Ухвала суду № 54024732, 02.12.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/565/15-ц Головуючий у І інстанції Пухна О. М.Провадження № 22-ц/780/6184/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 02.12.2015

УХВАЛА

Іменем України

02 грудня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :

Головуючого: Мережко М.В.,

Суддів: Суханової Є.М., Данілова О.М.,

Секретар: Бобко О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 березня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,

ВСТАНОВИЛА

У січні 2015 року позивач ПАТ КБ „ПриватБанк звернуся до суду із позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 20 грудня 2007 року між ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір (іпотечний кредит) № К2S4GІ0000002531, за умовами якого Банк надав Позичальнику кредит в розмірі 757 500 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,00% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 20 грудня 2037 року.

У рахунок забезпечення виконання зобовязання між ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір № К2S4GІ0000002531 від 20 грудня 2007 року, відповідно до якого ОСОБА_2 передала кредитору в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Бровари, б-р. НезалежностіАДРЕСА_1, яка є її власністю на підставі договору купівлі-продажу квартири, укладеного між іпотекодавцем та ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу ОСОБА_4 від 20 грудня 2007 року за реєстровим № 7400.

Позивач зазначав, що за умовами кредитного договору ОСОБА_2 зобовязувалася здійснювати погашення заборгованості в наступному порядку: щомісячно в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати.

Позивач вказував, що відповідач ОСОБА_2 порушила взяті на себе зобовязання за кредитним договором № К2S4G10000002531 від 20 грудня 2007 року, у звязку з чим станом на 13 жовтня 2014 року утворилася заборгованість на загальну суму 4 107 446 грн. 54 коп., яка складається з: 756 433, 96 грн. заборгованості за кредитом, 1 324 439,21 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 2 026 573, 37 грн. пені за несвоєчасність виконання зобовязання за договором, що й стало підставою для звернення до суду з вказаним позовом.

Позивач просить суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № К2S4G10000002531 від 20 грудня 2007 року звернути стягнення на квартиру загальною площею 76,20 кв.м., житловою площею 47,90 кв.м., яка розташована за адресою: Київська обл., м. Бровари, б-р. НезалежностіАДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № К2S4G10000002531 від 20 грудня 2007 року) ПАТ КБ «Приватбанк» з укладенням від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки, а також виселити відповідача та третіх осіб, які зареєстровані та/або проживають у спірній квартирі, що розташована за адресою: Київська обл., м. Бровари, б-р. НезалежностіАДРЕСА_1. Судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 березня 2015 року позовні вимоги задоволено частково. У рахунок погашення заборгованості за договором про іпотечний кредит № К2S4GІ0000002531 від 20 грудня 2007 року в розмірі 4 107 446 грн 54 коп, яка складається з: 756 433 грн 96 коп заборгованості за кредитом, 1 324 439 грн 21 коп заборгованості по процентам за користування кредитом, 2 026 573 грн 37 коп пені за несвоєчасне виконання зобовязання за договором - звернуто стягнення на предмет іпотеки згідно з іпотечним договором № К2S4GІ0000002531 від 20 грудня 2007 року, а саме на нерухоме майно: квартиру загальною площею 76,20 кв.м., житловою площею 47,90 кв.м., яка розташована за адресою: Київська обл., м. Бровари, б-р. НезалежностіАДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу ОСОБА_4 від 20 грудня 2007 року за реєстровим № 7400, шляхом продажу предмету іпотеки ПАТ КБ «Приватбанк» з застосуванням процедури продажу, передбаченої ст. 38 Закону України «Про іпотеку», з укладенням від свого імені договору купівлі-продажу нерухомого майна із будь-якою особою-покупцем за ціною, визначеною на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності, на умовах та в порядку, викладеному в ст. 38 Закону України «Про іпотеку», з наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень продавця предмету іпотеки. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» суму сплаченого судового збору в розмірі 3 654 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати, та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В апеляційній скарзі посилається на те, що судом порушено норми процесуального та матеріального права, неповно зясовані обставини, що мають значення для вирішення справи.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що не була належним чином повідомлена про розгляд справи та не змогла надати суду заперечення щодо вимог позивача та докази, які спростовують позовні вимоги.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 20 грудня 2007 року між ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір (іпотечний кредит) № К2S4GІ0000002531, за умовами якого Банк надав Позичальнику кредит в розмірі 757 500 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,00% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 20 грудня 2037 року. (а.с. 9-13).

