Постанова № 54044645, 30.11.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №337/5736/15-п Головуючий в 1 інст. Кучерук І.Г.

Провадження №33/778/449/15 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_1

Категорія ч.1 ст.130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2015 року місто Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі судді Дадашевої С.В., розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 за апеляційною скаргою останнього на постанову Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 16 жовтня 2015 року, якою

на ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який не працює, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2,

накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та постановлено стягнути з останнього судовий збір у розмірі 243,60 грн,

за участю ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_3, яка представляє інтереси ОСОБА_2,

ВСТАНОВИВ:

згідно з постановою суду, ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що 20 вересня 2015 року о 17-22 годині по вул.Радянській у с.Радянське Запорізького району Запорізької області він керував автомобілем марки ВАЗ 2101, д/н 29947НА, з явними ознаками наркотичного спяніння (сповільненість мови, підвищена рухливість, поведінка, що не відповідає обстановці). Від проходження медичного огляду на стан спяніння у ЗОНД відмовився у присутності свідків.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить вищевказану постанову суду першої інстанції скасувати. В обґрунтування своїх вимог апелянт вказує на те, що судом не дотримано вимог законодавства про адміністративні правопорушення щодо своєчасного, всебічного, повного та обєктивного зясування обставин справи. Крім того, зазначає, що суд не врахував пояснення свідка ОСОБА_4, яка у судовому засіданні пояснила, що він довільно ясно та чітко розмовляв і зовнішніх ознак наркотичного спяніння нею не було виявлено. При накладенні адміністративного стягнення судом не зясовано його матеріального стану, а саме його фінансову спроможність сплати штраф.

Заслухавши ОСОБА_2 та адвоката ОСОБА_3, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, свідка ОСОБА_5, інспектора ДАІ ОСОБА_6, перевіривши матеріали справи та розглянувши доводи, викладені в апеляційній скарзі, переглядаючи оскаржувану постанову у межах поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що остання не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Висновки суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП при обставинах, вказаних в оскаржуваній постанові, ґрунтуються на відомостях що містяться в матеріалах справи, а саме:

у протоколі про адміністративне правопорушення серії АП1 №302436 від 20 вересня 2015 року, складеному у відношенні ОСОБА_2, зі змістом якого останній ознайомився, копію протоколу отримав, надав до цього протоколу свої письмові заперечення, окрім того, зазначив, що через сімейні обставини відмовляється одразу їхати на медичний огляд /а.с.3/;

у висновку лікаря КУ «Обласного клінічного наркологічного диспансеру» від 20 вересня 2015 , згідно з яким ОСОБА_2 відмовився від медичного обстеження з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції /а.с.4/;

у поясненнях свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_4, які підтвердили факт відмови ОСОБА_2 від вищевказаного медичного обстеження /а.с.5/.

З метою перевірки доводів, викладених в апеляційній скарзі, при апеляційному розгляді заслухано інспектора ДАІ ОСОБА_6, яким складено протокол про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_2

