Рішення № 5404330, 21.09.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2009 р. Справа № 47/68-09

вх. № 6520/5-47

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю від 05.06.2009р.

відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом Суб"єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління виробничо-техничної комплектації "Харківміськбуд", м. Харків

про стягнення 378342,96 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач (Суб`єкт підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління виробничо-технічної комплектації "Харківміськбуд" 287438,43 грн. основного боргу, 55113,75 грн. пені та 5748,76 грн. штрафу.

У судовому засіданні 07.09.2009р. судом було оголошено перерву до 14.09.2009р.

Позивач у судовому засіданні підтримує позовні вимоги та заяву про забезпечення позову.

Відповідач у попередніх судових засіданнях проти позову заперечував, просив суд відмовити в його задоволенні на підставах, викладених у відзиві на позовну заяву.

Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обовязку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем та відповідачем 26.05.2008р. було укладено договір підряду №3/03.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до умов договору, а саме п.1.1. відповідач доручає, а позивач приймає на себе зобов`язання в строк, встановлений даним договором, виконати роботи по благоустрою території «База виробничо технічної комплектації» (перший етап БСУ) на об`єкті, розташованому за адресою: м. Харків, вул. Біологічна, 6.

Відповідно до п.1.5. Договору відповідач передає позивачу результати виконаних робіт, вказані у п.1.1. Договору на підставі акту виконаних робіт по формі КБ-2.

Згідно п.5.1. Договору прийомка виконаних робіт здійснюється на підставі фактично виконаних робіт з оформленням акту виконаних робіт по формі №КБ-2, довідки про вартість виконаних робіт по формі №КБ-3.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач належним чином виконав умови договору на загальну суму 347438,43 грн., що підтверджується наданими до матеріалів справи актами прийомки виконаних підрядних робіт за червень 2008 року та грудень 2008 року та довідками про вартість виконаних підрядних робіт за червень 2008 року та грудень 2008 року.

Відповідач прийняв дані роботи, що підтверджується підписом та печаткою підприємства відповідача на вищенаведених актах та довідках.

Як вбачається з відзиву на позовну заяву, відповідач вказує на неспівпадання дат, як містяться у актах та довідках позивача та відповідача, зокрема, у відповідача взагалі не існує дати підписання вищенаведених актів та довідок.

Дійсно, при перевірці вищенаведених актів та довідок судом встановлено про не ідентичність вищенаведених документів, однак у акті прийомки виконаних підрядних робіт за червень 2008 року стоїть надпис «Обсяги підтверджую прораб ТОВ ИСК ХГС 01.07.2008р.».

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Як вбачається із матеріалів справи та випливає із звичаїв ділового обороту, при підписанні документів, зокрема актів прийомки виконаних робіт та довідки про вартість виконаних підрядних робіт сторона, що є замовником повинна усвідомлювати дату підписання даних документів, тобто якщо підписано акт та довідку за червень 2008 року, то кінцевою датою підписання даного акту та довідки може бути 30 червня 2008 року, а у разі неприйняття робіт або надання актів після 30 червня 2008 року, відповідач як замовник повинен вказати на дані недоліки та скласти новий акт, в якому буде зазначено про дату підписання вищенаведених актів, тому суд вважає, що у разі неспівпадання по тексту вищенаведених актів та довідок, слід брати до уваги останній день місяця, тобто 30 червня 2008 року та 31 грудня 2008 року.

Відповідно до п.4.2. Договору відповідач перераховує позивачу передплату у розмірі 30000,00 грн. в строк п`яти робочих днів з моменту підписання даного договору. Відподачем було перераховано відповідачу 30000,00 грн. передплати, що підтверджується листом за №58 від 27.05.2008р.

Пунктом 4.3. Договору сторони погодили, що наступні розрахунки відповідач здійснює за фактом виконаних робіт впродовж 10-ти робочих днів з дати підписання сторонами акту прийому передачі виконаних робіт по формі №КБ-2в, довідки про вартість виконаних робіт по формі №КБ-3 за умовою надання відповідачем позивачу усією необхідної інформації.

Судом встановлено, що відповідачем було перераховано позивачу додатково 30000,00 грн., що підтверджується копією банківської виписки, наявною в матеріалах справи.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

При таких обставинах, суд приходить до висновку, що граничний строк оплати за виконані роботи становить 14.07.2008р. та 16.01.2009р. (з урахуванням святкових днів, згідно ст.73 Кодексу законів про працю України).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 287438,43 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь 55113,75 грн. пені та 5748,76 грн. штрафу.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.7.2. Договору у разі порушення відповідачем строків платежу за виконані роботи, відповідач сплачує позивачу за кожний день прострочки пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої за період, за який нараховувалась пеня від несплаченої суми та штраф у розмірі 2% від несплаченої суми.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши нарахування штрафу та пені, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині стягнення штрафу та частково задовольнити позовні вимоги в частині стягнення пені, а саме за період з 15.07.2008р. по 07.08.2008р. розмір пені становить 1905,41 грн., за період з 08.08.2008р. по 26.01.2009р. 10276,10 грн., за період з 26.01.2009р. по 10.09.2009р. 41351,75 грн., тому позовні вимоги слід задовольнити в сумі 53533,26 грн. В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Позивач надав заяву про забезпечення позову, в якій просить суд накласти арешт на об`єкт незавершеного будівництва «База виробничо технічної комплектації» за адресою: м. Харків, вул. Біологічна, 6, який належить відповідачу та заборонити відповідачу вчиняти будь які дії, пов`язані з розпорядженням об`єктом незавершеного будівництва «База виробничо технічної комплектації».

Суд, розглянувши заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову, встановив.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами статті 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:

- накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;

- забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

- забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006р. № 9, розглядаючи заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не доведено існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 3467,20 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 117,46 гривень слід покласти пропорційно задоволених позовних вимог на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 625, 626, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193, 216, 217, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 66, 67, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково в сумі 346720,45 грн.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління виробничо технічної комплектації "Харківміськбуд" (61093, м. Харків, вул. Клапцова, 52, р/р №26007001306078 в ЗАТ "ОТП Банк", МФО 350750, код ЄДРПОУ 33066971) на користь Суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 (61142, АДРЕСА_1, НОМЕР_2 в ХЦО "Промінвестбанк", МФО 351458, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) 287438,43 грн. основного боргу, 53533,26 грн. пені, 5748,76 грн. штрафу, 3467,20 грн. держмита та 117,46 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. В задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Повний текст рішення підписано 21.09.2009р.

Суддя