Ухвала суду № 54052397, 26.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2015 року м. Київ К/800/23526/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Єрьоміна А.В.,

Конюшка К.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕРРОМ Інвест-Україна" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕРРОМ Інвест-Україна" до реєстраційної служби Деражнянського районного управління юстиції Хмельницької області, треті особи - товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське виробниче підприємство "Агродак", відділ Держземагенства у Деражнянському районі Хмельницької області, про визнання рішення недійсним та скасування державної реєстрації,

в с т а н о в и л а:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЕРРОМ Інвест-Україна" звернулось до суду з позовом до реєстраційної служби Деражнянського районного управління юстиції Хмельницької області, треті особи - товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське виробниче підприємство "Агродак", відділ Держземагенства у Деражнянському районі Хмельницької області, в якому просить суд:

визнати недійсним рішення державного реєстратора Державної реєстраційної служби Деражнянського районного управління юстиції про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, що знаходиться за межами населеного пункту на території Пилипівської сільської ради Деражнянського району, площею 2,09 га, кадастровий номер якої НОМЕР_1;

скасувати державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, що знаходиться за межами населеного пункту на території Пилипівської сільської ради Деражнянського району, площею 2,09 га, кадастровий номер якої НОМЕР_1, що зроблена Державною реєстраційною службою Деражнянського районного управління юстиції.

Позовні вимоги мотивовано тим, що реєстраційною службою Деражнянського районного управління юстиції Хмельницької області протиправно, незважаючи на чинність зареєстрованого 29.02.2012 у встановленому на момент реєстрації законодавством порядку договору оренди земельної ділянки, укладеного між позивачем та фізичною особою ОСОБА_2, здійснено державну реєстрацію права оренди на цю ж саму земельну ділянку за товариством з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське виробниче підприємство "Агродак".

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю " ГЕРРОМ Інвест-Україна " із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення судів попередніх інстанцій та постановити нове, про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі рішення Державної реєстраційної служби Деражнянського районного управління юстиції про державну реєстрацію прав та обтяжень від 23.04.2013 №1874636 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, розташовану на землях Пилипівської сільської ради Деражнянського району Хмельницької області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яке виникло на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданого 01.10.2008 року Деражнянською райдержадміністрацією.

22.07.2013 товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське виробниче підприємство "Агро-Дак" звернулось до Державної реєстраційної служби Деражнянського районного управління юстиції із заявою про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 2,09 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої на землях Пилипівської сільської ради Деражнянського району Хмельницької області.

До заяви товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське виробниче підприємство "Агро-Дак" додало виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, довідку з ЄДРПОУ, договір оренди землі від 25.04.2013 №3, укладений між ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське виробниче підприємство "Агро-Дак", акт приймання-передачі орендованої земельної ділянки, кадастровий план, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), схему розміщення земельної ділянки, відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності ОСОБА_2 на земельну ділянку.

Після отримання зазначених документів на підставі пунктів 8, 8-1 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор надіслав до відділу Держземагентства у Деражнянському районі запит № 289 від 12.07.2013 року, в якому просив повідомити чи перебуває в оренді зазначена земельна ділянка.

На запит державного реєстратора відділ Держземагентства у Деражнянському районі листом від 17.07.2013 №01-19/1956 повідомив, що згідно з даними Державного земельного кадастру та наявної у відділі інформації договір оренди на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1 не реєструвався.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЕРРОМ Інвест-Україна", вказуючи на наявність у нього чинного договору оренди земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1, від 14.09.2011 №516, укладеного між ним та ОСОБА_2 та зареєстрованого у відділі Держземагентства у Деражнянському районі Хмельницької області 29.02.2012, звернулось до суду із позовом про визнання недійсним рішення про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку за третьою особою та скасування зазначеної державної реєстрації.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з правомірності рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку за товариством з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське виробниче підприємство "Агро-Дак" як такого, що вчинено на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, за наявності факту подання третьою особою вичерпного пакету документів, необхідних для здійснення державної реєстрації, за відсутності обставин, з якими Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" пов'язує наявність підстав для відмови у державній реєстрації, а також за результатами перевірки поданих третьою особою документів, у тому числі, на наявність відомостей про інших користувачів земельних ділянок, право оренди або ж договір оренди яких були б зареєстровані.

