Ухвала суду № 54011828, 25.11.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

25 листопада 2015 рокусправа № 804/9871/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Чумака С. Ю.,

суддів: Гімона М.М. Юрко І.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року у справі № 804/9871/15 за позовом Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в ОСОБА_1 Дніпропетровської області про зобовязання вчинити певні дії та стягнення витрат,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов'язати відповідача вчинити дії по включенню до Актів щомісячної звірки особових справ потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання витрат, повязаних з виплатою пенсій громадянам: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та відповідно прийняти та узгодити загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню; стягнути з відповідача витрати, понесені позивачем у зв'язку із виплатою пенсій громадянам: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за січень-лютий 2013 року в розмірі 2578,54 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року адміністративний позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача витрати, понесені позивачем, у звязку з виплатою пенсій громадянам: ОСОБА_4, ОСОБА_7 у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за січень-лютий 2013 року в розмірі 600 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга відповідача ухвалою суду від 25 листопада 2015 року повернута апелянту у звязку з не усуненням її недоліків, у звязку з чим перегляд судового рішення здійснювався лише в частині відмови в задоволенні певної частини позову.

Сторони в судове засідання не зявились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Колегія суддів розглянула справу відповідно до вимог статті 197 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Позивачем за січень-лютий 2013 року проведено виплати пенсій: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 у звязку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання на підприємствах на загальну суму 2578,54 гривень.

Після сплати вказаних пенсій позивачем на адресу відповідача направлено акти звірки витрат по виплаті пенсій потерпілим, яким виплачені пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання та пенсій повязаних із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Відповідачем не включені до актів щомісячної звірки витрати, повязані з виплатою пенсій у звязку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання на підприємствах, громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10О, що відображено в таблицях розбіжностей.

Відповідач не визнає свого обов'язку щодо відшкодування виплаченого громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 основного розміру пенсії, оскільки вважає, що пенсії виплачуються всупереч статті 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», оскільки на дату втрати годувальників вказані особи були непрацездатними або не перебували на його утриманні (працювали).

При вирішенні справи, колегія суддів виходить з наступного.

З набранням чинності Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності від 23 вересня 1999 року №1105-XIV (далі Закон №1105-XIV) обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема, виплати йому або особам, які перебувають на його утриманні пенсій по інвалідності у зв'язку із втратою годувальника, покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом наведено у частині 1 статті 21 Закону № 1105-XIV, згідно якої у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку, зокрема: 1) своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні:

а) допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;

б) одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого;

в) щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого;

г) пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

д) пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Статтею 81 Закону України Про пенсійне забезпечення визначено, що призначення та виплата пенсій, у тому числі пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Згідно з частиною 8 статті 36 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, призначаються відповідно до Закону № 1105-XIV.

Відповідно до пункту 5 статті 24 Закону № 1105-XIV, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Згідно з частиною 2 статті 2 Закону Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності особи, право яких встановлено раніше було встановлено згідно зі законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди внаслідок травмування на виробництві та професійного захворювання мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 04 березня 2003 року № 5-4/4, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 року за № 376/7697.

Згідно з пунктом 4 Порядку, відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України Про пенсійне забезпечення, Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Відповідно до статті 33 Закону № 1105-XIV у разі смерті потерпілого мають право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Таким чином, на день смерті потерпілого, що спричинена нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, особа повинна мати статус непрацездатної особи, визначеної ч. 2 ст. 33 Закону № 1105-XIV, та перебувати на утриманні померлого потерпілого або мати право на одержання від нього утримання.

Такими непрацездатними особами є: 1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років; 2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють; 3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності; 4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти; 5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сімї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи вказані пенсії позивачем виплачені наступним громадянам:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, призначена пенсія після смерті її чоловіка ОСОБА_11, який помер 22.05.1974 року, - на час смерті не була непрацездатною в розумінні ч. 2 статті 33 Закону № 1105-XIV.

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, призначена пенсія після смерті її чоловіка ОСОБА_12, який помер 14 липня 2006 року, - на час смерті не була непрацездатною в розумінні ч. 2 статті 33 Закону № 1105-XIV.

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3, призначена пенсія після смерті її чоловіка ОСОБА_13, який помер 12.06.1979 року, - на час смерті не була непрацездатною в розумінні ч. 2 статті 33 Закону № 1105-XIV.

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, призначена пенсія після смерті її чоловіка ОСОБА_14, який помер 30.05.1991 року, - на час смерті не була непрацездатною в розумінні ч. 2 статті 33 Закону № 1105-XIV.

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, призначена пенсія після смерті її чоловіка ОСОБА_15, який помер 23.08.1972 року, - на час смерті не була непрацездатною в розумінні ч. 2 статті 33 Закону № 1105-XIV.

ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, призначена пенсія після смерті її чоловіка ОСОБА_16, який помер 29.02.2000 року, - на час смерті не була непрацездатною в розумінні ч. 2 статті 33 Закону № 1105-XIV.

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, призначена пільгова пенсія, її чоловік помер 31.10.1980 року, на момент загибелі чоловіка ОСОБА_8 було 45 років, - на час смерті не була непрацездатною в розумінні ч. 2 статті 33 Закону № 1105-XIV.

З огляду на вказане колегія суддів приходить до висновку, що вище перелічені особи не підпадають під визначений статтею 33 Закону № 1105-ХІV перелік осіб, які мають право на одержання страхової виплати пенсії у звязку з втратою годувальника, а відтак колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову в частині відшкодування пенсії по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обраний позивачем у цій справі спосіб захисту (відновлення) порушеного права в частині зобовязання відповідача включити до актів звірок певних осіб, яким виплачена пенсія, є таким, що не відповідає змісту прав управління Пенсійного фонду України щодо відшкодування понесених витрат, оскільки у випадку відсутності згоди на підписання актів з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, вимоги по відшкодуванню таких сум вирішуються в судовому порядку в судах адміністративної юрисдикції шляхом пред'явлення позову про стягнення цих сум, а не шляхом пред'явлення вимог про прийняття та підписання актів звірки.

За таких обставин, враховуючи наведені норми законів, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування не вбачається, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року у справі № 804/9871/15 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції, прийнята в порядку письмового провадження, набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Головуючий: С.Ю. Чумак

Суддя: М.М.Гімон

Суддя: І.В. Юрко