Ухвала суду № 54015264, 26.11.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2015 року Справа № 876/7702/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Яворського І.О., Носа С.П.

з участю секретаря судового засідання: Сідельник Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу відділу Державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції в місті Херсон на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 травня 2015 року за позовом Приватного підприємства «Голден Бір Трейдінг» до відділу Державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції міста Херсона, головного державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції міста Херсон ОСОБА_1 (третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтергост») про визнання протиправною бездіяльності,

в с т а н о в и в :

У лютому 2015 року Приватне підприємство (далі ПП) «Голден Бір Трейдінг» звернулося в суд із зазначеним адміністративним позовом, в якому з урахуванням зміни позовних вимог просило визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у нездійсненні визначеного ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» обовязку вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії під час зведеного виконавчого провадження номер 43979789 по виконанню наказу Господарського суду Закарпатської області від 10.02.2014 р. по справі № 907/1147/13 про стягнення з третьої особи на користь позивача 115 862,81 грн., в тому числі 17 643,17 грн. заборгованості, 5 819,64 грн. штрафних санкцій за порушення строків розрахунків, 92 400,00 грн. штрафу за неповернення зворотної упаковки, а також 2 517,26 грн. відшкодування витрат по сплаті судового збору та 5 572,00 грн. відшкодування витрат на оплату послуг адвоката та наказу Господарського суду Закарпатської області від 10.02.2014 р. по справі № 907/1147/13 про стягнення з третьої особи солідарно з ВГО УПГ на користь позивача 10 000,00 грн. та повернути позивачу зайво сплачений судовий збір.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.05.2015 р. позов було задоволено повністю.

Не погоджуючись із постановою суду першої інтонації, її оскаржив відділ Державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції міста Херсон (далі ВДВС Суворовського РУЮ м. Херсон). Апеляційну скаргу мотивує тим, що жодною нормою Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено, що державний виконавець зобовязаний інформувати стягувача про проведення виконавчих дій та наявність заяв боржника в матеріалах виконавчого провадження. До того ж, до компетенції державної виконавчої служби не входить перевірка нарахування та виплати заробітної плати керівнику (бухгалтеру) боржника та її наявності зі сплати податку з доходів фізичних осіб (далі ПДФО) та єдиного страхового внеску (далі ЄСВ), оскільки така перевірка входить до компетенції органів фіскальної служби та передбачена іншими нормативними актами. Крім того, звертатись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи або керівника боржника юридичної особи за межі України, державний виконавець має право в разі ухилення боржника від виконання своїх обовязків, що в даному випадку не спостерігалось. Отже, висновки суду першої інстанції про те, що державний виконавцем не вжито всіх можливих заходів для зясування місцезнаходження боржника юридичної особи та про відсутність підстав для повернення виконавчих документів є невірними та не обґрунтованими, оскільки судом чітко не вказано яку саме норму Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем порушено при винесенні постанови про повернення виконавчого документа. Тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволені позовних вимог.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не зявилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що в лютому 2014 року ПП «Голден Бір Трейдінг» предявило відповідачу до виконання відносно третьої особи - боржника ОСОБА_2 «Інтергост» наказ Господарського суду Закарпатської області від 10.02.2014 р. по справі № 907/1147/13 про стягнення на користь ПП «Голден Бір Трейдінг» 115 862,81 грн., в тому числі 17 643,17 грн. заборгованості, 5 819,64 грн. штрафних санкцій за порушення строків розрахунків, 92 400,00 грн. штрафу за неповернення зворотної упаковки, а також 2 517,26 грн. відшкодування витрат по сплаті судового збору та 5 572,00 грн. відшкодування витрат на оплату послуг адвоката та наказ Господарського суду Закарпатської області від 10.02.2014 р., виданий по справі № 907/1147/13 про стягнення солідарно з ВГО УПГ на користь ПП «Голден Бір Трейдінг» 10 000 грн.

03.12.2014 р. позивач звернувся із заявою щодо надання інформації про виконавче провадження, на яку листом ВДВС Суворовського РУЮ м. Херсон за № 35062 від 22.12.2014 р. була надана відповідь з якої вбачається, що на виконанні у відповідача перебувало зведене виконавче провадження.

Дана обставина також підтверджується роздрукованою з ЄДРВП постановою про обєднання виконавчого провадження у зведене виконавче провадження № ВП43979789 від 09.06.2014 р., в якій постановлено приєднати виконавче провадження № 42227943 з примусового виконання наказу № 907/1147/13, виданого 10.02.2014 р. господарським судом Закарпатської області до зведеного виконавчого провадження № 43979789.

23.01.2015 р. позивачем були отримані постанови відповідача ВП №42227733 та ВП 42227943, якими на підставі п.5 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» вищевказані виконавчі документи були повернуті позивачу (стягувачу).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем вжив не усіх заходів з примусового виконання рішення суду, які визначені законом. Зокрема, про проведення виконавчих дій відповідач не інформував стягувача, чим порушив право останнього на участь у виконавчих діях. Крім того, не було зясовано державним виконавцем в повній мірі майновий стан боржника юридичної особи, оскільки не запитано інформацію про наявність належного від третіх осіб майна чи коштів, не встановлено наявність податкових зобовязань чи податкового кредиту зі сплати податку на додану вартість (далі ПДВ), що свідчить про здійснення господарської діяльності, не встановлено, як нараховувалася та виплачувалася заробітна плата керівнику (бухгалтеру) боржника та чи є така заборгованість та заборгованість з сплати ПДФО та ЄСВ, відсутність яких свідчить про те, що боржник, виконуючи зобовязання перед бюджетами, ухиляється від виконання судового рішення. Також державним виконавцем не отримані від боржника (його керівника) відомості про майновий стан ОСОБА_2 «Інтергост», так само, як і не притягнуто останнього до відповідальності за невиконання законних вимог державного виконавця.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Основним законом, який регулює вказані спірні правовідносини є ОСОБА_3 України «Про виконавче провадження».

ОСОБА_3 визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Згідно ст.5 цього Закону, вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обовязкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень.

Статтею 6 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець зобовязаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч.2 ст.17 вказаного Закону, державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи : виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; судові накази; виконавчі написи нотаріусів; посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, повязаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу; рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»; рішення (постанови) субєктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» визначені повноваження державного виконавця та встановлено, що державний виконавець зобовязаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець : здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Частиною 3 статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» визначені права державного виконавця та, зокрема, встановлено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право : проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону (пункт 1); з метою захисту інтересів стягувана одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну (пункт 3); викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ (пункт 11); накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом (пункт 13); застосовувати під час провадження виконавчих дій відеозапис, фото - і кінозйомку (пункт 14); вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження (пункт 16); з метою профілактичного впливу повідомляти органам державної влади, громадським обєднанням, трудовим колективам і громадськості за місцем проживання або роботи особи про факти порушення нею вимог законодавства про виконавче провадження (пункт 17); у разі ухилення боржника від виконання зобовязань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобовязань за рішенням (пункт 18); здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами (пункт 20).

Згідно ч.1 та ч.6 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження», сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, брати участь у провадженні виконавчих дій, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, та користуватися іншими правами, наданими законом. Боржник зобовязаний : надавати у строк, установлений державним виконавцем, достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасно зявлятися за викликом державного виконавця; письмово повідомляти державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Частинами 1, 2 статті 25 вказаного Закону встановлено, що державний виконавець зобовязаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк предявлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і предявлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, зясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоровя, у звязку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника).

Статтею 55 вказаного Закону визначено порядок стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб та встановлено, що державний виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи зобовязані подати на запит державного виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває в них, та майно чи кошти, які вони мають передати боржнику. Готівкові кошти та майно, що належать боржнику від інших осіб, вилучаються державним виконавцем у таких осіб у присутності понятих на підставі ухвали суду. На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах, стягнення звертається державним виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом. За ухилення від виконання розпоряджень державного виконавця особою, в якої перебуває майно боржника, на неї може бути накладено стягнення відповідно до цього Закону.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що ВДВС Суворовського РУЮ м. Херсон не реалізував наведені вище повноваження, а відтак не виконав обовязку, передбаченого ст.11 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, не було зясовано державним виконавцем в повній мірі майновий стан боржника юридичної особи, оскільки не запитано інформацію про наявність належного від третіх осіб майна чи коштів, не встановлено наявність податкових зобовязань чи податкового кредиту зі сплати ПДВ, що свідчить про здійснення господарської діяльності, не встановлено, як нараховувалася та виплачувалася заробітна плата керівнику (бухгалтеру) боржника та чи є така заборгованість та заборгованість зі сплати ПДФО та ЄСВ, відсутність яких свідчить про те, що боржник, виконуючи зобовязання перед бюджетами, ухиляється від виконання судового рішення.

