Ухвала суду № 54015312, 17.11.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2015 р. Справа № 95894/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Кудєрової О.В.,

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 березня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вентранс-ЛТД» до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Вентранс-ЛТД» звернулось до суду з позовом до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції, яким просило скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 14.02.2012 року № НОМЕР_1, яким йому збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, на 4312,50 грн., в тому числі 3450,00 грн. за основним платежем і 862,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 березня 2012 року позов задоволено.

Постанова мотивована тим, що не взявши до уваги офіційних первинних бухгалтерських документів ТзОВ «Вентранс-ЛТД», податкової звітності, відомостей про нарахування зарплати та банківських документів, податковий орган необґрунтовано посилався як на підставу для висновку в акті перевірки про виплату відповідачем необлікованих доходів у вигляді заробітної плати лише на пояснення працівників ТОВ «Вентранс-ЛТД», які не можуть бути визнані судом належними доказами, оскільки жодними належними та допустимими доказами здійснення фактичної виплати позивачем заробітної плати окремим працівникам «в конвертах», на яку посилається податковий орган, не підтверджують. Водночас жодних додаткових документальних доказів в обґрунтування тверджень про заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб та виплату необлікованої заробітної плати, а також нарахування позивачем окремим працівникам заробітної плати в іншому розмірі, відповідачем в процесі документальної перевірки не встановлено.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає, що суд порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, неповно зясував обставини, що мають значення для справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи. Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що під час проведення перевірки позивача в результаті співставлення пояснень осіб, які перебували у трудових відносинах з ТзОВ «Вентранс-ЛТД», з відомостями про нарахування заробітної плати найманим працівникам, було встановлено виплату заробітної плати «в конвертах» без утримання та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб, і дохід, виплачений працівникам ОСОБА_2 за період з липня до грудня 2011 року і ОСОБА_3 за період з липня до січня 2012 року є неоподаткованим, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановив суд, 03-06.02.2012 року працівники Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції провели документальну невиїзну перевірку дотримання вимог Податкового кодексу України, Кодексу законів про працю України, іншого законодавства, виконання зобов'язань при оплаті праці та правильності обчислення, повноти і сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб ТзОВ «Вентранс-ЛТД» за період з 21.04.2011 року до 31.12.2011 року, за результатами якої складено акт від 06.02.2012 року № 815/17-03/21135550.

В акті перевірки зазначається про виявлені під час перевірки порушення позивачем в частині, що стосується предмету спору в даній справі, вимог пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. пп. 168.1.1, 168.1.2 п. 168.1, пп. 168.4.7 п. 168.4 ст. 168 Податкового кодексу України, а саме виплачено найманим працівникам необлікований дохід у вигляді заробітної плати в загальній сумі 21000,00 грн., внаслідок чого не нараховано і не сплачено податок з доходів фізичних осіб в сумі 3450,00 грн.

На підставі акта перевірки Тернопільська обєднана державна податкова інспекція прийняла податкове повідомлення-рішення від 14.02.2012 року № НОМЕР_1, яким ТзОВ «Вентранс-ЛТД» збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, на 4312,50 грн., в тому числі 3450,00 грн. за основним платежем і 862,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.48 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України заробітна плата для цілей розділу IV цього Кодексу це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Згідно з пп. 14.1.180 цієї статті податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно з п. 18.1 ст. 18 Податкового кодексу України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Відповідно до п. 171.1 ст. 171 цього Кодексу особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Пунктом 51.1 ст. 51 цього Кодексу визначено, що податковий агент зобов'язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку контролюючому органу за місцем свого обліку.

Згідно з пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 цього Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 цього Кодексу податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 23.2 ст. 23 Податкового кодексу України передбачено, що база оподаткування і порядок її визначення встановлюються цим Кодексом для кожного податку окремо.

А відповідно до п. 164.6 цього Кодексу під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.

Як вбачається з акту перевірки та пояснень відповідача, висновок податкового органу про порушення позивачем вимог законодавства щодо правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб за період, що перевірявся, ґрунтується на письмових поясненнях ОСОБА_2 і ОСОБА_3, наданих на ім'я прокурора Тернопільського району, які працювали водіями вантажних автомобілів (далекобійниками) ТзОВ «Вентранс-ЛТД», зокрема, зазначали про те, що отримували заробітну плату у більшому розмірі, ніж вказано позивачем у відомостях про нарахування заробітної плати, не розписувались у зарплатних відомостях, а також про те, що заробітна плата не була виплачена їм в повному обсязі.

Однак, як правильно зазначив суд першої інстанції, письмові пояснення працівників не є податковою інформацією в розумінні норм Податкового кодексу України і не можуть бути підставою для визначення точного розміру нарахованої їм заробітної плати, а податковий орган безпідставно не взяв до уваги офіційних первинних бухгалтерських документів ТзОВ «Вентранс-ЛТД», податкової звітності, відомостей про нарахування зарплати та банківських документів і не надав будь-якого обґрунтування розміру донарахованого позивачу податкового зобов'язання з посиланням на документи бухгалтерського обліку.

При цьому колегія суддів враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 цього кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

А згідно з ч. 4 цієї статті обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач як субєкт владних повноважень всупереч вимогам наведених норм не довів правильності та обґрунтованості визначення позивачу розміру податкового зобовязання з податку з доходів найманих працівників.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 березня 2012 року у справі № 2а-741/12/1970 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вентранс-ЛТД» до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

ГоловуючийО.М. Довгополов

СуддіЛ.Я. Гудим

ОСОБА_4

Ухвала складена в повному обсязі 23.11.2015 року