Рішення № 54045305, 16.11.2015, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/3149/15-ц

Провадження № 2/520/2625/15

Рішення

іменем України

16 листопада 2015 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого-судді Прохорова П.А.

при секретарі Сукач П.В.,

розглянувши у відкритому содовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ПАТ "Страхова Група "ТАС", та ТОВ "Молокозавод", третя особа: ОСОБА_3, про відшкодування спричинених внаслідок ДТП матеріальних збитків,

встановив:

Позивач звернувся до Київського районного суду м. Одеси з наведеним позовом та у його обґрунтування вказував, що 11 вересня 2014 року відповідач, ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом ГАЗ по вул. Академіка Корольова в м. Одеса, не простежив за справністю автомобіля, в наслідок несправності якого автомобіль«Mерседес», який перебував у користуванні ОСОБА_1, а власником якого є ОСОБА_3, отримав механічні пошкодження. Вина водія автомобіля ГАЗ у вчиненні ДТП підтверджується долученою до матеріалів справи постановою Київського районного суду м. Одеси про притягнення останнього до адміністративної відповідальності.

Разом з тим позивач вказував, що власником такого автомобіля є відповідач - ТОВ «Молокозавод», а цивільна відповідальність водія автомобіля «ГАЗ» була застрахована ПАТ «Страхова Група «ТАС» відповідно до полісу обовязкового страхування.

Названі особи на неодноразові вимоги позивача відмовились відшкодувати понесені позивачем збитки та компенсувати вартість відновлювального ремонту, у звязку з чим позивач здійснив такий ремонт за власні кошти, та у останній редакції позовних вимог вимагав від відповідачів компенсації понесених ним витрат у звязку з відновленням названого автомобіля «Mерседес» та сплати супутніх нарахувань, у звязку з чим просив суд стягнути солідарно з ТОВ «Молокозавод» та ОСОБА_2 на його користь матеріальну шкоду компенсацію суми франшизи у розмірі 500,00 грн; матеріальні збитки компенсацію суми різниці між відновлюваним ремонтом та страховою виплатою у розмірі 25015,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача компенсацію моральної шкоди у розмірі 4000,00 грн.

Стягнути з ПАТ «Страхова група «ТАС» на користь позивача суму страхового відшкодування у розмірі 49500,00 грн.; суму пені розраховану на дату винесення судового рішення, враховуючи суму пені за період з 27.04.2015 22.07.2015р. у розмірі 5455,02грн.; суму збитків з урахуванням встановленого індексу інфляції розраховану на дату винесення судового рішення, враховуючи суму збитків з урахуванням встановленого індексу інфляції за період з 27.04.2015 22.07.2015р. у розмірі 628,32 грн.; суму 3% річних за користування грошовими коштами суму розраховану на дату винесення судового рішення, враховуючи суму 3% річних за користування грошовими коштами за період з 27.04.2015 22.07.2015р. у розмірі 272,75 грн., а також стягнути з відповідачів на користь позивача компенсацію понесених ним судових витрат.

Відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду з письмовими запереченнями де він повідомив, що працює водієм у ТОВ «Молокозавод», яким була застрахована цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «ГАЗ», яким керував ОСОБА_2 на момент ДТП, а з такого, на його думку, він не є належним відповідачем у справі. Окрім того заперечував щодо спричинення ним відповідачу будь-якої моральної шкоди, та вказував на її необґрунтованість, на відсутність серед документів справи будь-яких належних доказів несення позивачем реальних збитків, та з такого просив суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_4 у повному обсязі.

Відповідач ТОВ «Молокозавод» звернувся до суду з письмовими запереченнями проти позову, у яких висловлював думку про те, що товариство не є належним відповідачем у справі, оскільки цивільна відповідальність водія автомобіля «ГАЗ», яким керував ОСОБА_2 на момент ДТП, та який належить ТОВ «Молокозавод», на момент ДТП була застрахована у ПАТ «Страхова група «ТАС», та з такого, посилаючись на положення ст. 33 ЦПК України, представник такого відповідача просив суд відмовити в задоволенні позову.

Додатково представник ТОВ «Молокозавод» у своїх письмових поясненнях наголошувала на тому, що ліміт страхування, передбачений укладеним між ТОВ «Молокозавод» та ПАТ «Страхова група «ТАС» договором страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховим полісом) покриває завдані позивачу матеріальні збитки, оскільки такий ліміт складає 49490,00 грн., (50000,00 грн. за вирахуванням франшизи), а реальний збиток, з урахуванням зносу автомобіля «Мерседес», згідно наданої позивачем калькуляції складає 20059,85 гривень, та при цьому вимога позивача про відшкодування йому витрат на відновлення автомобіля у заявленому ним розмірі 75015,00 грн., є неспроможною, оскільки на думку представника відповідача в ході такого відновлювального ремонту позивачем було усунуто й дефекти та пошкодження, не повязані з дорожньо-транспортною пригодою від 11 вересня 2014 року за участю автомобіля «ГАЗ», зокрема замість зношених деталей було придбано та встановлено нові, вартість яких істотно вища, було повністю відновлено лакофарбове покриття кузовних елементів автомобіля «Мерседес», хоча до ДТП таке покриття мало безліч дефектів осередків корозії, сколів та подряпин.

