Рішення № 54045299, 01.12.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/14758/14-ц 01.12.2015 01.12.2015 01.12.2015

Провадження №22-ц/784/2893/15

Справа № 490/14758/14-ц

Провадження № 22-ц/784/2893/15 Головуючий першої інстанції: Черенкова Н.П.

Категорія: 55 Суддя-доповідач апеляційного суду: ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

01 грудня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Базовкіної Т.М.,

суддів: Яворської Ж.М.,

ОСОБА_2,

із секретарем судового засідання: Гордійчук С.С.,

за участі представника позивача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою

представника ОСОБА_4

ОСОБА_3

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 жовтня 2015 року за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сприяння молодим науковцям і обдарованої молоді фонду «Факел» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

в с т а н о в и л а :

01 грудня 2014 р. ОСОБА_4 звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сприяння молодим науковцям і обдарованої молоді фонду «Факел» (ТОВ «Сприяння молодим науковцям і обдарованої молоді фонду «Факел») про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Позивач в обґрунтування своїх вимог зазначала, що з 10 січня 2005 р. працювала на посаді виконавчого директора в ТОВ «Сприяння молодим науковцям і обдарованої молоді фонду «Факел». Наказом № 7 від 19 жовтня 2010 р. її було звільнено з роботи за п. 4 ст. 40 КЗпП України, розрахунок у день звільнення з нею проведено не було, зокрема не було виплачено грошову компенсацію за невикористані відпустки за весь час роботи.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 лютого 2013 р. з відповідача стягнуто на її користь 24931 грн. 50 коп. компенсації за невикористані відпустки за період роботи 2005 2010 роки.

Посилаючись на вказані обставини, а також на невиконання ТОВ «Сприяння молодим науковцям і обдарованої молоді фонду «Факел», рішення суду від 11 лютого 2013 р., позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь 265750 грн. 86 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20 жовтня 2010 р. по 01 грудня 2014 р.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 жовтня 2015 р. в позові відмовлено

В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам спору та нормам матеріального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із таких підстав.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що наказом № 4-к від 10 січня 2005 р. ОСОБА_4 була прийнята на посаду виконавчого директора ТОВ «Сприяння молодим науковцям і обдарованої молоді фонду «Факел». 19 жовтня 2010 р. наказом № 7 її було звільнено з роботи на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Після звільнення та на день звернення з позовом з ОСОБА_4 не було проведено остаточного розрахунку не виплачено заборгованість із заробітної плати за жовтень 2010 р. та компенсацію за невикористані відпустки за весь час роботи.

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 20 липня 2012 р. частково задоволено позов ОСОБА_4, стягнуто на її користь з ТОВ «Сприяння молодим науковцям і обдарованої молоді фонду «Факел» 2285 грн. 68 коп. заборгованості із заробітної плати за жовтень 2010 р.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 лютого 2013 р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 16 квітня 2013 р., частково задоволено позов ОСОБА_4 про стягнення компенсації за невикористані відпустки за період 2005-2010 роки, стягнуто з ТОВ «Сприяння молодим науковцям і обдарованої молоді фонду «Факел» на користь позивача 24931 грн. 50 коп. такої компенсації.

05 липня 2013 р. відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого на підставі рішення суду від 11 лютого 2013 р.

На час звернення з даним позовом рішення суду не було виконано.

За даними виконавчого провадження, дослідженого судом, стягнути в якості компенсації невикористаних відпусток кошти було виплачені позивачеві у червні 2015 р.

Відмовляючи в позові, суд вважав, що для його задоволення відсутні підстави, оскільки: розрахунок при звільненні з позивачем не було проведено не з вини відповідача, між сторонами існував спір щодо використаних відпусток та наявності заборгованості, а порушене право позивача було поновлено рішеннями суду про стягнення заборгованості із заробітної плати та компенсації невикористаних відпусток.

Однак з такими висновками суду погодитись не можна.

Відповідно до ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після предявлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Як встановлено рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 20 липня 2012 р. у день звільнення 12 жовтня 2010 р. позивач була відсутня на робочому місці через прогул.

В силу ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач не надала доказів, які свідчили б, що до звернення до суду 11 жовтня 2011 р. з позовом про стягнення заборгованості із заробітної плати вона зверталась до відповідача з вимогою про виплату належних їй при звільненні сум.

З урахуванням таких обставин та положень ч. 1 ст. 116 КЗпП України розрахунок з ОСОБА_4 відповідач мав здійснити не пізніше 12 жовтня 2011 р.

Між тим, виплату належних при звільненні сум ТОВ «Сприяння молодим науковцям і обдарованої молоді фонду «Факел» було здійснено лише під час примусового виконання судових рішень влітку 2015 р.

Згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі несплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Наявність вини відповідача у затримці розрахунку з позивачем при звільненні не спростована.

Так, твердження представника відповідача про наявність вини позивача у невиплаті заборгованості по заробітній платі не заслуговують на увагу, оскільки не ґрунтуються на доказах.

Зокрема, посилання ТОВ «Сприяння молодим науковцям і обдарованої молоді фонду «Факел» на неможливість визначити розмір заробітної плати є безпідставним, оскільки на підтвердження у цьому вини позивача не надано доказів (зокрема з матеріалів справи не вбачається, що позивачем було вилучено або знищено бухгалтерську документацію), а розмір її заробітної плати та заборгованість, яку належало виплатити при звільненні, було визначено рішеннями Апеляційного суду Миколаївської області від 20 липня 2012 р. та Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 лютого 2013 р., однак й після цього роботодавець свій обовязок не виконав.

За такого колегія суддів вважає, що з 12 жовтня 2011 р. затримка розрахунку з ОСОБА_4 відбувалася з вини відповідача, а тому є підстави для застосування наслідків, встановлених ст. 117 КЗпП України, у звязку з чим висновок суду про відмову у позові є помилковим.

Розрахунок належних до виплати позивачеві сум необхідно проводити за правилами, визначеними Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 (далі Порядок).

В силу пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати у випадку нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за

останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою

пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна

плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього

Порядку.

Згідно пункту 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням

заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців

робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів

(годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на

число календарних днів за цей період.

Як встановлено попередніми рішеннями судів щодо стягнення заборгованості по заробітній платі за жовтень 2010 р. та компенсації за невикористану відпустку, останніми повністю відпрацьованими позивачем місяцями були серпень-вересень 2010 року, заробітна плата за які, як підтверджено інформацією з відомостей про застраховану особу Пенсійного фонду України, складала по 6000 грн. за кожний місяць.

За такого та з урахуванням положень Порядку середньоденний заробіток ОСОБА_4 становив 279 грн. 07 коп. ((6000 грн.+6000 грн.): 2 : 21,5 (43 робочих дня: 2)).

При визначенні періоду, за якій слід стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку необхідно врахувати правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 29 січня 2014 р. у справі № 6-144ц13, а саме, що непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, передбачені статтею 116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Виходячи з викладеного сума середнього заробітку за час затримки розрахунку, тривалість якого слід визначити з 12 жовтня 2011 р. по 01 грудня 2014 р. і становить 790 робочих дня, складає 220465 грн. 30 коп. (279 грн. 07 коп. х 790 днів).

Частиною 2 ст. 117 КЗпП України передбачено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Як розяснено в п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», у разі непроведення розрахунку у звязку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум, вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Згідно із висновком Верховного Суду України, викладеним у постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 1 квітня 2015 р. у справі № 6-41цс15, згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, у разі виникнення спору про розміри належних звільненому працівникові сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь працівника або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. У разі часткового задоволення позовних вимог працівника про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд визначає розмір такого відшкодування з урахуванням розміру спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Як встановлено судом, між сторонами існували спори про розмір сум, належних до виплати позивачу при звільненні, які були частково задоволені судами, а тому є підстави й для часткового задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

З урахуванням обставин справи, розміру спірних сум, частки задоволених вимог, тривалості порушення прав позивача, колегія суддів вважає, що стягненню на користь ОСОБА_4 підлягає середній заробіток в розмірі 120000 грн.

За таких обставин рішення суду в силу п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України необхідно скасувати, ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову та провести розподіл судових витрат відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України та ставок судового збору, визначених підпунктом 6 пункту 1 ч. 2 ст. 4 Закону України про судових збір, стягнувши з відповідача в дохід держави 2 923 (дві тисяч девятсот двадцять три) грн. 25 коп. судового збору (110% х (1%х 265750 грн. 86 коп.).

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 жовтня 2015 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сприяння молодим науковцям і обдарованої молоді фонду «Факел» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Сприяння молодим науковцям і обдарованої молоді фонду «Факел» на користь ОСОБА_4 120000 (сто двадцять тисяч) грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 12 жовтня 2011 року по 01 грудня 2014 року.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Сприяння молодим науковцям і обдарованої молоді фонду «Факел» в дохід держави 2 923 грн. 25 коп. (дві тисяч девятсот двадцять три) судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча: Судді: