Ухвала суду № 54015349, 24.11.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2015 року Справа № 876/9036/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,

з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Волинської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,-

В С Т А Н О В И В :

27 липня 2015 року фізична особа-підприємець (ФОП) ОСОБА_3 звернулась до суду з адміністративним позовом до Волинської митниці ДФС, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 2 березня 2015 року № 205000011/2015/000016/1, визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 2 березня 2015 року № 205070000/2015/00024.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем необґрунтовано та неправомірно було відмовлено у здійсненні митного оформлення товару - яблук свіжих врожаю 2014 року, клас якості II, калібр 65 мм - вагою нетто 20 280 кг за ціною 1,20 польських злотих за 1 кг. на загальну суму 24 336, 00 польських злотих, придбаного позивачем згідно із контрактом купівлі - продажу від 23 лютого 2015 року № 29/2015/PL, укладеного із фірмою ,,Elefant Owoce Agnieszka Strach (Польща), за інвойсом від 26 лютого 2015 року № 47/02/2015.

Постановою від 07 серпня 2015 року Волинський окружний адміністративний суд в задоволенні позову відмовив повністю.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ФОП ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова винесена при неповному зясуванні фактичних обставин справи та при невірному застосуванні норм матеріального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на висновок Волинської торгово-промислової палати, в якому зазначено, що вартість вказана без врахування податків, зборів, інших обовязкових платежів, які стягуються приввезені на територію України, без врахування транспортних витрат, торговоїнацінки та послуг по зберіганню товару в холодильних камерах. Фактично ціна яка досліджуваласьекспертом, після вирахування вищезазначених складових і є імпортноюціною такого товару.

Таким чином, на думку позивача, висновок митниці та суду про ненадання декларантом доказів, що ціни, встановлені на імпортований позивачем товар є дійсними та можуть бути використані як основа для визначення митної вартості товару є необґрунтованим та безпідставним, а сам висновок Волинської ТПП є достовірним та таким, що підтверджує заявлену декларантом ціну товару.

Суд першої інстанції також дійшов хибного висновку про те, що відповідачем було проведено процедуру консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості.

Позивач також вважає, що відповідач не довів неможливість визначення митної вартості товару в послідовному порядку за методами 2а-2б у відповідності до положень ч. 3 ст. 57 та ст. 59. 60 Митного кодексу України.

З огляду на викладене позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив вимоги апеляційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що 23 лютого 2015 року ФОП ОСОБА_3 (покупець) та фірма ,,Elefant Owoce Agnieszka Strach (Польща) (продавець) уклали контракт № 29/2015/PL, за умовами якого продавець зобов'язався продати, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар - яблука свіжі, клас якості ІІ, згідно інвойсу.

Розділами 4, 5 контракту від 14 листопада 2013 року № 55/2013/DE визначено, що оплата здійснюється шляхом перерахування суми на розрахунковий рахунок продавця по факту поставки товару або у формі 100% передоплати на підставі інвойсу. Поставка товару здійснюється автотранспортом на територію України на умовах Правил Інкотермс-2010, а саме FCA або СРТ.

2 березня 2015 року ФОП ОСОБА_3 ввезла на митну територію України товар - яблука свіжі врожаю 2014 року, клас якості II, калібр 65 мм - вагою нетто 20 280 кг за ціною 1,20 польських злотих за 1 кг. на загальну суму 24 336, 00 польських злотих, придбаного згідно із контрактом купівлі - продажу від 23 лютого 2015 року № 29/2015/PL, за інвойсом від 26 лютого 2015 року № 47/02/2015.

Для митного оформлення вказаного товару декларант подав на митний пост ,,ОСОБА_2 Волинської митниці ДФС наступні документи: контракт від 23 лютого 2015 року № 29/2015/PL, рахунок-фактуру (інвойс) від 26 лютого 2015 року № 47/02/2015, МД від 2 березня 2015 року № 205070000/2015/8093, декларацію митної вартості (ДМВ) від 2 березня 2015 року № 205070000/2015/8093, міжнародну товаротранспортну накладну від 27 лютого 2015 року CMR А № 088386, сертифікат про походження товару від 26 лютого 2015 року № PL/MF/AK 0084263, карантинний дозвіл від 12 лютого 2015 року № 15/00987, сертифікат якості від 26 лютого 2015 року № КО.8231.1.1.467.2015, лист про не страхування товару від 27 лютого 2015 року № 44, прас-лист від 23 лютого 2015 року, копію декларації про країну відправлення від 27 лютого 2015 року № 15PL302020Е0008880, інші документи, перелічені в графі 44 МД.

В графах 12, 45 МД від 2 березня 2015 року № 205070000/2015/8093 було вказано митну вартість товару яблук свіжих врожаю 2014 року у розмірі 184 091 грн. 86 коп., що є еквівалентом 24 336 польських злотих, тобто 1,20 польських злотих за 1 кг.

За вказаною МД від 2 березня 2015 року № 205070000/2015/8093 Волинська митниця ДФС відмовила позивачу у прийнятті митної декларації, у зв'язку із невідповідністю заповнення граф 12, 45 ВМД вимогам статті 53 Митного кодексу України, неподанням додаткових відомостей, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості. При цьому митниця прийняла рішення від 2 березня 2015 року № 205000011/2015/000016/1, та видала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 2 березня 2015 року № 205070000/2015/00024.

У картці відмови відповідач роз'яснив умови, виконання яких забезпечить можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: приведення рівня митної вартості в графах 12, 45 МД у відповідність до рішення про визначення митної вартості від 2 березня 2015 року № 205000011/2015/000016/1.

У рішенні від 2 березня 2015 року № 205000011/2015/000016/1 Волинська митниця ДФС визначила митну вартість товару - яблук свіжих врожаю 2014 року за ціною 1,8352 польських злотих за 1 кг, що становить 37 217, 86 польських злотих за партію товару вагою 20 280 кг, посилаючись на цінову інформацію ЄАІС Державної митної служби України.

Таким чином, різниця між задекларованою позивачем за основним методом митною вартістю та визначеною Волинською митницею ДФС митною вартістю товару - яблук свіжих врожаю 2014 року становить 12 881, 86 польських злотих за всю партію товару.

Контролюючим органом у графі ,,Для відміток митного органу МД від 2 березня 2015 року № 205070000/2015/8093 було зроблено запис про необхідність надання документів для підтвердження заявленої митної вартості, відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України, зокрема: висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованою експертною організацією; банківські платіжні документи про оплату товару; розрахунок ціни (калькуляцію).

Уповноважена особа декларанта, ознайомившись з вимогою митного органу про надання додаткових документів здійснила запис: ,,Буду приймати рішення, згідно положень Митного кодексу України. На даний момент таких документів немає. Прошу випустити товар у вільний обіг.

2 березня 2015 року уповноважена особа декларанта подала нову МД № 205070000/2015/8140, вказавши у ній в графах 12, 45 митну вартість, розраховану за ціною одиниці товару, наведену в інвойсі від 26 лютого 2015 року № 47/02/2015, розрахунок митних платежів здійснювався, виходячи із митної вартості, визначеної органом доходів і зборів. Митне оформлення проводилося за другорядним резервним методом із застосуванням гарантійних зобов'язань грошової застави.

При цьому, в декларації уповноважена особа декларанта вказала на відсутність витребовуваних митним органом документів, та дала згоду на випуск товарів у вільний обіг, порядок здійснення якого передбачений статтею 55 Митного кодексу України.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач обґрунтовано, з урахуванням приписів статті 58 Митного кодексу України відмовив у митному оформлені товару за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), оскільки подані на підтвердження митної вартості товару документи містили розбіжності, що призвело до заниження позивачем митної вартості товарів, що переміщувались через митний кордон України.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними.

Так, частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.

За приписами ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Як встановлено ч.1 ст.53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як передбачено ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію) (ч.4 ст.53 Митного кодексу).

Відповідно до ч.5 ст.53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 Митного кодексу України).

Як встановлено ч.1 ст.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до частин 2, 3 ст.54 Митного кодексу України . Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно ч.6 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною 1 ст.55 Митного кодексу України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (ч.2 ст. 55).

Відповідно до ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.58 Митного кодексу України основний метод визначення митної вартості не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару. Надання неналежних документів або часткове надання витребуваних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.

З матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що на обґрунтування підстав для прийняття оскарженого рішення про коригування митної вартості Волинська митниця вказала, що документи, подані декларантом, містять розбіжності, а саме, ціна товару, що зазначена в експортній декларації (24 149 польських злотих) не відповідає ціні, зазначеній в інвойсі (24 336 польських злотих).

Суд першої інстанції належним чином дослідив надані сторонами докази та встановив, що Волинською митницею ДФС у відповідності до частини п'ятої статті 55 Митного кодексу України було проведено процедуру консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів. Результати даної процедури та неприйнятність застосування методів визначення митної вартості товарів, що передують резервному відображені в графі 33 рішення про коригування митної вартості товару від 2 березня 2015 року № 205000011/2015/000016/1.

Апеляційний суд відхиляє як безпідставні доводи апеляційної скарги щодо не проведення процедури консультацій, оскільки доводи митного органу про проведення процедури консультацій позивачем не спростовані, оскільки відповідно до ч.6 ст. 55 Митного кодексу України лише на вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді. Доказів такої вимоги декларант не надав.

Посилання позивача на експертний висновок Волинської торгово-промислової палати від 18 травня 2015 року № В-366/1, який містить відомості про якісні характеристики яблук, а також дані з інтернет-сайтів, які містять інформацію щодо реалізації аналогічного товару на території України, апеляційний суд визнає також безпідставними, оскільки такий висновок не є беззаперечним доказом митної вартості ввезеного товару, а є одним із доказів, який підлягає оцінці разом з іншими доказами.

Суд першої інстанції дослідив експертний висновок, надав йому відповідну оцінку та дійшов висновку, що відповідач обґрунтовано не взяв до уваги цей експертний висновок, оскільки при проведенні контролю заявленої декларантом митної вартості товару Волинська митниця не застосовувала ціни внутрішнього ринку та товарів українського походження..

При цьому суд аргументовано послався на приписи статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі від 30 жовтня 1947 року (ГАТТ 1947), відповідно до якої оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Суд першої інстанції також встановив, що при здійсненні митного оформлення товару за МД від 2 березня 2015 року № 205070000/2015/8093 Волинська митниця використала цінову інформацію ЄАІС Державної митної служби України та митні декларації від 2 лютого 2015 року № 205070000/2015/3734, від 20 лютого 2015 року № 10025002/2015/53807.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач приймаючи оскаржене рішення та картку відмови діяв в межах своєї компетенції та у відповідності до приписів наведених вище нормативно-правових актів, а тому не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2015 року у справі № 803/1778/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складенні ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Л.Я. Гудим

ОСОБА_4

Ухвала в повному обсязі складена 30 листопада 2015 року.