбанк подано позов до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 530698,73 грн безпідставно набутих коштів.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 19.11.2015 відкладено розгляд справи на 01.12.2015. У судовому засіданні 01.12.2015 оголошено перерву до 03.12.2015.

У судове засідання з'явилися уповноважені представники сторін.

Від представників сторін клопотання про фіксацію судового засідання технічними засобами не надходило.

Представником відповідача у судовому засіданні 01.12.2015 подано заяву від 01.12.2015 про припинення провадження у справі. Дану заяву представник відповідача обґрунтовує тим, що господарським судом Чернігівської області вже розглядалася справа №927/1203/13 за позовом ПАТ КБ Приватбанк до ФОП ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 530698,73 грн. Як у справі №927/1203/13 так і у даній справі, підставою для стягнення були доводи позивача, що ПАТ КБ Приватбанк на підставі меморіального ордеру №7502 від 17.10.2012 добровільно виконав рішення суду. У справі №927/1203/13 господарським судом Чернігівської області було прийнято рішення від 04.02.2014, яким у задоволені позовних вимог ПАТ КБ Приватбанк до ФОП ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів у сумі 530698,73 грн відмовлено повністю. Рішення по справі №927/1203/13 від 04.02.2014 залишено в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 24.06.2014. Зважаючи, що на сьогодні існує рішення господарського суду, яке набрало законної сили, та зважаючи, що вирішено господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав то провадження у даній справі відповідно до ст. 80 Господарського процесуального кодексу України підлягає припиненню.

Представником позивача у судовому засіданні 03.12.2015 подано письмові пояснення №03/12-1 від 03.12.2015, у яких заперечується проти задоволення заяви представника відповідача про припинення провадження у справі.

У своїх поясненнях, наданих у судових засіданнях, представник зазначає, що предметом позову у справі №927/1203/13 було стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів у розмірі 530698,73 грн, а предметом позову по даній справі є стягнення з відповідача, в рахунок повернення безпідставно набутих коштів, на користь позивача грошових коштів у сумі 530698,73 грн, що зберігаються на рахунку ФОП ОСОБА_1 №26001060137774, відкритому у ПАТ КБ "Приватбанк" (Чернігівське РУ ПАТ КБ "Приватбанк"), МФО 353586, тобто предмет позову у даній справі є більш вузьким і стосується повернення позивачу саме тих грошових коштів, які були ним перераховані на рахунок ФОП ОСОБА_1

Різними також вважає і підстави позовів у даній справі та справі №927/1203/13, оскільки у справі №927/1203/13 підставою заявленого позову був меморіальний ордер №7502 від 17.10.2012 про зарахування суми 530698,73 грн на рахунок ФОП ОСОБА_1 та платіжна вимога за виконавчим провадженням №34523027 Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ Дніпропетровської області №В11-17 від 28.08.2013 на суму 530698,73 грн, у даній же справі підставою заявленого позову є меморіальний ордер №7502 від 17.10.2012 про зарахування суми 530698,73 грн на рахунок ФОП ОСОБА_1 та платіжні вимоги за виконавчим провадженням №34523027 Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ Дніпропетровської області №В11-17 від 28.08.2013 на суму 530698,73 грн, №В11-17 від 12.11.2013 на суму 530698,73 грн та №В11-17 від 13.12.2013 на суму 347842,26 грн, за якими стягнення на погашення спірної заборгованості відбувалось частинами.

Позовні вимоги по даній справі здебільшого ґрунтуються на доказах, що виникли вже після вирішення справи №927/1203/13, а саме на постанові від 20.06.2014 Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ Дніпропетровської області про закінчення виконавчого провадження №34523027 у зв'язку з виконанням у повному обсязі рішення господарського суду Чернігівської області по справі №5028/7/60/2011 від 21.12.2011, а також листі-претензії ПАТ КБ "Приватбанк" від 11.09.2015 №11/09-3 до ФОП ОСОБА_1

Позивач вважає, що винесення постанови Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ Дніпропетровської області від 20.06.2014 про закінчення виконавчого провадження №34523027 є новою обставиною, яка підтверджує фактичне виконання судового рішення. Окрім того, представник позивача наголошує, що обставиною у даній справі є фактичне отримання грошових коштів за виконавчим провадженням №34523027.

Представник позивача також посилається на постанову Вищого господарського суду України від 24.06.2014 по справі №927/1303/13 за позовом ПАТ КБ Приватбанк до ФОП ОСОБА_1 про стягнення суми 530698,73 грн, у якій зазначено, що: З огляду на той же припис не можуть бути прийняті Вищим господарським судом України додатково подані Банком докази, а саме - копія постанови дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.05.2014 зі справи №927/537/13 і копія постанови про закінчення виконавчого провадження від 20.06.2014. У звязку з цим Вищий господарський суд України зазначає, що за наявності підстав Банк не позбавлений права і можливості звернутися до місцевого господарського суду із заявою про перегляд його рішення від 04.02.2014 з цієї справи за нововиявленими обставинами в порядку розділу ХІІІ ГПК України.

