Ухвала суду № 54015920, 01.12.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/5069/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого Милосердного М.М.,

суддів Бітова А.І. та Ступакової І.Г.,

за участю: особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міністерства доходів і зборів України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазифікація Південь" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міністерства доходів і зборів України в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Укргазифікація Південь" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі ДПІ) та уточнюючи позовні вимоги просили визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.05.2015 року №0000972203, №0000982203, від 05.08.2015 року №0001492203, №0001512203.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що позивач за податковий період 2012-2014 рік правомірно сформував валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість (далі ПДВ), що підтверджується відповідними первинними документами податкового та бухгалтерського обліку, в зв'язку із чим, висновок акту перевірки не є ґрунтовним, а оскаржені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року позов задоволено, суд визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 12.05.2015 року №0000972203, №0000982203, від 05.08.2015 року №0001492203, №0001512203.

Не погоджуючись з постановою суду, представником ДПІ подана апеляційна скарга, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом неповно зясовані обставини справи, тому постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями ДПІ, на підставі направлень від 27.03.2015 № 22-23, на підставі п.п.78.1.11 п.78.1. ст.78 Податкового кодексу (далі ПК) України на виконання постанови слідчого від 22.01.2015 року та згідно наказом від 27.03.2015 року № 62-п у період з 30.03.2015р. по 03.04.2015р. проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "Укргазифікація Південь" з питань дотримання вимог податкового законодавства з 01.02.2012 року по 01.02.2015 року.

За результатами перевірки був складений акт від 10.04.2015 року №885/22-03, яким встановлено завищення валових витрат позивача, в результаті чого занижений податок на прибуток підприємств на суму 927024,00 грн., заниження податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 981846,00 грн., у зв'язку із порушенням положень п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139 ст.139, п.44.1 ст.44, п.п.198.1,198.2,198.3,198.6, п.198 ст.198 ПК України.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення №0000982203 від 12.05.2015 року про нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 927924,00 грн., штрафним санкціям на суму 463962,00 грн., та №0000972203 від 12.05.2015 року про нарахування податкового зобов'язання з ПДВ на суму 981846,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 490923,00 грн.

За результатом адміністративного оскарження рішенням ГУ ДФС в Одеській області від 17.07.2015 року №10/15-32-10-02-07 первинна скарга платника податків була задоволена частково та вказані податкові повідомлення-рішення змінені.

В зв'язку з поданням зазначеної скарги на дії посадових осіб ДПІ, 22 червня 2015 року відповідно до приписів п.п.78.1.5 п.78.1 ст.78 ПК України був виданий наказ №308-п про проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ "Укргазифікація Південь" з тих самих питань, та за той самий податковий період.

За результатами зазначеної перевірки був складений акт від 09.07.2015 року №1814/22-03, яким було встановлено завищення валових витрат ТОВ "Укргазифікація Південь", в результаті чого занижений податок на прибуток підприємств на суму 936974,00 грн., заниження податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 1176204,00 грн., у зв'язку із порушенням позивачем положень п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139 ст.139, п.44.1 ст.44, п.п.198.1,198.2,198.3,198.6, п.198 ст.198 ПК України.

За результатами проведеної перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0001492203 від 05.08.2015 року про нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 549580,00 грн., штрафним санкціям на суму 137395,00 грн., та №0001512203 від 05.08.2015 року про нарахування податкового зобов'язання з ПДВ на суму 922763,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 230691,00 грн.

Звернувшись до суду позивач наполягав, що операції по поставці позивачу послуг з боку контрагента ТОВ "Квартал-2011", ТОВ "Нікастрой", ТОВ "Констракшн Лайн", ТОВ "Строй-гарант" підтверджені наданими суду первинними бухгалтерськими документами, мали фактичний характер, а тому Товариством правомірно сформовано суми податкового кредиту у вказаних податкових періодах на підставі факту проведення оплати вартості товарів та послуг, в тому числі ПДВ та отримання від постачальників податкових накладних на відповідні суми.

Вирішуючи справу та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність оспорюванних податкових повідомлень-рішень, оскільки господарські операції позивача з контрагентами мали товарний (реальний) характер, придбання таких послуг підтверджувалось документально, що дає право підприємству на формування податкового кредиту та валових витрат.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанцій виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-Х11 (далі - Закон № 996) визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оскільки, згідно зі статтею 1 Закон № 996 господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків (як обов'язкова ознака господарської операції) кореспондується з нормами ПК України.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Також, згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

З огляду на наведені приписи податкового законодавства, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та ПДВ мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентами порушеннями вимог законодавства. Якщо вказані контрагенти допустили такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них, адже законом іншого не передбачено.

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовується відповідачем, надані ТОВ "Укргазифікація Південь" первинні документи підтверджують реальність господарських операцій позивача з його контрагентом, тому на підставі отриманих податкових накладних та інших первинних документів підприємство обґрунтовано віднесло суми до податкового кредиту та до складу валових витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Так, договір позивача з ТОВ "Квартал-2011" щодо поставки товару від 26.03.2012 року без номеру був фактично виконаний, товар переданий, а його вартість - сплачена, що підтверджується податковими накладними №23 від 26.03.2012 р., №29 від 29.03.2012 р.; видатковими накладними №321 від 26.03.2012 р., №392 від 29.03.2012 р.; товарно-транспортними накладними №321 від 26.03.2012 р., №392 від 29.03.2012 р.

Договір з ТОВ "Нікастрой" щодо поставки товару від 05.06.2012 року був фактично виконаний, товари - передані, а їх вартість - сплачена, що підтверджується податковими накладними №3 від 06.06.2012 р., №7 від 09.07.2012 р., №37 та №38 від 26.07.2012 р., №40 від 27.07.2012 р. та №212 від 30.08.2012 р.; видатковими накладними №395 від 06.06.2012 р., №2323 від 09.07.2012 р., №2671 та №2672 від 26.07.2012 р„ №3143 від 26.07.2012 р., №2772 від 27.07.2012 р., №4117 від 30.08.2012 р.; товарно-транспортними накладними №395 від 06.06.2012 р., №2323 від 09.07.2012 р., №2671 та №2672 від 26.07.2012 р„ №2772 від 27.07.2012 р„ №4117 від 30.08.2012 р.

Договори з ТОВ "Констракшн Лайн" №25/09 від 03.09.2014 року щодо проведення будівельно-монтажних робот та №321014 від 31.10.2014 р. щодо поставки товару, були фактично виконані, товари, роботи та послуги - передані, а їх вартість - сплачена, що підтверджується податковими накладними №502 від 06.10.2014 р., №801 від 09.10.2014 р., №3008 від 31.10.2014 р.; видатковими накладними №5 від 06.10.2014 р., №321014 від 31.10.2014 р.; товарно-транспортними накладними №5 від 06.10.2014 р., №321014 від 31.10.2014 р.; актом приймання виконаних будівельних робіт №1 за жовтень 2014 року.

Договори з ТОВ "Строй-гарант" щодо поставки товарів від 26.11.2014 року та від 09.12.2014 року без номерів щодо проведення робіт та надання послуг від 16.12.2014 р., від 19.12.2014 року та від 26.12.2014 року без номерів, були фактично виконані, товари, роботи та послуги - передані, а їх вартість - сплачена, що підтверджується податковими накладними №21 від 26.11.2014 р., №22 від 27.11.2014 р„ №23 від 28.11.2014 р„ №41 від 10.12.2014 р., №42 від 16.12.2014 р., №№43-44 від 19.12.2014 р., №№98-99 від 26.12.2014 р.; видатковими накладними №2 від 26.11.2014 р., №3 від 27.11.2014 р., №4 від 28.11.2014 р., №15 від 10.12.2014 р., №16 від 16.12.2014 р., №17 та №18 від 19.12.2014 р., №21 та №22 від 26.12.2014 р.; товарно-транспортними накладними №2 від 26.11.2014 р., №3 від 27.11.2014 р., №4 від 28.11.2014 р., №15 від 10.12.2014 р., №16 від 16.12.2014 р., №17 та №18 від 19.12.2014 р., №21 та №22 від 26.12.2014 р.

Фактична поставки товарів (надання послуг), їх отримання та проведення оплати їх вартості позивачем, у тому числі ПДВ надавало позивачу право сформувати валові витрати та податковий кредит з ПДВ відповідних податкових періодів на підставі положень п.п.138.2 п.138 ст.138, п.п.139.1.9 п.139 ст.139, п.п.198.3, 198.6 ст.198 ПК України.

Зазначені документи первинного бухгалтерського та податкового обліку складені у відповідності до приписів діючого законодавства, мають всі необхідні для цього реквізити, а тому відповідають критеріям належного доказу, визначеного ст.70 КАС України.

Отже, відповідачем не наведено доводів та не надано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність здійснених позивачем господарських операцій, свідчили б про невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування податкового кредиту.

Відповідно до статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Також, відповідно до ч. 1-2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно приписів частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, оскільки, судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено реальність операцій між позивачем та його контрагентами, а також дотримання позивачем вимог податкового законодавства та правомірного формування витрат та податкового кредиту, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про невідповідність законодавству оспорюваних у даній справі податкових повідомлень-рішень, вимоги щодо їх скасування були обґрунтовано задоволені.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міністерства доходів і зборів України в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міністерства доходів і зборів України в Одеській області судовий збір у розмірі 5359 (п'ять тисяч триста п'ятдесят дев'ять) гривень 20 коп. шляхом перерахування або внесення на рахунок №31212206781008, отримувач: УК у м. Одесі/Приморський р-н/22030001, код ЄДРПОУ 38016923, банк отримувача: ГУДКСУ в Одеській області, МФО: 828011, код ЄДРПОУ суду 34380461.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий:М.М. Милосердний

Судді:А.І.Бітов

ОСОБА_1