Ухвала суду № 54011883, 25.11.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

25 листопада 2015 рокусправа № 182/1844/15-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Юхименка О.В.

суддів: Кругового О.О. Нагорної Л.М.

за участю секретаря судового засідання:Лащенко Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Нікопольського міськрайонного суду

Дніпропетровської області

від 26 червня 2015 року

у справі № 182/1844/15-а

за позовом ОСОБА_1,

вул. Станіславського, 48, м. Нікополь, 53222;

до відповідача ОСОБА_2 Пенсійного фонду України

в місті Нікополі та Нікопольському районі

Дніпропетровської області,

пр. Трубників, 11Б, м. Нікополь, 53210;

про визнання неправомірним частини рішення

та зобовязання вчинити певні дії, -

встановив: у березні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в місті Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області (відповідно до ухвали суду від 11.06.15 на а. с. 24) з позовом, у якому просив:

визнати неправомірним рішення від 29.12.2014 року № К-222 1/10/10 в частині відмови йому у переводі з пенсії за віком на пенсію по інвалідності з 06.04.2012 року;

зобовязати провести перерахунок пенсії за два роки з 10.02.2011 року по 10.02.2013 року та, враховуючи наявний у нього двадцяти чотирьох місячний стаж (з 10.02.2013 по 10.02.2015), у відповідності до приписів частини третьої статті 45 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року N 3668-VI, зобовязати пенсійний орган з 10.02.2015 року перевести його з пенсії по інвалідності на трудову пенсію, з перерахунком згідно частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року N 1058-IV, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області (суддя Бабаніна В.А.) своєю постановою від 26 червня 2015 року у позові відмовив.

Постанову суду мотивована тим, що оскільки на виконання постанови Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26.03.2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013 року, Позивачу саме з 10.02.2011 року призначено пенсію за віком по Списку № 2, тому подана 15.10.2014 року заява про переведення Позивача на пенсію по інвалідності саме з 06.04.2012 року суперечить вимогам Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року N 1058-IV.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, у поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1, Позивач, вказує на порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги її заявник посилається на те, що по даній справі суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що попереднім судовим рішенням йому призначено пенсію за віком з 10.02.2011 року та довічно. Вважає, що фактично лише у квітні 2014 року виникла ситуація, коли він отримав право на вибір одного з двох видів пенсії. Отже, своє волевиявлення про вибір виду пенсії він міг зробити лише у квітні 2014 року, але отримав безпідставну відмову.

Просить постанову Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області скасувати та прийняти нову постанову про задоволення його вимог у повному обсязі.

У судовому засіданні ОСОБА_1, Позивач, вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити із підстав, у ній зазначених. При цьому підтвердив, що сам приніс до пенсійного органу на виконання судове рішення, відповідно до якого йому пенсійним органом призначено пенсію за віком за Списком № 2 з 10.02.2011р. Не заперечував, що написав заяву про виконання судового рішення та отримав усю суму доплати пенсії за віком, нарахованої з 10.02.2011р. за мінусом отримуваної у період з 2012 по 2014 рік пенсії по інвалідності.

Представник Відповідача УПФУ в місті Нікополі та Нікопольському районі, проти задоволення апеляційної скарги заперечував з огляду не безпідставність її доводів, оскільки згідно з судовим рішенням, що набрало законної сили 12.12.2013 року, Позивачу, згідно з його позовними вимогами призначена пенсія за віком з 10.02.2011 року, від якої він не відмовлявся ні в процесі розгляду справи, ні після отримання судового рішення. А саме по собі отримання ним пенсії по інвалідності у період з 06.04.2012 року до прийняття розпорядження про призначення пенсії за віком за рішенням суду 08.04.2014 року не спростовує того факту, що пенсія за віком Позивачу призначена вперше з 10.02.2011 року.

Обставини справи: у лютому 2011 року ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

У звязку з відмовою УПФУ призначити йому вказаний вид пенсії, Позивач звернувся за захистом порушеного права до суду, у якому, зокрема, просив скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії та призначити йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 зі зниженням пенсійного віку (56 років), з 10 лютого 2011 року.

Згідно з рішенням Нікопольського міськрайонного суду від 26.03.2013 року, яке набрало чинності 12.12.2013 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено (а. с. 6-8).