Господарським судом Чернігівської області в ухвалі від 22.08.2014 року по справі №927/1203/13, що набрала чинності і в силу ст.4,5 Господарського процесуального кодексу України є обовязковою для виконання на всій території України, - було встановлено, що постанова Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ Дніпропетровської області від 20.06.2014 про закінчення виконавчого провадження, на підставі якої ґрунтується позов ПАТ КБ Приватбанк по справі №927/1327/15, - є не нововиявленою обставиною, а є новою обставиною, тобто новим юридичним фактом, що може бути підставою нового позову.

Як зазначає позивач, нові обставини це юридичні факти, які були відсутні в момент розгляду справи і виникли після винесення рішення, ухвали, постанови, отже нові обставини можуть бути підставою для подання нового позову. Відповідно до норм Господарського кодексу України у випадку, коли обставини виникли або змінились після набрання рішенням законної сили, можна предявити новий позов, оскільки в цьому випадку будуть нові підстави позову, тобто не буде тотожності розгляду справи і нового позову.

Надаючи правову оцінку наведеним обставинам, суд виходить з такого.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Відповідно до ч. 4 п. 3.12 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.11.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Предмет позову це частина позову, яка становить матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, щодо якої суд повинен ухвалити рішення. Ця вимога повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права, а також підпадати під цивільну юрисдикцію.

Предмет позову характеризується певним змістом, а в багатьох випадках і окремим об'єктом. Тому необхідно відрізняти предмет позову в його безпосередньому розумінні від матеріального об'єкта або матеріального предмета позову. Так, предметом позову про стягнення будуть спірні правовідносини право на повернення безпідставно набутого майна, а матеріальним предметом позову грошові кошти у розмірі 530698,73 грн.

Отже, предмет позову має дві такі складові: матеріальну вимогу, що стосується матеріального предмета позову, у т.ч. його кількісного показника, та правову вимогу, яка регулюється відповідною нормою права.

Суд встановив, що у обох справах кількісний показник матеріального предмета позову у розмірі 530698,73 грн та правова вимога зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави (ст. 1212 Цивільного кодексу України) є однаковими.

Суд не приймає доводи позивача, що предмет позову у даній справі є більш вузьким і стосується повернення позивачу саме тих грошових коштів, які були ним перераховані на спірний рахунок ФОП ОСОБА_1 Так, у справі №927/1203/13 не зазначались вимоги про повернення коштів, які були стягнуті саме у примусовому порядку, а заявлено вимогу про стягнення 530698,73 грн без визначення конкретного джерела отримання цих коштів, як то добровільне перерахування позивачем на рахунок відповідача або стягнення їх у примусовому порядку у виконавчому провадженні №34523027, а відтак, їх фактичне стягнення могло відбутися у тому числі і з рахунку, зазначеного у позовній заяві у цій справі.

Тому, суд оцінює такий "більш вузький" предмет лише як складову частину предмету позову у справі №927/1203/13 і є лише його видозміненим формулюванням. Правова вимога та матеріальний предмет позову у обох справах залишаються одними і тими ж.

Таким чином суд вважає, що у справах №927/1203/13 та №927/1327/15 предмет позову є одним і тим же.

При цьому, суд звертає увагу позивача, що відносно такої правової вимоги суд вже надавав оцінку у справі №927/1203/13.

Так, Господарським судом Чернігівської області у рішенні від 04.02.2014 по справі №927/1203/15, Київським апеляційним господарським судом у постанові від 17.04.2014 по справі №927/1203/15, Вищим господарським судом України у постанові від 24.06.2014 по цій же справі не встановлено відсутність правової підстави набуття коштів або того, що така підстава відпала, оскільки рішення господарського суду Чернігівської області від 21.12.2011 зі справи №5028/7/60/2011, виключно на виконання якого позивачем добровільно було перераховано спірні кошти, набрало законної сили, виданий у цій справі наказ, не визнавався таким, що не підлягає виконанню. За таких обставин юридичного факту про те, що правові підстави для такого набуття (збереження) відсутні або згодом відпали судом не встановлено.

Щодо підстав позовних вимог у справах №927/1203/13 і №927/1327/15 суд зазначає наступне.

Підстава позову це частина позову, яка відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

При цьому, цими обставинами можуть бути лише юридичні факти матеріально-правового характеру, тобто такі факти, які тягнуть певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Юридичні факти матеріально-правового характеру, які визначені як підстави позову, свідчать про те, що між сторонами існують правовідносини і що внаслідок певних дій відповідача ці відносини стали спірними. В свою чергу, від характеру спірних правовідносин залежить правова кваліфікація спору.

