Ухвала суду № 54052417, 02.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2015 року м. Київ К/800/61978/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Л.І.,

Шипуліної Т.М.,

за участю секретаря Титенко М.П.

представників сторін:

позивача Іскров К.М.

відповідача не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуІзмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області на постановуОдеського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 рокуу справі№2а-5960/08/1570за позовомПриватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство»доІзмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській областіпроскасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство «Українське Дунайське пароплавство», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Українське Дунайське пароплавство» (далі по тексту - позивач, ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство») звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення - рішення від 18 лютого 2008 року №0001492301/3 Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової адміністрації, правонаступником якої є Ізмаїльська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі по тексту - відповідач, Ізмаїльська ОДПІ).

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

За результатами перегляду зазначеного рішення суду Одеським апеляційним адміністративним судом 07 жовтня 2014 року прийнято постанову, якою постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року скасовано, а позов задоволено.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року залишити в силі.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких у її задоволенні просив відмовити.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом, відповідно до затвердженого плану перевірки, на підставі направлень №304 від 18 квітня 2007 року, №413 від 21 травня 2007 року, проведено планову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ВАТ «Українське Дунайське пароплавство» вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2006 року. За наслідками перевірки 18 червня 2007 року складено акт №01012301/01125821.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог пункту 1.32 статті 1, пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпунктів 5.3.3, 5.3.5, 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9 статті 5, підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8, підпункту 11.2.4 пункту 11.2, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11, пункту 18.3 статті 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого ВАТ «Українське Дунайське пароплавство» зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2006 рік на 36775481,00 грн., з яких І квартал 2006 року - зменшено від'ємне значення на 2463484,00 грн., півріччя 2006 року - донараховано податок на прибуток на 979885,00 грн., 9 місяців 2006 року - донараховано податок на прибуток на 1759486,00 грн., 2006 рік - зменшено від'ємне значення на 36775481,00 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції у загальному розмірі 625834,00 грн.

В результаті перевірки податковим органом 18 лютого 2008 року прийнято податкове повідомлення - рішення №0001492301/0 щодо визначення суми штрафних (фінансових) санкцій по податку на прибуток, у розмірі 625834,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність та ґрунтовність наведених у акті перевірки Ізмаїльської ОДПІ Одеської області №01012301/01125821 від 18 червня 2007 року, висновків щодо порушення ВАТ «УДП» вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно застосування до позивача суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 625834,00грн., податковим органом здійснено правомірно та виключно у межах законодавчо передбачених приписів.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції зазначив про відсутність підстав для визначення позивачу штрафних санкцій у зв'язку з непроведенням відповідачем визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток.

Переглянувши рішення суду апеляційної інстанції у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.

У період виникнення спірні правовідносини регулювались положеннями Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР з наступними змінами та доповненнями (далі по тексту - Закон України №334/94-ВР) та Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ з наступними змінами та доповненнями (далі по тексту - Закон України №2181-ІІІ).

Фактичною підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на прибуток згідно з податковим повідомленням - рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 18 червня 2007 року № 01012301/01125821 про порушення позивачем норм пункту 1.32 статті 1, пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпунктів 5.3.3, 5.3.5, 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9 статті 5, підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8, підпункту 11.2.4 пункту 11.2, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11, пункту 18.3 статті 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2006 рік на 36775481,00 грн.

За результатами висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 18 лютого 2008 року №0001492301/3 про визначення податкових зобов'язань із податку прибуток у сумі 625834,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. При цьому, як свідчить копія податкового повідомлення-рішення, штрафні санкції застосовані на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України №2181-ІІІ.

Відповідно до вказаного підпункту у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

У вказаних правових нормах передбачено варіювання розміру санкції, яка застосовується до платника податків, при цьому розмір штрафу залежить від суми заниження податкового зобов`язання. Враховуючи те, що згідно з оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням не було донараховано податкового зобов'язання із основного платежу, у відповідача були відсутні правові підстави застосовувати штрафні (фінансові) санкції з податку на прибуток до позивача на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України №2181-ІІІ.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 210, 214, 215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року у справі №2а-5960/08/1570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна