Ухвала суду № 54051890, 03.12.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2015 р. Справа № 876/9104/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Каралюса В.М., Затолочного В.С.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Еко-технологія» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2015 року у адміністративній справі №803/1432/15-a за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче підприємство «Еко-технологія» до Христинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Еко-технологія» звернулося з адміністративним позовом до Христинівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 24.12.2014 року №0000852200, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з орендної плати за землю на 101150,22 грн. (в тому числі: за основним платежем на 80920,22 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 20230,00 грн.).

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 03.08.2015 р. в задоволенні позову відмовлено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Еко-технологія» (43016, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кафедральна, будинок 10, код ЄДРПОУ 21738709) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1535,80 грн.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального права та невірним встановленням обставин у справі. Зокрема посилається на те, що висновки відповідача про неповну сплату позивачем орендної плати за землю з посиланням на тимчасовий договір від 01.07.2011 року, який позивачем не був підписаний, та на нову редакцію договору оренди земельної ділянки від 14.09.2012 року, оскільки договір в даній редакції почав діяти лише з дати його державної реєстрації з 15.01.2014 року є неправомірними. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову в повному обсязі.

Сторони в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання. Відповідач представив на адресу суду заяву про розгляд справи у його відсутності.

Надіслання на адресу позивача судова повістка повернулась із відміткою поштового відділення про повернення за закінченням терміну зберігання. Відповідно до ч. 11 ст. 35 КАС України, розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Науково-виробниче підприємство «Еко-технологія» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати орендної плати за землю юридичних осіб за період з 01.11.2011.2011 року по 31.10.2014 року Христинівською ОДПІ складено акт перевірки від 03.12.2014 року №135/23-24-22-009, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог пункту 286.4 статті 286 ПК України, а саме: неподання платником податків у жовтні 2012 року податкової декларації з плати за землю з уточненими показниками, та абзацу другого пункту 288.4 статті 288 ПК України, внаслідок чого товариством занижено орендну плату за землю в сумі 80920,22 грн.

На підставі акта перевірки від 03.12.2014 року №135/23-24-22-009 Христинівською ОДПІ винесене податкове повідомлення-рішення від 24.12.2014 року №0000852200, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з орендної плати за землю на 101150,22 грн. (в тому числі: за основним платежем на 80920,22 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 20230,00 грн.). Крім того, відповідачем 24.12.2014 року було винесене також податкове повідомлення рішення №0000842200 про застосування до товариства штрафу в сумі 170 грн., яке останнім не оспорюється.

Результати документальної позапланової невиїзної перевірки були позивачем оскаржені шляхом подання скарги до Головного управління ДФС у Черкаській області, ДФС України.

За наслідками розгляду скарг ТзОВ «Науково-виробниче підприємство «Еко-технологія» рішенням ГУ ДФС у Черкаській області від 26.02.2015 року №3781/23-00-10-020, рішенням ДФС України від 12.05.2015 року №9952/6/99-99-10-01-02-25 податкове повідомлення-рішення Христинівської ОДПІ від 24.12.2014 року №0000852200 залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.

Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив з тих підстав, що з моменту укладення договору оренди від 14.09.2012 року у позивача виник обовязок по сплаті орендної плати у визначеній в договорі сумі 47926,42 грн.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними та такими, що відпрядають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 10.11.2009 року між Христинівською РДА, як орендодавцем, та СТОВ «Верхнячка-Агро» і ТзОВ «Науково-виробниче підприємство «Еко-технологія» як орендарями, укладено в новій редакції договір оренди земельної ділянки від 14.09.2006 року №4063, відповідно до умов якого орендодавець надав, а орендарі прийняли у строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться в адміністративних межах Верхняцької селищної ради Христинівського району, Черкаської області, на підставі розпорядження Христинівської РДА від 04.11.2009 року №169 «Про надання в оренду земель».

Згідно пунктів 2, 5 договору, в оренду передано земельну ділянку загальною площею 37,3907 гектарів, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 509261,33 грн. Пунктом 9 договору встановлена орендна плата в розмірі 15277,84 грн. (3% від нормативної грошової оцінки) в рік.

01.07.2011 року між Христинівською РДА, як орендодавцем, та СТОВ «Верхнячка-Агро» і ТзОВ «Науково-виробниче підприємство «Еко-технологія» як орендарями, укладено тимчасовий договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 10.11.2009 року, відповідно до умов якого на підставі розпорядження Христинівської РДА від 01.07.2011 року №112 «Про надання в оренду земель», змінено пункт 9 договору від 10.11.2009 року та визначено орендну плату за земельну ділянку в розмірі 27074,76 грн., що становить згідно розрахунку розміру орендної плати станом на 01.07.2011 року 4,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки 601661,31 грн. Тимчасовий договір підписаний представниками сторін.

Крім того, з матеріалів справи видно, що 14.09.2012 року договір оренди земельної ділянки від 14.09.2006 року №4063, укладений між Христинівською РДА, як орендодавцем, та ТзОВ «Науково-виробниче підприємство «Еко-технологія» як орендарем, викладено в новій редакції, зокрема, в пунктах 2, 9 встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки загальною площею 37,3907 гектарів складає 1065031,66 грн., орендна плата визначена в сумі 47926,42 грн., що становить 4,5% від нормативної грошової оцінки. Договір в новій редакції від 14.09.2012 року підписаний сторонами, в тому числі представником позивача.