Представник ПАТ «Страхова група «ТАС» звернувся до суду з письмовими поясненнями, щодо обставин справи та позову, за текстом яких пояснив, що 26 січня 2015 року до товариства надійшла заява позивача про страхове відшкодування та на час вирішення справи ПАТ «Страхова група «ТАС» здійснює врегулювання ситуації з проведенням страхової виплати позивачу у звязку з наведеною ДТП, однак між сторонами таких правовідносин не досягнуто згоди щодо розміру страхової виплати, оскільки позивач посилається на Висновок №83-09/14 від 23.09.2014 року, який виконано ТОВ «Універсал ЛТД» та вартість відновлювального ремонту за яким складає 52805,32 грн., а згідно калькуляції, проведеної ТОВ «СГ «ТАС» (№ 07536_21 від 03.02.2015 року, вартість відновлювального ремонту становить 37785,04 грн.

При цьому представник ПАТ «Страхова група «ТАС» надав висновку №83-09/14 від 23.09.2014 року, який виконано ТОВ «Універсал ЛТД» критичну оцінку, та зауважив, що на його думку такий висновок не відображає дійсної вартості відновлювального ремонту автомобіля «Мерседес», оскільки при проведенні такого розрахунку було враховано пошкодження автомобіля, не повязані з подією ДТП та застосовані неналежні показники вартості нормо-годин з ремонту.

В ході провадження по справі судом, за клопотання ПАТ «Страхова група «ТАС», було призначено судову авто товарознавчу експертизу (ухвала від 22 травня 2015 року), однак її не було проведено, про що до суду експертною установою було надано відповідне повідомлення про неможливість надання експертного висновку в звязку з тим, що позивачем не було надано для огляду та дослідження автомобіль «Мерседес», з питань відновлення якого розглядається спір.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги у їх останній редакції з наведених письмових пояснень, просила суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

На питання суду, щодо обставин ухилення позивача від участі у проведенні експертизи повідомила, що позивачем не було надано експертам автомобіль «Мерседес», щодо якого були поставлені питання на вирішення експертизи, щодо визначення матеріального збитку, якого зазнав власник транспортного засобу «Мерседес» державний номерний знак ВН 8209АН, станом на 23.09.2014 року, оскільки на час проведення експертизи такий транспортний засіб було повністю відновлено, та з такого вирішення експертами такого питання на думку представника позивача вбачається недоцільним та неможливим, навіть за умови надання транспортного засобу для огляду, однак зауважила, що у випадку, коли з урахуванням таких обставин суд дійде до необхідності повторного направлення матеріалів справи до експертної установи її довіритель надасть такий транспортний засіб експертам для огляду та дослідження.

Представник відповідача ТОВ «Молокозавод» наголошувала на тому, що її довіритель не є належним відповідачем у справі з наведених у письмових поясненнях підстав, та разом з тим просила суд врахувати при ухваленні рішення факт ухилення позивача від проведення вказаної судової експертизи.

Відповідач ОСОБА_2 у судові засідання не з'явився, звернувся до суду з наведеними письмовими поясненнями.

Представник відповідача ПАТ «Страхова група «ТАС» у судових засіданнях по справі заперечував проти задоволення вимог позивача в частині, зауважував про те, що приписи закону про нарахування 3% річних та втрат від інфляції за зобовязаннями страхової компанії перед потерпілою від ДТП особою не нараховуються, зауважував про те, що оскільки сторони правовідносин щодо сплати страхової виплати за фактом ДТП від 11 вересня 2014 року не дійшли згоди щодо розміру такої виплати підстави для стягнення з страхової компанії пені відсутні, наголошував на тому, що розрахунки сторони позивача завищені. В останнє судове засідання по справі представник такого відповідача не зявився, пояснень щодо факту ухилення позивача від проведення експертизи не надавав, з клопотанням про повторне направлення матеріалів справи для проведення експертизи не звернувся.

Третя особа, ОСОБА_3, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, однак у судові засідання не зявилась, жодних пояснень, клопотань чи заперечень до суду не надала.

Вислухавши пояснення учасників справи та дослідивши надані до суду докази, кожний окремо та у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні фактичні обставини справи.

11 вересня 2014 року о 06 год. 30 хв., водій ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом ГАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1, по вул. Ак. Корольова в м. Одесі, не простежив за справністю автомобіля, в результаті чого відчинилися дверцята будки, внаслідок чого відбулось зіткнення з припаркованим транспортним засобом«Mерседес», реєстраційний номер НОМЕР_2, який перебував у користуванні ОСОБА_1, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Наведене випливає з змісту постанови від 14.10.2014 року (копія долучена до матеріалів справи), що була ухвалена Київським районним судом м. Одеси по справі про адміністративне правопорушення №520/12418/14-п, відповідно до якої ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні вказаного адміністративного правопорушення.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія та номер: САО441788, власником автомобіля марки «Mercedes-benz», модель «Vito 112CDI», реєстраційний номер НОМЕР_2, є ОСОБА_3, копія долучена до матеріалів справи.