Крім того, судом першої інстанції в обґрунтування судового рішення вказано на недоведеність з боку позивача наявності у нього речового права на земельну ділянку. Зазначена позиція суду першої інстанції ґрунтується на тому, що на момент державної реєстрації укладеного між позивачем та фізичною особою договору оренди земельної ділянки, чинне законодавство передбачало необхідність державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, яку позивачем не було здійснено. Так, посилаючись на те, що договір оренди від 14.09.2011 №516, укладений між ОСОБА_2 та позивачем не зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, суд першої інстанцій дійшов висновку про відсутність факту порушення прав позивача у зв'язку із здійсненням відповідачем державної реєстрації права оренди за третьою особою.

Судом апеляційної інстанції, у свою чергу, зазначено, що дані Поземельної книги відділу Держземагентства у Деражнянському районі щодо державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 14.09.2011 №516, укладеного між позивачем та ОСОБА_3, не відповідають даним Державного реєстру прав, в якому взагалі відсутня інформація щодо державної реєстрації права оренди товариства з обмеженою відповідальністю " ГЕРРОМ Інвест-Україна ", у зв'язку з чим запис у Поземельній книзі не може слугувати доказом державної реєстрації права оренди позивача.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджуючись із позицією судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову, вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень" права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Так, колегія суддів вказує на помилковість позиції суду першої інстанції щодо необхідності проведення державної реєстрації права оренди на момент укладення позивачем договору оренди від 14.09.2011 №516, з огляду на наступне.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а також порядку поділу та об'єднання земельних ділянок" від 05.03.2009 №1066-VI, який набрав чинності 02.05.2009, (далі - Закон №1066-VI) статтю 125 Земельного кодексу України викладено в редакції, згідно з якою право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

У той же час, пунктом 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1066-VI встановлено, що до створення єдиної системи органів реєстрації прав на нерухоме майно та їх обмежень: право власності або право користування земельною ділянкою виникає з моменту державної реєстрації земельної ділянки.

Так, державна реєстрація договору оренди та державна реєстрація земельної ділянки здійснювалася у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 №1021 "Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі» в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20.07.2011 №791.

16.03.2010 набрали чинності окремі положення Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" від 11.02.2010 №1878-VI (далі - Закон №1878-VI).

Законом №1878-VI Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.2004 №1952-IV викладено в новій редакції, за змістом якої запроваджено єдину систему органів реєстрації прав на нерухоме майно та їх обмежень.

У той же час, пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1878-VI встановлено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно в порядку, визначеному цим Законом, здійснюється з 1 січня 2013 року.

Абзацом третім пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1878-VI встановлено, що до 1 січня 2013 року державна реєстрація права власності, права користування (сервітут) земельними ділянками, права постійного користування земельними ділянками, договорів оренди земельних ділянок; права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); права забудови земельної ділянки (суперфіцій) проводиться територіальними органами земельних ресурсів.

Таким чином, положення Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.2004 №1952-IV в редакції Закону №1878-VI, які передбачають, зокрема, порядок державної реєстрації права оренди на земельну ділянку як речового права на нерухоме майно, набрали чинності лише 01.01.2013.

Так само, 01.01.2013 набрали чинності зміни, внесені Законом №1878-VI і до статті 6 Закону України "Про оренду землі", згідно з якими встановлено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

До 01.01.2013 чинне законодавство не передбачало порядку державної реєстрації права оренди на земельну ділянку як речового права на нерухоме майно.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю "ГЕРРОМ Інвест-Україна" 29.02.2012 у відділі Держземагентства у Деражнянському районі Хмельницької області зареєстровано договір оренди земельної ділянки від 14.09.2011 №516, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1, який укладений між ним та ОСОБА_2 строком на 10 років.