Підставою для прийняття податковим органом оскаржуваного рішення стали висновки про те, що ТзОВ «Науково-виробниче підприємство «Еко-технологія» в порушення вимог пункту 288.4 статті 288 ПК України занижено суму орендної плати за землю відповідно до укладених договорів.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач у податкових деклараціях з плати за землю за 2011-2014 роки самостійно декларував річну суму орендної плати, яка підлягає сплаті за даними платника, в розмірі 14529,86 грн. на рік, з урахування того, що відповідно до умов договору від 10.11.2009 року передбачено використання ТзОВ «Науково-виробниче підприємство «Еко-технологія» 35,56 гектарів під посадку саду та вирощування багаторічних насаджень, а не 37,3907 гектарів, що підтверджується актом встановлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки №2 від 27.10.2009 року.

Таким чином, задекларована ТзОВ «Науково-виробниче підприємство «Еко-технологія» сума орендної плати за земельні ділянки не відповідає сумам, визначеним у вищевказаних договорах оренди.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності обовязків платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до пункту 288.1 статті 288 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Як передбачає пункт 288.4 статті 288 ПК України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що доводи позивача спростовуються наявним в матеріалах справи актом встановлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки №1 від 27.10.2009 року , відповідно до якого встановлено межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 1,8306 гектарів для ведення сільськогосподарського виробництва, який підписаний в тому числі і директором ТзОВ «Науково-виробниче підприємство «Еко-технологія» ОСОБА_1, тобто актами №1 та №2 від 27.10.2009 року були встановлені межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 37,3907 гектарів.

Наведені вище докази спростовують твердження позивача про використання 35,56 гектарів землі із зазначених в договорі оренди 37,3907 гектарів, з огляду на що товариством занижено податкове зобовязання з орендної плати в сумі 14529,86 грн. на рік, оскільки таке зобовязання згідно умов договору від 10.11.2009 року становить 15277,84 грн.

Що стосується посилань апелянта на ту обставину, що тимчасовий договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 01.07.2011 року товариством не підписувався та нотаріально не засвідчувався, договір оренди земельної ділянки в новій редакції від 14.09.2012 року був зареєстрований 15.01.2014 року і саме з цієї дати, набув чинності, тому обовязок сплачувати орендну плату у визначеному згідно даного договору розмірі виник у позивача саме з 15.01.2014 року, то такі є безпідставними з огляду на наступне.

Пунктом 36 договору оренди від 10.11.2009 року передбачено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Пунктом 3 розпорядженням Христинівської РДА від 01.07.2011 року було змінено розмір орендної плати, визначений у договорі оренди від 10.11.2009 року, з 15277,84 грн. на 27074 грн. та встановлено, що орендна плата за земельні ділянки, передані в оренду, нараховується та сплачується з моменту прийняття даного розпорядження.

Із дослідженого в судовому засіданні тимчасового договору про внесення змін до договору оренди від 01.07.2011 року вбачається наявність на ньому підпису директора ТзОВ «Науково-виробниче підприємство «Еко-технологія» ОСОБА_1, що в свою чергу свідчить про погодження із прийнятим розпорядженням та спростовує доводи позивача.

Крім того, земельна ділянка є обєктом основних засобів (п. 145.1 ст. 145 ПК України). У цілях оподаткування підтвердженням користування земельною ділянкою є проведення сільгосппідприємством господарських операцій із використанням основних фондів для культивації, сівби, обробітку, вирощування, збирання та зберігання врожаю та продуктів його переробки (адже такі операції викликають зміни в структурі активів та зобовязань підприємства).

Таким чином, користування сільгосппідприємством земельними ділянками (тобто вирощування на них сільгосппродукції) та сплата за них орендної плати є господарською операцією, визначеною в ПК України як оренда. При цьому дотримання формальної процедури реєстрації договору оренди не є пріоритетним при застосуванні податкового законодавства (вона є пріоритетною в цивільних правовідносинах).

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав, тому недотримання указаних норм стосовно державної реєстрації земельних ділянок свідчить про можливі порушення вимог земельного законодавства, а не податкового законодавства, та не може звільняти особу від сплати орендної плати.

Крім того, Податковий кодекс України чітко визначає, що єдиним документом, на підставі якого сплачується орендна плата, є договір оренди земельної ділянки, тому з моменту укладення договору оренди від 14.09.2012 року у позивача виник обовязок по сплаті орендної плати у визначеній в договорі сумі 47926,42 грн.

Відповідно до п. 286.4 статті 286 Податкового кодексу України, за нововідведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

У разі зміни протягом року об'єкта та/або бази оподаткування платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Представлені відповідачем на заперечення позовних вимог докази у своїй сукупності не дають підстав вважати що рішення відповідача є протиправним, а натомість вказують на те, що останнє прийняте відповідачем обґрунтовано, з дотриманням вимог чинного законодавства, в межах повноважень та спосіб, передбачений чинним законодавством України та підстав для його скасування не вбачається.

З урахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податкове повідомлення-рішення 24.12.2014 року №0000852200, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з орендної плати за землю на 101150,22 грн., винесено Христинівською ОДПІ у відповідності до вимог податкового законодавства, а тому в задоволенні позовних вимог ТзОВ «Науково-виробниче підприємство «Еко-технологія» слід відмовити повністю.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Еко-технологія» - залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2015 року у адміністративній справі №803/1432/15-a без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддяЗ.М. Матковська

СуддіВ.М. Каралюс

ОСОБА_2