Постанова № 54053271, 03.12.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 грудня 2015 року № 826/18335/15

Суддя Окружного адміністративного суду м. Києва Нагорянський С.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1доФонду гарантування вкладів фізичних осіб

провизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити діїВ С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, що виявилась у не наданні позивачу обґрунтованої відповіді на звернення від 07 травня 2015 року;

- зобов'язати відповідача надати обґрунтовану відповідь на звернення позивача від 07 травня 2015 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду від 31 серпня 2015 року відкрито провадження у справі.

Позивач у судові засідання не прибув, явку уповноваженого представника не забезпечив, просив здійснювати розгляд справи без його участі.

Представники відповідача у судових засіданнях заперечували проти позовних вимог, просили відмовити у задоволенні адміністративного позову, письмових заперечень проти позову не подали.

Згідно ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку з неявкою позивача, у судовому засіданні 05 жовтня 2015 року суд ухвалив про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду та вирішення справи, судом встановлено наступне.

07 травня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із зверненням, в якому повідомив, що між ним та АТ «Банк Фінанси та Кредит» 11 жовтня 2014 року було укладено договір банківського вкладу у національній валюті - гривні (сума до 50000,00 грн.). Після закінчення строку дії вкладу, з 16 лютого 2015 року, кошти за вкладом знаходяться в банку. При зверненні до банку як в усному так й у письмовому порядку щодо повернення вкладу банк не повертає залучений від позивача вклад. У ситуації, що склалась, позивачем планується ініціювання судового процесу щодо стягнення у примусовому порядку з банку належних йому коштів.

У зв'язку із зазначеними обставинами позивач просив надати відповідь на наступні запитання:

1) у випадку задоволення його вимог судом, приведення судового рішення до примусового виконання та введення до банку тимчасової адміністрації і подальшої ліквідації під час примусового виконання рішення суду, чи будуть такі вимоги підпадати під дію Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»?

2) чи буде основна сума по вкладу ОСОБА_1, яка приведена до примусового виконання, гарантуватись Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та виплачуватись у першу чергу?

3) чи буде основна сума по вкладу ОСОБА_1, яка приведена до примусового виконання, але не виплачена банком, під час тимчасової адміністрації рахуватись як така, що гарантується Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»?

Листом від 18 травня 2015 року № 20-036-15491/15 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повідомив, що порушені позивачем питання не відносяться до його компетенції, з огляду на наступне. АТ «Банк Фінанси та Кредит» є учасником Фонду гарантування, але рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних не приймалось. У разі наявності обґрунтованих підстав позивач не обмежений у праві звернутись із відповідною скаргою до правоохоронних органів або до Національного банку України щодо рішень, дій чи бездіяльності керівників та/або власників істотної частки відповідного банку. Також позивачу було роз'яснено його право на звернення до суду за захистом своїх цивільних прав та інтересів у разі їх порушення.

Вважаючи, що надана відповідачем відповідь суперечить положенням законодавства України та порушує його законні права, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про звернення громадян" від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР (далі - Закон № 393/96-ВР), громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

В силу ст. 3 Закону № 393/96-ВР, під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону № 393/96-ВР, якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.

Згідно ст. 15 Закону № 393/96-ВР, органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Згідно ст. 19 Закону № 393/96-ВР, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Матеріали справи свідчать, що звертаючись до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, позивач просив надати методичні роз'яснення стосовно застосування положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у випадку ініціюванням ним судового процесу щодо стягнення у примусовому порядку з АТ «Банк Фінанси та Кредит» належних йому коштів за договором банківського вкладу.

Водночас, як вбачається з відповіді на звернення позивача, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повідомив, що порушені позивачем питання не відносяться до його компетенції.

У відповідності до ч. 2 ст. 7 Закону № 393/96-ВР, якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.

Натомість, відмовляючи позивачу у наданні відповіді на його звернення з тих підстав, що порушені ним питання не відносяться до компетенції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відповідачем не було застосовано вищенаведені положення Закону України «Про звернення громадян».

Відтак, фактично звернення ОСОБА_1 залишилось без розгляду, що спричинило порушення прав позивача на об'єктивний та всебічний розгляд його заяви.

Таким чином, за результатами системного аналізу звернення позивача та наданої за результатами її розгляду відповіді, суд дійшов висновку про те, що Фондом гарантування вкладів фізичних осіб не було належним чином розглянуто звернення позивача, та не було надано об'єктивну та всебічну відповіді або ж пояснення стосовно всіх питань, висвітлених у зверненні.

Водночас, доводи позивача про те, що відповідь на звернення позивача підписана не уповноваженою особою, суд до уваги не приймає, оскільки згідно ч. 3 ст. 15 Закону № 393/96-ВР, відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 1 ст. 9 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, у свою чергу, не довів належними та обґрунтованими доказами правомірність свої дій в контексті спірних правовідносин.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Частиною 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 94, 158-163, 167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що виявилась у не наданні ОСОБА_1 обґрунтованої відповіді на звернення від 07 травня 2015 року.

3. Зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб надати обґрунтовану відповідь на звернення ОСОБА_1 від 07 травня 2015 року.

4. Судові витрати в сумі 73,08 грн. присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.І. Нагорянський