Рішення № 54019662, 25.11.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/134/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2015 справа № 908/5230/15

за позовом приватного підприємства МЕТИЗИ-94 (69006, м. Запоріжжя, вул. Портова, буд. 2)

до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (72364, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Костянтинівка, вул. Ювілейна, буд. 38)

про стягнення 21611,66 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, юрист, довіреність № б/н від б/д, паспорт серії СА № 057575 від 25.01.1996 р., ОСОБА_3, довіреність № 17915/ю від 22.01.2015 р., паспорт серії СА № 109325 від 08.02.1996 р.;

від відповідача: не зявився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 01.10.2015 р. звернувся позивач приватне підприємство «МЕТИЗИ-94» з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 21611,66 грн., які складаються з: 16356,78 грн. штрафу, 1141,08 грн. пені, 3897,39 грн. інфляційних втрат та 216,41 грн. 3% річних. Підставою для звернення з позовом є порушення відповідачем строків оплати отриманого товару в рамках договору поставки № 0801/Т від 01.08.2014 р. В обґрунтування правової позиції посилався на ст.ст. 264, 525, 625 ЦК України та ст.ст.230, 232 ГУ України.

Ухвалою суду від 02.10.2015 року порушено провадження у справі № 908/5230/15, присвоєно справі номер провадження 18/134/15, судове засідання призначене на 11 листопада 2015 року, розгляд справи відкладався на 25.11.2015 р. також відкладався розгляд клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи. Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, за наявними у справі матеріалами та закінчений 25.11.2015 р., судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На адресу суду 23.11.2015 р. від працівників ПП «Метизи-94» надійшли письмові пояснення щодо позовних вимог.

Також на електрону адресу суду 25.11.2015 р. від відповідача надійшло клопотання про відкладання розгляду справи у звязку його перебуванням за межами Запорізької області з питань ведення підприємницької діяльності. У разі розгляду справи без його участі наполягав на задоволенні клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.

В судовому засіданні, з урахуванням позиції позивача, клопотання відповідача про відкладання розгляду справи та призначення судової почеркознавчої експертизи відхилені, оскільки матеріали справи містять достатньо доказів виконання позивачем зобовязань за договором, тобто отримання відповідачем обумовленого договором поставки товару.

Крім того, стосовно клопотання про призначення експертизи суд зазначає, що положеннями статті 41 ГПК України передбачено, що для розяснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, суд призначає судову експертизу. Заявником не надано достатніх доказів, які б викликали сумніви щодо особи, яка підписала зазначені відповідачем документи; крім того, вартість отриманого товару є оплаченою відповідачем.

Представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги з підстав, що викладені у позові, нормативному та документальному обґрунтуванні заявлених позовних вимог від 09.11.2015 р. № 27015; на вимогу суду надали витребувані документи. Також надали пояснення від 25.11.2015 р., відповідно до яких спростовують посилання відповідача, що викладені у відзиві. Суду надані докази, що підтверджують невикористання відповідачем печатки під час здійснення ним господарської діяльності. Наполягали та тому, що дії відповідача, як в момент отримання товару, так і в подальшому, свідчать про схвалення правочину та прийняття його до виконання. Таким чином, невиконання покупцем вчасно своїх зобовязань дає позивачу право на стягнення штрафних та компенсаційних санкцій.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив. Матеріали справи містять відзив від 10.11.2015 р., відповідно до якого відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог. Заперечення вмотивовані відсутність порушень строків оплати, оскільки факт поставки товару не відбувся. Додані до повозу видаткові накладні № РН-0003075 від 11.09.2014 р., № РН-0003076 від 11.09.2014 р., № РН-0003077 від 11.09.2014 р., № РН-0003078 від 11.09.2014 р., товарно-транспортна накладна відповідачем не підписувалась, що спростовує факт поставки/передачі/отримання товару. Таким чином, у позивача відсутні правові підстави для нарахування санкцій. З урахуванням викладеного просив в позові відмовити.

Заслухавши представників позивача, вивчивши матеріали справи, суд,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Метизи-94» (постачальник, позивач у справі) та фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (покупець, відповідач у справі) 01.08.2014 р. уклали договір поставки № 0801/Т (надалі договір).

Пунктом 1.1 договору встановлено, що постачальник передає (постачає) або зобовязується передати (поставити) покупцю, а покупець приймає або зобовязується прийняти та оплатити товар (сітка, дріт, метизи в асортименті) на умовах цього договору.

Якщо найменування, кількість та ціна товару не вказані в п.1.1, або сторони вирішили змінити їх, то вони визначаються в рахунках постачальника та/або видатковій накладній. Можливе виставлення рахунку за допомогою факсимільного звязку. Термін дії рахунку 3 доби, якщо інше не вказано в рахунку. При цьому специфікацією та протоколом узгодження цін є: якщо передує оплата перед постачанням товару, то сплачений покупцем рахунок постачальника; якщо передує постачання товару, то видаткова (товарно-транспортна) накладна (п. 1.2 договору).

Пунктом 1.4 договору визначено, що загальна сума договору з ПДВ складає 100000,00 грн. (сто тисяч грн.) або суму всіх видаткових накладних (товарно-транспортних) в залежності від того, яка подія відбулася раніше.

Згідно з п. 4.1 4.2 договору встановлено, що покупець здійснює 100% передплату на підставі рахунку постачальника. Якщо п. 4.1 передбачена повна передплата, а покупець отримав неоплачений товар, то він зобовязаний сплатити його на протязі 1-го банківського дня з моменту отримання.

На виконання умов договору позивач 11.09.2014 р. поставив відповідачу товар (сітку в асортименті) на загальну суму 9343,80 грн., про що свідчать видаткові накладні №№ РН-0003075 на суму 4041,60 грн., РН-0003076 на суму 57060 грн., РН-0003077 на суму 1902,00 грн., РН-0003078 на суму 2829,60 грн.; на оплату товару виставив рахунки №№ СФ-0004110 від 02.09.2014 р., СФ-0004218 від 08.09.2014 р., СФ-0004219 від 08.09.2014 р., СФ-0004220 від 08.09.2014 р.

Поставка товару відбулася без попередньої оплати, тому відповідач, враховуючи положення п. 4.2, повинен здійснити розрахунок протягом 1-го банківського дня з моменту отримання товару.

У звязку з порушенням строків оплати поставленого товару, позивач на адресу відповідача 27.08.2015 р. спрямував вимогу № 24215 від 26.08.2015 р. про сплату заборгованості за поставлений товар, сплату штрафних та компенсаційних санкцій.

Відповідач зобовязання щодо своєчасної оплати отриманого товару в установлені договором строки не здійснив. Відповідно до банківських виписок та зведених меморіальних ордерів, що містяться в матеріалах справи, покупець оплату товару здійснив наступним чином: 23.10.2014 р. сплатив 2000,00 грн., 13.08.2015 р. 2000,00 грн. та 01.09.2015 р. 5343,80 грн.

Внаслідок порушення відповідачем строків оплати отриманого товару, позивач за захистом своїх порушених прав та законних інтересів звернувся з позовом до суду.

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічні приписи містять ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобовязання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обовязок щодо оплати отриманого товару, у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений позивачем.

За порушення відповідачем строків оплати поставленого товару позивач, враховуючи положення пункту 5.2 та п. 5.3 договору, просив стягнути 1141,08 грн. пені за період прострочення з 13.09.2014 р. по 11.03.2015 р. та 16356,78 грн. штрафу за 22 періоди.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов'язання неустойка є способом його забезпечення, а у разі невиконання зобов'язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов'язання боржником. Разом з тим пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов'язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковим стимулюючим фактором. Після застосування такої відповідальності, як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов'язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. Згідно з п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Приписами п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Умовами п. 5.2 договору встановлено, що за прострочення оплати, або поставки винна сторона сплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

У разі якщо прострочення оплати, поставленого товару складає більше 15 календарних днів від терміну згідно п. 4.1 та п. 4.2, то, за вимогою постачальника, покупець зобовязаний сплатити штраф у розмірі 10% за кожні 15 календарних днів прострочення (пункт 5.3 договору).

Враховуючи норми наведеного діючого законодавства України суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок суми пені у розмірі 138,28 грн. є невірним, оскільки позивачем допущені арифметичні помилки. Перерахувавши заявлену до стягнення суму пені, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі 1141,07 грн. за період з 13.09.2014 р. по 11.03.2015 р. (180 днів), в частині стягнення 0,01 грн. пені, суд відмовляє в задоволенні позову.

Розрахунок штрафу позивачем також здійснено не вірно, перерахувавши заявлену до стягнення суму штрафу, суд дійшов висновку. що сума штрафу повинна складати 16356,36 грн. отже в частині стягнення 16356,36 грн. штрафу позовні вимоги є обґрунтованими, в частині стягнення 0,42 грн. штрафу є безпідставно заявленими.

Разом з тим, згідно із п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню з боку сторони, що порушила зобов'язання. Господарський суд повинен обєктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобовязання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобовязання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобовязання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів виконання зобовязання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У відповідності зі ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу...

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Несвоєчасне отримання постачальником вартості переданого відповідачу товару дійсно мало для позивача певні негативні наслідки, а саме поставило в невигідні для здійснення підприємницької діяльності умови, за період прострочення значно виросли ціни на закупівлю сировини, ціну товару, що вплинуло на розрахунки з контрагентами; сплату податків. До того ж вартість товару на час її сплати відповідачем, в порівнянні з належним строком оплати, значно виросла, що призвело до недоотримання позивачем прибутку, так як ціна деякого товару та формування ціни на нього залежать від курсу валюти, ціна іншого товару зросла у вартості майже у 2-3 рази. Однак, зважаючи на негативні наслідки для позивача, в тому числі суд виходив з того, що відповідач виконав своє грошове зобовязання, хоча із запізненням; збільшення закупівельних цін на аналогічний товар в 2-3 рази та залежність ціни на певні види товару від коливання курсу валют компенсуються нарахованими позивачем компенсаційними та штрафними санкціями, а також повністю покривають збитки позивача та нівелюють негативні наслідки від невчасної оплати товару відповідачем. Беручи до уваги, що сума штрафу є надмірно великою, оцінивши в сукупності надані сторонами документи та обставини справи, суд з власної ініціативи вважає за можливе зменшити розмір штрафу та стягнути з відповідача штраф за порушення строків оплати отриманого товару у розмірі 6356,36 грн., в іншій частині вимог щодо стягнення штрафу у розмірі 10000,42 грн. суд відмовляє (10000,00 грн. сума, на яку зменшено штраф, 0,42 грн. необґрунтовано заявлена сума штрафу).

За порушення виконання відповідачем грошового зобовязання позивач просив стягнути з відповідача 216,41 грн. 3% річних за період з 13.09.2014 р. по 31.08.2015 р. та 3897,39 грн. інфляційних втрат за період з вересня 2014 року по липень 2015 року включно.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати повязані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Відповідно до п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2014 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Наданий позивачем розрахунок 3% річних суд визнав виконаним невірно через допущені помилки при нарахуванні 3% річних на суму 4071,32 грн. за 1 день прострочення, а також через невірне округлення сум, однак заявлена до стягнення сума є меншою, ніж перераховано судом, тому вимогу щодо стягнення 3% річних у розмірі 216,41 грн. суд визнав такою, що підлягає задоволенню.

Стосовно вимог щодо стягнення інфляційних втрат за період прострочення з вересня 2014 р. по липень 2015 р. у розмірі 3897,39 грн. суд зазначає, що наданий позивачем розрахунок виконаний невірно внаслідок неврахування позивачем часткової оплати боргу у жовтні 2014 р. в сумі 2000,00 грн. Крім того допущені арифметичні помилки при округлені сукупного індексу інфляції. Перерахувавши належну до стягнення суму інфляційних втрат за період часу, що зазначений позивачем, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат за спірний період підлягає задоволенню в частині стягнення 3663,80 грн., в іншій частині позову про стягнення 233,59 грн. інфляційних втрат суд відмовляє в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Заперечення відповідача не знайшли документального підтвердження, спростовані вищевикладеними обставинами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України та з урахуванням останнього абзацу п. 3.17.4. постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а в частині зменшених судом штрафних санкцій на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (72364, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Костянтинівна, вул. Ювілейна, 38, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь приватного підприємства «Метизи-94» (69006, місто Запоріжжя, вул. Портова, буд. 2, код ЄДРПОУ 24911663, р/р 26006500053593 в ПАТ «Креді ОСОБА_4», МФО 300614) 1141,07 грн. (одну тисячу сто сорок одну грн. 07 коп.) пені, 6356,36 грн. (шість тисяч триста пятдесят шість грн. 36 коп.) штрафу, 3663,80 грн. (три тисячі шістсот шістдесят три грн. 80 коп.) інфляційних втрат, 1204,81 грн. (одну тисячу двісті чотири грн. 81 коп.) судового збору. Видати наказ.

3.В іншій частині позову відмовити.

Суддя В.В. Носівець

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 02 грудня 2015 р.