Постанова № 54050383, 19.11.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2015 року (о 18 год. 25 хв.) Справа № 808/3679/15 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юженергомаш»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юженергомаш» (далі ТОВ «Юженергомаш», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області, відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем податкове повідомлення-рішення від 23.06.2015 №00009308262203, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 1 085 900,00 грн., у т.ч. 868 720,00 грн. за основним платежем, 217 180,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкове повідомлення-рішення від 23.06.2015 №00009408262203, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 1 031 957,50 грн., у т.ч. 825 566,00 грн. за основним платежем, 206 391,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Зокрема, вказують, що у позивача є в наявності всі необхідні первинні документи, оформлені належним чином, що стосуються господарських операцій за участю його контрагентів, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення придбання товарів для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, а отже, висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, вчинених за участю його контрагентів з мотивів не спрямованості правочину на реальне настання наслідків, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях. Зазначають, що податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди. Також, вважають, що твердження перевіряю чого, що правочини, укладені між ТОВ «Юженергомаш» та його контрагентами-постачальниками не є постачанням товарів, фактично є визнанням цих правочинів недійсними, за кваліфікаційними ознаками, передбаченими статтею 234 ЦК України (фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином), але такий висновок суперечить закону, так як з цих підстав правочин (договір) може бути визнаний недійсним виключно за рішенням суду, таке рішення суду відсутнє. Чинне законодавство не ставить право платника податків на формування витрат з метою визначення обєкта оподаткування та податкового кредиту у залежність від правомірності дій третіх осіб в ланцюгу постачання товару зазначених підприємств. На підставі викладеного, просять адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив із підстав, наведених у наданих суду запереченнях від 30.07.2015 №1731/08-01-10-01 (вх. №31855) додаткових запереченнях на адміністративний позов від 10.11.2015 №2678/08-01-10-01 (вх. №50298). Зокрема, зазначає, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, вважає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначає, що виходячи з фактів, викладених в акті ОДПІ м. Харкова про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Українська компанія Модус» за період серпень 2012 року грудень 2013 року, первинних документів, наданих до перевірки та відповідно інформації баз даних, відповідачем встановлена відсутність факту придбання товарів ТОВ «Юженергомаш» у постачальника ТОВ «Українська компанія Модус», у звязку із чим вбачається проведення безтоварних операцій і завищення суми податкового кредиту на суму 868 720,00 грн. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

ТОВ «Юженергомаш» (ідентифікаційний код 33134410) є юридичною особою, яка зареєстрована 17.08.2004, про що свідчить Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи Серія А00 №195118, та зареєстровано платником податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом №11563333 НБ№292376 від 08.09.2004.

19.11.2012 між позивачем («Покупець») та ТОВ «Українська компанія «Модус» («Постачальник») укладений договір 19/11/1, згідно якого Постачальник зобовязується поставити, а Покупець оплатити та прийняти продукцію (далі товар), вказаний в специфікаціях, які додаються до даного договору і є його невідємною частиною.

На виконання умов договору ТОВ «Українська компанія «Модус» поставлено товари (комплектна шафа управління для станка, індукційний двигун, синхронний двигун) згідно специфікацій №1, 2, 3, на який виписано (оформлено) видаткові накладні від 30.11.2012 №3011/18 на суму 16 920,00 грн., від 28.03.2013 №247 на суму 5 195 400,00 грн. Факт придбання позивачем у контрагента товарів підтверджується також податковими накладними від 27.11.2012 №553 на суму ПДВ 2 820,00 грн., від 28.12.2012 №1331 на суму ПДВ 432 880,00 грн., від 28.03.2013 №291 на суму ПДВ 433 020,00 грн., складеними ТОВ «Українська компанія «Модус», товарно-транспортними накладними від 30.11.2012 №3011/18, від 28.03.2013 №247. Розрахунки між сторонами за договором проводились у безготівковій формі, що підтверджується виписками по особовому рахунку.

На підставі наказу №193 від 26.05.2015 та направлення №185 від 26.05.2015 в період з 26.05.2015 по 28.05.2015 ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Юженергомаш» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства в період з 01.01.2012 по 31.12.2013, за результатами якої складений відповідний акт від 05.06.2015 №25/08-26-22-03/33134410.

ОСОБА_4 перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема:

1. п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України, підприємством занижено податок на прибуток у сумі 825 566,00 грн., в тому числі по періодам:

- 2012 рік 2 961,00 грн.;

- 2013 рік 822 605,00 грн.

2. п. 198.1, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, ТОВ «Юженергомаш» занижено суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на суму ПДВ 868 720,00 грн., в тому числі по періодах:

- листопад 2012 року 2 820,00 грн.;

- грудень 2012року 432 880,00 грн.;

- березень 2013 року 433 020,00 грн.

Із змісту ОСОБА_4 вбачається, що висновок щодо порушення позивачем податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Українська компанія «Модус» зроблений ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя, зокрема, на підставі висновків акту ОДПІ м. Харкова від 28.08.2014 №585/20-33-22-03-07/38161150 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Українська компанія «Модус» (код ЄДРПОУ 38161150) за період серпень 2012 року грудень 2013 року.

На підставі ОСОБА_4 та вказаних порушень відповідачем були прийняті податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 23.06.2015:

- №00009308262203, за яким позивачу збільшене грошове зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 1 031 957,50 грн., з яких за основним платежем 825 566,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 206 391,50 грн.;

- №00009408262203, за яким позивачу збільшене грошове зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 1 085 900,50 грн., з яких за основним платежем 868 720,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 217 180,00 грн.

Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними позивач звернувся до суду із позовом про їх скасування.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (далі ПК України).

ОСОБА_4 з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

За змістом п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Відповідно до пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 ПК України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139 ПК України).