Не належать до юридичних фактів матеріально-правового характеру обставини, що є доказами у справі. З ними закон не пов'язує виникнення, зміну або припинення прав чи обов'язків. Вони лише підтверджують наявність чи відсутність юридичних фактів, які є підставою позову. До того ж, від цих фактів необхідно відрізняти цивільні процесуальні факти, які підтверджують наявність обставин, необхідних для реалізації права на пред'явлення позову як наприклад заходи виконавчого провадження, у т. ч. винесення постанови про його закінчення.

Такої ж позиції дотримується Пленум Вищого господарського суду України у своїй Постанові №17 від 26.11.2011 Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами, у ч. 4 п. 2 якої зазначено, шо необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Аналізуючи підстави позовних вимог у обох справах суд дійшов висновку, що обставинами, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги є добровільна оплата 530698,73 грн на виконання рішення господарського суду Чернігівської області №5028/7/60/2011 від 21.12.2011 та стягнення цієї же суми у примусовому порядку Жовтневим ВДВС Дніпропетровського МУЮ Дніпропетровської області у виконавчому провадженні №34523027.

Меморіальний ордер №7502 від 17.10.2012 та платіжне доручення Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ Дніпропетровської області №В11-17 від 28.08.2013, а у подальшому і платіжні доручення виконавчої служби №В11-17 від 12.11.2013 на суму 530698,73 грн та №В11-17 від 13.12.2013 на суму 347842,26 грн, є лише доказами, які підтверджують такі обставини.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до абзацу 2 ч. 2 ст. 11 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України Про виконавче провадження у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до п. 8 ч. 1 та ч. 3 ст. 49 Закону України Про виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Таким чином складання одного чи декількох платіжних доручень, подання їх до банківської установи, перерахування грошових коштів з рахунка на рахунок тощо є комплексом дій, направлених на досягнення однієї мети стягнення боргу за виконавчим документом, а винесення постанови про закінчення виконавчого провадження є лише процесуальним фактом, який за своїм змістом підтверджує наявність такої обставини, як стягнення коштів у примусовому порядку.

Зазначені у справі №927/1327/15 як інші підстави заявлених позовних вимог, платіжні доручення №В11-17 від 28.08.2013 на суму 530698,73 грн, №В11-17 від 12.11.2013 на суму 530698,73 грн та №В11-17 від 13.12.2013 на суму 347842,26 грн та постанова Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ Дніпропетровської області від 20.06.2014 про закінчення виконавчого провадження №34523027, суд оцінює саме як докази такої обставини, як стягнення у примусовому порядку 530698,73 грн на виконання рішення господарського суду Чернігівської області по справі №5028/7/60/2011 від 21.12.2011.

Отже, посилання на такі підстави у справі №927/1327/15 є лише зазначенням додаткових доказів, а не зміною підстав (юридичних фактів матеріально-правового характеру) заявлених позовних вимог.

Як встановив суд, позовні вимоги у справі №927/1203/13 обґрунтовані саме отриманням відповідачем двічі спірних коштів, а не можливістю їх отримання, а тому порівнюючи такі підстави позову як отримання грошових коштів за виконавчим провадженням №34523027 (справа № 927/1203/13) та фактичне отримання грошових коштів за виконавчим провадженням №34523027 (справа № 927/1327/15), суд розцінює їх як одну й ту ж саму підставу і слово «фактичне» їх суті не змінює.

У свою чергу, лист претензія №11/09-3 від 11.09.2014 є лише черговою вимогою позивача до відповідача про повернення безпідставно отриманих грошових коштів, яка за своєю правовою природою лише підтверджує наявність чи відсутність юридичних фактів, які є підставою позову.

Суд відхиляє доводи позивача про визнання Вищого господарського суду України у постанові від 04.02.2014 по справі №927/1203/13 факту закінчення виконавчого провадження №34523027 як нововиявленої обставини, та висновок господарського суду Чернігівської області в ухвалі від 22.08.2014 по справі №927/1203/13 про оцінку такого факту як нової обставини з огляду на наступне.

У зазначеній постанові Вищого господарського суду України йде мова лише про можливість подання позивачем заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами за наявності відповідних підстав, жодним чином не визнаючи цю обставину нововиявленою, натомість, зазначаючи, що постанова про закриття цього виконавчого провадження є лише додатковим доказом у справі.

За приписами ст. 35 Господарського процесуального кодексу України преюдиціальними, тобто такими, що не підлягають доведенню знову, є обставини, встановленні рішенням суду у іншій господарській справі, а не висновки суду у такій справі при надані правової оцінки яким-небудь фактам.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що є рішення господарського суду у справі №927/1203/15, який вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, а тому провадження у справі №927/1327/15 підлягає припиненню.

З огляду на припинення провадження у цій справі суд відхиляє клопотання позивача про призначення судової експертизи та про залучення Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Чернігівській області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Відповідно до ч.2 статті 80 ГПК України, у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

У Х В А Л И В :

1. Провадження у справі припинити.

Суддя В.В. Шморгун