Ухвала суду № 54051854, 03.12.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2015 року Справа № 876/8689/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Рибачука А.І.,Старунського Д.М.,

з участю секретаря судового засідання Андрушківа І.Я.,

представника позивачки ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову ОСОБА_4 окружного адміністративного суду від 17.07.2015 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до ОСОБА_4 митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулася з позовом до ОСОБА_4 митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення.

Позивачка посилалася на те, що відповідачем безпідставно відмовлено її у митному оформленні товару за ціною договору, прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №205000011/2015/000017/2 від 02.03.2015 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №205070000/2015/00025 від 02.03.2015 року.

Вважаючи дії митного органу протиправними, оскільки відповідачем не доведено подання недостовірних відомостей про митну вартість товару, позивачка звернулася до суду та просила визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №205000011/2015/000017/2 від 02.03.2015 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №205070000/2015/00025 від 02.03.2015 року.

Постановою ОСОБА_4 окружного адміністративного суду від 17.07.2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржила ФОП ОСОБА_3, подавши на неї апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційних вимог вказує на те, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про законність відмови у митному оформленні товару за митною вартістю у звязку із не поданням декларантом додаткових документів за результатами проведених митним органом консультацій. Крім того апелянт зазначає, що митним органом не доведено неможливість послідовного визначення митної вартості товару.

Апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, який апеляційну скаргу підтримав, представника відповідача, яка просить апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

У справі встановлено, що 02.03.2015 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (покупець) та фірмою «Zaklady Drobiarskie «Kozieglowy» Spolka z o.o. (продавець) укладено контракт купівлі-продажу №31/20І5/PL. Відповідно до умов вказаного договору продавець зобовязався передати, а покупець прийняти та оплатити заморожене м'ясо куряче (включаючи субпродукти) згідно інвойсу, який є невідємною частиною цього контракту і підписується на кожну партію товару. Розділом 4 та 5 даного контракту визначено, що оплата здійснюється шляхом перерахування суми на розрахунковий рахунок продавця у формі 100% передоплати на підставі проформи-інвойса за день до відвантаження або по факту поставки товару згідно інвойсу. Валютою платежу є Євро. Поставка товару здійснюється автотранспортом на територію України на умовах Правил Інкотермс-2010, а саме FCA, EXW, CPT чи DDU вказаних в інвойсі.

02.03.2013 року позивач ввезла на митну територію України, товар мясо куряче, механічної обвалки заморожене 1 мм (фарш з курячих корпусів), подрібнене, перемелене, без теплової кулінарної обробки, без консервування, без харчових добавок та приправ вагою нетто 21000 кг за ціною 0,421 євро/кг на загальну суму 8820,001 євро, що надійшов згідно контракту купівлі-продажу №31/2015/PL від 23.02.2015 року, укладеного із фірмою «Zaklady Drobiarskie «Kozieglowy» Spolka z o.o. та інвойсу №10986/N/15 від 25.02.2015 року.

Для митного оформлення вказаного товару декларантом були подані на митний пост ОСОБА_4 митниці ДФС наступні документи: контракт №31/2015/PL від 23.02.2015 року, рахунок - фактура (інвойс) №10986/N/15 від 25.02.2015 року; вантажно- митна декларація (ВМД) №205070000/2015/008052 від 02.03.2015 року; декларація митної вартості ДМВ-1 №205070000/2015/008052 від 02.03.2015 року; міжнародна товаротранспортна накладна CMR від 25.02.2015 року; сертифікат про походження товару №PL/MF/AK 0098618 від 26.02.2015 року; ветеринарне свідоцтво ЄРД-00 №084370 від 27.02.2015 року; сертифікат якості від 25.02.2015 року; контракт на перевезення товару №29/2015 від 24.02.2015 року; довідка про транспортні витрати від 18.02.2015 року; прайс-лист від 25.02.2015 року; копія декларації країни відправлення №15PL302040E0010265 від 26.02.2015 року, інші документи, перелічені в графі 44ВМД.

В графах 12, 45 ВМД №205070000/2015/008052 від 02.03.2015 року декларантом було вказано митну вартість у розмірі 298120,19 грн., або 9488,37 євро (8820,00 євро - заявлена вартість товару + 21000,00 грн. - вартість перевезення товару) визначену за ціною контракту відповідно до вищезазначених документів, тобто 0,421 євро за 1 кг. товару.

Митним органом у графі для відміток митного органу декларації митної вартості №205070000/2015/008052 від 02.03.2015 року відповідач зазначив, що декларанту для підтвердження заявленої митної вартості відповідно до статей 53, 54 МК України необхідно подати додаткові документи: висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; банківські платіжні документи про оплату товару; розрахунок ціни.

02 березня 2015 року ОСОБА_4 митницею ДФС було відмовлено у митному оформленні товару та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №205070000/2015/00025, у якій зазначено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів з таких причин: невідповідність заповнення граф 12, 45 МД вимогам статті 53 Митного кодексу України; рішення про визначення митної вартості товару №205000011/2015/000017/2 від 02.03.2015 року.

У картці відмови відповідач розяснив вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: приведення рівня митної вартості в графах 12, 45 МД у відповідність до рішення про визначення митної вартості від 02 березня 2015 року №205000011/2015/000017/2.

У рішенні від 02 березня 2015 року №205000011/2015/000017/2 про коригування митної вартості товару ОСОБА_4 митниця ДФС зазначила, що митна вартість товару не може бути визнана у звязку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, а саме не всі подані документи для підтвердження митної вартості відповідно до ст.53 МК України. Декларанту запропоновано надати додаткові документи: висновки про вартісні та якісні характеристики товару, підготовані спеціалізованими експертними організаціями, банківські платіжні документи про оплату товару, розрахунок ціни. Подані документи містять розбіжності сума в експортній декларації (38118 PLN) не відповідає сумі в інвойсі (8820 євро). Декларант від подачі всіх документів відмовився. За результатом проведеної процедури консультації з декларантом досягнуто згоди щодо неможливості застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МК України) та методу 2б (ст.60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта. Митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації митних декларацій від 25 лютого 2015 року №205070000/2015/7581 та від 23 лютого 2015 року №205070000/5/7321, у звязку із чим, митна вартість товару дорівнює 0,6716 євро за 1 кг, що становить 14103,60 євро за партію товару вагою 21000 кг.

Частиною третьою статті 52 МК України передбачено право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

З метою запобігання псування товару та нарахування штрафних санкцій за можливий простій автомобіля, який перевозив товар, 03 березня 2015 року позивачем було подано через представника нову вантажно-митну декларацію №205070000/2015/008158, з зазначенням у ній в графах 12 та 45 митної вартості, розрахованої за ціною одиниці товару, наведеної у інвойсі: №10986/N/15 від 25.02.2015 року, розрахунок митних платежів здійснювався, виходячи із митної вартості, визначеної митним органом. Митне оформлення проводилося за другорядним резервним методом із застосуванням гарантійних зобовязань - грошової застави.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що позивачем не надано достатніх документів, які б підтверджували ціну товару, а тому митний орган не мав можливості провести митне оформлення ввезеного товару за ціною договору.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та надаючи правову оцінку вказаним відносинам зазначає наступне.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 Митного кодексу України).

Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною другою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 «Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування» Митного кодексу України.

За правилами частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, а саме: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відтак, особи, які переміщують товари через митний кордон України, зобов'язані подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю. Водночас, частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частин першої - третьої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

За приписами частини п'ятої статті 54 Митного кодексу України з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган має право, зокрема, у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

При цьому, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 Митного кодексу України).

Із наведеного видно, що саме митний орган, з урахуванням законодавчих обмежень, встановлює достатність наданих декларантом документів для підтвердження митної вартості товару.

З матеріалів справи видно, що при перевірці правильності заявленої митної вартості задекларованого позивачем товару відповідачем встановлено неподання додаткових документів, а саме: висновків про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями; банківських платіжних документів про оплату товару; розрахунок ціни.

Уповноважена особа декларанта, ознайомившись з вимогою митного органу про надання додаткових документів, здійснила запис у декларації митної вартості №205070000/2015/008052 наступного змісту: «Буду приймати рішення, згідно положень МК України, на даний момент таких документів подати не можемо. Просимо випустити товар у вільний обіг».

Відповідно до п.п.2 п.6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, враховуючи неподання уповноваженою особою декларанта додаткових документів, які витребовувалися митним органом, уповноваженій особі декларанта правомірно було відмовлено у митному оформленні товару.

Відповідно до п.2 ст.256 МК України у рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Так, у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №205070000/2015/00025 від 02.03.2015 року наведені причини відмови; роз'яснені вимоги виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товару; а також наведено інформацію про порядок оскарження картки відмови.

Враховуючи наведене, судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №205070000/2015/00025 від 02.03.2015 року та рішення про коригування митної вартості товарів №205000011/2015/000017/2 від 02.03.2015 року, яке прийняте у повній відповідності до приписів чинного законодавства, оскільки неприйнятність застосування методів визначення митної вартості товарів, що передують резервному, відображені в графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів №205000011/2015/000017/2 від 02.03.2015 року.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

За приписами частин другої та третьої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

В графі 33 оскаржуваного рішення обґрунтовані підстави неможливості застосування наступних методів визначення митної вартості:

методу 2а (ст.59 МК України) та методу 26 (ст.60 МК України) з причин відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари. Так, у митного органу немає можливості з'ясувати контрактні ціни на ідентичні або на подібні (аналогічні товари), з якими порівнюємо задекларований товар (в базі даних ЄАІС ДМС України немає можливості перегляду контракту, рахунку тощо, які необхідні для обчислення митної вартості);

методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України) з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта. Так, у митного органу відсутня інформація щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані; відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв'язку з продажем на митній території України; відсутні дані щодо витрат, понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування. Також у митного органу відсутні дані та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару: на матеріал та витрат, понесених виробником у зв'язку з виробництвом товарів; витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетину митного кордону України; прибутку, що одержує експортер в результаті поставки в Україну.

Відповідно до п.8 ст.57 МК України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідачем доведено неможливість застосування у спірних правовідносинах інших методів визначення митної вартості товару, оскільки документами, поданими ФОП ОСОБА_3 при митному оформлені, не підтверджено правильності визначення митної вартості ввезеного позивачем товару, що не дозволило відповідачеві за результатами перевірки заявлених позивачем відомостей визнати заявлену позивачем митну вартість.

Відтак, твердження апелянта про те, що митницею не було доведено факту послідовного застосування методів визначення митної вартості товару судом не приймається, оскільки митницею надано суду вичерпні і переконливі письмові та усні пояснення щодо послідовного застосування нею методів визначення митної вартості та щодо вжиття заходів з отримання необхідної інформації та документів від позивача.

Позивач 20.05.2015 року звернувся до відповідача з заявою №128, до якої ним було додано додаткові документи, а саме: завірену копію ветеринарного свідоцтва ЄРД-00 №084370 від 27.02.2015 року; завірену копію висновку ДП «Укрпромзовнішекспертиза» №1353 від 20.05.2015 року; завірену копію платіжного доручення №1642 від 17.03.2015 року; завірену копію SWIFT повідомлення №1531TJ.91544UBGB від 17.03.2015 року.

Відповідно до п.9 ст.55 МК України у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обгрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів.

Додаткові документи, що були подані позивачем протягом 5-ти робочих днів з дати їх отримання, були розглянуті митним органом та листом від 29.05.2015 року №3610/03-70-25-02 ОСОБА_4 митниця ДФС повідомила позивача про неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом.

Так, у висновку ДП «Укрпромзовнішекспертиза» подані дані спеціалізованих інформаційних джерел та наведено середньо-розрахунковий рівень поточних цін на м'ясо куряче механічної обвалки заморожене 1 мм. Проте переконатись у достовірності наданої інформації немає змоги, оскільки відсутні витяги, які б містили розрахунки, що однозначно підтверджують наведену експертом ціну товару. Таким чином митниці не надано доказів того, що ціни, встановлені на імпортований позивачем товар, є дійсними та можуть бути використані як основа для визначення митної вартості товару. У звязку з цим дані, наведені у експортному висновку, були прийняті до уваги митницею виключно як джерело довідкової інформації і носять консультаційний характер, та не можуть бути використані для підтвердження вартості на вищевказаний товар.

Крім того, судом першої інстанції вірно встановлено, що п.4.1 контракту №31/2015/PL від 23.02.2015 року передбачено, що оплата здійснюється шляхом перерахунку суми на рахунок продавця на основі 100% передоплати на основі проформи-інвойса за день до навантаження товару або по факту поставки товару відповідно до інвойса, проте відповідно до інвойса №10986/N/15 від 25.02.2015 року оплата здійснюється шляхом переказу суми в строк до 25.02.2015 року, водночас платіжне доручення №1642 про оплату товару датоване 17.03.2015 року, що є розбіжностями умов оплати товару в поданих декларантом документах. Таким чином, декларант на момент митного оформлення повинен був оплатити вказаний товар і надати митному органу документ, що це підтверджує.

Також суд зазначає, що згідно п.5.1 контракту №31/2015/PL від 23.02.2015 року, укладеного із фірмою «Zaklady Drobiarskie «Kozieglowy» Spolka z o.o., доставка товару покупцю (фізична особа-підприємець ОСОБА_3.) здійснюється автотранспортом на умовах FCA, EXW, СРТ, DDU - м. Луцьк, згідно Правил «Інкотермс-2000».

В митній декларації №205070000/2014/0008052 від 02.03.2015 року в графі 20 було зазначено умови поставки вищевказаного товару - «EXW».

«EXW».або Франко завод (…назва місця) - термін інкотермс, означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту.

Імпортер (покупець) повинен укласти договір з перевізниками товару і сплатити перевезення від підприємства продавця до пункту призначення, включаючи вантаження, отримати експортні ліцензії, виконати і сплатити митні процедури, а також податки і збори, сплатити товар продавцеві за ціною виробника.

Відповідно до п.2.2.2 контракту №29/2015 від 24.02.2015 року з перевізником, замовник зобов'язаний забезпечити оперативну упаковку і маркування вантажу, і перед подачею транспортного засобу підготувати вантаж до навантаження, забезпечити оперативне навантаження/розвантаження транспортного засобу.

Проте, відповідно до довідки про транспортні витрати від 18.02.2015 року позивачка витрат по навантаженню транспортного засобу не понесла, що є також розбіжностями в поданих документах щодо умов поставки товару, які впливають на декларування сум у вантажно-митній декларації.

Відповідно до ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи зібрані докази у сукупності, колегія суддів приходить до висновків, що відповідач належними і допустимими доказами довів законність прийнятих рішень.

Суд першої інстанції повно встановив обставини справи, дав належну оцінку доказів, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого прийняв законну та обґрунтовану постанову про задоволення позову, підстав для задоволення якої не має.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову ОСОБА_4 окружного адміністративного суду від 17.07.2015 року у справі №803/1455/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : А.І. Рибачук

ОСОБА_5