Ухвала суду № 54035531, 26.11.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/8549/15

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Заїкін А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

- головуючого судді Заїкіна А.П.,

- суддів: - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря Томашевської К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за поданням начальника Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про встановлення способу і порядку виконання рішення суду в цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, вселення та зобовязання усунути перешкоди в користуванні власністю, за апеляційною скаргою Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 13 серпня 2015 року про відмову у встановленні способу і порядку виконання рішення суду,

встановила:

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 23.07.2014 р., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 03.02.2015 р., визнано за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на 1/12 ч. квартири № 1 в будинку № 7 по 2-му Керченському провулку в м. Одесі., загальною площею 102,1 кв. м., житловою 52,3 кв. м., в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_9, який помер 06.06.2002 року.

Вселено ОСОБА_7 у квартиру № 1, будинку № 7 по 2-му Керченському провулку в м. Одесі.

Зобовязано ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не перешкоджати ОСОБА_7 в користуванні квартирою № 1 в будинку № 7 по 2-му Керченському провулку в м. Одесі.

У липні 2015 р. Перший Суворовський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції (далі ВДВС) звернувся до суду із заявою про встановлення порядку та способу виконання рішення суду.

В заяві ВДВС посилався на те, що під час здійснення виконавчих дій з примусового виконання рішення суду до відділу надійшла заява ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про те, що за ОСОБА_7 визнано право власності на 1/12 ч. квартири № 1 в будинку № 7 по 2-му Керченському провулку в м. Одесі рішенням апеляційного суду Одеської області від 25.05.2012 р.. Вказані обставини на думку ВДВС ускладнюють виконання рішення суду в повному обсязі, у звязку з тим, що у виконавчому документі вказано вселити ОСОБА_7 у квартиру, а не в належну йому частину квартири.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 13.08.2015 р. заяву ВДВС залишено без задоволення.

ВДВС в апеляційній скарзіпросить ухвалу суду першої інстанції скасувати. Що зробити після скасування ухвали в скарзі не вказується. Посилається на те, що ухвала постановлена при неповному зясуванні обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник ВДВС у судовому засіданні підтримала викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги.

Боржники ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 письмових пояснень/заперечень на апеляційну скаргу не надали. Представник ОСОБА_8 у судовому засіданні вважав необхідним скаргу задовольнити, оскільки вважав неможливим виконання рішення суду у звязку з тим, що в рішенні суду не вказано конкретно, в яке приміщення необхідно вселити стягувача.

ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 у судове засідання не зявилися. Про час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Причини неявки не повідомили, заяв та клопотань не надали.

Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином сповіщених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Представник стягувача у судовому засіданні пояснила, що її довіритель підлягає вселенню у спірну квартиру. Він має право користуватися квартирою.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які зявилися в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні ухвали, колегія суддів зазначає наступне.

Постановляючи ухвалу про відмову у встановленні способу і порядку виконання рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні виняткові обставини, які утруднюють виконання рішення суду, і за наявності яких суд може встановити порядок і спосіб виконання рішення суду (а. с. 12).

Відповідно до ст. 373 ЦПК України, за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сімї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення суду в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може змінити чи встановити порядок виконання рішення.

В заяві ВДВС посилався на те, що у виконавчому документі вказано вселити ОСОБА_7 у квартиру, в той час як останньому належить тільки 1/12 ч. квартири. Вказані обставини не є виключними в розумінні ст. 373 ЦПК України, які утруднюють виконання рішення суду.

В апеляційній скарзі ВДВС також посилається на те, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 23.07.2014 р. про вселення державному виконавцю зрозуміло. Незрозуміло як його виконати, оскільки ОСОБА_7 належить тільки 1/12 ч. квартири без вказівки конкретних приміщень, і вселити його у цілу квартиру без порушення прав інших співвласників неможливо.

Таким чином, ні в заяві ВДВС про встановлення способу і порядку виконання рішення суду, ні в апеляційній скарзі не наведено виключних підстав, які можуть слугувати для зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення суду.

Доводи апелянта щодо посилання суду на рішення Суворовського районного суду від 23.07.2014 р., на виконання якого видано виконавчі листи, в той час як право власності ОСОБА_7 на 1/12 ч. квартири визнано попереднім рішенням апеляційного суду Одеської області від 25.05.2012 р. не приймаються до уваги, оскільки на виконанні у ВДВС знаходяться виконавчі листи, видані на виконання чинного рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 23.07.2014 р., на що посилається сам апелянт. Обговорення того, за яким рішенням за ОСОБА_7 визнано право на частину спадкової квартири не входить в предмет доказування по даній справі (ст. 179 ЦПК України).

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при постановлені оскарженої ухвали не порушено вимоги матеріального та процесуального законодавства України.

За викладених обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановив ухвалу без порушень норм матеріального та процесуального права. Підстави для скасування, зміни ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ВДВС, а також для прийняття доводів апеляційної скарги останнього у суду апеляційної інстанції відсутні. Апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала суду залишенню без змін.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 307, п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції відхилити.

Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 13 серпня 2015 року про відмову у встановленні способу і порядку виконання рішення суду - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: А. П. Заїкін

Судді: Л. А. Гірняк

ОСОБА_3