Останній пояснив, що він ніс службу 20 вересня 2015 року разом з іншим інспектором ДАІ, який, діючи у межах операції «держномер», зупинив автомобіль під керуванням ОСОБА_2 Водій, вийшовши з автомобілю, став поводити себе неадекватно - надавав відповіді не по суті запитань, які йому ставились, окрім того, він був неприродно блідим. З метою попередньої перевірки на стан наркотичного спяніння, водію було запропоновано сплюнути, але йому це не вдалося, так як слини в нього не було. Вищевикладене у сукупності дало їм підстави вважати, що ОСОБА_2 може перебувати у стані наркотичного спяніння. Оскільки провести медичний огляд на місці зупинки з метою виявлення такого стану неможливо, ОСОБА_2 було запропоновано проїхати до наркологічного диспансеру, на що він погодився, але сказав, що спочатку йому необхідно завезти продукти харчування додому. Тому вони поїхали до крамниці, де ОСОБА_2 придбав продукти харчування. Білля магазину ОСОБА_2 було запропоновано пересісти у автомобіль ДАІ, на що він також погодився. Фізичну силу до нього ніхто не застосовував. Коли ОСОБА_2 сів до їх автомобілю, двері було заблоковано, згідно з відповідною інструкцією. Приїхавши додому, де проживав ОСОБА_2, останній передав своїй дружині через вікно автомобілю придбані ним продукти харчування, після чого вони поїхали до наркологічного диспансеру. Приїхавши до диспансеру, ОСОБА_2 вийшов з машини та самостійно, без будь-якого примусу, пройшов до будівлі вказаної установи, але після того, як лікар задав йому якійсь запитання, він відмовився проходити медичний огляд. Після цього вони приїхали на адміністративний пост, запросили двох свідків та відносно ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення. ОСОБА_2 ніхто не затримував, будь-яких заперечень щодо дій працівників ДАІ від нього не надходило.

Пояснення інспектора ДАІ ОСОБА_6 узгоджуються із вищевказаними доказами, дослідженими судом першої інстанції, та підтверджують висновки суду, викладені в оскаржуваній постанові.

Опитана під час апеляційного розгляду за клопотанням ОСОБА_2 та адвоката ОСОБА_3 свідок ОСОБА_5 пояснила, що вона є дружиною ОСОБА_2 20 вересня 2015 року вони поїхали з дітьми на дачу. Чоловік мав їх забрати. Але у вечорі він зателефонував їй та сказав, що його привезуть. Приїхав він на автомобілі працівників ДАІ. Вона з дітьми вийшла. Працівники ДАІ чоловіка з автомобілю не випускали, у звязку з чим він передав їй у вікно продукти харчування, які придбав. Він намагався висунутися у вікно, але працівники ДАІ його скрутили та не дали цього зробити. На її думку, працівники ДАІ перевищили свої повноваження та фактично здійснили затримання її чоловіка. Повернувся чоловік вже на своєму автомобілі та був дуже стурбований. Алкогольні напої він вживає тільки на свята, але за кермо при цьому не сідає.

На думку апеляційного суду, пояснення свідка ОСОБА_5 також не спростовують висновків суду, викладених в постанові, щодо доведеності вчинення ОСОБА_2 вищевказаного правопорушення.

Окрім того, зі скаргами на дії працівників ДАІ у встановленому законом порядку ОСОБА_2 не звертався.

Обставини, на які посилається апелянт, щодо неправомірних дій працівників ДАІ при складенні вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення, при апеляційному розгляді свого підтвердження не знайшли.

Зі скаргами на дії працівників ДАІ у встановленому законом порядку ОСОБА_2 теж не звертався.

Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив наданий ОСОБА_2 сертифікат про проходження ним профілактичного наркологічного огляду від 22 вересня 2015 року, оскільки згідно з положеннями ч.3 ст.266 КУпАП, огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, має здійснюватися в закладах охорони здоровя не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Крім того, відповідно до приписів вказаної статті, огляд у закладі охорони здоровя та складення висновку за результатами огляду має проводитись у присутності працівника міліції.

Проте, згідно з доказами, що містяться в матеріалах справи, проходити огляд у вказаному порядку ОСОБА_2 відмовився.

Таким чином, доводи ОСОБА_2, викладені в апеляційній скарзі та при апеляційному розгляді, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

При накладенні на порушника адміністративного стягнення, суд першої інстанції дотримався вимог ст.33 КУпАП, врахувавши характер вчиненого правопорушення, особу порушника, відсутність обставин, що помякшують або обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення.

Свої висновки суд першої інстанції належним чином вмотивував в постанові.

Порушень вимог законодавства про адміністративні правопорушення, які тягнуть зміну чи скасування оскаржуваної постанови, при апеляційному розгляді не встановлено.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 16 жовтня 2015 року, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Запорізької області ОСОБА_1