На виконання вказаного рішення суду Відповідачем у квітні 2014 року здійснено нарахування Позивачу пенсії за віком на пільгових умовах з 10.02.2011 року, первісний розмір пенсії склав 1.674,00 грн. (а. с. 29).

Заява ОСОБА_1 про виконання цього рішення наявна у матеріалах пенсійної справи та цей факт підтверджено Позивачем в судовому засіданні.

Судом також встановлено, та Позивачем визнано, що у період судового розгляду вищевказаного позову Позивачу було встановлено третю групу інвалідності та у квітні 2012 року УПФУ в місті Нікополі та Нікопольському районі за його заявою від 08.05.2012р. призначено пенсію по інвалідності з 06.04.2012 року, розмір якої складав 1.512.05 грн.

У звязку з виконанням судового рішення про призначення Позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, про виконання якого Позивачем подана відповідна заява, що ним не спростовується, Позивачу, проведено як відповідні перерахунки пенсії за віком з коригуванням стажу та заробітку, де остаточний розмір цього виду пенсії збільшився до 3.536.74 грн., так і доплату недоотриманої пенсії за весь період (з 10.02.2011 року по 08.04.2014 року за мінусом отримуваних Позивачем з 06.04.2012 року сум пенсії по інвалідності), що Позивачем також визнано та підтверджено відповідними розпорядженнями пенсійного органу (а. с. 9, 30-33).

15 жовтня 2014 року Позивач звернувся до ОСОБА_2 з заявою, відповідно до якої просить перерахувати пенсію та перевести його на пенсію по інвалідності з 06.04.2012 року (а. с. 10).

Вказана заява Відповідачем не задоволена з посиланням на недоцільність такого переведення, для чого ОСОБА_2 проведено контрольні розрахунки пенсії, із зазначенням її розміру, яка могла б стати у разі задоволення заяви: пенсія по інвалідності складала б 1.695.26 грн. (а. с. 35), а за віком на пільгових умовах 3.536.74 грн. (а. с. 33).

Крім того, Позивач у липні, серпні та вересні 2014 року звертався до ОСОБА_2 з питання переведення виплати пенсії з пенсії за віком по Списку № 2 на пенсію по інвалідності з 06.04.2012 року. За результатами розгляду його звернень 29.12.2014 року прийнято рішення (оформлене листом), згідно з яким відмовлено у такому переведенні з огляду на недоцільність, оскільки згідно до постанови Нікопольського міськрайсуду, що набрала чинності 12.12.2013 року, пенсія за віком на пільгових умовах Позивачу призначена вперше з 10 лютого 2011 року, а подальше переведення на пенсію по інвалідності приведе лише до зменшення розміру отримуваної пенсії (а. с. 14, 15).

Визнання неправомірним Рішення від 29.12.2014 року в частині відмови йому у переводі з пенсії за віком на пенсію по інвалідності з 06.04.2012 року, зобовязання провести перерахунок пенсії за два роки з 10.02.2011 року по 10.02.2013 року та з 10.02.2015 року перевести його з пенсії по інвалідності на трудову пенсію, на умовах, що вона призначається вперше, стали предметом позову.

Враховуючи пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів виходить з наступного.

За позицією пенсійного органу, оскільки за судовим рішенням, яке набрало законної сили, і яке подано самим же Позивачем на виконання, йому призначено пенсію за віком на пільгових умовах саме з 10.02.2011 року і довічно. Само по собі отримання ним пенсії по інвалідності у період з 06.04.2012 року до прийняття розпорядження про призначення пенсії за віком за рішенням суду 08.04.2014 року не спростовує того факту, що пенсія за віком Позивачу призначена вперше саме з 10.02.2011 року, та виключає можливість повторного її розрахунку, у тому числі, із застосування приписів частини другої статті 40 Закону № 1058 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (застосувати показник середньої заробітної плати по Україні 2013 року замість показника 2010 року, що був застосований на виконання рішення суду про призначення пенсії за віком з 10 лютого 2011 року).

За позицією ОСОБА_1, Позивача, оскільки судовий розгляд його вимог про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з 10.02.2011 року (від яких він не відмовлявся у процесі розгляду справи та, фактично, не відмовляється і на даний час з огляду на його вимоги) тривав значний час, та оскільки у період судового розгляду вказаної справи він отримав групу інвалідності і йому була призначена і виплачувалась пенсія по інвалідності, а він продовжував увесь цей час працювати, після отримання судового рішення про задоволення його вимог з 10.02.2011 року та з урахуванням поданих ним заяв щодо права вибору виду пенсії, дії пенсійного органу мали бути наступними:

на виконання судового рішення йому мала б бути призначена пенсія за віком за Списком № 2 тільки з 10.02.2011 року по 06.04.2012 року, тобто, до часу - коли він став отримувати пенсію по інвалідності, і розмір не доотриманої пенсії за віком слід було нарахувати тільки по цей час;

потім слід провести перерахунок пенсії за два роки з 10.02.2011 року по 10.02.2013 року з огляду на збільшення його стажу і заробітку ;

після цього, у звязку з досягненням ним 60-річного віку та з огляду на зміни в законодавстві (Закон № 3668 від 08.07.2011р.), з 10.02.2015 року його слід перевести з пенсії по інвалідності на трудову пенсію, розмір якої мав бути розрахований згідно частини другої статті 40 Закону № 1058, тобто, вважаючи, що після перебування на пенсії по інвалідності та з досягненням ним 60-річного віку пенсія за віком йому призначається вперше, мають бути застосовані показники середньої заробітної плати по Україні за останні три роки ( 2012-2014 роки).

Вказану позицію ОСОБА_1 колегія суддів вважає помилковою, з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058) виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, види пенсійного забезпечення.

Статтею 5 вказаного Закону регламентовано, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону та виключно цим Законом визначаються, зокрема, види пенсійних виплат, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Згідно з приписами статті 9 Закону № 1058 відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:

1) пенсія за віком;

2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);

3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника..

Статтею 10 вказаного Закону визначено право особи на вибір виду пенсійних виплат.

Судом встановлено та ОСОБА_1 визнано, що, отримавши у грудні 2013 року судове рішення, яким пенсійний орган зобовязано нарахувати йому пенсію за віком на пільгових умовах з 10 лютого 2011 року, та уже отримуючи пенсію по інвалідності третьої групи з 06.04.2012 року, Позивач сам надав до пенсійного органу судове рішення для його виконання. При цьому достеменно встановлено та Позивачем підтверджено, що спочатку він написав заяву про невиконання судового рішення і пенсійним органом рішення не виконувалось. А коли від Позивача надійшла заява про виконання судового рішення, воно було виконано. Тим більше, за результатами його виконання Позивачем було отримано донараховану пенсію за віком на пільгових умовах за період з 11.02.2011 року на загальну суму близько 70 тисяч гривень, що ним також визнано у судовому засіданні.

Вказані дії свідчать про те, що Позивач зробив свій вибір щодо виду пенсії та обрав пенсію за віком за Списком № 2 з 10 лютого 2011 року.

Частиною 3 статті 45 Закону № 1058, у редакції, чинній на час подання Позивачем заяви про переведення з виду на вид, визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

У відповідності до частини 2 статті 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів підприємств, організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Тим більше, як зазначалось вище, Позивач зробив свій вибір щодо призначення йому саме з 10.02.2011 року пенсії за віком по Списку № 2, а тому застосування до наявних у справі правовідносин приписів абзацу 3 частини 3 статті 45 Закону № 1058 не є можливим.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що само по собі отримання Позивачем пенсії по інвалідності у період з 06.04.2012 року до прийняття розпорядження про призначення пенсії за віком за рішенням суду, а саме, 08.04.2014 року не спростовує того факту, що пенсія за віком Позивачу, за його ж вибором, призначена вперше саме з 10.02.2011 року, що в свою чергу виключає можливість застосування приписів абзацу 3 частини 3 статті 45 Закону № 1058 , а саме перерахунку її розміру з 10.02.2015 року із застосуванням частини 2 статті 40 Закону № 1058 .

За таких обставин дії пенсійного органу відносно Позивача (виконання рішення суду щодо призначення пенсії за віком за Списком № 2, проведення послідуючих перерахунків пенсії за віком зі зміною стажу та заробітку та відмові у задоволенні його звернень і заяв) узгоджуються з приписами частини 2 статті 19 Конституції України, а рішення від 29.12.2014 року є законним та обґрунтованим і відповідає приписам частини 3 статті 2 КАС України.

В межах доводів апеляційної скарги підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції - відсутні.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2015 року у справі № 182/1844/15-а залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції у порядку та у строки, визначені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:О.В. Юхименко

Суддя:О.О. Круговий

Суддя:Л.М. Нагорна