У рахунок забезпечення виконання зобовязання між ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір № К2S4GІ0000002531 від 20 грудня 2007 року, відповідно до якого ОСОБА_2 передала кредитору в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Бровари, б-р. НезалежностіАДРЕСА_1, яка є її власністю на підставі договору купівлі-продажу квартири, укладеного між іпотекодавцем та ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу ОСОБА_4 від 20 грудня 2007 року за реєстровим № 7400 (а.с. 14-16).

Відповідно до п. 2.4 Договору про іпотечний кредит, позичальник зобов'язується щомісячно до 20 числа кожного місяця, починаючи з наступного місяця укладення цього договору, здійснювати погашення кредиту та сплачувати відсотки ануїтетними платежами в сумі не менше 9 704 грн. 48 коп. шляхом внесення готівки до каси кредитора або шляхом безготівкових перерахувань на рахунок, відкритий у кредитора.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором ОСОБА_2, на підставі укладеного 20 грудня 2007 року з ЗАТ КБ «Приватбанк» іпотечного договору № К2S4GІ0000002531, посвідченого нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_4, реєстраційний № 7405, передала кредитору в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Бровари, б-р. НезалежностіАДРЕСА_1, яка є власністю іпотекодавця на підставі договору купівлі-продажу квартири, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу ОСОБА_4 від 20 грудня 2007 року за реєстровим № 7400 (а.с. 17-18).

Судом встановлено, що ОСОБА_2, порушуючи умови кредитного договору, свої договірні зобов'язання належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 13 жовтня 2014 року утворилася заборгованість на загальну суму 4 107 446 грн. 54 коп., яка складається з: 756 433, 96 грн. заборгованості за кредитом, 1 324 439,21 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 2 026 573, 37 грн. пені за несвоєчасність виконання зобовязання за договором, що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 4-6).

Відповідно до ст. ст. 36, 37 Закону України «Про іпотеку», сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

З матеріалів справи видно, що 10 вересня 2014 року на адресу відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» направляло вимогу про дострокове виконання зобовязання, в якому повідомляло, що позивач прийняв рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки й у разі невиконання або неналежного виконання порушеного зобовязання в 30-денний строк з дня отримання цієї вимоги, вимагало добровільно разом з усіма членами сімї звільнити предмет іпотеки (а.с. 6-8).

Жодних дій, спрямованих на погашення заборгованості чи виконання інших вимог ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_2 не вчинила.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Згідно із 575, 589 ЦК України іпотека є окремим видом застави. У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

У разі невиконання зобовязання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити у повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобовязання, необхідних витрат на утримання заставного майна, а також витрат, понесених у звязку із предявленням вимог, якщо інше не встановлено договором (ст. 589 ЦК України).

Відповідно до п.п. 3.2. іпотечного договору від 20 грудня 2007 року у випадку невиконання чи неналежного виконання іпотекодавцем зобовязання в цілому або в частині, а також у інших випадках, передбачених цим договором, договором про іпотечний кредит або чинним законодавством, іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки в порядку, передбаченому цим договором та чинним законодавством.

За правилами ч.1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобовязань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є обєктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

загальна площа такого нерухомого житлового майна (обєкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Положення зазначеного вище закону до даних правовідносин застосуванню не підлягають, оскільки кредит було надано в національній валюті й доказів на підтвердження того, що предмет іпотеки використовується як місце постійного проживання позичальника та у її власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно, суду як першої так і апеляційної інстанції не надано й судом не встановлено.

Суд першої інстанції, вірно дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог в частині звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» з застосуванням процедури продажу, передбаченої ст. 38 Закону України «Про іпотеку», з укладенням від свого імені договору купівлі-продажу нерухомого майна із будь-якою особою-покупцем за ціною, визначеною на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності, на умовах та в порядку, викладеному в ст. 38 Закону України «Про іпотеку», з наданням публічному акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк» всіх повноважень продавця предмету іпотеки, оскільки відповідачем ОСОБА_2 умови договору про іпотечний кредит належним чином не виконувались, що призвело до порушення вимог закону.

Примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо добровільно мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника, або в інший погоджений сторонами строк.

Суд першої інстанції, вірно дійшов до висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог про виселення відповідача та інших осіб, які зареєстровані або проживають у квартирі яка є предметом іпотеки (б-р. НезалежностіАДРЕСА_2. м. Бровари, Київська обл.), оскільки відповідачем не було отримано вимоги про добровільне звільнення спірного житлового приміщення.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в порядку ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, та дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог, підстави для скасування рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий М.В. Мережко

Судді Є.М. Суханова

ОСОБА_5