Ухвала суду № 54011403, 20.11.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №756/4664/15 № апеляційного провадження:22-ц/796/11188/2015 /2014Головуючий у суді першої інстанції: Белоконна І.В.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Побірченко Т.І. 20 листопада 2015 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва

у складі: головуючої судді Побірченко Т.І.

суддів Пікуль А.А., Семенюк Т.А. при секретарі Мікітчак А.Л.

розглянула у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 14 липня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок отримання тілесних ушкоджень,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_4 звернувся з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_3 витрати, пов'язані з лікуванням в сумі 2 215,78 грн., моральну шкоду в розмірі 30 000 грн.. Посилається на те, що 03.12.2009 року між ним та ОСОБА_3 виник конфлікт, під час якого останній спричинив йому тілесні ушкодження. В рамках досудового розслідування ОСОБА_4 визнано потерпілим. Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 08.10.2014 року звільнено ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України на підставі ст.49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, кримінальне провадження відносно нього - закрито з нереабілітуючих підстав. З метою проведення лікування отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_4 витрачено 2 215,78 грн. Крім того, отримані тілесні ушкодження завдають йому постійних душевних, моральних та фізичних страждань.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 14 липня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 суму коштів у розмірі 3 000 грн. на відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 30 грн. в дохід держави.

В апеляційній скарзіОСОБА_3 просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, дослідити свідчення свідка ОСОБА_5, шляхом прослуховування аудіо запису засідання від 14.07.2015 року в частині свідчень свідка. Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи. Зазначає, що суд посилається на обвинувальний акт як на доказ, в той час, як згідно КПК України обвинувальний акт не є доказом, а позивач не надав будь - яких доказів того, що відповідач заподіяв йому тілесні ушкодження. В рішенні суд врахував як доказ висновок експерта № 115-КЕ/3014, не врахувавши, що даний висновок може бути врахований виключно в порядку ч.4 ст.61 КПК України в поєднанні з вироком суду, але не є доказом того чи мали місце події та вина особи як самостійний доказ в порядку ч.4 ст.61 ЦПК України. Крім того, вимоги про відшкодування моральної шкоди не заявлялися в ході провадження по кримінальній справі, у зв'язку з цим не може бути переривання строку позовної давності в порядку ст.265 ЦК України, відповідно до ухвали суду від 08.10.2014р. суд взагалі не розглядав питання цивільного позову в кримінальному провадженні.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_4, ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_6, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.268 ЦК України, позовна давністьне поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, крім випадків завдання такої шкоди внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію.

Частинами 1,2 ст.23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Пунктом 5 вищевказаної Постанови роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

Згідно п.9 Постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Судом встановлено, що згідно обвинувального акту, 03.12.2009 року, близько 09 години, на горищі будинку АДРЕСА_1 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відбувся конфлікт. Під час якого ОСОБА_3, усвідомлюючи та свідомо припускаючи настання наслідків у вигляді тілесного ушкодження, використовуючи дерев'яний брус, наніс удар в область грудної клітини ОСОБА_4, спричинивши останньому тілесні ушкодження, які відповідно до висновку експерта № 115-КЕ/2014, відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Крім того, висновком експерта № 115-КЕ/2014 встановлено, що за ступенем тяжкості тілесне ушкодження, яке було спричинене відповідачем позивачу 03.12.2009 року відноситься до легкого тілесного ушкодження (а.с.53).

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2014 року звільнено ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України на підставі ст.49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, кримінальне провадження відносно нього закрито (а.с.4).

Оскільки кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 закрито у зв'язку із закінченням строків давності, не з реабілітуючи підстав, а також з огляду на те, що при розгляді кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_3 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 не розглядався, враховуючи характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань позивача, колегія вважає обґрунтованим висновок суду про стягнення зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 моральної шкоди у розмірі 3 000 грн..

Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на законність ухваленого рішення. Підстав для скасування рішення з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.

Керуючись ст. ст. 307,308,313,314,317,319 ЦПК України, колегія,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 14 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

В касаційному порядку може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий-

Судді-