Ухвала суду № 54044653, 03.12.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 333/1387/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Боровікова А.І.

Провадження № 22-ц/778/6241/15 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

Головуючого: Савченко О.В., суддів Кочеткової І.В., Маловічко С.В.

при секретарі: Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживача,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2015 року ОСОБА_2 звернувся в суд першої інстанції з позовом до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживача, в якому підставами позову є невиконання банком умов договору банківського вкладу (депозиту), за яким йому не виплачені обумовлені кошти.

20.03.2015р. ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя було відкрито провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживача.

На вищезазначену ухвалу суду відповідачем ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» було подано апеляційну скаргу.

19.05.2015р. ухвалою апеляційного суду Запорізької області апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» було відхилено, а ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20.03.2015р. було залишено без змін.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 жовтня 2015 року вищезазначену справу передано за територіальною підсудністю до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на її необґрунтованість, порушення судом норм матеріального і процесуального права при визначенні підсудності даної справи, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати, справу направити для продовження розгляду до Комунарського районного суду м. Запоріжжя.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Передаючи справу за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «ПРИВАТБАНК» про стягнення

вкладу за територіальною підсудністю до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська за юридичною адресою відповідача, суд першої інстанції вважав, що на спірні правовідносини не розповсюджується дія ЗУ «Про захист прав споживачів», і тому позов не може розглядатись Комунарським районним судом, обраним позивачем за правилами альтернативної підсудності за своїм місцем мешкання.

Проте з такими висновками суду не можна погодитись, оскільки вони суперечать нормам матеріального і процесуального права.

Відповідно до положень статті 116 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо, зокрема, після відкриття првадження у справі і до початку судового розгляду виявилося, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала про відкриття провадження у цій справі вже була предметом оскарження відповідачем.

За наслідками розгляду апеляційної скарги ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» апеляційний суд ухвалою від 19 травня 2015р. визнав, що суд обгрунтовано та з дотриманням правил альтернативної підсудності, передбаченої п. 5 ст. 110 ЦПК України, відкрив провадження у справі. В цій ухвалі апеляційний суд зазначив, що на спірні правовідносини розповсюджуються положення ЗУ «Про захист прав споживачів» ( а.с. 73).

Не зважаючи на зазначене, в оскаржуваній ухвалі від 13 жовтня 2015р. Комунарський районний суд фактично припустився суперечок з вищестоящим судом, задовольнивши клопотання відповідача про передання справи до іншого суду з тих підстав, що така послуга як банківський вклад не підпадає під дію ЗУ «Про захист прав споживачів», а тому справа не може розглядатись судом за місцем мешкання позивача.

Відповідно до ч.2 ст. 109 ЦПК України позови до юридичних осіб пред"являються в суд за їхнім місцезнаходженням.

За визначенням, наданим Законом України «Про захист прав споживачів», споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (п. 22 ст. 1 цього Закону).

Звертаючись до Комунарського районного суду м. Запоріжжя, позивач в позовній заяві послалася на ч.5 ст. 110 ЦПК України, якою передбачено, що позови про захист прав споживачів можуть пред"являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є переселенцем із АР Крим, який на тепер переведений на службу до Запорізької області та за договором оренди винаймає житло за адресою м. Запоріжжя, вул. Автозаводська, що належить за адміністративно-територіальним розподілом м. Запоріжжя до Комунарського району.

В обґрунтування заявленого до ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" позову посилався на невиконання відповідачем умов договору банківського вкладу.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов"язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка( гл. 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

За роз"ясненнями п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.1996р. з подальшими змінами "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів", оскільки Закон України «Про захист прав споживачів» не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних потреб громадян.

Та обставина, що до відносин між сторонами можуть бути застосовані і інші норми права, не має значення, оскільки не змінює статусу особи, як споживача, який вона набула у зв'язку із укладенням договору і на захист порушених прав невиконанням якого подано позов.

Відповідно до роз"яснень п. 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01.03.2013р. «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», право вибору між судами, якими згідно із правилом загальної підсудності (ст. 109 ЦПК) і правилом альтернативної підсудності ( ст. 110 ЦПК) підсудна справа, належить виключно позивачеві (ч.14 ст. 110 ЦПК).

Таким чином, висновки суду про те, що при зверненні до Комунарського районного суду м. Запоріжжя із вимогами, що випливають з договору банківського вкладу, зокрема, стягнення грошових коштів з підстав неналежного виконання відповідачем фінансової послуги, яка надається банком за умовами цього договору, ОСОБА_2 не мав підстав для застосування встановлених ч.5 ст. 110 ЦПК України щодо звернення до цього суду за правилами альтернативної підсудності, є неправильними.

За таких обставин, ухвала про передачу цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська за місцезнаходженням відповідача постановлена судом з порушенням встановлених нормами процесуального законодавства правил підсудності, визначеної частиною 5 статті 110 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 307, 311, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 жовтня 2015 року скасувати.

Справу повернути до суду першої інстанції для розгляду по суті.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: