Рішення № 54013489, 27.11.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 341/2087/13-ц

Провадження № 22-ц/779/2313/2015

Категорія 31

Головуючий у 1 інстанції Гаполяк Т. В.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Соколовського В.М.,

суддів: Беркій О.Ю., Пнівчук О.В.,

секретарів: Бойчука Л.М., Турів О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом прокурора Галицького району Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Управління соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації в Івано-Франківській області до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної злочином,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04 серпня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

У серпні 2013 року прокурор Галицького району в інтересах держави в особі управління соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації в Івано-Франківській області звернувся до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_3, працюючи секретарем Дубовецької сільської ради, виконуючи розпорядження Кабінету Міністрів України від 28 липня 2008 року № 10080-р «Про виділення коштів для проведення невідкладних заходів з ліквідації наслідків стихійного лиха-повені, що сталося 23-27 липня 2008 року», не звірила достовірності зазначених у дефектних актах площ пошкоджених будівель з площами таких у технічних паспортах на будівлі по кожному господарству та за відсутності технічних паспортів з площами будівель, зазначених у погосподарських книгах с. Дубівці, узагальнила їх, склавши списки. Такий список, у свою чергу, підписав голова сільської ради ОСОБА_2, унаслідок чого виплата грошової допомоги потерпілим від стихійного лиха відбулася по завищених на 3 580,7 кв. м площ пошкоджених будинків і потерпілим зайво було виплачено 3 062 832 грн., чим державним інтересам завдано значних матеріальних збитків, оскільки з Державного Бюджету України обласним бюджетам Вінницької, Івано-Франківської, Закарпатської, Львівської, Тернопільської, Чернівецької областей та м. Чернівці були виділені субвенції.

Такі порушення та неправомірні дії відповідачів встановлено під час проведеного розслідування по кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, провадження по якій закрито у звязку з актом амністії, тому прокурор просив суд задовольнити позов.

Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04 серпня 2014 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в користь держави в особі Управління соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації в Івано-Франківській області заподіяну шкоду в розмірі 3 062 832 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави в порядку розподілу судових витрат 1 720,50 грн. судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави в порядку розподілу судових витрат 1 720,50 грн. судового збору.

На зазначене рішення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, в якій посилаються на неправильне застосування судом норм матеріального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апелянти зазначили, що суд прийшов до висновку про наявність в їх діях вини за ч. 2 ст. 367 КК України, яка не встановлена обвинувальним вироком суду, а факт звільнення їх від кримінальної відповідальності на підставі ЗУ «Про амністію» від 12.12.2008 року не вважають підтвердженням їх вини у вчиненні злочину. Крім того зазначають, що їхню вину у спричиненні матеріальної шкоди та факти неналежного виконання службових обов'язків позивач у судовому засіданні взагалі не доводив, а тільки посилався на матеріали кримінальної справи.

Також апелянти не погоджуються з висновком суду про те, що вони повинні були провести узагальнення відомостей про пошкоджені об'єкти, в тому числі і використовуючи іншу наявну інформацію, яка характеризує будівлі, зокрема дані погосподарських книг, оскільки такий висновок, на думку апелянтів, суд зробив, вдавшись до розширеного тлумачення положень постанови Кабінету Міністрів України №688 від 30.07.2008 року (п.8) та постанови та №689 від 02.08.2008 року (абз.3 п.11), які не зобов'язували службових осіб органу місцевого самоврядування перевіряти дані актів обстеження та дефектних актів, а тим більше проводити їх звірку з інформацією, що містилась в погосподарських книгах. Тому вважають, що суд порушив норми матеріального права.

Апелянти також вважають, що вони є неналежними відповідачами в даній справі, оскільки є посадовими особами юридичної особи - Дубівецької сільської ради, а згідно положень ст.1174 ЦК України шкода, в таких випадках, повинна відшкодовуватись органом місцевого самоврядування незалежно від вини службової особи. На їхню думку, відповідачами по справі могли б бути члени комісій, які проводили обстеження домогосподарств і були відповідальними за достовірність даних, зазначених у дефектних актах та актах обстеження.

З наведених підстав просили рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.

В засіданні суду апеляційної інстанції представники апелянтів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 доводи апеляційної скарги підтримали з мотивів, викладених у ній та просили скаргу задовольнити.

Представник прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_6 та представник Управління соціального захисту населення Галицької РДА ОСОБА_7 заперечили проти задоволення апеляційної скарги та просили її відхилити, зазначивши, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права

Задовольняючи позов прокурора, суд першої інстанції, керуючись ст.ст. 1166, 1174 ЦК України, виходив із того, що відповідачі як посадові особи органів місцевого самоврядування своїми солідарними та спільними неправомірними діями, які виразилися у складанні та підписанні списків громадян про надання допомоги для ліквідації наслідків стихійного лиха, з перевищенням на 3 580,70 кв.м площі пошкоджених житлових будинків 204 мешканців с. Дубівці, завдали державі шкоди у розмірі 3 062 832 грн., які були виплачені мешканцям села з державного бюджету.

Проте повністю погодитись із таким висновком суду не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.

Судом встановлено, що на час виникнення та існування спірних правовідносин ОСОБА_2 перебував на посаді сільського голови с. Дубівці Галицького району Івано-Франківської області, а ОСОБА_3 - працювала секретарем Дубовецької сільської ради.

Внаслідок стихійного лиха, що сталося 23-27 липня 2008 року, було пошкоджено будівлі мешканців с. Дубівці Галицького району Івано-Франківської області.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02 серпня 2008 року № 689 затверджено Порядок використання у 2008 році субвенцій з державного бюджету обласним бюджетам Вінницької, Івано-Франківської, Закарпатської, Львівської, Тернопільської та Чернівецької областей, міському бюджету м. Чернівців для ліквідації наслідків стихійного лиха, що сталося 23-27 липня 2008 року, яким визначено механізм використання субвенцій з державного бюджету обласним бюджетам Вінницької, Івано-Франківської, Закарпатської, Львівської, Тернопільської та Чернівецької областей, міському бюджету м. Чернівців для ліквідації наслідків цього стихійного лиха (п. 1).

Відповідно до п.2 згаданого Порядку субвенція спрямовується на виплату часткової допомоги сімям, які постраждали внаслідок стихійного лиха, що сталося 23-27 липня 2008 року (далі - допомога), зокрема для: будівництва та придбання житла; капітального та поточного ремонту пошкодженого житла; відшкодування вартості зруйнованих господарських приміщень, втраченого майна і сільськогосподарської продукції на городах та присадибних ділянках.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 липня 2008 року № 688 затверджено Порядок обстеження майна, пошкодженого внаслідок стихійного лиха, що сталося 23-27 липня 2008 року, яким визначено механізм обстеження житлових будинків, квартир (їх частин) незалежно від форми власності, господарських споруд, інженерних мереж і споруд, обєктів соціально-культурного призначення (далі - обєкти) та земель, відведених громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння, випасання худоби і товарного сільськогосподарського виробництва (далі - земельні ділянки), що зазнали пошкодження унаслідок стихійного лиха у липні 2008 року (п.1).

Відповідно до п.2-3 згаданого Порядку обстеження проводиться на підставі заяви, що подається органові місцевого самоврядування за місцем розташування обєкта та/або земельної ділянки.

Пунктом 8 зазначеного Порядку визначено, що на підставі актів обстеження обєктів та/або земельних ділянок орган місцевого самоврядування узагальнює відомості про обєкти та/або земельні ділянки, їх власників, користувачів, наймачів, орендарів або організацій, що надають послуги з утримання обєктів, та в триденний строк надсилає їх райдержадміністрації.

Райдержадміністрація складає на підставі зазначених відомостей зведений реєстр по району і в дводенний строк надсилає його облдержадміністрації.

Облдержадміністрація формує на підставі зведених реєстрів загальний реєстр по області і надсилає його Мінекономіки та Мінагрополітики.

Судом також встановлено, що рішеннями Дубовецької сільської ради Галицького району Івано-Франківської області від 30 липня 2008 року та від 24 серпня 2008 року сформовано комісії по обстеженню житлових будинків та земельних ділянок після стихійного лиха.

Даними комісіями протягом серпня-грудня 2008 року проводились обстеження будинків та господарських споруд мешканців с. Дубівці та складались відповідні акти обстежень та дефектні акти.

ОСОБА_3, будучи секретарем Дубівецької сільської ради, протягом серпня-грудня 2008 року склала списки громадян про надання допомоги для ліквідації наслідків стихійного лиха, в яких вказала завищені на 3 580,70 кв. м. площі пошкоджених житлових будинків 204-ох жителів с. Дубівці.

ОСОБА_2, перебуваючи на посаді сільського голови с. Дубівці, не перевірив відомостей у зазначених списках, завірив їх та подав до управління праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації.

Факт складання списків ОСОБА_3 та завірення їх ОСОБА_2 сторонами визнається й не оспорюється.

Постановою Галицького районного суду від 29 грудня 2011 року ОСОБА_2, який обвинувачувався у вчиненні ним як службовою особою службової недбалості, яка проявилася у неналежному виконанні ним своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди державним інтересам (без зазначення розміру такої шкоди), звільнено його від кримінальної відповідальності по ст. 367 ч. 2 КК України на підставі п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію» від 12 грудня 2008 року.

Постановою Галицького районного суду від 10 липня 2013 року ОСОБА_3, яка обвинувачувалася у тому, що вона, будучи службовою особою, вчинила службову недбалість і неналежно виконувала свої службові обовязки через несумлінне ставлення до них, що завдало тяжких наслідків інтересам держави, а саме, завдало значної шкоди на суму 3 062 832 грн., звільнено від кримінальної відповідальності по ст.367 ч.2 КК України на підставі п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію» від 12 грудня 2008 року.

Цивільний позов, заявлений у кримінальній справі, залишено без розгляду.

Встановивши такі фактичні обставини, суд дійшов висновку про те, що вина відповідачів у солідарному завданні шкоди державі та розмір цієї шкоди встановлено; суд при задоволенні позову прокурора одночасно керувався як ст.1166 ЦК України, так і ст.1174 ЦК України.

Із висновком суду про задоволення позову не можна погодитись, оскільки суд не правильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, тому позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Так, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ст.1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Стаття 1166 ЦК України та стаття 1174 ЦК України по-різному визначають як субєктний склад відповідальних за шкоду осіб, так і підстави відповідальності. Зокрема, при відповідальності за ст.1166 ЦК України суду слід враховувати, що єдиною підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає такі складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, котра її завдала, причинний звязок між ними, а також вину завдавача шкоди. Натомість, при відповідальності згідно зі ст.1174 ЦК України субєктом відповідальності є держава чи орган місцевого самоврядування, а, по-друге, відповідальність наступає незалежно від вини.

Колегія суддів вважає, що прокурор обрав неналежний спосіб захисту порушеного права.

Прокурор як на підставу позову посилався на ст.1166 ЦК України, яка є загальною нормою, і в даному випадку не підлягає до застосування, оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 завдали шкоди державі, будучи службовими особами органу місцевого самоврядування, при здійсненні ними своїх повноважень, тому така шкода повинна відшкодовуватись органом місцевого самоврядування на підставі спеціальної норми закону - ст.1174 ЦК України.

У разі пред'явлення позову на підставі ст.1174 ЦК України, відповідачем повинен виступати орган місцевого самоврядування (у даному випадку Дубівецька сільська рада), який у даній справі залучений не був. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повинні брати участь у розгляді справи в якості третіх осіб на стороні відповідача. Тільки після цього орган місцевого самоврядування (у даному випадку Дубівецька сільська рада) отримає право зворотної вимоги до відповідачів у даній справі на підставі ч.4 ст.1191 ЦК України.

З огляду на це, суд неправильно відхилив доводи відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з посиланням на ст.1174 ЦК України про те, що вони є неналежними відповідачами, в той час, коли такі доводи є обґрунтованими.

Висновок суду, зроблений на підставі аналізу положень ст.1166, ч.1; ст.1174, ч.4; ст.1191 ЦК України про те, що безпосереднє предявлення вимог до винної особи є відповідним зазначеним статтям та процесуально економічно обґрунтованим, оскільки не створює нового спору, є результатом власного неправильного тлумачення судом вищезазначених норм матеріального права, а тому такий висновок є помилковим.

Крім того суд порушив норми процесуального права, оскільки всупереч ч.1 ст.11 ЦПК України, застосувавши статтю 1174 ЦК України, на яку у позовній заяві прокурор не посилався та не мотивував нею підстави та предмет позову, вийшов за межі позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позов не підлягає до задоволення, оскільки прокурор обрав неналежний спосіб захисту порушеного права і відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_8 є неналежними відповідачами. Цього місцевий суд не врахував.

Отже, за даних обставин та враховуючи вищезазначені порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду не може залишатись в силі, тому таке рішення, відповідно до ст.309 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04 серпня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову прокурора Галицького району Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Управління соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації в Івано-Франківській області до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної злочином, - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий В.М. Соколовський

Судді: О.Ю. Беркій

ОСОБА_9