Ухвала суду № 54018262, 01.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2015 року м. Київ К/800/62566/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіна постанову та ухвалуОкружного адміністративного суду м. Києва від 01.11.2013 Київського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2014у справі№ 826/14764/13-аза позовомПриватного підприємства «СВ»доДержавної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпровизнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «СВ» звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві №0000102100 від 03.09.2013.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.11.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2014, позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000102100 від 03.09.2013; в задоволені іншої частини позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення суда першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі (ч.2 ст.220 КАС України).

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- Головним управлінням Міндоходів у Київській області проведено фактичну перевірку належного позивачу кафе-бару за адресою: Київська область, Броварський район, с. Погреби, вул. Коцюбинського, 10а, за результатами якої складено акт перевірки від 15.08.2013 (від 16.08.2013 №0410/1000/22/31610444);

- названим актом перевірки встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог п.12 ст.3, ст.6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме - здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку за місцем реалізації та зберігання, на суму 6 843 грн.;

- на підставі названого акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000102100 від 03.09.2013, яким до позивача за виявлене порушення застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 13 686,00 грн.

Позиція відповідача полягає в тому, що позивачем здійснювалась реалізація товарів, які не обліковані у встановленому порядку за місцем реалізації та зберігання, оскільки в ході перевірки перевіряючим не було надано накладні, товарно-транспортні накладні та інші первинні документи, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей за місцем їх реалізації та зберігання.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що облік продукції, яка знаходилася у місці реалізації, підтверджується копіями первинних бухгалтерських документів, які не були досліджені контролюючим органом у зв'язку з порушенням перевіряючими процедури проведення такої перевірки, що вплинуло на її результати.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині рішень, з огляду на таке.

Відповідно до п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані - вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Статтею 6 названого Закону передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Згідно ст.20 названого Закону до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно преамбули Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» цей Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

За змістом ч.1 ст.9 названого Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що поданими позивачем доказами, в тому числі, первинними документами (зокрема, копіями фіскальних чеків ТОВ «Метро Кеш Енд Кері Україна» на продаж позивачу алкогольної продукції, копіями прибуткових накладних ПП «СВ» на придбану у ТОВ «Метро Кеш Енд Кері Україна» продукцію, копіями сертифікатів відповідності, копіями посвідчень ОП «Ужгородський коньячний завод» про якість на коньяк, розлитий в пляшки), підтверджено факт оприбуткування товару, що знаходиться на реалізації у кафе-барі. При цьому, судами з матеріалів справи встановлено, що копії зазначених документів первинного обліку не були досліджені посадовими особами податкової інспекції, якими здійснювалися заходи по проведенню перевірки, у зв'язку з порушенням встановленої законодавством процедури проведення такої перевірки.

Дослідивши подані позивачем докази, судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент проведення перевірки кафе-бару позивача посадові особи останнього були тимчасово відсутні, а в приміщенні кафе-бару знаходилася лише офіціант, яка не здійснювала жодних розрахункових операцій і не є уповноваженою на підписання документів за наслідками перевірки, на представництво інтересів підприємства в ході перевірки та не володіє інформацією щодо ведення бухгалтерського обліку підприємства.

Пунктом 80.2 ст.80 Податкового кодексу України передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності відповідних обставин.

Пунктом 80.4 ст.80 Податкового кодексу України передбачено, що перед початком фактичної перевірки з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.

При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що контрольна розрахункова операція перевіряючими не проводилася, фактів реалізації товарів при здійсненні перевірки посадовими особами не встановлено, перевірка проводилась за відсутності уповноважених посадових осіб підприємства, що підтверджується свідченнями працівників відповідача, які проводили перевірку.

За встановлених обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного, не спростованого доводами касаційної скарги, висновку про відсутність у відповідача правових підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за неведення належним чином обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, оскільки ведення позивачем обліку товарів підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що суди попередніх інстанцій повно встановили обставини у справі та надали їм належну правову оцінку на підставі законодавства, що підлягало застосуванню до спірних відносин.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень в оскаржуваній частині.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.11.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2014 в оскаржуваній частині залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний