Постанова № 54015289, 11.11.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2015 року Справа № 876/8190/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.,

за участі секретаря судового засіданняМалетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Державної міграційної служби України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08.07.2015 року у справі № 813/4086/14 за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Голова Державної міграційної служби України про скасування наказу, поновлення на роботі і стягнення заробітку за час вимушеного прогулу

В С Т А Н О В И В :

06.06.2014р. ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Державної міграційної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Голова Державної міграційної служби України про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

За результатами судового розгляду постановою Львівського окружного адміністративного суду від 08.09.2014 року у справі №813/4086/14, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014року №876/9351/14, позовні вимоги задоволено: визнано протиправним та скасовано наказ ДМС України від 14.05.2014 року №292-К «Про звільнення ОСОБА_1Д.», поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління ДМС України у Львівській області з 15 травня 2014 року, стягнуто з ДМС України на користь ОСОБА_1 заробіток за час вимушеного прогулу з 15 травня 2014 року по 08 вересня 2014 року у сумі 31920,0 грн..

Постановою Вищого адміністративного суду України від 12.03.2015 року №К/800/64086/14 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08.09.2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014 року у справі №813/4086/14 скасовано, а справу в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвалою суду від 18.06.2015р. на підставі заяви представника позивача до участі у справі залучено другого відповідача - Головне управління Державної міграційної служби у Львівській області. Вказана обставина обумовлена необхідністю визначення конкретної юридичної особи з якої слід стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 08.07.2015 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Голова Державної міграційної служби України в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково.

Стягнуто з Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області (код ЄДРПОУ 37831493) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимущеного прогулу за період з 16.05.2014р. по 12.03.2015р. у розмірі 80669 (вісімдесят тисяч шістсот шістдесят девять ) грн. 40 коп. з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.

Допущено до негайного виконання постанову суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 6530 (шість тисяч пятсот тридцять) грн. 52 коп. з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.

З висновками суду першої інстанції не погодився апелянт Державна міграційна служба України, у апеляційній скарзі зазначається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. З наведених у апеляційній скарзі підстав просить задовольнити апеляційну скаргу та прийняти нове рішення у відповідності до обставин справи. Зокрема, апелянт зазначає про необхідність проведення розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, але при цьому не змінюючи період вимушеного прогулу.

На стадії апеляційного розгляду Головне управління Державної міграційної служби у Львівській області представило розрахунки середньомісячної та середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 за вказаний період, котрі долучено до матеріалів справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення. При цьому колегія суддів зазначає наступне.

На виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 12.03.2015 року суд першої інстанції при розгляді справи зясовував обставини щодо визначення періоду вимушеного прогулу та покладення обовязків на роботодавця щодо здійснення розрахунків по заробітній платі за час вимушеного прогулу, у звязку з набранням чинності судового рішення щодо оскарження наказу про звільнення та поновлення на посаді.

Відповідно до ч.2 ст.235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Суд першої інстанції зясував, що згідно з розрахунком ГУ ДМС України у Львівській області від 18.06.2015р. №11534 (а.с. 25 Т.2), середньоденна заробітна плата позивача становить 384 грн. 14 коп. з врахуванням податків та обовязкових платежів, які підлягають сплаті до бюджету.

Період нарахування середнього заробітку позивачу суд першої інстанції встановив з 16.05.2014 року по 12.03.2015 року, що сумарно становить - 210 робочих днів.

З врахуванням вказаних обставин та виходячи з розміру середньоденної заробітної плати позивача, а саме 384 грн. 14коп., суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачу слід виплатити суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 16.05.2014 року по 12.03.2015 року (210 робочих днів * 384,14 грн.) у розмірі 80669,40 грн. з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства. Суд першої інстанції допустив до негайного виконання в порядку п.2 ч.1 ст.256 КАС України рішення в частині виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 6530 грн. 52 коп..

При цьому, суд першої інстанції зазначив,що ОСОБА_1 має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дати звільнення його з посади по дату поновлення його на посаді.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо визначення періоду вимушеного прогулу та здійснення нарахувань середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з огляду на наступне.

Відповідно до вимог статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України, негайно виконуються постанови про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці», пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою повязана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

В п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в звязку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому, враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

Відповідно до п.8 розділу 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (надалі - Постанова №100), нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

На виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 08.09.2014 року у справі №813/4086/14, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014 року №876/9351/14, позовні вимоги задоволено: визнано протиправним та скасовано наказ ДМС України від 14.05.2014 року №292-К «Про звільнення ОСОБА_1Д.», поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління ДМС України у Львівській області з 15 травня 2014 року, стягнуто з ДМС України на користь ОСОБА_1 заробіток за час вимушеного прогулу з 15 травня 2014 року по 08 вересня 2014 року у сумі 31920,0 грн.. Рішення першої інстанції підлягало негайному виконанню в частині поновлення позивача на посаді разом зі стягненням середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць. З огляду на те, що вказане рішення набрало чинності з моменту постановлення судового рішення судом апеляційної інстанції, періодом вимушеного прогулу визнається період з моменту винесення наказу про звільнення і до дати винесення судового рішення судом першої інстанції про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення. Матеріали справ підтверджують, що наказ про звільнення ОСОБА_1 від 14.05.2014 року № 292-К ( а.с.51 Т.І ) був оголошений Наказом від 15.05.2014 року №117-К «Про оголошення наказу про звільнення ОСОБА_1Д.» ( а.с. 109, т.І). Пунктом 2 вказаного наказу зазначено, що позивача звільнено з посади начальника Головного Управління ДМС України у Львівській області з 15 травня 2014 року. З врахуванням вказаних обставин початок відліку періоду вимушеного прогулу та нарахування середньої заробітної плати розпочинається з 15 травня 2014 року та по дату розгляду судом першої інстанції вказаного адміністративного позову 08.09.2014 року.

Вказана обставина обґрунтовується висновками, що містяться у мотивувальній частині постанови Вищого адміністративного суду України від 12.03.2015 року, якими визначено, що судами першої та апеляційної інстанцій зроблено розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу без урахування вимог постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, не змінюючи час вимушеного прогулу з 15 травня 2014 року по 08 вересня 2014 року.

Колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позивач має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дати звільнення його з посади по дату поновлення на посаді.

Набрання чинності судового рішення про поновлення працівника на роботі є початком відліку затримки у виплаті середньомісячної заробітної плати, за умови невиконання рішення суду роботодавцем.

Така умова є визначальною, у разі активної поведінки працівника щодо звернення з вимогою до роботодавця про виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Статтею 236 КЗпП України передбачено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Безумовно, що виконання рішення про поновлення на роботі працівника є обовязком для підприємств, установ будь-якої форми власності. Але не слід ототожнювати цей обовязок з повною відсутністю дій зі сторони зацікавленої особи.

Колегія суддів вважає, що здійснюючи розгляд позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід розділяти період вимушеного прогулу та період оплати вимушеного прогулу за час затримки виконання рішення. Матеріали справи засвідчують, що на виконання постанови державного виконавця від 14.01.2015 року ВП №46012766 було відкрито виконавче провадження в частині поновлення позивача на посаді ( а.с. 51, т.ІІ), завершенням якого стало винесення наказу Державної Міграційної служби України від 21.05.2015 року №372-К « Про поновлення на роботі ОСОБА_1Д.». Вказані обставини не були належно проаналізовані судом першої інстанції, що привело до помилкових висновків в частині визначення періоду вимушеного прогулу.

З врахуванням того, що матеріали справи зазначали різну інформацію щодо періоду робочого часу позивача та розміру заробітної плати ( а.с. 23, 97-98, 130 т.І, а.с. 25-26,т.ІІ), на стадії апеляційного розгляду було витребувано інформацію про розмір середньоденної заробітної плати та середньомісячної заробітної плати. Згідно долученої довідки від 30.10.2015 року розмір середньоденної заробітної плати складає 384,14 грн., середньомісячна заробітна плата становить 6530,52 грн. з врахуванням розміру заробітної плати за два місяці, що передували даті звільнення, ( 13061,04 / 34 = 384,14 грн.) ( 6530,52грн.*3 місяців = 19 591,56 грн.,384,14*25= 9603,5 грн., загальна сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 29 195,06 грн. )

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу п.4 ч.1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки суд першої інстанції допустився помилки в частині застосування норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, апеляційний суд визнає правильним апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Керуючись, ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, п.3 ч.1 ст.198, ст. 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної міграційної служби України задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08.07.2015 року у справі № 813/4086/14 скасувати та прийняти нову постанову.

Стягнути з Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області (код ЄДРПОУ 37831493) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15 травня 2014 року по 08 вересня 2014 року у розмірі 29 195,06 грн. з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк

Судді В.В. Гуляк

ОСОБА_2