Рішення № 54018815, 02.12.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.12.2015 Справа № 905/3102/15

Суддя господарського суду Донецької області Бойко І.А. при секретарі судового засідання Бояровій К.О. розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Державного підприємства «Придніпровська залізниця», м. Дніпропетровськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс», м. Донецьк

про: стягнення штрафу у розмірі 3299,00 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився.

Позивач, Державне підприємство «Придніпровська залізниця», м. Дніпропетровськ в особі відокремленого підрозділу «Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень», звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс», м. Донецьк про стягнення штрафу у розмірі 3299,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у травні зі станції Дніпродзержинськ Придніпровської залізниці відповідач згідно накладних: №46019071, №46019048 у вагонах: №60033545, №58917212 відправив вагони на станцію Вільногірськ Придніпровської залізниці. На станції Вільногірськ Придніпровської залізниці виявлено, що адреса та код одержувача, зазначені відправником у накладних не відповідають адресі та коду філії «Вільногірський ГМК», у зв'язку з чим позивачем нарахований штраф у розмірі 3299,00 грн., який позивач просить стягнути з відповідача.

Представник позивача в судове засідання не з’явився. Через канцелярію суду надав клопотання, в якому просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату у зв’язку неможливістю прибуття представника.

Клопотання позивача до уваги не приймається тому, що відповідно до ухвали від 17.11.2015р. у судове засідання позивач не викликався. Суд запропонував надати документи на позовну заяву, тому суд клопотання позивача до уваги не приймає.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився. На електронну пошту суду надійшов відзив на позовну заяву №744 від 01.12.2015р., в якому заперечує проти задоволення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, господарським судом ВСТАНОВЛЕНО.

Як встановлено ч.3. ст. 909 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України), укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Згідно ч.5. ст. 307 Господарського кодексу України (наділі – ГК України), умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

Як зазначено в ст.6 глави 1 Статуту залізниць України, накладна – це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи -одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

У травні Товариство з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» (надалі – вантажовідправник) зі станції Дніпродзержинськ Придніпровської залізниці відповідач на станцію Вільногірськ Придніпровської залізниці відвантажив на адресу філії Вільногірський (надалі – вантажоодержувач) за залізничними накладними: №46019071, №46019048 у вагонах: №60033545, №58917212 відправив порожні залізничні вагони.

В накладних на перевезення вантажовідправником у графі 4 «Одержувач» та у графі 5 «Код одержувача» було вказано: Вільногірський ГМК, 49000, м. Дніпропетровськ, пр. Правди, 11/53, код 4906.

На станції Вільногірськ Придніпровської залізниці 15.05.2015р. був складений акт загальної форми №3607, в якому було зазначено, що за залізничними накладними №46019071, №46019048 прибули вагони (усього 2 вагони) і в перевізних документах невірно вказані адреса та код одержувача.

Зі станції Вільногірськ Придніпровської залізниці на станції відправлення Дніпродзержинськ Придніпровської залізниці відправлено телеграму №162 від 15.05.2015р. щодо уточнення одержувача вагонів, оскільки такий одержувач як філія «Вільногірський ГМК» відсутня.

Телеграмою-відповіддю №НР04 від 15.05.2015р. та листом №5569 від 15.05.2015р., відповідач проінформував станцію призначення, що правильним отримувачем слід вважати: 51700, Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул. Степна, 1; код одержувача 5716.

Відповідно до ч.1. ст. 173 Господарського кодексу України (надалі – ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.7. ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Закон України «Про залізничний транспорт» у ст. 3 передбачає, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України «Про транспорт», цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Відповідно до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. за №457 на виконання вимог ст. 3 Закону України «Про залізничний транспорт», Статут залізниць України (далі за текстом: Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Статут у ст. 5 передбачає, що на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів (далі за текстом: Правила); б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі за текстом: Правила перевезень пасажирів); г) інші нормативні документи. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За умов ч.1. ст. 181 ГК України передбачає, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч.2. ст. 307 ГК України, договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Статут у ст. 6 передбачає, що накладна – основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до ст. 23 Статуту, відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. В разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій. Для посвідчення прийняття вантажу до перевезення станція видає відправнику квитанцію. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених Правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів. Станції видають вантажовідправникам бланки накладних (комплектів перевізних документів) за плату згідно з тарифом.

Згідно із п.4.1. Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року за №644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 №138) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за N 863/5084, заповнення накладної під час перевезення здійснюється згідно з додатком 3 до цих Правил, відповідно до якого представник Відправника особисто в накладній заповнює графу «Одержувач» шляхом зазначення повної та точної назви, адреси і коду Одержувача вантажу, за достовірність та точність яких несе відповідальність представник Відправника, який засвідчує достовірність і повноту відомостей своїм підписом у накладній.

Суд погоджується з позицією Позивача, що за достовірність відомостей у накладній з приводу адреси одержувача вантажу відповідальність несе безпосередньо особисто відправник вантажу, який при заповненні накладної зобов'язаний перевірити достовірність відомостей щодо одержувача вантажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Абзацом 2 ч.1. ст. 193 ГК України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 525 ЦК України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1. ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 629 ЦК, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином та своєчасно внаслідок доставляння вантажу із станції відправлення до станції одержання з дотриманням всіх нормативів і стандартів.

Проте, Позивач не зміг на станції призначення передати своєчасно вантаж одержувачу останнього, що призвело до простою вагону в зв'язку з тим, що Відповідачем в порушення вимог ст.ст. 525, 629 ЦК України, ст. 307 ГК, ст. 23 Статуту, п. 4.1. Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року за №644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 №138) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за №863/5084, у накладних: №46019071, №46019048 невірно було вказано адресу та код одержувача вантажу.

Факт невірного зазначення Відповідачем у накладній адреси одержувача вантажу виявлений на станції призначення 15.05.2015р., в зв'язку з чим станцією призначення за цим фактом одразу повідомлено станцію відправлення за допомогою телеграми №162 від 15.05.2015р., належним чином засвідчена копія якої наявна в матеріалах справи.

Статут у ст. 129 передбачає, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

З метою засвідчення факту невірного зазначення Відповідачем у накладних №46019071, №46019048 адреси та коду одержувача вантажу при складанні накладних, що призвело до неможливості вручення вагонів одержувачу, внаслідок чого стався простій вагону, станцією призначення з дотриманням вимог ст. 129 Статуту складено акт загальної форми №3607 від 15.05.2015р.

Одночасно судом встановлено, що станцією призначення на підставі телеграми-відповіді №НР04 від 15.05.2015р. та листом №5569 від 15.05.2015р. виправлено в накладних: №46019071, №46019048, шляхом зазначення вірної адреси та коду одержувача вантажу: 51700, Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул. Степна, 1; код одержувача 5716, замість невірної адреси одержувача вантажу: 49000, м. Дніпропетровськ, пр. Правди, 11/53; код одержувача 4906, після чого станція отримання змогла вручити вантаж одержувачу останнього, внаслідок чого припинився простій вагону.

Згідно із п.5.5. Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. за №644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011р. №138) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за N 863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Відповідно до ст. 122 Статуту, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно до ст. 118 Статуту передбачає, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. Якщо через порушення відправником Правил перевезення небезпечних вантажів сталася аварія, збитки відшкодовуються відправником.

Умовами ст. 216 ГК України передбаччено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності з ч.1. ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до вимог ч.1. ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно до ч.1. ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання.

Отже, штраф є різновидом неустойки.

У відповідності до ст. 231 ГК України, штраф, як різновид неустойки, може бути встановлений договором або Законом у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до вимог ст. 610 ЦКУкраїни, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Умовами ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Провізна плата за перевезення вагонів складає 1649,50 грн. за один вагон, заявлений штраф до стягнення у розмірі 3299,00 грн.

Судом встановлено, що розрахунок суми штрафу є арифметично вірним, та відповідає ст.ст. 118, 122 Статут залізниць України.

Оскільки саме відповідач, як вантажовідправник, визначає масу вантажу, заповнює і підписує накладну, яка є основним перевізним документом, який надається залізниці відправником разом з вантажем, і є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, а згідно статті 24 Статуту саме вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, то вимоги позивача до відповідача є обґрунтованими.

Враховуючи вищенаведене, а також приймаючи до уваги, що вантажовідправником невірно вказані адреса та код одержувача, суд вважає що позовні вимоги підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 550, 551, 908, 909 Цивільного кодексу України, ст.ст. 24, 118, 122, 129 Статуту залізниць України, ст.ст. 33, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства «Придніпровська залізниця», м. Дніпропетровськ в особі відокремленого підрозділу «Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс», м. Донецьк про стягнення штрафу у розмірі 3299,00 грн. – задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» (83086, м. Донецьк, вул. Артема, 7; код ЄДРПОУ 30600592) на користь Державного підприємства «Придніпровська залізниця» (49600, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108; код ЄДРПОУ 01073828) суму штрафу у розмірі 3299,00 грн., а також витрати на оплату судового збору у розмірі 1218,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.А. Бойко

Вик. помічник судді Буховець С.А.

т.050-144-78-99