Рішення № 54036141, 02.12.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/8410/15

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Сватаненко В. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 грудня 2015 року

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Сватаненка В.І.

суддів Суворова В.О., Черевка П.М.,

за участю секретаря Фабіжевської Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Катран», третя особа Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в особі відділення виконавчої дирекції фонду в Біляївському районі Одеської області «Про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої каліцтвом» за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Катран» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 17 серпня 2015 року, -

ВСТАНОВИЛА:

29.08.2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, по якому просив стягнути з відповідача ТОВ «Катран» моральну шкоду у розмірі 100000 грн., вартість придбаних ліків у розмірі 5178,52 грн., суму нарахованих і несплачених коштів по листам непрацездатності у розмірі 3200 грн.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилався на те, що 02.09.2005 року його було прийнято на роботу у ТОВ «Катран» на посаду оператора автозаправної станції з режимом роботи 24 години через три доби. 14.08.2009 року на автозаправній станції, яка належить ТОВ «Катран», о 02 год. 30 хвил. з ним стався нещасний випадок, у звязку із протиправним діянням невстановлених слідчими органами особами, в наслідок чого він отримав травми голови та обличчя, що призвело до втрати професійної працездатності на 30 відсотків. Нещасний випадок стався з вини ТОВ «Катран», яке належним чином не забезпечило безпеку робочого місця операторів автозаправної станції. У зв'язку з отриманими травмами обличчя та голови він відчуває фізичні та моральні страждання через постійну біль голови, погіршенням зору, а під час перебування на лікарняному позивач не міг вести повноцінний спосіб життя, відчував фізичні страждання і біль, обумовлені важкістю травми та особливостями її лікування, в звязку з чим постійно відчував психологічний дискомфорт та порушення душевної рівноваги, виражених у відчуттях розпачі, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Після лікування та перенесених операцій на обличчі позивача залишились рубці, які спотворюють зовнішній вигляд, що надає додаткових душевних страждань, а також згідно висновку МСЕК йому 27.04.2010 року встановлено 30% втрати професійної непрацездатності та Ш група інвалідності. Через зазначені обставини позивач був вимушений купувати ліки, проходити обстеження та переносити операції. Крім того, в період з 04 січня по 22 квітня 2010 року внаслідок отриманої травми він перебував на лікарняному, в цей період йому було зроблено повторну операцію на обличчі. Після завершення лікування відповідні листки непрацездатності ним були здані до бухгалтерії ТОВ «Катран» для їх оплати, але з вини відповідача ці листки не були сплачені.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити у повному обсязі.

Представник ТОВ «Катран» заперечував проти задоволення позову, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність з підстав, викладених у запереченнях на позов.

Представник третьої особи - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в особі відділення виконавчої дирекції фонду в Біляївському районі Одеської області до суду не зявився, будучи повідомленим належним чином.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 17.08.2015 року позов ОСОБА_2 задоволений, стягнуто з ТОВ «Катран» на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 100 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, грошові кошти у розмірі 5178,52 грн. в рахунок відшкодування вартості придбаних ліків, грошові кошти у розмірі 3 200 грн. в рахунок відшкодування не сплачених коштів по листкам непрацездатності, стягнуто з ТОВ «Катран» в дохід держави грошові кошти у розмірі 1083,79 грн. в рахунок відшкодування судового збору.

04.09.2015 року ТОВ «Катран» подали апеляційну скаргу на вказане рішення районного суду, по якій просять рішення районного суду скасувати, ухвалити у справі нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права, а також неповне зясування районним судом обставин по справі.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно п. 3 ч. 1ст. 307 ЦПК Україниза наслідками розглядуапеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати або змінити рішення суду.

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно дост. 213 ЦПК Українирішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає частково.

Відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення судового рішення суд вирішує, чи мали місце обставини справи, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правових відносин та інші.

Оцінка зібраних по справі доказів має здійснюватися за правилами, передбаченими ст. 212 ЦПК Україниз врахуванням положень ст. ст. 57-66 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України.

Таким чином, суд, розглядаючи цивільну справу у порядку позовного провадження, повинен повно і всебічно зясувати фактичні обставини справи, однак не вправі виходити за межі заявлених позовних вимог та тієї доказової бази, яка сформована за рахунок доказів, поданих до суду самими учасниками процесу.

Згідно до п.3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, районний суд виходив з того, що позивачем було доведено обґрунтованість стягнення вартості придбаних ліків, не сплачених коштів по листкам непрацездатності та доведеність спричиненої моральної шкоди.

Колегія суддів з такими висновками районного суду погоджується частково.