Зазначена реєстрація здійснена у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 №1021 "Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі» в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20.07.2011 №791, територіальними органами земельних ресурсів відповідно до повноважень, наданих йому Абзацом третім пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1878-VI.

За вказаних обставин, зважаючи на те, що на момент державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 14.09.2011 №516, укладеного між позивачем та ОСОБА_2, діяло законодавство, яке не передбачало обов'язкової реєстрації права оренди земельної ділянки, враховуючи те, що позивачем вчинено всі передбачені на момент укладення договору оренди земельної ділянки дії щодо набуття речового права на нерухоме майно, колегія суддів, враховуючи положення частини четвертої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень" в редакції Закону №1878-VI, вказує на помилковість позиції судів попередніх інстанцій щодо недоведеності з боку позивача наявності у нього речового права на землю з мотивів відсутності факту державної реєстрації прав та, відповідно, відсутністю відомостей про таку реєстрацію у Державному реєстрі прав.

У той же час, аналізуючи наявність підстав для скасування рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за третьою особою, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень" державна реєстрація прав відбувається на підставі заяви власника, іншого право набувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом, поданою разом з оригіналами документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копій, засвідчених в установленому порядку.

Згідно з пунктами 1, 2 частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень" прийняттю державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або про відмову в державній реєстрації передує з'ясування ним факту відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 №703.

Статтею 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень" встановлено виключний перелік підстав для відмови в проведенні реєстрації заявленого права.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 24 цього Закону в державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське виробниче підприємство "Агродак" державному реєстратору подано вичерпний пакет документів для здійснення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку.

Судами також встановлено, що отримавши заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське виробниче підприємство "Агро-Дак" про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 2,09 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої на землях Пилипівської сільської ради Деражнянського району Хмельницької області, відповідач вчинив всі визначені Законом №1952-IV дії, необхідні для державної реєстрації права оренди земельної ділянки, в тому числі на виконання вимог пунктів 8, 8-1 статті 9 Закону №952-IV звернувся до відділу Держземагентства у Деражнянському районі із запитом від 12.07.2013 №289, в якому просив повідомити чи перебуває в оренді зазначена земельна ділянка, на який отримав негативну відповідь.

На момент прийняття рішення про державну реєстрацію у відповідача не було підстав вважати, що відділом Держземагентства у Деражнянському районі надано недостовірні відомості.

За вказаних обставин, а також зважаючи на відсутність обставин, з якими стаття 24 Закону №1952-IV пов'язує наявність підстав для відмови у здійсненні державної реєстрації, колегія суддів вказує на відсутність ознак протиправності дій державного реєстратора при здійсненні державної реєстрації права оренди за третьою особою.

Так, погоджуючись із позицією судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову, колегія суддів виходить з того, спір, який передано на вирішення суду, є публічно-правовим; сторонами цього спору є товариство з обмеженою відповідальністю "ГЕРРОМ Інвест-Україна", яке вважає себе належним землекористувачем, та державний реєстратор, яким як суб'єктом владних повноважень вчинено реєстраційні дії по відношенню до вказаного майна.

У той же час, положеннями статті 27 Закону України "Про оренду землі" закріплено, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об'єднаннями та організаціями.

Водночас, захист речового права особи від порушень з боку третіх осіб, які не здійснюють владних управлінських функцій, здійснюється з урахуванням положень Глави 29 Цивільного кодексу України та знаходиться поза межами компетенції адміністративного суду.

Згідно з пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації.

Аналіз наведених положень постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 дає підстави для висновку, що вимоги про скасування державної реєстрації речового прав позивач може заявляти тільки після вирішення спору про право цивільне.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З урахуванням викладеного, виходячи із завдань адміністративного судочинства, зважаючи на відсутність протиправності дій державного реєстратора при вчиненні реєстраційної дії, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для захисту прав позивача у порядку адміністративного судочинства.

Доводи касаційної скарги позиції судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову не спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕРРОМ Інвест-Україна" відхилити, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: