Постанова № 54053266, 30.11.2015, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2015 року справа № 823/5108/15

12 год. 30 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Рідзеля О.А.,

при секретарі судового засідання - Педані О.В.,

за участю: представників позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - за довіреностями, представника відповідача ОСОБА_3 - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Укртехпром-2001» до державної податкової інспекції у м. Черкасах головного управління ДФС у Черкаській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулося приватне підприємство «Укртехпром-2001» (далі - позивач) з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Черкасах головного управління ДФС у Черкаській області (далі - відповідач) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення (далі - ППР) від 30.09.2015 № НОМЕР_1 в частині про донарахування податку на додану вартість в сумі 263 745 грн. 81 коп. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 131 872 грн. 90 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що при проведені перевірки, на підставі якої складено акт від 18.09.2015 з висновками щодо порушень податкового законодавства та прийнято оскаржуване ППР - службові особи ДПІ у м. Черкасах діяли не у відповідності до чинного законодавства України, перевищили свої повноваження та дійшли помилкових та необґрунтованих висновків про господарську діяльність підприємства з питань ведення бухгалтерського та податкового обліку, оформлення первинних бухгалтерських документів, розрахунків, а тому податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акту документальної перевірки підприємства суперечить чинному законодавству України, дійсним обставинам справи та матеріалам перевірки, є безпідставним, надуманим та протиправним, а тому підлягає визнанню не чинним та скасуванню.

Позивач зазначав, що господарські відносини з ФОП ОСОБА_4 підтверджуються укладенням договорів поставки, наявністю первинних бухгалтерські документів, в т.ч. і податкових накладних, що є підставою для віднесення сум до податкового кредиту, наявністю паспортів на: добрива рідкі азотні КАС-32 та аміак водний технічний, наявністю товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, в ході аналізу яких розбіжностей в найменуванні, кількості не виявлено, підписи та печатки в наявності.

За поставлені добрива позивач розрахувався з ФОП ОСОБА_4 в повному обсязі через установу банку шляхом списання коштів з рахунку в оплату за товар.

Факт послідуючої реалізації товарів придбаних у ФОП ОСОБА_4 підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, з контрагентами ФГ ОСОБА_5, ФГ «Велика Вись», СФГ «Роксолана», TOB «Лендком Центр», ПП «Агрофірма «ОСОБА_6», TOB «Едем-СК», TOB СП «Arpo», ПП «Агро-Адмірал», але чомусь перевіряючими в повному обсязі господарських операцій як щодо придбання так і продажу товарів здійснено не було, а його проведено тільки в частині придбання товарів.

Позивач зазначав, що ревізори контролюючого органу не уповноважені надавати оцінку роботі будь-якого суб'єкта господарювання, в т.ч. і правову щодо дотримання вимог інших законів, які не пов'язані з оподаткуванням і зокрема Закону України «Про пестициди та агрохімікати», так як такі дії не входять до їх функцій, прав та обов'язків. Відповідно, дозвільні документи щодо роботи з агрохімікатами не є первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», їх наявність, надання до перевірки ревізорам податкових органів не передбачено жодною нормою ПК України

Позивач також зазначав про індивідуальний характер відповідальності та відсутність доказів обізнаності службових осіб ПП «Укртехпром-2001» щодо обставин здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_4, сплати ним податків чи будь-якої правової дефектності контрагента.

Представник відповідача позов не визнав, 18.11.2015 подав до суду письмові заперечення. У запереченнях представником відповідача зазначено, що оскаржуване ППР прийнято у звязку з виявленими під час перевірки невідповідностями, зокрема ненаданням в ході перевірки додаткових угод із визначеним іншим поточним рахунком, відмінним від рахунку, визначеного у договорах поставки. Також в ході перевірки було встановлено відсутність документів передбачених Порядком одержання допуску (посвідчення) на право роботи, пов'язаної з транспортуванням, зберіганням, застосуванням та торгівлею пестицидами і агрохімікатами. Відповідач зазначає про відсутність у контрагента позивача (ФОП ОСОБА_4В.) складських приміщень для зберігання агрохімікатів (що відповідають санітарно-гігієнічним вимогам та правилам техніки безпеки і мають санітарні паспорти, засвідчені санітарно-епідеміологічною службою, органами державного пожежного нагляду, спеціально уповноваженими органами з питань екології та природних ресурсів), резервуарів (ємностей), оснащення чи будь-яких відповідних умов для зберігання товару (карбамідно-аміачна суміш, гарантійний термін придатності 6 міс), з урахуванням його специфіки (рідка речовина, необхідні ємності з антикорозійним покриттям), найманих працівників свідчать, що свідчить про те, що господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність факту реального здійснення сторонами господарської операції, та здійснено з метою завищення підприємством суми витрат. На підставі викладеного представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представники сторін у судових засіданнях підтримали свої правові позиції у спорі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши позицію сторін, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, суд зазначає про таке.

Приватне підприємство «Укртехпром-2001» зареєстроване як юридична особа з 16.01.2001 (код ЄДРПОУ 31278463).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Кодекс №2755. Згідно із ст. 15 Кодексу №2755 платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Положеннями ст. 75 Кодексу №2755 визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Кодексу №2755 документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків.

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 Кодексу №2755 результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, що підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Згідно з п. 86.4 ст. 86 Кодексу №2755 заперечення до акту перевірки розглядаються у порядку і строки, передбачені п. 86.7 цієї статті. ППР приймається у порядку і строки, передбачені п. 86.8 цієї статті. Відповідно до п. 86.7 ст. 86 Кодексу №2755 визначено порядок розгляду заперечень платника податків. Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником контролюючого органу (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Згідно з п. 86.8 ст. 86 Кодексу №2755 ППР приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки. Згідно із п. 58.3 ст. 58 Кодексу №2755 податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Судом встановлено, що на підставі наказу від 06.08.2015 № 939 «про проведення документальної планової виїзної перевірки ПП «Укртехпром-2001», направлень на перевірку від 21.08.2015 № 329/23-01-22-01 та № 328/23-01-22-01 службовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку приватного підприємства «Укртехпром-2001» (код ЄДРПОУ 31278463) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 до 31.12.2014.

За результатами перевірки встановлено порушення позивачем вимог, зокрема:

- пунктів 198.1, 198.3, 198.5, 198.6 ст.198 та пунктів 201.1 ст.201 Кодексу №2755 та п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 №1379, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 297144 грн. в т.ч. за квітень 2014 року - 87863 грн., травень 2014 року - 126678 грн., липень 2014 року - 6167 грн., серпень 2014 року - 31033 грн., жовтень 2014 року - 12005 грн., грудень 2014 року - 33398 грн.

За результатами перевірки складено акт від 18.09.2015 №219/23-01-22-01/31278463 (далі - акт перевірки), з якого вбачається, що до вказаних висновків відповідач дійшов з огляду на наступне: у ході аналізу товарно-транспортних накладних встановлено, що пунктом навантаження є вул. Першотравнева, 72, м. Черкаси, де знаходиться ПАТ «Азот»; під час перевірки не було надано документів щодо допуску до робіт з агрохімікатами; відсутність у контрагента позивача - ФОП ОСОБА_4 речових прав на нерухоме майно, не подання ним розрахунків форми 1 ДФ, ЄСВ, що свідчить про відсутність працівників та про відсутність взаємовідносин для отримання послуг.

Зазначене, на думку перевіряючих, свідчить що реально правочини між позивачем та вказаним контрагентом не відбувалися. На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване ППР від 30.09.2015 № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість (далі-ПДВ) за основним платежем у сумі 297 144 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 148 572 грн.

Судом узято до уваги, що зазначене ППР оскаржується позивачем у частині про донарахування ПДВ в сумі 263 745 грн. 81 коп. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 131 872 грн. 90 коп.

Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню суд керувався наступними нормами.

Розділ V Кодексу №2755 визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Статтею 200 Кодексу №2755 регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків. Пунктом 200.1 ст. 200 Кодексу №2755 цієї статті передбачено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 187.1. ст. 187 Кодексу №2755 датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

У разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг відповідно до підп. «а» п.198.1 ст.198 Кодексу №2755 виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Відповідно до пунктів 198.3, 198.6 ст. 198 Кодексу №2755 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

З аналізу наведених законодавчих положень встановлено, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та зменшення оподатковуваного доходу на суму валових витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними). При цьому, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і щодо сплати ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат (правова позиція Вищого адміністративного суду України у справі К/800/30610/13 від 13.03.2014).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996) первинний документ це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положеннями ст.9 Закону №996 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 4 Закону №996 встановлений принцип превалювання сутності над формою, тобто, операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Обовязковими реквізитами первинних документів відповідно до п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Згідно з пунктами 2.15-2.16 Положення забороняється приймати до виконання первинні бухгалтерські документи на операції, що суперечать законодавчим актам.

