Ухвала суду № 54049110, 19.11.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження:№ 22ц/790/1013/15 Головуючий 1 інст. Вельможна І.В.

Справа № 621/2699/14-ц Доповідач Карімова Л.В.

Категорія: стягнення заборгованості

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного

суду Харківської області в складі:

головуючого Карімової Л.В.,

суддів: Бурлака І.В.,

ОСОБА_1,

за участю секретаря Маковецької О.П.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 26 листопада 2014 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2014 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося до суду з позовом до

ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, який 07.11.2014 року уточнило.

В обгрунтування позову посилалося на те, що 01.09.2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № ML-702/1126/2008, що складається з двох частин.

12.11.2010 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк» відповідно до ст.. 512 ЦК України був укладений договір купівлі - продажу кредитного портфелю, відповідно до умов якого ПАТ «ОТП Банк» продав (переуступив) ТОВ «ОТП Факторинг Україна» права на кредитний портфель, який включає в себе кредитні договори, перелік яких міститься у додатку 1 до цього договору, а останнє прийняло від ПАТ «ОТП Банк» такий портфель та зобовязалося сплатити на користь банку винагороду. У звязку з чим до позивача перейшли всі права банку щодо права вимоги до відповідача ОСОБА_2 з виконання останнім зобовязань за кредитним договором.

Позивач зазначав, що згідно умов кредитного договору № ML-702/1126/2008 ЗАТ «ОТП Банк» надав ОСОБА_2 кредит в poзмipi 52000 доларів США на споживчі цілі строком до 01.09.2023 року зі сплатою процентів у порядку та розмірах, визначеним кредитним договором. Банк виконав свої зобов'язання перед ОСОБА_2, перерахувавши на рахунок останнього вказану суму кредиту. Позичальник прийняв кредит та зобовязався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту,сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі зобовязання, визначені кредитним договором. Повернення кредиту ОСОБА_2 зобовязався здійснювати щомісяця у розмірі та строки, визначені у графіку платежів, шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням на поточний рахунок, якщо інше не передбачено договором.

14.03.2014 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ОСОБА_2 був укладений додатковий договір до кредитного договору № ML-702/1126/2008, за умовами якого сторони погодили, що з дня підписання вказаного додаткового договору до повного виконання грошових зобов'язань буде встановлена процентна ставка у poзмipi 0% річних. Сторони підписали новий графік платежів, встановили місячний платіж у poзмipi 397,50 доларів США. Останній платіж визначили в сумі 396,42 доларів США. Строк дії договору продовжено до 03.11.2026 року.

Відповідно до п. 3.1.1 кредитного договору за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами віповщач зобов'язаний сплатити пеню в poзмipi 1% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочки. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочення сум, що підлягають сплаті згідно умов кредитного договору.

Позивач посилався на те, що ОСОБА_2 умови кредитного договору № ML-702/1126/2008 не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 15.10.2014 року становить 1964 644 грн. 71 коп., і яка складаеться з: заборгованості за кредитом - 51595,72 долаpiв США, що еквівалентно 668 164,57 грн.; заборгованості з нарахованих за користування кредитними коштами відсотками у poзмipi 7734,58 доларів США, що еквівалентно 100162,81 грн., та заборгованості з нарахованої пені у poзмipi 1196317,33 грн. Також позивач просив судові витрати вимоги покласти на відповідача.

Відповідач ОСОБА_2 надав до суду заяву, в якій позовні визнав частково, просив розглянути справу за його відсутності.

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 26 листопада 2014 року позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено і на його користь стягнута з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № ML-702/1126/2008 від 01 вересня 2008 року в poзмipi 2 271 868 грн. 52 коп., з її перерахуванням на р/р 26507002333333 в AT «ОТП Банк», МФО 300528, код ЄДРПОУ 36789421, а також судовий збір в сумі 3654 гривні.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просив скасувати це рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову в межах тіла кредиту та відсотків за користування ним, відмовивши у задоволенні позову в частині стягнення пені.

Посилався на те, що при вирішенні спору, судом першої інстанції не враховані вимоги ст.. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових відносин», відповідно до якої розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня.

Вказує, що суд не застосував до вимог позивача про стягнення пені вимоги ст.. 258 ЦК України, оскільки строк позовної давності слід вираховувати з 12.11.2010 року з дня продажу кредитного портфелю.

Перевіривши відповідно до вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна», суд першої інстанції виходив з того, що позичальник ОСОБА_2 порушив умови кредитного договору щодо погашення кредиту, у звязку з чим утворилася заборгованість, розрахунок якої, наданий позивачем підтверджений матеріалами справи.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах справи.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі Анкети-заяви № ML-1126 ОСОБА_2 між ним та ЗАТ «ОТП Банк» 01.09.2008 року був укладений кредитний договір № ML - 702/1126/2008, за умовами якого ЗАТ «ОТП Банк» надав ОСОБА_2 кредит в poзмipi 52000 доларів США на споживчі цілі строком до 01.09.2023 року зі сплатою процентів у порядку та розмірах, визначеним кредитним договором. Банк виконав свої зобов'язання перед ОСОБА_2, перерахувавши на відкритий поточний рахунок рахунок останнього вказану суму кредиту.

