Рішення № 54011453, 24.11.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц /796/ 13487 /2015 Головуючий у І інстанції Ярошенко С.В.

Доповідач Котула Л.Г.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2015 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого судді Котули Л.Г.

Суддів: Барановської Л.В., Волошиної В.М.

За участю секретаря Крічфалуши С.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 04 вересня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя,

в с т а н о в и л а:

У червні 2014 року ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_3 звернулась до суду із позовною заявою про поділ майна подружжя.

Зазначала , що з 21 грудня 2001 року по 28 лютого 2014 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_4, який рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 28 лютого 2014 року розірвано.

Від шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з матір'ю.

За час шлюбу було придбано : легковий автомобіль марки КІА РІО держномер НОМЕР_4 вартістю 118 000 грн., який зареєстрований 08.06.2011 згідно акту купівлі-продажу серія КІМ № 782339 від 08.06.2011 та дві земельні ділянки , які знаходяться за адресами: Київська область, Броварський район, Требухівська с/рада, кадастровий номер НОМЕР_5 ( свідоцтво про право власності на нерухоме майно НОМЕР_7 від 21.08.2013) та Київська обл. Вишгородський район , Старопетрівська сільська Рада, кадастровий номер НОМЕР_6( свідоцтво про право власності НОМЕР_8 від 24.12.2013 року).

Посилаючись на те , що після розірвання шлюбу, вони не досягли згоди щодо поділу спільного сумісного майна, а в подальшому відповідач продав автомобіль , а земельні ділянки подарував своїм батькам , а тому уточнивши позовні вимоги , просила визнати угоди, які свідчать про відчуження двох земельних ділянок кадастрові номери НОМЕР_9 та НОМЕР_5 здійснені відповідачем на користь інших осіб удаваними, такими що мають правові наслідки ( нікчемні угоди), стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію в розмірі 60 % вартості земельних ділянок у сумі 145 635 грн. та грошову компенсацію в розмірі 65/ 100 частин вартості легкового транспортного засобу марки КІА РІО , держномер НОМЕР_10, що становить 75 000 грн. та витрати пов'язані з оплатою судового збору у сумі 2265,00 грн. та 3500,00 грн. і за проведення експертизи та 10 000,00 грн. витрати за надану їй правову (адвокатську) допомогу.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 04 вересня 2015 року у задоволені позову ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення , яким позов задовольнити в повному обсязі, оскільки судом порушені вимоги матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити з підстав , викладених у ній, представника відповідача ОСОБА_5, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги , вказуючи на те, що суд обгрунтовано відмовив у задоволені позову, перевіривши доводи апеляційної скарги , колегія суддів дійшла висновку , що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Згідно частини 1,2,3 статті 10 та частини 1 статті 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги( ч.2 ст. 11 ЦПК України .

Основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).

Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

Правові підстави визнання майна особистою приватною власністю дружини, чоловіка закріплені у статті 57 СК України.

Під час здійснення поділу майна в судовому порядку суд повинен виходити з презумпції рівності часток, а також з вимог статті 71 СК України, відповідно до якої поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі або реалізується через виплату грошової компенсації вартості його частки у разі неподільності майна (частина друга статті 364 ЦК України). При цьому, відповідно до частини третьої статті 71 СК України речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 23,24 постанови від 21 грудня 2007 року №11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час його придбання . До складу майна , що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя , та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї ( ч.4 ст. 65 СК України).

Судом встановлено, що 21 грудня 2001 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстровано шлюб (т.1 , а.с. 5).

Від шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1, а.с. 9).

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 28 лютого 2014 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , зареєстрований 21 грудня 2001 року відділом реєстрації актів громадянського стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві , актовий запис №60, розірвано (т.1, а.с.8).

За час шлюбу було придбане рухоме та нерухоме майно : легковий автомобіль марки КІА РІО держномер НОМЕР_4 вартістю 118 000 грн. який зареєстрований 08.06.2011 згідно акту купівлі-продажу серія КІМ № 782339 від 08.06.2011; а також дві земельні ділянки , які знаходяться за адресами: Київська область, Броварський район, Требухівська с/рада, кадастровий номер НОМЕР_5, перебувають на обліку реєстраційної служби Броварської міськради, свідоцтво про право власності на нерухоме майно НОМЕР_7 від 21.08.2013 та Київська обл. Вишгородський район , Старопетрівська сільська Рада, кадастровий номер НОМЕР_6 перебувають на обліку реєстраційної служби Вишгородського райвиконкому, свідоцтво про право власності НОМЕР_8 від 24.12.2013 року.

Відмовляючи у задоволені позову щодо поділу автомобіля суд виходив з того , що автомобіль не є спільною сумісною власністю подружжя , оскільки придбаний за грошові кошти , які відповідач позичив у свого батька та брата .

Проте з таким висновком суду погодитися не можна , оскільки належними та допустимими доказами зазначені обставини не підтверджені.

З матеріалів справи вбачається , що позивач придбав легковий автомобіль марки КІА РІОдержномер НОМЕР_4 вартістю 118 000 грн. який зареєстрований ВРЕР УДАІ в м. Києві 08.06.2011 на підставі акту купівлі-продажу серія КІМ № 782339 від 08.06.2011, а 13 травня 2014 року зазначений автомобіль був проданий відповідачем своєму батькові ОСОБА_7 ( т.1 а.с.191, 196 ).

Заперечуючи проти позову відповідач вказував на те , що спірний автомобіль є його особистою власністю, так як він його придбав за кошти, які отримані 25 листопада 2010 року у борг у батька в сумі 70 000 грн. і 07 червня 2011 року брат надав йому у борг 6 000 дол. США.

На підтвердження цього відповідач надав боргові розписки від імені батька на суму 70 000 грн. та від імені ОСОБА_8 на суму 6 000 дол. США, а також копію ощадної книжки на ім'я ОСОБА_7 про видачу йому 23 листопада 2010 року 64 400 грн.( т. 1 а.с.193- 195,198).

Однак , відповідач не довів, що саме за ці кошти був придбаний автомобіль , оскільки кошти були надані у листопаді 2010 року , а автомобіль був придбаний у червні 2011 року.

У судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_8 , брат відповідача , який підтвердив , що він надав позику брату на придбання автомобіля в сумі 6 000 дол. США

Проте позивач заперечувала зазначену обставину та вказувала на те , що таких коштів у свідка не було, а спірний автомобіль вони придбали за кошти від продажу іншого належного їм автомобіля ДЕУ Ланос, а решту коштів, це були кошти , які вона отримала від зайняття підприємницькою діяльністю .

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заперечення позивача та свідчили про наявність таких коштів у свідка.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено, що спірний автомобіль є його особистою власністю, отже він є спільною сумісною власністю подружжя і позивач має право на Ѕ частину цього автомобіля.

З врахуванням того , що 13 травня 2014 року автомобіль КІА РІО держномер НОМЕР_4 вартістю 92100 грн. проданий відповідачем своєму батькові ОСОБА_7 позивач має право на компенсацію належної їй частки, а саме : 46 050 грн.

У позовній заяві позивач ставить питання про відступлення засад рівності часток подружжя , але не надала суду доказів наявності обставин, за яких суд може відступити від засад рівності часток подружжя.

Однак , на зазначені обставини та вимоги закону суд не звернув увагу , а тому рішення в частині стягнення грошової компенсації за легковий автомобіль марки КІАРІО держномер НОМЕР_4 вартістю 92100 грн. підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення вимог позивача частково та стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості Ѕ частини автомобіля в сумі 46 050 грн. При цьому суд виходив з вартості автомобіля зазначеної у довідці -рахунку від 13 травня 2014 року , оскільки інших доказів щодо його вартості суду не надано.( т.1 а.с. 196)

Частиною 1 статті 35 ЗК України передбачено , що громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва.

Згідно п.5 ч.1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (зі змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2) земельна ділянка, одержана громадянином в період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду. Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статей 120 ЗК України, статті 377 ЦК України

З матеріалів справи вбачається , що наказом №КИ/3221887800:03:048/00010601 від 16.12.2013 Головного Управління Держземагентства у Київській області затверджено " Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення садівництва гр. ОСОБА_4 на території сільської ради Вишгородського району Київської області" та надано у власність гр. ОСОБА_4 земельну ділянку , загальною площею 0,1000 га ( кадастровий номер НОМЕР_9) для ведення садівництва із земель сільського господарського призначення державної власності , розташованої на території Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області .

З наданих Управлінням Держземагентства у Броварському районі Київської області Головного управління Держземагентства у Київській області матеріалів на підставі яких була проведена реєстрація земельної ділянки , яка знаходиться на території Требухівської сільської ради Броварського району Київської області кадастровий номер НОМЕР_11 на ім'я ОСОБА_4 вбачається , що йому була надана у власність для індивідуального садівництва в адміністративних межах Требухівської сільської ради земельна ділянка площею 0,1200 га ( т.1 а.с.99 -132).

Згідно листа Дерземагенства України від 16.10.2014 № 4001 21.08.2013 проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку ( кадастровий номер НОМЕР_5) для введення індивідуального садівництва в адмінмежах Требухівської сільської ради Броварського району Київської обл. на ім'я ОСОБА_4

28.05.2014 припинено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку ( кадастровий номер НОМЕР_5) для ведення індивідуального садівництва в адмінмежах Требухівської сільської ради Броварського району Київської обл. на ім'я ОСОБА_4 і в цей же день проведено державну реєстрацію зазначеної земельної ділянки на ОСОБА_9 ( т. 1, а.с. 73).

Згідно договору дарування земельної ділянки від 28 травня 2013 року ОСОБА_4 передав майно у власність ОСОБА_9 безоплатно, а остання прийняла у дар земельну ділянку , площею 0,1200 га , кадастровий номер НОМЕР_5, яка розташована за адресою : Київська обл., Броварський район, Требухівська сільська рада ( т. 1 , а.с. 200).

А 22 травня 2014 року ОСОБА_4 подарував , а ОСОБА_7 прийняв у дар належну дарувальнику на праві особистої приватної власності земельну ділянку , кадастровий номер НОМЕР_9, площею 0,1000 га, розташовану за адресою: Київська обл.., Вишгородський район, Старопетрівська с/рада, для індивідуального садівництва ( т. 1, а.с. 203).

Виходячи з того, що зазначені земельні ділянки відповідач отримав в процесі приватизація, отже вони є його приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя.

З огляду на викладене , колегія суддів дійшла висновку , що рішення суду в частині відмови у задоволені позову щодо поділу спірних земельних ділянок та стягнення грошової компенсації відповідає вимогам закону та обставинам справи , а тому підстав до задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду в цій частині колегія суддів не вбачає.

Відповідно до частини 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи ту обставину , що позов задоволено частково, відповідно до задоволеної частини вимог і підлягають відшкодуванню судові витрати, в тому числі і витрати на правову допомогу.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 460,05 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 1653,60 грн., виходячи із звіту адвоката ОСОБА_2 та кількості годин , які на думку суду , необхідно було затрати на надання правової допомоги в частині задоволеного позову та вимог Закону України " Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах ".

Керуючись ст.ст.303,304,307,309,316 ЦПК України , колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 задовольнити частково,

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 04 вересня 2015 року в частині відмови у стягненні з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 грошової компенсацію вартості автомобіля скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_4 ( ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію Ѕ частини автомобіля марки КІА РІО держномер НОМЕР_12 , зареєстрованого 08.06.2011 ( акт купівлі-продажу серія КІМ № 782339від 08.06.2011) в сумі 46 050 грн. , судовий збір в сумі 460,50 грн. , а всього 46510,50 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 1 653,60 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий

Судді: