Ухвала суду № 54039590, 24.11.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Соколової В.В.

суддів: Невідомої Т.О., Усика Г.І.

при секретарі Ільченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 01.07.2015 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, -

В С Т А Н О В И Л А

У грудні 2014 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просив зменшити розмір аліментів, посилаючись на те, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 17.03.2015 з нього стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/5 частини всіх видів його заробітку, та рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 10.04.2015 з позивача стягнуто аліменти на утримання малолітніх дочок ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/6 частини усіх видів його доходу на кожну з дочок та на утримання дружини - ОСОБА_6 в розмірі 1/8 частини заробітку позивача.

Крім того, позивач зазначає, що на його утриманні перебуває мати - ОСОБА_7 - інвалід 2 групи по зору.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд змінити розмір аліментів на утримання малолітньої ОСОБА_8, встановлений рішенням суду з 1/5 до 1/6 частини його доходів.

Справа № 754/8051/15-ц № апеляційного провадження 22-ц/796/10504/2015Головуючий у суді першої інстанції: Шевчук О.П.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Соколова В.В.Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 01.07.2015 в задоволенні позовних вимог позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів - відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, посилаючись на те, що судом були порушені норми матеріального і процесуального права, неправильно оцінені докази, а саме рішення не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки суд не взяв до уваги той факт, що на його утриманні також перебуває його непрацездатна мати, а утриманні з нього аліменти, загалом, становлять більше 50 % його заробітку, що перевищує встановлену законом частину. Враховуючи вищевикладене, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги.

В судовому засіданні позивач підтримав апеляційну скаргу, та просив про її задоволення.

Відповідач в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, тому в порядку ст. 305 ч 2 ЦПК України її неявка не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб які приймали участь в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

За змістом ст.141 СК України батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини, в тому числі і щодо її утримання.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 17.03.2015 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/5 частини всіх видів заробітку (доходу) , але не менше 30 % прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з 10.02.2015 року і до повноліття дитини (а.с. 6).

Позивач звернувся до суду з позовом про зменшення розміру стягуваних з нього аліментів на утримання дочки ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 до 1/6 частини заробітку, посилаючись на те, що з нього стягнуто аліменти також за іншими рішеннями суду та на його утриманні перебуває мати - інвалід 2 групи по зору.

Так рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 10.04.2015 з позивача стягнуто аліменти на утримання малолітніх дочок ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/6 частини усіх видів його доходу на кожну з дочок та на утримання дружини - ОСОБА_6 в розмірі 1/8 частини заробітку позивача.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що матеріальний стан позивача та інші обставини на які він посилається як на обґрунтування своїх вимог, не змінилися настільки, що могло би бути підставою для задоволення позову.

Колегія суддів вважає, що такі висновки відповідають встановленим фактам, обставинам справи та ґрунтуються на законі.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до положень ст. 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.

Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.

Згідно роз'яснень викладених в п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів від 15.05.2006 №3, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV «Про виконавче провадження» він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про те, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд не взяв до уваги той факт, що на його утриманні також перебуває його непрацездатна мати не можуть бути підставою для скасування рішення суду та визначення аліментів на утримання доньки ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 до 1/6 частини заробітку, оскільки позивачем не надано до суду доказів на підтвердження вказаної обставини.

Твердження позивача про наявність іншого судового рішення про стягнення аліментів, підтверджується матеріалами справи, разом з тим народження інших дітей не може впливати на обов'язок батька по утриманню старших дітей. Крім того, з рішення Деснянського районного суду м. Києва від 10.04.2015 вбачається, що позивач проживає однією сім'єю зі своєю дружиною та доньками ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а отже мають спільний побут. Разом з тим, на утримання членів сім'ї стягнуто 11/24 частини загального доходу позивача, тобто майже половина його доходу.

Старша донька, ОСОБА_8 проживає окремо від нього, відповідно до закону також має право на належне утримання, яке мають їй забезпечити батьки, в тому числі і позивач. А тому стягнення на її утримання 1/5 частини заробітку позивача відповідає принципам розумності і справедливості, а тому підстав для зменшення цього розміру не вбачається.

Посилання позивача відносно того, що утриманні з нього аліменти, загалом, становлять більше 50 % його заробітку, що перевищує встановлену законом частину не можуть бути прийняті до уваги колегії суддів так як вказані положення застосовуються на стадії виконання рішення суду.

Крім того, апеляційна скарга позивача за своїм змістом є викладом обставин зазначених у позовній заяві, що були предметом дослідження в судовому засіданні суду першої інстанції і суд дав їм належну оцінку, правильно визнав їх необґрунтованими, а тому вони не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення суду.

Отже, суд повно і об'єктивно з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін зібраними у справі доказами, яким дав належну правову оцінку. Оскаржуване рішення постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 01.07.2015 - залишити без змін

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: