Рішення № 54026349, 15.10.2015, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 15.10.2015 Справа № 554/7907/15-ц

Справа № 554/8308/15-ц

Провадження № 2/554/2769/2015

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.10.2015 м.Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого - судді - Січиокно Т.О.

при секретарі - Ромахової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізінг» про захист прав споживачів, визнання пункту 12.1 договору недійсним, розірвання договору фінансового лізингу та стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

у червні 2015 позивач звернулася до суду з позовними вимогами, обґрунтовуючи їх тим, що 12.06.2015 року між нею та відповідачем було укладено договір фінансового лізингу № 01448 з додатками, відповідно до якого предметом лізингу є автомобіль Nissan Juke. Відповідач взяв на себе зобовязання придбати предмет лізингу, зазначений у специфікації, що є додатком № 2 до договору, вартістю 413620 грн., передати його у користування позивача у строк та на умовах, визначених договором. В усній формі представник відповідача розяснила, що перед укладенням договору вказаного вище позивач повинен сплатити передплату за транспортний засіб в розмірі 41362 грн. шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок відповідача, після чого на протязі декількох днів буде передано в користування предмет лізингу. 12.06.2015 нею було сплачено грошові кошти в розмірі 41362 грн. Однак, при підписанні договору представник відповідача не розяснила їй призначення даного платежу, який виявився адміністративним платежем. Вона не мала можливості детально ознайомитися з умовами цього договору. В подальшому відповідач відмовився передавати їй предмет лізингу у строк не більше 120 робочих днів, оскільки нею не було сплачено 50 % його вартості, так як грошова сума в розмірі 41362 грн. виявилася адміністративним платежем. Після детального ознайомлення з умовами договору вона зрозуміла, що була введена в оману, оскільки за його умовами лізингоодержувач позбавлений можливості розірвати його без втрати коштів, що являється порушенням її прав як споживача.

У звязку із цим, позивач просить суд визнати недійсним п.12.1 договору фінансового лізингу № 01448 з додатками від 12.06.2015 року; розірвати договір фінансового лізингу № 01448 з додатками від 12.06.2015 року; стягнути із ТОВ «Лізингова компанія «Євролізинг Україна» сплачені кошти в розмірі 41362 грн.; стягнути із ТОВ «Лізингова компанія «Євролізинг Україна» сплачену комісію згідно тарифів банку в розмірі 150 грн.

В судове засідання прибула позивач ОСОБА_1, яка позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у ньому.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи. Надали до суду заперечення згідно яких просять у задоволенні позову відмовити за безпідставністю.

Суд, заслухавши позивача, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази, прийшов до наступного висновку:

12.06.2015 року між ТОВ «Євролізинг Україна» та ОСОБА_2 було укладено договір фінансового лізингу № 01448 з додатками, згідно умов якого відповідач взяв на себе зобовязання придбати предмет лізингу - автомобіль Nissan Juke зазначений у специфікації, що є додатком № 2 до договору, вартістю 413620 грн. та передати його у користування позивача, на строк та умовах, визначених договором. ( Пункт 1.3 договору).

Із пункту 1.6 договору слідує, що предмет лізингу є власністю лізингодавця до моменту переоформлення права власності на предмет лізингу на лізингоодержувача згідно з умовами даного договору.

Пунктом 1.7 Договору визначено, що предмет лізингу передається в користування лізингоодержувачеві протягом строку, який становить не більше 120 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем: адміністративного платежу; авансового платежу; комісії за передачу предмету лізингу; у разі наявності, сплати різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах, викладених у п.9.4 ст.9 даного договору, або різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах, викладених у п.9.6 ст.9 даного договору.

Згідно з додатком № 1 до договору фінансового лізингу вартість предмета лізингу становить 18383,11 доларів США., авансовий платіж 50 %,сума виплат авансового платежа 9191, 56 доларів США, щомісячний авансовий платіж 765, 96 доларів США, адміністративний платіж (10%) 1838, 31 доларів США; комісія за передачу (3%) 551,49 доларів США. (а.с.19).

Згідно обмінного курсу долара США до української гривні, на фактичну дату укладання даного договору. На дату укладання цього договору, згідно обмінного курсу долара США до української гривні, гривневий еквівалент вартості предмета лізингу становить 413620 грн. з ПДВ. (п.8.2 Договору). (а.с.15).

Ст.9 договору визначено, що фінансовий платіж складає частину від вартості предмета лізингу в розмірі 50 відсотків від вартості предмета лізингу зазначеного у договорі та специфікації.

12.06.2015 року позивач сплатила на розрахунковий рахунок ТОВ «Євролізинг Україна» 41362 грн., що підтверджено чеком від 12.06.2015 року. (а.с. 22).

Пунктом 12.1 договору зазначено, що лізингоодержувач, який сплатив адміністративний платіж, частково або повністю сплатив авансовий внесок та не отримав транспортний засіб, має право розірвати даний договір за власним бажанням, про що повідомити лізингодавця у письмовій формі з чітким волевиявленням щодо розірвати договір, шляхом направлення відповідного листа рекомендованою кореспонденцією на адресу лізингодавця. У строк, встановлений чинним законодавством, лізингодавець розглядає заяву лізингоодержувача та надає письмову відповідь, в якій повідомляє про розірвання договору та про наслідки його розірвання. В такому випадку поверненню підлягає 60 % від сплаченого авансового платежу та \або частини авансових платежів, 40 % лізингодавець утримує в якості штрафу за дострокове розірвання договору. Адміністративний платіж в такому випадку поверненню не підлягає.

Положеннями ст. 806 ЦК України передбачено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобовязується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно ст.1 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг це вид цивільно правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобовязується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

За змістом ч.ч. 1,2 ст.16 цього Закону сплата лізингових платежів здійснюється у порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо зобовязані повязані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до положень ч.1 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Визначення поняття « «несправедливі умови договору» закріплено у ч.2 ст. 18 цього Закону умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обовязків на шкоду споживача. Умови договору, які можуть бути несправедливими визначено у ч.3 ст.18 цього Закону.

Відповідно до п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Для кваліфікація умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п.6 ч.1 ст.3, ч.3 ст.509 ЦК України); по друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обовязків сторін; по третє, умови договору завдають шкоди споживачеві, внаслідок чого не визначили: які умови договору є несправедливими; на підставі яких ознак умови договору є несправедливими, у чому саме полягає несправедливість окремих положень договору.

Відповідно до ч. 1ст.638 ЦК Українидоговір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно частин 1, 2ст.215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч. 1-3, 5 та 6ст.203 цього Кодексу.

Так, звертаючись до суду про захист прав споживача, позивач вказує на несправедливість умов договору, а саме п.12.1 договору.

Згідно з ч. 2 ст.6 Закону України «Про фінансовий лізинг»істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу, строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу), розмір лізингових платежів, інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Суд вважає, що вказаним вище вимогам законодавства договір лізингу № 01448 з додатками від 12.06.2015 року відповідає. Так, оспорюваний договір містить найменування товару (предмет лізингу), розмір лізингових платежів та строк лізингу.

При чому, згідно додатку № 1 до договору адміністративний платіж становить 10 % від вартості предмета лізингу, при курсі долара на дату підписання договору 22, 50 грн. за 1 долар США. (а.с.19). Даний додаток підписаний лізингоодержувачем.

Адміністративний платіж становить 1838,31 доларів США ( 10 % від вартості предмета лізингу) *22,50 = 41362 грн.

Саме таку суму сплатила позивач на рахунок відповідача, що підтверджується наданим чеком. (а.с.22).

Згідно положень ст. 526 ЦК України зобовязання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків.

Положеннямист.627 ЦК Українивстановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У договорах за участю фізичної особи споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Договір є обовязковим для виконання сторонами. (ст. 629 ЦК України).

За приписами ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено, позивач прибула за місцезнаходженням відповідача, підписала добровільно договір та додатки до нього. При чому, в цей же день нею було сплачено адміністративний платіж, розрахунок якого наведено у додатку № 1 до договору, про ознайомлення з яким остання засвідчила своїм підписом.

При цьому, позивач не надала переконливих доказів щодо того, що укладання договору лізингу відбувалося за умов, які б перешкоджали їй детально ознайомитися з умовами договору, а також те, що відповідач вводив її в оману.

Таким чином, суд вважає, що волевиявлення позивача в момент укладення договору було вільним та відповідало її внутрішній волі, а умови договору, які вона вважає несправедливими, стали для неї неприйнятними лише після того, як вона детальніше ознайомилася з умовами договору лізингу і зрозуміла, що в разі розірвання договору їй не буде повернутий сплачений нею як лізингоодержувачем адміністративний платіж.

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд не знаходить підстав для розірвання договору лізингу з причин неознайомлення позивача з умовами даного договору

Одночасно суд приходить до висновку, що умови пункту 12.1 договору не можуть свідчити про їх несправедливість у розмінніст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки цими умовами передбачено відповідальність лізингоодержувача в разі його розірвання на вимогу з будь-яких причин, що може мати для лізингодавця негативні наслідки, пов'язані з відповідальністю перед продавцем (постачальником) предмету лізингу.

Відповідно до положень частини 2ст.16 Закону України «Про фінансовий лізинг» до лізингових платежів можуть бути включені: суми, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно, компенсацію відсотків за кредитом, інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

У звязку з цим, несправедливість умов п.12.1 договору лізингу та їх невідповідності положеннямЗакону України «Про захист прав споживачів»у даній справі судом не встановлено, а тому, позовні вимоги щодо визнання цих умов договору недійсними (нікчемними), розірвання договору лізингу, повернення сплачених коштів є безпідставними.

Оскільки при подачі позову до суду позивач звільнена від сплати судового збору, у задоволенні позову відмовлено, то судові витрати слід віднести за рахунок держави.

Керуючись ст.ст.10,11,60,88,212-215,218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізінг» про захист прав споживачів, визнання пункту 12.1 договору недійсним, розірвання договору фінансового лізингу та стягнення коштів відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Октябрський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особою, яка не була присутня у судовому засіданні в той же строк з моменту отримання копії рішення.

Суддя Т.О.Січиокно

Повен текст рішення виготовлено суддею 16.10.2015 року.