Позичальник прийняв кредит та зобовязався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту,сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі зобовязання, визначені кредитним договором. Повернення кредиту ОСОБА_2 зобовязався здійснювати щомісяця у розмірі та строки, визначені у графіку платежів, шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням на поточний рахунок, якщо інше не передбачено договором(п.п. 1.4,1.5 договору)

Сторони домовилися, що для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися плаваюча процентна ставка: 1) фіксований відсоток (5,99% річних) + FIDR.

Банк має право на договірне списання коштів з будь-якого рахунку позичальника, відкритого в банку, для виконання боргових зобов'язань по цьому договору. Згщно п. 1.9.1. кредитного договору від 01.09.2008 року незважаючи на його інші положения, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем, та/або майновим поручителем своїх боргових та/чи інших зобов'язань за цим договором (в т.ч., але не виключно, встановлених п. 2.3. та ст. 3 цього договору) чи іншими укладеними з банком договорами та/або умов документів забезпечення. При цьому зобов'язання позичальника щодо дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому настає з дати відправлення банком на адресу позичальника відповідної вимоги та повинно бути проведено позичальником протягом тридцяти календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги.

У п. 4.1.1. кредитного договору встановлено, що за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені цим договором строки, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в poзмipi 1% від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожний день прострочки. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум.

ОСОБА_2 був ознайомлений з умовами кредитування та умовами кредитного договору від 01.09.2008 року, погодився з ними, засвідчуючи своїм підписом.

Відповідно до графіку погашения платежів ОСОБА_2 01.09.2008 року було визначено порядок сплати процентів та часткового повернення кредитних коштів.

14.03.2014 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ОСОБА_2 був укладений додатковий договір до кредитного договору № ML-702/1126/2008, за умовами якого сторони погодили, що з дня підписання вказаного додаткового договору до повного виконання грошових зобов'язань буде встановлена процентна ставка у poзмipi 0% річних. Сторони підписали новий графік платежів, встановили місячний платіж у poзмipi 397,50 доларів США. Останній платіж визначили в сумі 396,42 доларів США. Строк дії договору продовжено до 03.11.2026 року.

Оскільки ОСОБА_2 умови кредитного договору № ML-702/1126/2008 не виконав, виникла заборгованість, яка станом на 15.10.2014 року становила 1964 644 грн. 71 коп., і яка складалася з: заборгованості за кредитом - 51595,72 долаpiв США, що еквівалентно 668 164,57 грн.; заборгованості з нарахованих за користування кредитними коштами відсотками у poзмipi 7734,58 доларів США, що еквівалентно 100162,81 грн., та заборгованості з нарахованої пені у poзмipi 1196317,33 грн. за період з 15.10.2013 до 15.10.2014 року.

Розрахунок цієї заборгованості, наданий позивачем, відповідає вимогам ст.ст. 1048-1050 ЦК України.

При цьому судом першої інстанції зазначена заборгованість по кредитному договору визначена на час ухвалення рішення, виходячи з даних НБУ з курсу валют станом на 26.11.2014 року, а саме: 100 доларів США дорівнювало 1497,3062 грн., тому суд визначив та стягнув з відповідача заборгованість в сумі 151699,61 долар США, що еквівалентно 2271868 грн. 52 коп.

Посилання в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції вимог ст. 258 ЦК України, оскільки строк позовної давності слід вираховувати з 12.11.2010 року з дня продажу кредитного портфелю, не ґрунтуються на матеріалах справи.

Як вбачається з розрахунків заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № ML-702/1126/2008 від 01.09.2008 р. пеня в розмірі 1196317, 33 грн. вирахувана позивачем за період з 15 жовтня 2013 року до 15 жовтня 2014 року, що відповідає умовам договору, вимогам п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України.

Судова колегія не застосовує до визначеного розміру пені вимоги ч.3 ст. 551 ЦК України, оскільки ОСОБА_2 не заявлялися такі вимоги ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні в апеляційній скарзі.

Доводи апеляційної скарги на те, що судом першої інстанції не застосовані вимоги Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових відносин», відповідно до якої розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки дія цього Закону поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності субєктів переказу грошей через платіжні системи. Субєктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - підприємницької діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір був укладений ОСОБА_2 як фізичною особою.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, рішення якого відповідає вимогам матеріального та процесуального права, що відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313 - 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 26 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання цією ухвалою законної сили.

Головуючий:

Судді: