Постанова № 54026634, 03.12.2015, Володимирецький районний суд Рівненської області

ВОЛОДИМИРЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 556/1671/15-а

Номер рядка звіту 90

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" грудня 2015 р. Володимирецький районний суд Рівненської області

в складі головуючого судді Котик Л.О.,

при секретарі Соловей Г.С.,

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Володимирець справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління ПФУ у Володимирецькому районі про визнання неправомірною відмови та зобов»язання призначити пенсію, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправними та незаконними дії посадових осіб управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі, якими їй відмовлено у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку у відповідності до ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як особі, що постраждала від аварії на ЧАЕС. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що відповідач незаконно відмовив йому у наданні пенсії із зниженням пенсійного віку, просила зобовязати відповідача призначити їй пенсію з дня досягнення пенсійного віку, з 3 липня 2015 року.

В судовому засіданні позивачка і її представник підтримали позовні вимоги, надали пояснення в межах пред»явленого позову. ОСОБА_1 з 1983 по 1999 роки працювала на підприємстві Антонівський ЛПК ДП «Володимирецький лісгосп». Село Антонівка віднесено до зони гарантованого добровільного відселення. А тому позивачка набула право на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Представник відповідача проти позову заперечила, пояснила, що відмова у призначенні пенсії позивачу є законною, ґрунтується на вимогах закону і матеріалах пенсійної справи, оскільки ОСОБА_1 не надала достатніх доказів, які б підтверджували її право на пільгову пенсію. Тому просила відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши пояснення сторін, проаналізувавши та оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" громадянам, які постійно проживали або працювали у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, пенсії надаються зі зменшенням пенсійного віку на 3 роки, та додатково на 1 рік за кожні 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

За змістом даної норми Закону, право на пенсію із зниженням пенсійного віку мають особи, які або працювали, або постійно проживали на територіях радіологічного забруднення, про що, на думку суду, свідчить сполучник «або» у тексті статті.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 є постраждалою від аварії на ЧАЕС 3 категорії, що підтверджується посвідченнями серії Б.№512314.

02 липня 2015 року позивачці виповнилося 51 рік, що підтверджується оглянутим в судовому засіданні паспортом серії СР №252223.

Як вбачається із матеріалів справи та пояснень позивача, ОСОБА_1 в липні 2015 року у встановленому законом порядку звернувся до Управління Пенсійного фонду з приводу призначення пенсії відповідно до вимог ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із зниженням пенсійного віку. Відповідач відмовив в призначенні пенсії з тих підстав, що права на зниження пенсійного віку позивач ОСОБА_1 не набула, оскільки не пропрацювала і не проживала в зоні гарантованого добровільного відселення (категорії 3) станом на01.01.1993 р. більше трьох років, що дає право на призначення пенсії згідно ст.. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Така відмова відповідача у призначенні пенсії є неправомірною, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є уродженкою ІНФОРМАЦІЯ_1, а з серпня 1983 року 12.03.1999 року працювала в Антонівському ЛПК ДП «Володимирецький лісгосп». Село Антонівка Володимирецького району відповідно до Постанови Кабінету Міністрів Української РСР №106 від 23.07.1991 р. віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

З приводи роботи позивача на підприємстві, що розташоване в зоні гарантованого добровільного відселення, судом встановлено наступне.

Право на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку у відповідності до ст.. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" набувають особи, які проживали або працювали на територіях радіоактивного забруднення.

Як вбачається зі ст.. 48 КЗпП України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

У відповідності до трудової книжки позивача БТ-І №9377187 остання працювала на підприємстві Антонівський ЛПК ДП «Володимирецький лісгосп» з 01.08.1983 року, і була звільнена 12.03.1999 року. Будь-яких інших записів про переведення , звільнення позивача на вказаному підприємстві, в трудовій книжці немає. Даний факт підтверджується і довідкою ДП «Володимирецьке лісове господарство» від 25.06.2015 р. №984. Довідка видана на основі книги наказів за 1985, 1999 роки та особових рахунків про заробітну плату за 1983-1999 роки.

Відомості про період роботи позивача в зоні радіологічного забруднення надано на підставі записів у трудовій книжці, яка є документом первинного обліку. Таким чином документи, надані відповідачу, повністю відповідають вимогам Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 р. №22-1.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що період роботи позивача на підприємстві в зоні гарантованого добровільного відселення в період з 01.08.1983 р. до 12.03.1999 року підтверджено належним чином, і такий період становить більше трьох років і є достатнім для призначення позивачу пенсії із зниженням пенсійного віку. Даний факт відповідачем не спростований.

Посилання представника відповідача на ту обставину, що в періоди з 01.08.1988 р. по 30.11.1988 року, з 01.01.1989 р. по 31.03.1989 р. та з 01.08.1989 р. по 31.05.1992 р. позивачка перебувала у відпустці по догляду за дітьми, не спростовують висновків суду, оскільки відпустка по вагітності, пологам та по догляду за дитиною надається працівнику підприємства, як це вбачається зі ст.. 179 КЗпП України. На час такої відпустки за працівником зберігається робоче місце, період відпусток зараховується до загального, до безперервного стажу роботи та до стажу роботи за спеціальністю, як це передбачено ст.. 181 КЗпП України.

Таким чином, із досліджених судом письмових доказів вбачається, що ОСОБА_1 постійно працювала на території радіоактивного забруднення як на момент аварії на ЧАЕС, так і в подальшому, в т.ч. станом на 01.01.1993 року пропрацювала в зоні посиленого радіоекологічного контролю більше трьох років.

А отже, позивач набула право на отримання пенсії із зниженням пенсійного віку у відповідності до ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , тобто по досягненню 51 року.

Заяву про призначення їй пенсії із зниженням пенсійного віку ОСОБА_1 подала до управління ПФУ у Володимирецькому районі в липні 2015 року.

З урахуванням досліджених матеріалів справи, суд приходить до висновку, що позивач у встановленому порядку звернулася до відповідача із заявою про призначення їй пенсії із зниженням пенсійного віку, та надала на підтвердження такого права відповідні документи, а саме: чорнобильське посвідчення, довідку ДП «Володимирецьке лісове господарство», трудову книжку, якими підтверджено періоди роботи на території радіологічного забруднення.

З урахуванням викладеного, відмова управління ПФУ у призначенні позивачу пенсії не ґрунтується на законі, і є протиправною.

У відповідності до ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

У відповідності до ст.. 83 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за віком призначаються з дня досягнення пенсійного віку, якщо звернення за призначенням пенсії надійшло не пізніше 3-х місяців з дня досягнення пенсійного віку. Оскільки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, звернулася за призначенням пенсії в трьохмісячний термін з дня досягнення пенсійного віку, відповідно пенсія за віком їй має бути призначена з 3 липня 2015 року.

З урахуванням викладеного, з метою поновлення порушених прав позивача, суд вважає за необхідне визнати відмову відповідача управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком із зниженням пенсійного віку протиправною та зобовязати відповідача призначити позивачу таку пенсію, з дня досягнення пенсійного віку.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст.17, 21, 104, 159, 162 КАС України, ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд -

постановив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Управління Пенсійного Фонду України у Володимирецькому районі у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком із зниженням пенсійного віку у відповідності до ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобовязати управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі призначити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, пенсію із зниженням пенсійного віку відповідно до вимог ст.. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з дня досягнення пенсійного віку, з 3 липня 2015 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Суддя: Котик Л.О.