Постанова № 54040562, 18.11.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2015 р. Справа № 922/1109/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І., суддя Плужник О.В.

при секретарі Крупа О.О.

за участю представників сторін:

стягувача - ОСОБА_1

боржника - ОСОБА_2

ДВС МЮУ - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5" с. Подвірки (вх. №5177 Х/3) на ухвалу господарського суду Харківської області від 26.10.15 у справі № 922/1109/15 за скаргою Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" на постанову відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України по справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5" с. Подвірки

про стягнення 25324517,71 грн.

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2015р. Публічне акціонерне товариство "Харківська ТЕЦ-5" звернулось до господарського суду Харківської області зі скаргою, в якій просив суд визнати недійсною постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 від 08.09.2015р. у виконавчому провадженні №48618878 про накладення арешту на все майно, що належить ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" в межах суми звернення стягнення в розмірі 21 945 662,39грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.10.2015р. у справі №922/1109/15 (ОСОБА_5А.) в задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України по справі № 922/1109/15 відмовлено.

Публічне акціонерне товариство "Харківська ТЕЦ - 5" з ухвалою господарського суду першої інстанції не погодилося, звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи при її прийнятті, просить скасувати ухвалу господарського суду та прийняти постанову про задоволення скарги ПАТ "Харківська ТЕЦ - 5" та визнання недійсною постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 від 08.09.2015р. у виконавчому провадженні №48618878 про накладення арешту на все майно, що належить ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" в межах суми звернення стягнення в розмірі 21 945 662,39грн.

В апеляційній скарзі зазначив, що постанова від 08.09.2015р. у виконавчому провадженні № 48618878 про накладення арешту на майно боржника, винесена державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4, порушує баланс інтересів сторін виконавчого провадження та вимоги чинного законодавства про виконавче провадження, з посиланням на ч.2 ст.52 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах, вважає постанову державного виконавця про накладення арешту неправомірною.

Представник стягувача проти скарги боржника заперечує, просить суд в її задоволенні відмовити, посилаючись на те, що державний виконавець під час винесення оскаржуваної постанови діяв у спосіб та у межах наданих йому повноважень, визначених законом.

Представник Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України проти скарги боржника заперечує, вважає її безпідставною та такою, що задоволенню не підлягає, просить суд в її задоволенні відмовити.

Судова колегія, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали встановила, що рішенням господарського суду Харківської області від 25.03.2015р. позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ, задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - 15 774 156,44грн. основного боргу, 621 177,19грн. 3% річних, 5 487 181,49грн. збитків від інфляції, 63 147,27грн. судового збору; в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 3 341 383,38грн, 3% річних в розмірі 1 094,58грн. та збитків від інфляції в розмірі 99 524,64грн. відмовлено, яке набрало законної сили.

На примусове виконання рішення господарським судом Харківської області видано наказ від 10.06.2015 р.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з заявою від 02.09.2015р. про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на кошти та майно боржника в межах суми боргу та оголошення заборони на його відчуження з метою забезпечення виконання наказу суду від 10.06.2015р. по справі № 922/1109/15 (а.с.169-171).

03.09.2015р. відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (а.с 149-150).

08.09.2015р. за заявою стягувача органом виконавчої служби винесено постанову про арешт майна боржника в межах суми боргу та оголошення заборони на його відчуження (а.с.153-154).

Відповідно до ч.3 ст.19 Закону України "Про виконавче провадження" у заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст.25 Закону України "Про виконавче провадження" за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова (Таким чином, закон передбачає можливість одночасного накладення арешту як на майно так і на кошти боржника, та у межах строку для добровільного виконання рішення суду.

Суд першої інстанції правомірно відхилив посилання боржника на те, що одночасне накладення арешту на кошти та на майно боржника у межах строку для добровільного виконання рішення суду порушує вимоги закону та не прийняв до уваги доводи боржника про порушення державним виконавцем порядку черговості стягнення за виконавчим документом, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішення державний виконавець розпочинає у разі ненадання боржником у строки, встановлені ч. 1 ст. 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення.

Згідно з ст.36 Закону України "Про виконавче провадження", заходами примусового виконання рішень, зокрема є звернення стягнення на кошти та інше майно боржника.

Стаття 52 Закону України "Про виконавче провадження" визначає порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, за приписами якої (ч.1 ст.52 Закону України "Про виконавче провадження") звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Суд першої інстанції правомірно встановив, що накладення арешту (без вилучення та примусової реалізації майна) не є заходом примусового виконання рішення, відповідно до ст.37 Закону України "Про виконавче провадження", а є лише заходом забезпечення виконання рішення суду, який, відповідно до ст.25 даного Закону, може бути застосований державним виконавцем протягом встановленого для добровільного виконання строку.

Колегія суддів вважає посилання боржника в апеляційній сказі на те, що дії державного виконавця порушують баланс інтересів учасників виконавчого провадження безпідставним та не підтвердженим матеріалами справи, так як дії державного виконавця, повністю відповідають вимогам закону, оскільки законом дозволяється одночасне накладення арешту на кошти та на майно боржника у межах строку для добровільного виконання рішення суду (абз. 2 ч. 2 ст.25 Закону України "Про виконавче провадження").

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що порушенням балансу інтересів сторін виконавчого провадження, є саме факт невиконання боржником рішення суду та намагання оскаржити законні дії державної виконавчої служби, направлені на здійснення заходів до забезпечення виконання цього рішення.

Суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що скарга є безпідставною та необґрунтованою, та відмовив в задоволенні скарги.

Таким чином, висновки викладені в ухвалі господарського суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5" с. Подвірки не можуть бути підставою для її скасування, керуючись ст.ст. 101-105,121-2 ГПК України колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 26.10.2015 р. по справі №922/1109/15 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції: Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 20.11.15

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.