Позивач, ОСОБА_1, керував наведеним транспортним засобом марки «Mercedes-benz», модель «Vito 112CDI», реєстраційний номер НОМЕР_2, на підставі посвідчення водія та нотаріально посвідченої довіреності від 14 травня 2013 року (посвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5М.), копії яких долучені до матеріалів справи.

Вантажний автомобіль ГАЗ 5312016 СПГ, реєстраційний номер НОМЕР_1, № кузова 1265434 належить ТОВ «Молокозавод», та керував ним на час ДТП 11 вересня 2014 року ОСОБА_2 на підставі посвідчення водія серія та номер: АВЛ847220, що вбачається з долученої до матеріалів справи довідки Міністрества внутрішніх справ України ВДАІ м. Одеси, вих. №31/12-10468 від 08.11.2014 року.

ОСОБА_2, згідно копії трудової книжки ОСОБА_5 БТ-1 №5895592, копії заяви від 31.01.2014 року, та наказу Генерального директора ТОВ «Молокозавод» №10-к від 31 січня 2014 року працює у ТОВ «Молокозавод» на посаді водія, та відповідно до наданих суду пояснень, наведений автомобіль ГАЗ 5312016 СПГ, реєстраційний номер НОМЕР_1, № кузова 1265434 було йому надано для виконання його трудових обовязків за трудовим договором.

З змісту наведеної довідки Міністрества внутрішніх справ України ВДАІ м. Одеси, вих. №31/12-10468 від 08.11.2014 року, та долученої до матеріалів справи копії полісу №АС/9640587 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у період з 18 січня 2014 року по 17 січня 2015 року включно, цивільно-правова відповідальність ТОВ «Молокозавод», як власника автомобіля ГАЗ 5312016 СПГ, реєстраційний номер НОМЕР_1, № кузова 1265434 перед третіми особами була застрахована ПАТ «Страхова група «ТАС», із лімітом відповідальності на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну 50000,00 грн., та франшизою на рівні 510,00 грн.

В наслідок ДТП від 11 вересня 2014 року вказані транспортні засоби отримали механічні ушкодження.

Наведені обставини справи підтверджені письмовими доказами, поясненнями учасників справи та не оскаржувались жодною стороною у справі.

26.01.2015 року позивач звернувся до ПАТ «СГ «ТАС» з заявою про страхове відшкодування спричинених йому збитків, що складаються з вартості відновлювального ремонту автомобіля «Mercedes-benz» модель «Vito 112CDI».

Щодо механічних ушкоджень автомобіля марки «Mercedes-benz», модель «Vito 112CDI», реєстраційний номер НОМЕР_2, то їх обсяг випливає з аналізу наданих до суду у копіях довідки Міністрества внутрішніх справ України ВДАІ м. Одеси, вих. №31/12-10468 від 08.11.2014 року (бокова права частина), та акту огляду колісного транспортного засобу (дефектна відомість) від 19.09.2014 року (опис пошкоджень із зазначенням характеру).

Відновлювальний ремонт наведених пошкоджень складається з вартості запасних частин, які необхідно замінити (або відновити) та вартості робіт з заміни або відновлення таких запасних частин.

Так, відповідно до калькуляції АТ «СГ «ТАС» (приватне) №07535_12 від 03.02.2015 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Мерседес» державний номерний знак НОМЕР_2, без урахування коефіцієнта фізичного зносу складає 37785,04 грн., (вартість запчастин 34625,07 грн.,+ вартість робіт, 18 нормо-годин, 2430,00 грн., + фарбування, разом, 729,97 грн.).

Згідно Висновку №83-09/14 від 23.09.2014 року виконаного ТОВ МП «Універсал ЛТД» на замовлення ОСОБА_3, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Мерседес» державний номерний знак НОМЕР_2, без урахування коефіцієнта фізичного зносу складає 52805,32 грн. ., (вартість запчастин 47714,82 грн.,+ вартість робіт, 15 нормо-годин, 2025,00 грн., + фарбування, разом, 2425,50 грн.).

Згідно рахунку-фактури за виконанням ФОП ОСОБА_6 РОНКПП:НОМЕР_3, відновлювальних робіт щодо автомобіля марки «Mercedes-benz», модель «Vito 112CDI», реєстраційний номер НОМЕР_2, №29-05/15 від 29 травня 2015 року, вартість відновлювального ремонту склала 75015,00 грн., (вартість запчастин 56495,00 грн.,+ вартість робіт без зазначення нормо-годин, в цілому за надані послуги 18520 грн.).

Разом з тим з метою визначити вартість матеріального збитку, якого зазнав власник транспортного засобу «мерседес», державний номерний знак НОМЕР_2, станом на 23.09.2014 року судом була призначена судова авто товарознавча експертиза, про що постановлена відповідна ухвала від 22 травня 2015 року.

Зазначена ухвала виконана не була, та експертизу не було проведено, оскільки позивач, вказуючи на факт фактичного відновлення транспортного засобу щодо якого було порушено питання, на час проведення експертизи вже відновлено згідно рахунку-фактури №29-05/15 від 29 травня 2015 року (тобто через 6 днів після постановлення ухвали), не надав експертам транспортний засіб для дослідження.

При цьому після розяснень суду, щодо того, що клопотання експерта у будь-якому випадку підлягало задоволенню, так як ні суд, ні позивач не є експертами у питанні з оцінки вартості відновлювального ремонту автомобілів, та не можуть стверджувати щодо недоцільності дослідження експертом відновленого транспортного засобу, представник позивача заявила про готовність позивача надати експертам для дослідження зазначений транспортний засіб у випадку повторного направлення матеріалів справи для проведення експертизи, та при цьому зазначили, що оскільки вже є фактично понесені позивачем витрати на відновлення транспортного засобу, додаткове визначення їх вартості не вбачається доцільним та призведе до затягування справи.

Клопотань про повторне направлення матеріалів справи для проведення експертизи згідно ухвали від 22 травня 2015 року до суду не надходило.

Станом на час розгляду справи у добровільному порядку жоден з відповідачів не компенсував понесені позивачем збитки.

Щодо правового регулювання ситуації що склалась та норм матеріального права, які застосовує суд при вирішенні спору по суті.

Відповідно до положень ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно п.1 ч.2 ст. 22 ЦК України, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

Відповідно до частини 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до частини 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а сам шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

При цьому, відповідно до ч.1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

При цьому згідно наданих у п. 6 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ (постанова №4 від 01.03.2013 року), розяснено , що не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191ЦК.

Разом з тим право вимоги щодо такого відшкодування має у тому числі і особа яка керувала транспортним засобом без доручення, але на підставі документів, визначенихпунктом 2.1 Правил дорожнього руху України(посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб) оскільки відповідно до статей 386, 395, 396ЦКУкраїни, положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право).

Як вбачається із положень ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

При цьому п. 14 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ (постанова №4 від 01.03.2013 року) передбачає, що потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (зокрема автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин.

Відповідно до положень ст. ст. 979, 980 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» єдиною формою внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору в розумінні такого закону є страховий поліс.

Згідно ст. 9 того ж Закону Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобовязаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого.

Відповідно до положень ст. 35 вказаного Закону, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування,протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Згідно ст. 36 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування. Рішення про здійснення страхового відшкодування приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Так, страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

-у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

-у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

При цьому допускається встановлення франшизи, - згідно ст. 12 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

При безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування або зволіканні у її проведенні, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу страхувальника зобов'язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 526, ч.2 ст. 625ЦК України, п. 21 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ (постанова №4 від 01.03.2013 року).

При цьому належне виконання страховиком його зобовязань з виплати страхової суми забезпечується також неустойкою: за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня (п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Окрім того, відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Щодо питань відшкодування моральної шкоди, то відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Визначення моральної шкоди міститься у положенні ст. 23 ЦК України, у якій зазначено, що моральна шкода полягає зокрема: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сімї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Згідно з п. 9 Постанови ВСУ № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоровя потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і

Відповідно до положень ст.ст. 10, 11, 58, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін та в межах і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, при цьому сторони мають право обґрунтовувати належність конкретно доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень та зобовязані довести перед судом ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень та з такого суд вирішуючи справу по суті обмежений доказами та відомостями, що надані сторонами та не в праві з власної ініціативи залучати до справи будь-які інші докази чи відомості, ініціювати витребування доказів, чи їх забезпечення.

Так, надаючи оцінку доказам у справі через призму наведених правових положень та у контексті заявлених сторонами вимог та заперечень суд вказує наступне.

Дійсно, з наданих до суду доказів, що вказані вище, вбачається, що 11 вересня 2014 року ОСОБА_2, виконуючи трудові обовязки водія ТОВ «Молокозавод» керував транспортним засобом «ГАЗ» та допустив зіткнення з автомобілем «Мерседес», що перебував у користуванні позивача, ОСОБА_4, в наслідок чого такому автомобілю було спричинено механічних ушкоджень.

Оскільки відповідач ОСОБА_2 на час ДТП виконував трудові обовязки водія ТОВ «Молокозавод», то відповідно до наведених розяснень Пленуму ВСС України з розгляду Цивільних і Кримінальних справ, та положень ст.1172 ЦК України, він є неналежним відповідачем за вимогами про відшкодування збитків позивачу, у звязку з чим вимоги позивача в частині, що предявлена до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди задоволенню не підлягають.

Цивільна відповідальність власника зазначеного автомобіля «ГАЗ» - ТОВ «Молокозавод» на час ДТП була застрахована ТОВ «СК «ТАС».

Таким чином, у зв`язку з надходженням до ТОВ «СК «ТАС» заяви позивача про настання страхового випадку та про страхове відшкодування 26.01.2015 року, розмір страхової виплати, а також фактичну її сплату мало було бути проведено не пізніш як через 90 днів з дня отримання такої заяви до 27.04.2015 року, однак її не проведено до часу вирішення справи по суті.