Відповідно до ч.1 ст. 638 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Частиною 1 ст. 712 ЦК України встановлено істотні умови для договору поставки: вид товару та строк (строки), в який він повинен бути переданий у власність покупця. Згідно встановлених ст. 266 Господарського кодексу України істотних умов для договору поставки, це, зокрема - кількість і якість, комплектність, номенклатура і асортимент (сортамент), порядок поставки (навантаження та відвантаження, доставка).

Перевіряючи доводи представників сторін, з письмових доказів у справі суд встановив, що між позивачем та ФОП ОСОБА_4 укладено договори поставки: № 8 від 10.04.2014 щодо поставки товару - КАС-32 на загальну суму 169162 грн. 50 коп., в т.ч. ПДВ - 28193 грн. 75 коп.; № 10 від 18.04.2014 щодо поставки товару - КАС-32 на загальну суму 376855 грн., в т.ч. ПДВ - 62809 грн. 17 коп.; № 13 від 29.04.2014 щодо поставки товару - КАС-32 на загальну суму 95700 грн., в т.ч. ПДВ - 15950 грн.; № 14 від 02.05.2014 щодо поставки товару - КАС-32 на загальну суму 261638 грн. 10 коп., в т.ч. ПДВ - 43606 грн. 35 коп.; № 15 від 08.05.2014 щодо поставки товару - КАС-32 на загальну суму 499500 грн., в т.ч. ПДВ - 499500 грн. (помилково зазначено, повинно бути 83250 - а.с.56); № 37 від 18.07.2014 щодо поставки товару - КАС-32 на загальну суму 90000 грн., в т.ч. ПДВ - 15000 грн.; № 40 від 05.08.2014 щодо поставки товару - КАС-32 на загальну суму 136200 грн., в т.ч. ПДВ - 22700 грн.

Відповідно до п. 1.2 зазначених договорів, визначено, що найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниці виміру товару визначаються Сторонами згідно рахунку-фактури. Судом з акту перевірки встановлено, що у ході перевірки рахунки-фактури не було надано.

Згідно п. 8.1 зазначених договорів визначено, що оплата товару на підставі Договору здійснюється Покупцем у розмірі 100% оплати шляхом безготівкового переказу відповідних грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, вказаний у реквізитах у цьому Договорі. Відповідно до реквізитів зазначених договорів таким рахунком є: р/р № 260051522501 в ПАТ «МК Банк», МФО 33933.

Суд, дослідивши копії платіжних доручень, надані позивачем на підтвердження здійснення оплати за отриману продукцію по зазначеним вище договорам поставки, встановив, що кошти було перераховано на рахунок відкритий у ПАТ «КБ Хрещатик» р/р № 26007001139212, МФО 300670, тобто відмінний від рахунку, визначеного у договорах поставки. Крім того, з наданих копій платіжних доручень не вбачається, що вони були прийняті до виконання, оскільки надані копії не містять обовязкових реквізитів, встановлених законом, зокрема підпис платника, підпис уповноваженої посадової особи банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення (а.с.147-162 т.1).

Відповідно до п.11.3 вищезазначених договорів, встановлено, що якщо інше прямо не передбачено цим Договором або чинним в Україні законодавством, зміни у цей Договір можуть бути внесені тільки за домовленістю Сторін, що оформлюється додатковою угодою до цього Договору.

Позивач вказує про наявність додаткових угод до договорів поставки, відповідно до яких визначено рахунок контрагента ФОП ОСОБА_4 відкритий у ПАТ «КБ Хрещатик» р/р № 26007001139212, МФО 300670, проте, як встановлено судом, в ході перевірки такі додаткові угоди надано не було.

Судом також встановлено, що пункт навантаження: м. Черкаси, вул. Першотравнева, 72 є адресою розташування ПАТ «Азот».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про пестициди і агрохімікати» від 02.03.1995 № 86/95-ВР (далі-Закон № 86/95) визначено, що агрохімікати - органічні, мінеральні і бактеріальні добрива, хімічні меліоранти, регулятори росту рослин та інші речовини, що застосовуються для підвищення родючості грунтів, урожайності сільськогосподарських культур і поліпшення якості рослинницької продукції.

Відповідно до підп. 4.1.1. ДCанПіН 8.8.1.2.001-98, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 03.08.1998 №1, агрохімікати входять у перелік небезпечних вантажів, які потребують спеціальних умов транспортування та виконання вантажно-розвантажувальних робіт.

Карбамідно-аміачна суміш (КАС-32) як агрохімікат дозволена до використання згідно «Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні». Загальні вимоги до транспортування, зберігання, застосування, утилізації, знищення та знешкодження пестицидів і агрохімікатів та торгівлі ними визначені ст. 11 Закону № 86/95, де, зокрема, передбачено, що «транспортування, зберігання, застосування, утилізація, знищення та знешкодження пестицидів і агрохімікатів та торгівля ними здійснюються відповідно до вимог, встановлених чинним законодавством, санітарними правилами транспортування, зберігання і застосування пестицидів і агрохімікатів та іншими нормативними актами. Особи, діяльність яких пов'язана з транспортуванням, зберіганням, застосуванням пестицидів і агрохімікатів та торгівлею ними, повинні мати допуск (посвідчення) на право роботи із зазначеними пестицидами і агрохімікатами. Порядок одержання такого допуску визначається Кабінетом Міністрів України.

Умови одержання особами, діяльність яких пов'язана з транспортуванням, зберіганням, та торгівлею пестицидами і агрохімікатами, допуску (посвідчення) на право роботи із зазначеними препаратами і поширюється на всі галузі виробництва, де застосовуються пестициди і агрохімікати визначає Порядок одержання допуску (посвідчення) на право роботи, пов'язаної з транспортуванням, зберіганням, застосуванням та торгівлею пестицидами і агрохімікатами затверджено постановою Кабінету міністрів України від 18.09.1995 №746 (далі - Порядок №746).

Відповідно до ст. 4 Порядку №746 підставою для видачі допуску є посвідчення про проходження спеціальної підготовки з питань безпечного виконання роботи з пестицидами і агрохімікатами згідно з додатком 2 та медична книжка з висновком медичної комісії про відсутність протипоказань за станом здоров'я згідно з додатком 3.

Згідно з положеннями ст. 5 Порядку №746 навчання осіб, діяльність яких безпосередньо пов'язана з транспортуванням, зберіганням, застосуванням та торгівлею пестицидами і агрохімікатами, а також працівників підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців, що організовують виконання такої роботи (далі - організатори роботи), проводиться інспекціями один раз на три роки за програмою, затвердженою Мінагрополітики за погодженням з МОЗ, Мінприроди, Мінпраці та Держгірпромнаглядом.

Статтею 6 Порядку №746 особи, діяльність яких безпосередньо пов'язана з транспортуванням, зберіганням, застосуванням та торгівлею пестицидами і агрохімікатами, а також організатори роботи проходять медичний огляд у закладах охорони здоров'я і допускаються до роботи за наявності висновку медичної комісії про відсутність протипоказань за станом здоров'я.

Відповідно до ст. 8 Порядку №746 особи, діяльність яких пов'язана з транспортуванням, зберіганням, застосуванням та торгівлею пестицидами і агрохімікатами, повинні мати при собі під час виконання роботи допуск, медичну книжку і наряд на виконання такої роботи. Виконання роботи з пестицидами і агрохімікатами особами, які не мають допуску, забороняється.

Судом встановлено, що під час проведення перевірки документи, передбачені зазначеними нормативними актами, платником не надані.

За приписами п. 44.6 ст. 44 Кодексу №2755 у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому п. 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Згідно із п. 44.7 ст. 44 Кодексу №2755 у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Зважаючи на властивості придбаного товару, суд дійшов висновку про обґрунтованість сумнівів відповідача щодо реальності здійснення правочинів.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.1997 № 363 (далі - Правила № 363), товарно-транспортна накладна (форма № 1-ТН) - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Крім того, первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів. (п. 11.1 Правил №363).

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику. (п. 11.5. та п. 11.7 Правил №363).

Надані позивачем, як докази транспортування товару подорожні листи та ТТН виписані на переміщення товару від вул. Першотравневої, 72, де знаходиться ПАТ «АЗОТ», а не від ФОП ОСОБА_4

Крім того, судом встановлено, що у наданих позивачем на підтвердження поставки товару містяться суперечливі відомості. Зокрема у видатковій накладній від 05.08.2014 №РН-0000057, на постачання товару КАС - 32, вагою 39.77 т., постачальником є ФОП ОСОБА_4, а одержувачем ПП «Укртехпром - 2001». Згідно ТТН від 05.08.2014 № 05/08 вантажного автомобіля НОМЕР_2 вантажовідправником вантажу КАС - 32 вагою 39,77 т. є ФОП ОСОБА_4 а вантажоодержувачем є ПП «Укртехпром - 2001». А у подорожньому листі вантажного автомобіля НОМЕР_2 від 05.08.2014, відповідно до завдання водієві, в розпорядження ТОВ «СП Агро» перевозились мінеральні добрива, вагою 39,77 т. з адреси - Черкаси, Хіміків, 74 до Миронівки (а.с.97-99, т.1).

У видатковій накладній від 13.10.2014 №РН-0000122, на постачання товару «аміачна вода», вагою 35.03 т., постачальником є ФОП ОСОБА_4, а одержувачем ПП «Укртехпром - 2001». Згідно ТТН від 13.10.2014 № 13/10 вантажного автомобіля НОМЕР_2 вантажовідправником вантажу «аміачна вода» вагою 35,03 т. є ФОП ОСОБА_4 а вантажоодержувачем є ПП «Укртехпром - 2001». А у подорожньому листі вантажного автомобіля НОМЕР_2 від 13.10.2014, відповідно до завдання водієві, в розпорядження ПП «Агро - Адмірал» перевозились мінеральні добрива, вагою 35,03 т. з адреси - Черкаси, Хіміків, 74 до Кодима.

Зазначені обставини у сукупності з іншими доказами додатково свідчать про те, що реально господарська операція між ПП «Укртехпром - 2001» та ФОП ОСОБА_4 невідбулась.

Суд зазначає, що під час дослідження наданих договорів виявлено, що у договорі поставки № 15 від 08.05.2014 щодо поставки товару - КАС-32 на загальну суму 499500 грн., визначено у тому числі ПДВ у сумі 499500 грн. (а.с.56, т.1 зворотній бік), що у сукупності з іншими доказами додатково підтверджує відсутність реального здійснення господарських операцій.

Порядок, а також основні вимоги до забезпечення безпеки перевезень небезпечних вантажів автомобільними дорогами на всій території України, що є обов'язковими для виконання всіма українськими перевізниками, встановлені Правилами дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.07.2004 № 822 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.08.2004 № 1040/9639) (далі - Правила). Оскільки карбамідно-аміачна суміш за своїми фізичко-хімічними властивостями є небезпечним товаром відповідно до п.1.5 Порядку, тому суд вважає, що докази перевезення товару є істотними для висновків про те, чи здійснювалися фактично відповідні правочини.

Згідно з п.1.3. Правил небезпечні вантажі дозволено перевозити автомобільним транспортом тільки у випадках, якщо вони згідно з вимогами ДОПНВ і цих Правил допущені до перевезення та коли всі вимоги щодо перевезення таких вантажів виконані. Забороняється розвантажувати небезпечний вантаж, якщо були виявлені недоліки, які можуть негативно вплинути на безпеку розвантаження. Контроль має здійснюватись вантажоодержувачем. (п.11.3 Правил).

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_4 не подавав розрахунок форми 1 ДФ, ЄСВ, що підтверджує відсутність найманих працівників та відсутність взаємовідносин з приватними підприємцями для отримання послуг. Також судом встановлено, що ФОП ОСОБА_4 не набував у власність нерухоме майно.

Враховуючи зазначене, відсутність у ФОП ОСОБА_4 складських приміщень для зберігання агрохімікатів (що відповідають санітарно-гігієнічним вимогам та правилам техніки безпеки і мають санітарні паспорти, засвідчені санітарно-епідеміологічною службою, органами державного пожежного нагляду, спеціально уповноваженими органами з питань екології та природних ресурсів), резервуарів (ємностей), оснащення чи будь-яких відповідних умов для зберігання товару (карбамідно-аміачна суміш, гарантійний термін придатності 6 місяців), з урахуванням його специфіки (рідка речовина, необхідні ємності з антикорозійним покриттям) та найманих працівників свідчать, що господарська операція фактично не відбулася, отже первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність факту реального здійснення сторонами господарської операції, та в порушення п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 Кодексу №2755.

Як докази подальшої реалізації придбаного у ФОП ОСОБА_4 товару позивач надав суду видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, з контрагентами ФГ ОСОБА_5, ФГ «Велика Вись», СФГ «Роксолана», TOB «Лендком Центр», ПП «Агрофірма «ОСОБА_6», TOB «Едем-СК», TOB СП «Aгpo», ПП «Агро-Адмірал». Суд не бере до уваги зазначені аргументи позивача, оскільки відсутні докази того, що реалізований позивачем зазначеним контрагентам товар був придбаний саме у ФОП ОСОБА_4

Стосовно посилання позивача на постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 22.05.2015 у справі №823/785/15 та від 25.05.2015 №823/1072/15 за позовом ФОП ОСОБА_4 до ДПІ у м. Черкасах про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити дії, що набрали законної сили згідно ухвал Київського апеляційного адміністративного суду від 27.07.2015 та від 08.07.2015 відповідно, суд зазначає, що предметом дослідження у зазначених справах не було встановлення реальності господарських відносин ФОП ОСОБА_4 з ПП «Укртехпром-2001» за період з 01.01.2014 до 31.12.2014.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів зміни свого майнового стану у звязку з вищевказаними правочинами, отже не підтвердив правомірність формування за рахунок них відповідного розміру витрат.

У зв'язку з вищевикладеними обставинами справи суд дійшов висновку, що реально господарські відносини за вказаними документами у вказаний період між позивачем та його контрагентами з урахуванням часу, місця та необхідності затрати зазначених ресурсів не відбувалися, а їх складення було направлено на отримання податкової вигоди.

Враховуючи характеристику придбаного товару, фактичне здійснення його поставки повинно підтверджуватися доказами транспортування від вищевказаного контрагента до місця зберігання. З огляду на відсутність доказів про осіб, що брали безпосередню участь у прийманні-передачі, перевірці кількості та якості товару, встановлені обставини свідчать додатковою ознакою, що правочини реально не відбувалися.

Таким чином, сукупність інших, вищевказаних обставин, встановлених під час податкової перевірки та з'ясованих у судових засіданнях, дозволяють зробити висновок, що реально правочини з урахуванням часу, фактичної наявності трудових та матеріальних ресурсів, відсутності підтверджуючих документів щодо перевірки якості, кількості, походження придбаного палива, його переміщення та зберігання правочини не відбувалися і податкові накладні оформлені виключно на папері для надання-отримання податкової вигоди.

У постанові ВСУ від 09.02.2010 у справі №21-1547во09 зазначено, що підтвердження доводів податкового органу про здійснення платником податку операцій з метою мінімізації податків через відображення їх в обліку із субєктами підприємництва, які завідомо не сплачують податки, зокрема в одній справі, може бути підставою для відмови у позові платнику податків в іншій справі, наприклад, про визнання незаконним податкового повідомлення-рішення, зменшення суми бюджетного відшкодування, відмову у такому тощо (реєстр. №8530206).

Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення надходжень за рахунок податкових зобов'язань та проведення необґрунтованих виплат, зокрема права на бюджетне відшкодування за наслідком неправомірно сформованого податкового кредиту. У випадку недобросовісності контрагентів покупець (замовник) несе ризик своєї бездіяльності не лише з виконання господарсько-правових зобов'язань, але і у рамках податкових правовідносин та визначення податкового обовязку, позаяк у силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися преференціями (пільговим обчисленням) у оподаткуванні у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. У цьому контексті суд зазначає, що заперечуючи проти позову за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідач довів правомірність прийняття спірного ППР та діяв відповідно до вимог законодавства при їх прийнятті.

Перевіряючи правомірність поведінки відповідача у спірних відносинах, з огляду на ч. 3 ст. 2 КАС України, де визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку, судом не встановлено підстав для скасування ППР від 30.09.2015 № НОМЕР_1 в частині про донарахування податку на додану вартість в сумі 263 745 грн. 81 коп. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 131 872 грн. 90 коп.

Відповідно до ст. 162 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення субєкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. З огляду на викладене, на підставі наявних у справі доказів, досліджених обставин і позицій представників сторін, проаналізувавши правові норми, враховуючи доводи сторін, суд дійшов висновку, що у задоволені позову належить відмовити.

Керуючись статтями 14, 86, 94, 159-163, 167, 185-187, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку, передбаченому статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Рідзель

Постанова складена у повному обсязі 04.12.2015.