ОСОБА_4 з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, за правилами Податкового кодексу України підставою для віднесення до складу витрат сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.

Як встановлено ч. 1 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV також визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитам є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

ОСОБА_4 з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту в даному випадку вважається згідно абз.2 п. 198.2 ст. 198 ПК України дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковими накладними.

За приписами п. 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

При цьому, згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 200.1 200.4 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. В даному пункті ПК України перелічені обов'язкові реквізити, що мають міститися в податковій накладній.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця (п. 201.4 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Пунктом 201.10. ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Виходячи із приписів Податкового кодексу України, суд вважає, що податкова накладна є звітним податковим і одночасно розрахунковим документом, засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця.

Придбання товарів (робіт, послуг), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, які підтверджують наявність витрат на придбання товару. Указані документи були надані відповідачу під час перевірки, зокрема, в підтвердження взаємовідносин ТОВ «Юженергомаш» з ТОВ Українська компанія «Модус» (договори, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, виписки порахункам тощо), що саме представником відповідача не заперечене.

Складені контрагентом позивача податкові накладні відповідають вимогам законодавства України стосовно форми і порядку оформлення, містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами прав.

Враховуючи наявність у ТОВ «Юженергомаш» податкових накладних, які підтверджують наявність витрат на придбання товарів, приймаючи до уваги, що зазначені податкові накладні не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо їх невідповідності вимогам Податкового кодексу України акт перевірки не містить, вказаний контрагент позивача на момент здійснення операцій зареєстрований у встановленому законом порядку як платники ПДВ, тому позивачем цілком правомірно віднесено ці витрати на валові витрати підприємства, декларування суми податкового кредиту.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту в даному випадку вважається згідно абз.2 п. 198.2 ст. 198 ПК України дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Із матеріалів справи також вбачається, що придбаний товар в подальшому був використаний у власній господарській діяльності, а саме перероблено та реалізовано контрагентам, зокрема АТ «Мотор Січ», що підтверджується наданими позивачем первинними бухгалтерськими документами, що в свою чергу призвело до змін в активах підприємства та його зобовязаннях і реально спричинило зміни майнового стану платника податків.

Стосовно певних обставин господарської діяльності ТОВ «Українська компанія Модус» та посилання представника відповідача на матеріали перевірки контрагента, кримінального провадження за ознаками злочину, передбаченому ч.1 ст. 212 КК України за фактом умисного ухилення від сплати податків у зазначених розмірах суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Як встановлено ч. 1 ст. 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи.

Частиною 2 ст. 218 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, зобов'язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.

Позиція вищих судових інстанцій (Верховного та Вищого адміністративного судів) по питанню відповідальності субєктів господарювання вже давно є сталою та полягає у тому, що платник податків не мусить нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентами. Це може бути відповідальністю самого контрагента, якщо він допускає такі порушення. Аналогічні висновки надавав і Європейський суд по правам людини, зокрема у справах «Інтерсплав проти України» та «БУЛВЕС АД проти Болгарії».

Платник податку (покупець товару) на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів.

Таким чином, підприємство не може і не повинно нести відповідальність за діяння інших юридичних осіб. Жодним діючим законодавчим або нормативним актом України не передбачається обовязок покупця, а також не надано йому права перевіряти правомірність діяльності підприємств-контрагентів за господарськими договорами, мету діяльності їх посадових осіб, достовірність даних, вказаних постачальником в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності іншого платника податку.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентами, узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009р. зазначив, що компанія заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обовязків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Суд зауважує, що акт документальної позапланової невиїзної перевірки позивача містить посилання на певні ознаки фіктивності контрагента, проте його аналіз свідчить, що основною підставною для даних висновків було посилання на окремі матеріали перевірок контрагента позивача та припущення про фіктивність діяльності зазначеного підприємства.

Проте, на думку суду, акт про неможливість проведення зустрічної звірки субєкта господарювання, на який посилається представник відповідача, не створює юридичних наслідків у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту ані для самого субєкта господарювання, ані для його контрагентів. Оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані данні податкового обліку.

Так, в акті працівниками податкового органу зроблені висновки про фіктивність угод, що укладались контрагентами без наявності відповідних судових рішень, як це передбачено діючим законодавством України.

Суд зауважує, що твердження представника відповідача ґрунтуються майже виключно на фактах, що викладені в ОСОБА_4 перевірки, проте належних доказів, що підтверджують викладені у ньому обставини, під час розгляду справи суду надано не було. Доказів обізнаності позивача щодо певних обставин здійснення господарської діяльності контрагентів відповідачем суду також не надано.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

ОСОБА_4 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вастберга таксі Актіеболаг" та Вуліч проти Швеції" суд зазначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

З урахуванням викладеного, суд вважає, що висновок, зроблений відповідачем в ОСОБА_4, є необґрунтованим та недоведеним, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем на підставі встановлених ОСОБА_4 порушень, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку

ОСОБА_4 з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як встановлено ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, відповідно до ст.86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведена правомірність прийнятих рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню. Оскільки відповідачем безпідставно збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість та податку на прибуток за основним платежем, то відповідно і суми штрафних санкцій є необґрунтованими.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати прийняті Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області податкове повідомлення-рішення від 23.06.2015 №00009308262203, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 1 085 900,00 грн., у т.ч. 868 720,00 грн. за основним платежем, 217 180,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, податкове повідомлення-рішення від 23.06.2015 №00009408262203, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 1 031 957,50 грн., у т.ч. 825 566,00 грн. за основним платежем, 206 391,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юженергомаш» судові витрати у розмірі 4872,00 грн., (чотири тисячі вісімсот сімдесят дві гривні) за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Батрак