Щодо тверджень ВДВС Суворовського РУЮ м. Херсон про неможливість встановлення місцезнаходження боржника колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч.2 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження», розшук боржника - фізичної особи, дитини, розшук транспортних засобів боржника здійснюють органи внутрішніх справ, а розшук боржника - юридичної особи та іншого майна боржника організовує державний виконавець. Розшук оголошується відповідно за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання, перебування, місцезнаходженням боржника чи місцезнаходженням його майна, або за місцем проживання (місцезнаходженням) стягувача.

Відповідно до абз.2 п.3.12 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Міністерством юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 р., організацію розшуку боржника - юридичної особи та майна боржника чи інформації про місце отримання боржником доходів державний виконавець здійснює шляхом направлення запитів до органів державної податкової служби, Державної реєстраційної служби України, банків, Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики тощо або перевірки інформації за даними електронних баз даних та реєстрів, що містять інформацію про майно чи доходи боржника, а також за даними інших джерел інформації як офіційних, так і неофіційних (засобів масової інформації, мережі Інтернет тощо). Крім того, державний виконавець здійснює вихід за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника.

Враховуючи вище наведене, колегія судів зазначає, що ВДВС Суворовського РУЮ м. Херсон вжито не всіх заходів щодо можливості знаходження місць юридичної особи.

Посилання державного виконавця на відсутність за адресою місця офісу по вул. Ушакова 57, оф.308 боржника, який зафіксований в акті від 18.11.2014 р., то такі не заслуговують на увагу, оскільки останній складений з порушенням вимог п.1.5.2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, зокрема в ньому відсутні підписи осіб, які були залучені чи пояснення начальника охорони, особа якого, прізвище, ініціали державним виконавцем не встановлені.

Крім того, державним виконавцем не отримані від боржника (його керівника) відомості про майновий стан ОСОБА_2 «Інтергост», так само, як і не притягнуто останнього до відповідальності за невиконання законних вимог державного виконавця. Отримавши відомості щодо періоду останньої подачі статистичної звітності боржником, державний виконавець не витребував відповідний баланс ОСОБА_2 «Інтергост», який є відображенням майнового стану юридичної особи, а відтак не встановив його дебіторську заборгованість, за рахунок якої можна було би вживати заходи звернення стягнення на майно та кошти належні від третіх осіб, як це визначено статтею 55 Закону України «Про виконавче провадження».

Судом також встановлено, що з рахунків боржника були стягнуті кошти, які в подальшому були розподілені згідно розпорядження 10.11.2014 р., стягувачу кошти не перераховувались. З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що відомості про банківські рахунки боржника стягувачем були надані і вказані у заяві про предявлення виконавчого документу, однак постанова про арешт коштів на рахунках були надані до банківських установ лише 18.03.2014 р., що свідчить про несвоєчасність вчинення виконавчих дій ВДВС Суворовського РУЮ м. Херсон.

Колегія суддів також погоджується з доводами позивача що у ДВС були підстави звернутися до суду з клопотанням про обмеження керівника ОСОБА_2 «Інтергост» у виїзді за кордон, оскільки керівник боржника мав достатньо часу, щоб самостійно хоча б частково виконати рішення суду, однак не вчинював необхідних для цього дій, а відтак ухилявся від виконання судового рішення. Однак, державним виконавцем не вживалися заходи щодо цього, а тому не вживши всіх можливих заходів, по виконанню виконавчих документів, у ДВС не було підстав для прийняття оскаржуваних рішень.

Відповідно до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обовязок, щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на субєкта владних повноважень обовязок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обовязок відсутній, якщо відповідач визнає позов.

Відповідно до ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи, викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують, як і не були спростовані вони в ході апеляційного розгляду, при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції допущено не було, тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст.41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу відділу Державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції в місті Херсон залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 травня 2015 року по справі № 807/195/15 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : Р.В.Кухтей

Судді :І.О.Яворський

ОСОБА_4

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 01.12.2015 р.