При цьому посилання представника ТОВ «СК «ТАС» на те, що між сторонами не було погоджено розмір страхового відшкодування, через розбіжності у калькуляції вартості відновлювального ремонту, що була надана позивачем до страхової компанії та тої, що була здійснена власними силами страхової компанії, та що на час розгляду справи страховою компанією вживаються заходи щодо врегулювання ситуації суд оцінює критично, оскільки законом чітко встановлено строк проведення виплати, та представником відповідача не надано жодних доказів поважності причин не врегулювання розміру виплати у встановлений законом строк, та зокрема не надано відомостей про вжиття таким відповідачем будь-яких активних заходів врегулювання, спонукання позивача до врегулювання розміру виплати, звернення до суду з відповідним позовом, тощо.

При цьому надаючи оцінку розміру страхової виплати та вартості відновлювального ремонту, що мала бути сплачена на користь позивача ПАТ «СК «ТАС» у граничний строк до 27.04.2015 року суд виходить з змісту висновку №83-09/14 від 23.09.2014 року виконаного ТОВ МП «Універсал ЛТД» на замовлення ОСОБА_3, та додатків до нього, за яким вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Мерседес» державний номерний знак НОМЕР_2, без урахування коефіцієнта фізичного зносу складає 52805,32 грн., (вартість запчастин 47714,82 грн.,+ вартість робіт, 15 нормо-годин, 2025,00 грн.,фарбування (матерали+робота, у нормо-годинах), разом, 2425,50 грн.,), при цьому критично оцінюючи надану представником ПАТ «СК «ТАС» калькуляцію відновлювального ремонту №07535_12 від 03.02.2015 року, за якою вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Мерседес» державний номерний знак НОМЕР_2, без урахування коефіцієнта фізичного зносу складає 37785,04 грн., виходячи з наступного:

-висновок ТОВ МП «Універсал ЛТД» виготовлений на замовлення ОСОБА_3 23.09.2014 року, в той час коли калькуляція ПАТ «СК «ТАС» №07535_12 виготовлена 03.02.2015 року, а сама ДТП відбулась 11 вересня 2014 року. Тобто висновок ТОВ МП «Універсал ЛТД» за часом істотно наближеніший до події ДТП.

-до висновку ТОВ МП «Універсал ЛТД», що складено ОСОБА_7 долучено копію кваліфікаційного свідоцтва екзаменаційної (атестаційної) комісії Національної комісії,що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про складання екзамену на відповідність знань кваліфікаційному мінімуму осіб які здійснюють діяльність із визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків (аварійних комісарів) при страхуванні наземних транспортних засобів, натомість ким виготовлено калькуляцію ПАТ «СК «ТАС» №07535_12 від 03.02.2015 року встановити з наданих до суду доказів можливим не вбачається, та не можливо встановити, чи має особа-виконавець такої калькуляції достатній кваліфікаційний рівень.

-посилання представника ПАТ «СК «ТАС» на неналежність долученої до висновку ТОВ МП «Універсал ЛТД» калькуляції в частині застосування неналежної ціни нормо-годин не були обґрунтовані у будь-який спосіб окрім самих пояснень, а тому суд їх до уваги не приймає.

При цьому суд окремо зауважує про те, що представник ПАТ «СК «ТАС» з метою зясування належної вартості відновлювального ремонту автомобіля «Мерседес» заявляв відповідне клопотання про призначення судової експертизи, що було вирішено ухвалою суду, та як вже зазначалось таку експертизу не було проведено з викладених підстав. Разом з тим сам факт ухилення позивача від участі у проведенні судової експертизи з визначення вартості відновлювального ремонту автомобіля не звільняє представника ПАТ «СК «ТАС» від обовязку доказування та обґрунтування його заперечень іншими засобами доказування.

Таким чином, у строк з 27.04.2015 року по 29.05.2015 року відповідачем ПАТ «СК «ТАС» було безпідставно прострочено сплату страхової виплати на користь позивача у розмірі, відповідному до зазначеного розміру вартості відновлювального ремонту - 52805,32 грн., тобто у максимальному розмірі страхової виплати 49490 грн. ( максимальний ліміт страхування за вирахуванням суми франшизи 510 грн.).

В подальшому, 29.05.2015 року, позивач здійснив відновлювальний ремонт автомобіля «Мерседес» за власні кошти, про що свідчить вищевказаний рахунок-фактура №29-05/15.

При цьому витрати на відновлювальний ремонт, згідно змісту такого рахунку, склали 75015,00 грн., що суд приймає до уваги у частині, що стосується вартості запасних частин, оскільки їх вартість, разом 56495,00 грн., у судових засіданнях не була спростована, та не приймає до уваги у частині, що стосується вартості проведених відновлювальних робіт та робіт з пофарбування, оскільки у такому рахунку наведені роботи вказані загальною вартістю, та не мають посилання на використані нормо-години, а їх вартість істотно відрізняється від відомостей калькуляцій, долучених до матеріалів справи.

Так, відповідно до п.8.5.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, у разі документального підтвердження відновлення КТЗ чи його складової частини на спеціалізованому для даної моделі КТЗ підприємстві розрахунки вартості ремонтно-відновлювальних робіт проводяться на підставі вартості однієї нормо-години ремонтних робіт цього підприємства. Якщо документальне підтвердження відновлення КТЗ на спеціалізованому для даної моделі КТЗ підприємстві відсутнє або на підприємстві не застосовуються норми праці у нормо-годинах ремонтно-відновлювальних робіт, то використовується вартість однієї нормо-години ремонтно-відновлювальних робіт регіональна за даними довідкової літератури, зокрема довідника "Бюлетень автотоварознавця" (періодичний довідник).