По справі встановлені наступні фактичні обставини.

Судом встановлено, що з 02 вересня 2005 року по 30 серпня 2010 року ОСОБА_2 працював у ТОВ «Катран» на посаді оператора автозаправної станції.

14 серпня 2009 року ОСОБА_2 перебував на робочому місці та на нього було здійснено напад не встановленими особами, в наслідок якого він постраждав та отримав тілесні пошкодження. За наслідками розслідування нещасного випадку, було складено Акт розслідування нещасного випадку, що стався 14 серпня 2009 року о 2 год. 30 хв. ночі від 28 серпня 2009 року за формою Н-5 та складено Акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом від 28 серпня 2009 року за формою Н-1.

Висновками розслідування встановлено, що оператор ОСОБА_2 заступив на зміну 13.08.2009 року о 08 годині ранку, 14.08.2009 року о 2 годині 30 хвилин ОСОБА_2 вийшов на вулицю в туалет, пройшовши 10-15 м. де на нього був здійснений напад невідомими особами, в наслідок чого він отримав травми лиця і голови. Згідно висновку комісії, зробленому у відповідності до п. 16 «Порядку розслідування і ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», зазначений нещасний випадок вважається повязаним з виробництвом.

27 квітня 2010 року медико-соціальна експертна комісія встановила ОСОБА_2 третю групу інвалідності з 30 % втратою професійної працездатності, а при повторному обстеженні 24 квітня 2012 року медико-соціальна експертна комісія встановила ОСОБА_2 другу групу інвалідності з 30 % втратою професійної працездатності, що підтверджується виписками з акта огляду медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги № 003264 від 27 квітня 2010 року та № 004573 від 24 квітня 2012 року.

Отже, враховуючи наведене, суд першої інстанції правильно вважав, що за таких обставин відповідач, як роботодавець, зобовязаний відшкодувати позивачу моральну шкоду.

Такі висновки районного суду відповідають нормам матеріального права та розясненням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, які наведені в «АНАЛІЗІсудової практики у справах про відшкодуванняморальної шкоди, завданої у звязку з ушкодженнямздоровя під час виконання трудових обовязків»від 26 березня 2012 року.

Так, відповідно до ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Положеннями статті 153 КЗпП України передбачено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до ст. 173 КЗпП України, шкода заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя, повязаним з виконанням трудових обовязків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Статтею 237-1 КЗпП України встановлено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Згідно до розяснень в п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Також п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступень зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 08 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 роз'яснено, що з 20 березня 2007 року обов'язок про відшкодування моральної шкоди потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання покладений на власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку про те, що у зв'язку з отриманими під виконання трудових обовязків травмами ОСОБА_2 безумовно отримав стрес, тривалий час перебував на лікуванні, переніс кілька операцій, відчуває фізичні та моральні страждання через постійну біль в голові, що порушує звичайний ритм життя та завдає багато незручностей. У звязку з отриманою травмою, позивачу була встановлена Ш група інвалідності.

Наведені обґрунтування свідчать про те, що у звязку з отриманою травмою, позивачу спричинено моральну шкоду.

Зважаючи на викладене, колегія суддів надає правову оцінку ствердження апелянта про те, що факт спричинення позивачу моральної шкоди має бути підтверджений поданням відповідного висновку медичних органів.

Дійсно, відповідно до Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоровя, повязаного з виконанням трудових обовязків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоровя України від 22 листопада 1995 № 212 (зі змінами, внесеними наказом Міністерства охорони здоровя України від 05 серпня 1998 року № 238), на МСЕК покладено, серед іншого, встановлення факту спричинення моральної шкоди.

Крім того, згідно з пунктом 3.8 зазначеного Порядку під моральною шкодою розуміють фізичні та моральні страждання, спричинені потерпілому в результаті трудового каліцтва чи іншого ушкодження здоровя. При встановленні факту моральної шкоди МСЕК враховує як характер каліцтва чи іншого ушкодження здоровя, так і залишкову працездатність потерпілого.

Згідно з вимогами статей 147, 212 ЦПК України висновок експерта для суду не є обовязковим, оцінюється судом разом з іншими доказами та не має заздалегідь встановленого значення, тому розгляд даної категорії справ можливий без призначення експертиз.

Між іншим, з матеріалів справи вбачається, що ніким із учасників у справі не було заявлено клопотання про призначення відповідної судової медичної експертизи, з метою встановлення факту спричинення позивачу моральної шкоди.

Дійсно, також, що доведення цих обставин з боку позивача можливе на підставі доказів, перелічених у статті 57 ЦПК України. До таких доказів належить і висновок експертизи, проте він не є єдиним можливим і достатнім доказом спричинення шкоди та підставою визначення її розміру, оскільки згідно з частиною другою статті 212 ЦПК України жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Відтак, якщо позивач надав докази завдання йому шкоди, довів цими доказами певний її розмір і не просив суд про призначення медико-соціальної експертизи, то суд не має підстав для відмови в позові чи в призначенні експертизи з власної ініціативи, оскільки це не передбачено положеннями ЦПК України (зокрема статтей 10, 143145), які мають суто змагальний характер доказування.

У разі, якщо відповідач не погоджується з доводами позивача про наявність моральної шкоди та про її розмір, визначений позивачем, відповідно до вимог статей 10, 60 ЦПК України відповідач не позбавлений можливості заявити клопотання про призначення такої експертизи.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами на власний розсуд.

Відповідно до положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підтвердження своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 3 ст. 212 ЦПК України передбачено, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення моральної шкоди слід вважати доведеними.

Однак, колегія суддів зазначає, що районний суд стягнувши у відшкодування моральної шкоди суму 100000 грн., не дотримався принципу розумності та виваженості, визначаючи таку суму стягнення.

Колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди слід визначити в розмірі десяти мінімальних заробітних плат, що складає 12180 грн. ( 1218Х10).

Що стосується позовних в частині стягнення вартості придбаних ліків 5178,52 грн. та суму не сплачених коштів по листкам непрацездатності, то колегія суддів зазначає наступне.

Всі страхування від нещасних випадків регламентовані Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Завданнями страхування від нещасних випадків є, зокрема, відновлення здоров'я та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків або професійних захворювань; відшкодування шкоди, пов'язаної з втратою застрахованими особами заробітної плати або відповідної її частини під час виконання трудових обов'язків, надання їм соціальних послуг у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також у разі їх смерті здійснення страхових виплат непрацездатним членам їх сімей.

У разі настання страхового випадку, Фонд соціального страхування виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право страхові виплати (грошові суми). Зазначені страхові суми складаються із: страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності; страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого); страхової виплати пенсії по інвалідності потерпілому; страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника; страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Представник Фонду апеляційному суду пояснила, що позивач дійсно перебуває на обліку у відділенні виконавчої дирекції Фонду в Біляївському районі Одеської області та отримав, під час звернення до Фонду, суму у відшкодування витрат на придбання ліків. Свої пояснення представник Фонду підтвердила, надавши колегії суддів копію постанови та докази виплати зазначеної суми коштів.

Також, вона пояснила, що інших виплат позивачу або роботодавцю (відповідачі у справі) Фонд не здійснював.

До матеріалів справи позивачем були надані ксерокопії лікарняних листів.

Представник відповідача у суді першої інстанції, в апеляційній скарзі та в апеляційному суді наполягав на тому, що позивач надав для оплати тільки один лікарняний лист за період з 17.08.2009 року по 07.09 2009 року, який був оплачений підприємством. Інших лікарняних листів до дня звільнення за власним бажанням 30.08.2010 року, позивач підприємству не надав.

Більш, того позивач фактично постійно працював, відповідно до встановленого графіку, та отримував заробітну плату, що підтверджується наданими до справи відомостями про виплату заробітної плати позивачу.

Зазначені пояснення представника відповідача, третьої особи та надані до справи письмові докази не були спростовані позивачем, судом першої інстанції не перевірені та не надана належна оцінка.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 303 ЦПК Україниапеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Отже, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про стягнення з підприємства на його користь вартості придбаних ліків 5178,52 грн. та суму не сплачених коштів по листкам непрацездатності 3200 грн. є безпідставними та недоведеними, а висновки районного суду в цій частині необгрунтованими.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає рішення районного суду та, що підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог про стягнення вартості придбаних ліків та в частині стягнення коштів по листкам непрацездатності з підстав, передбачених п.п. 2,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні цих вимог.

Відповідно, розмір моральної шкоди слід зменшити до 10 мінімальних загробних плат.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Катран» - задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 17 серпня 2015 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення вартості придбаних ліків та в частині стягнення коштів по листкам непрацездатності скасувати.

В скасованій частині ухвалити нове рішення, яким в задоволенні цих позовних відмовити.

Зменшити розмір моральної шкоди до десяти мінімальних заробітних плат, що складає 12180 грн.

В решті позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди відмовити.

Зменшити розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача, до 214,60 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суду

Одеської області ОСОБА_3

ОСОБА_4

ОСОБА_5

02.12.2015 року м. Одеса