З наведених вище підстав, зважаючи на те, що рахунок-фактура №29-05/15 не містить відомостей про використання на підприємстві норм праці у нормо-годинах ремонтно-відновлювальних робіт, для визначення їх належної вартості слід застосовувати вартість однієї нормо-години ремонтно-відновлювальних робіт регіональна за даними довідкової літератури, зокрема довідника "Бюлетень автотоварознавця" (періодичний довідник), саме такий розрахунок містять надані сторонами позивачем та ПАТ «СК «ТАС» калькуляції вартості відновлювального ремонту, та з такого, зважаючи на наведені вище висновки, суд зазначає, що приймає до уваги витрати позивача на проведення відновлювального ремонту в частині вартості робіт лише у розмірі 3180,60 грн. (вартість робіт, 15 нормо-годин, 2025,00 грн., фарбування, 6,42 нормо-години, 1155,60 грн. ) відповідно до наданого ТОВ МП «Універсал ЛТД» висновку та калькуляції.

Таким чином, зважаючи на наведені вище розяснення, викладені у Постанові Пленуму ВСС України з вирішення цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року, відповідно до яких потерпілому мають бути відшкодовані збитки відповідно до вартості робіт та майна на час виконання ремонтно-відновлювальних робіт (відновлювального ремонту автомобіля), а також відповідно до наданих сторонами доказів, рахунків та калькуляцій суд доходить висновку про те, що сума збитків, яка підлягає відшкодуванню позивачу у звязку з відновленням автомобіля «Мерседес» починаючи з 29.05.2015 року складає 59675,60 грн.

Виходячи з вказаних вище положень така сума має бути виплачена позивачу за рахунок страхового відшкодування, а у частині, що не покрита страховим відшкодуванням за рахунок власника автомобіля «ГАЗ», тобто відповідача ТОВ «Молокозавод».

З викладеного з відповідача ПАТ «СК «ТАС» на користь позивача підлягає стягненню страхова виплата у розмірі 49490,00 грн., ( попри вимоги позову про стягнення з ПАТ «СК «ТАС» виплати у розмірі 49500,00 грн.), а з ТОВ «Молокозавод» - відповідно 500,00 грн.(в рамках заявленого позивачем розміру франшизи, по при дійсний її розмір 510,00 грн.), та додатково 9675,60 грн., - збитків позивача, що непокриті страховою виплатою.

З наведеного вбачається, що у період з 29.05.2015 року відповідачем ПАТ «СК «ТАС» було безпідставно прострочено сплату страхової виплати на користь позивача у розмірі, відповідному до зазначеного розміру вартості відновлювального ремонту., тобто у максимальному розмірі страхової виплати 49490 грн. ( максимальний ліміт страхування за вирахуванням суми франшизи 510 грн.).

Відповідно до вказаних вище розяснень та правових положень до Страхової компанії що безпідставно прострочила виконання своїх зобовязань з проведення страхової виплати застосовуються положення ч.2 ст. 625 ЦК України та додатково нараховується пеня, відповідно до п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Так за розрахунками суду розмір пені, що підлягає стягненню з ПАТ «СК «ТАС» на користь позивача за період з 27.04.2015 року по 22.07.2015 року, виходячи з суми простроченої виплати, складає 7077,75 грн., відповідно до розрахунку:

49490,00х((30х2)/100/365)х87=7077,75 грн.

де 49490,00 сума заборгованості, грн.; 30 облікова ставка НБУ, затверджена постановою НБУ від 02.03.2015 р. № 154, відсотки; 2 передбачений законом коефіцієнт подвійності, 100 відсоткова складова, відсотки; 365 кількість днів у році; 87 кількість днів прострочення.

При цьому позивач заявляючи вимоги до відповідача вимагав стягнення пені за наведений період у розмірі 5455,02 грн., з чого, керуючись засадами диспозитивності суд, будучи позбавленим можливості вийти за рамки заявлених позивачем вимог, задовольняє позов в цій частині шляхом стягнення з відповідача ПАТ «СК «ТАС» на користь позивача пені за період прострочення виплати 27.04.2015 року по 22.07.2015 року в розмірі 5455,02 грн.

Розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача ПАТ «СК «ТАС» на користь позивача за період з 23.07.2015 року по день ухвалення рішення, 16.11.2015 року складає 8140,77 грн., згідно аналогічного розрахунку, із застосуванням облікових ставок НБУ:

-за період з 23.07.2015 року по 27.08.2015 року (36 днів) 30,00% (на підставі Постанови НБУ від 02.03.2015 р. № 154);

-за період з 28.08.2015 року по 24.09.2015 року (28 днів) 27,00% (на підставі Постанови НБУ від 27.08.2015 р. № 557);

-за період з 25.09.2015 року по 29.10.2015 року (35 днів) 22,00% (на підставі Постанови НБУ від 24.09.2015 р. № 627);

-за період з 30.10.2015 року по 16.11.2015 року (18 днів) 22,00% (на підставі Постанови НБУ від 29.10.2015 р. № 750);

Таким чином загальний розмір пені, що підлягає стягненню з ПАТ «СК «ТАС» на користь позивача становить 13595,79 грн.

Щодо вимог позову про стягнення з ПАТ «СК «ТАС» на користь позивача 3% річних за період прострочення виконання грошового зобовязання сплати страхової виплати, суд зазначає наступне.

Так за розрахунками суду розмір 3% річних, що підлягає стягненню з ПАТ «СК «ТАС» на користь позивача за період з 27.04.2015 року по 22.07.2015 року, виходячи з суми простроченої виплати, складає 353,60 грн., відповідно до розрахунку:

49490,00х(3/100/365)х87=353,60 грн.

де 49490,00 сума заборгованості, грн.; 3 відсоткова ставка, відсотки; 100 відсоткова складова, відсотки; 365 кількість днів у році; 87 кількість днів прострочення.

При цьому позивач заявляючи вимоги до відповідача вимагав стягнення 3% річних за наведений період у розмірі 272,75 грн., з чого, керуючись засадами диспозитивності суд, будучи позбавленим можливості вийти за рамки заявлених позивачем вимог, задовольняє позов в цій частині шляхом стягнення з відповідача ПАТ «СК «ТАС» на користь позивача 3% річних за період прострочення виплати 27.04.2015 року по 22.07.2015 року в розмірі 272,75 грн.

Розмір 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача ПАТ «СК «ТАС» на користь позивача за період з 23.07.2015 року по день ухвалення рішення, 16.11.2015 року, складає 475,53 грн., згідно аналогічного розрахунку, із врахуванням терміну прострочення - 117 днів.

Таким чином загальний розмір 3% річних, що підлягає стягненню з ПАТ «СК «ТАС» на користь позивача становить 748,67 грн.

Щодо вимог позову про стягнення з ПАТ «СК «ТАС» на користь позивача втрат від інфляції за період прострочення виконання грошового зобовязання сплати страхової виплати, суд зазначає наступне.

Так за розрахунками суду розмір втрат позивача від інфляції, що підлягає стягненню з ПАТ «СК «ТАС» на користь позивача за період з 27.04.2015 року по 22.07.2015 року, виходячи з суми простроченої виплати, складає 783,28 грн., що випливають з офіційних індексів інфляції в травні 2015 року 102,2%, в червні 2015 року 100,4%, в липні 2015 року 99,0%

При цьому позивач заявляючи вимоги до відповідача вимагав стягнення втрат від інфляції за наведений період у розмірі 628,32 грн., з чого, керуючись засадами диспозитивності суд, будучи позбавленим можливості вийти за рамки заявлених позивачем вимог, задовольняє позов в цій частині, шляхом стягнення з відповідача ПАТ «СК «ТАС» на користь позивача втрат від інфляції за період прострочення виплати з 27.04.2015 року по 22.07.2015 року в розмірі 628,32 грн.

Розмір втрат від інфляції позивача за період з 23.07.2015 року по день ухвалення рішення, 16.11.2015 року, складає 80,34 грн., виходячи з офіційних індексів інфляції в серпні 2015 року 99,20%, вересні 2015 року 102,3%, жовтні 2015 року 98,70 грн..

Таким чином загальний розмір втрат позивача від інфляції, що підлягає стягненню з ПАТ «СК «ТАС» на користь позивача становить 708,66 грн.

Щодо вимог позову до ОСОБА_2 про відшкодування позивачу моральної шкоди в розмірі 4000,00 грн., то суд вказує на те, що за наведеними вище висновками ОСОБА_2 не є належним відповідачем у справі, та разом з тим позивачем жодним чином, окрім наданих суду пояснень, не обґрунтовано спричиненої йому шкоди у заявленому розмірі, з чого, відповідно до вищенаведених правових положень та наданих до них розяснень, суд доходить висновку про відчутність жодних підстав для задоволення вимог позову в цій частині, і вважає задоволення позову у вказаних частинах достатньою та справедливою сатисфакцією завданої позивачу моральної шкоди.

Щодо розподілу судових витрат, понесених сторонами у справі, то суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України розподіл судових витрат за наслідком розгляду справи є обовязком суду.

Згідно положень ст. 79 ЦПК України до судових витрат належать витрати по сплаті судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи , до яких належать

-витрати на правову допомогу;

-витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду;

-витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;

-витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи;

-витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, витрати позивача по сплаті судового збору склали, відповідно до залучених до матеріалів справи квитанцій 772,93 грн.

Також позивачем було заявлено про несення ним витрат на правову допомогу 4000,00 грн., та в обґрунтування такого до матеріалів справи було долучено договір про надання правової допомоги №75/09/2014 від 12.09.2014 р., додаток №1 до такого договору від 12.09.2014 року, що було укладено між позивачем, ОСОБА_8 та Товариством з обмеженою відповідальністю МП «Універсал ЛТД», в особі директора ОСОБА_9, та прибутковий касовий ордер №535 від 10.03.2015 року про сплату позивачем послуг за наведеною угодою про правову допомогу.

Згідно умов договору безпосереднє представництво інтересів ОСОБА_8 здійснювалось на підставі довіреності, виданої від імені ТОВ МП «Універсал ЛТД», та в ході розгляду справи його здійснювала, на підставі довіреності від 01.02.2015 року, ОСОБА_10.

Згідно ч. 1,2 ст. 84 ЦПК України, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до положень 47 ЦПК України, учасниками цивільного процесу, крім осіб, які беруть участь у справі, є секретар судового засідання, судовий розпорядник, свідок, експерт, перекладач, спеціаліст, особа, яка надає правову допомогу.

Відповідно до положень ст. 56 ЦПК України, правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги , при цьому така особа допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява та інші подані від сторони позивача документ підписані особою яка зазначена як представник позивача, хоча з аналізу документів (договору про надання правової допомоги та довіреності від 01.02.2015 року), вбачається, що така особа, ОСОБА_10 діє за передорученням. Так позивач, за наведеним договором, доручив представництво його інтересів ТОВ МП «Універсал ЛТД», а останнє здійснює свою діяльність через представників, надаючи їм відповідні довіреності, та при цьому суд не постановляв ухвалу про допуск до участі у справі ОСОБА_10 чи ТОВ МП «Універсал ЛТД» як особи, що надає правову допомогу. Документ про те, що ОСОБА_10 є фахівцем у галузі права, - відсутні.

При цьому заявляючи вимоги про компенсацію витрат, які, як вважає сторона позивача, покликані отриманням позивачем правової допомоги, сторона позивача виходила з того, що ТОВ МП «Універсал ЛТД» в особі його представника, ОСОБА_10 є фахівцем у галузі права або адвокатом.

Таким чином суд доходить висновку про те. що ОСОБА_10 та ТОВ МП «Універсал ЛТД» виконували в ході розгляду справи представницькі функції,передбачені ст. ЦПК України, а тому посилання сторони позивача на те, що сплачені позивачем 4000,00 грн. є витратами на правову допомогу вбачаються безпідставними., а тому у задоволенні вимог позову про включення 4000,00 грн. до понесених позивачем судових витрат суд відмовляє.

Про несення будь-яких інших судових витрат сторонами у справі заявлено не було.

Таким чином суд доходить висновку про те, що розподілу підлягають лише понесені позивачем витрати по сплаті судового збору.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Так позивачем відповідно до останньої редакції позовних вимог було заявлено про стягнення грошових коштів в загальному розмірі 85371,09 грн. При цьому судом було задоволено вимоги в загальному розмірі 74718,72 грн., тобто в частині 87,5 відсотків, таким чином понесені позивачем витрати по сплаті судового збору підлягають відшкодуванню у тому самому відсотковому розмірі в загальному розмірі 686,31 грн.

При цьому з відповідача ТОВ «Молокозавод» стягнуто в загальному розмірі 10175,60 грн., що складає 13,62% від загальної суми стягнення, решту суми стягнення - 64543,12 грн., стягнуто з ПАТ «СК «ТАС», що складає 86,38% загальної суми стягнення.

Таким чином виходячи з засад пропорційності суд доходить висновку про те, що з відповідача ТОВ «Молокозавод» на користь позивача підлягає стягненню компенсація суми сплаченого судового збору в розмірі 95,11 грн., та відповідно з ПАТ «СК «ТАС» на користь позивача слід стягнути компенсацію сплаченого позивачем судового збору в розмірі 584,40 грн.

Виходячи з викладеного та керуючись положеннями 10, 11, 47, 56-61, 79, 84, 88, 208,209, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 22,23, 979, 980,1167, 1172, 1187, 1188, 1194 ЦК України, ст.ст. 1. 9, 12, 35, 36 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», п.8.5.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, суд, -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ПАТ "Страхова Група "ТАС", та ТОВ "Молокозавод", третя особа: ОСОБА_3, про відшкодування спричинених внаслідок ДТП матеріальних збитків, задовольнити частково.

Стягнути з ПАТ "Страхова Група "ТАС" на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування в розмірі 49490,00 грн.

Стягнути з ПАТ "Страхова Група "ТАС" на користь ОСОБА_1 суму пені за несвоєчасне виконання зобовязань в розмірі 13595,79 грн.

Стягнути з ПАТ "Страхова Група "ТАС" на користь ОСОБА_1 суму витрат від інфляції та три відсотки річних за несвоєчасне виконання зобовязань в розмірі 1457,33 грн.

Стягнути з ПАТ "Страхова Група "ТАС" на користь ОСОБА_1 компенсацію понесених ним судових витрат по сплаті судового збору в розмірі 584,20 грн.

Стягнути з ТОВ «Молокозавод» на користь ОСОБА_1 компенсацію суми франшизи 500,00 грн.

Стягнути з ТОВ «Молокозавод» на користь ОСОБА_1 компенсацію непокритої страховою виплатою суми збитків 9675,60 грн.

Стягнути з ТОВ «Молокозавод» на користь ОСОБА_1 компенсацію понесених ним судових витрат по сплаті судового збору в розмірі 92,11 грн.

В іншій частині вимог позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя П. А. Прохоров