Рішення № 54010385, 30.11.2015, Новотроїцький районний суд Херсонської області

662/1922/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2015 року Новотроїцький районний суд

Херсонської області

в складі головуючого судді Тимченко О.В.

при секретарі Дружицькій Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Новотроїцьке Херсонської області цивільну с праву за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Райффайзенбанк аваль» про стягнення матеріальної шкоди

ВСТАНОВИВ

Вищевказаний позивач звернувся до суду з вище зазначеним позовом до вказаного відповідача вказуючи на те, що 22 липня 2007 року ОСОБА_2 прийняла від неї, ОСОБА_1М, 20000 гривень , розписавшись про прийняття грошових коштів в договорі № 26301240921, ощадній книжці по рахунку № 26301240921 відкритому 22.02.2007 року , ввірене їй чуже майно, грошові кошти, на рахунок позивача не внесла , а умисно розтратила їх у день отримання, передавши ОСОБА_3 . З метою приховання вчиненого розкрадання грошових коштів підробила документ вказану ощадну книжку, шляхом внесення до неї завідомо неправдивих відомостей, спричинивши у такий спосіб матеріальну шкоду ОСОБА_1 в сумі 20000 гривень.

Вказані факти встановлені судовим рішенням, а саме вироком Чаплинського районного суду Херсонської області від 12 березня 2012 року із змінами, внесеними ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 22 липня 2014 року, ячкими ОСОБА_2 та ОСОБА_4 засуджені за ч.5 ст. 191 КК України. Суди визнали, що ці особи вчинили розкрадання її коштів при воконанні службових ( трудових) обов»язків під час перебування на посадах у відповідача.

Рішенням Новотроїцького районного суду Херсонської обалсті від 22 серпня 2013 року , залишеним без змін ухвалою Апеляційого суду Херсонської області від 30 вересня 2013 року у цивільній справі № 662/1496/13-ц за її позовом до ПАТ «Райффайзенбанк Аваль» про відшкодування матеріальної шкоди заявлені нею позовні позовні вимоги задоволено і постановлено стягнути на її користь із відповідача шкоду в сумі 20000 гривень Ці кошти позивачем було отримано в грудні 2013 року.

Вважає , що даним судовим рішенням завдана їй матеріалаьна шкода відшкодована частково і відповідач має відшкодувати її повністю . Просить стягнути із відповідача на її користь 20420 грн.

Представник позивача ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_6 позовні вимоги не визнав і пояснив,що викрадення сталося з вини Фесенко і ОСОБА_3,які своїми діями завдали банку значної матеріальної шкоди,тому саме вони повинні відшкодувати завдану шкоду.Позивач пропустила строк позовної давності.В задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Судом встановлено, що 22.02.2007 року ОСОБА_2 прийняла від неї, ОСОБА_1М, 20000 гривень , розписавшись про прийняття грошових коштів в договорі № 26301240921, ощадній книжці по рахунку № 26301240921 відкритому 22.02.2007 року , ввірене їй чуже майно, грошові кошти, на рахунок позивача не внесла , а умисно розтратила їх у день отримання передавши ОСОБА_3, вироком Чаплинського районного суду Херсонської області від 12 березня 2012 року, який набрав законної сили, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 визнано винними та засуджено за ч.5 ст.191 КК України, зокрема і за вчинення рокрадання коштів позивача.

Відповідно до ч.4 ст. ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, з питань чи мали місце ці дії та чи вчиненні вони цією особою.

Враховуючи викладене, зокрема встановленні вироком обставини справи, суд не приймає доводи представника відповідача, про те, що позивачем не доведено факту заволодіння його грошовими коштами ОСОБА_2 під час виконання трудових обов'язків, оскільки вказана обставина не підлягає доведенню.

Згідно ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно ч.1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст.28 КПК України (в редакції 1960 року, чинної на час розгляду кримінальної справи) особа, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину, вправі при провадженні в кримінальній справі пред'явити до обвинуваченого або до осіб, що несуть матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого, цивільний позов, який розглядається судом разом з кримінальною справою. Особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальній справі має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин, оскільки протиправними діями працівників відповідача - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позивачу завдано шкоди, що встановлено вироком суду, під час розгляду кримінальної справи питання її відшкодування вирішено не було, суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_1. про стягнення такої шкоди з відповідача, з врахуванням положень 1172 ЦК України, є законними та обґрунтованими. Доводи представника відповідача про те, що шкода має бути стягнута з осіб які її завдали, а не з банку, суд вважає безпідставними, оскільки особа, яка відповідає за шкоду, заподіяну з вини іншого, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи, а враховуючи, що за законом межі відповідальності винної особи і особи, яка за неї відповідає, однакові, позивач має право подати позов як до засуджених так і до банку.

Зі змісту ч.2 ст.1192 ЦК України вбачається, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Аналізуючи зміст главі 13 ЦК України, яка визначає зміст та поняття речей та майна, суд приходить до висновку, що гроші також є майном. Реальна вартість грошей може визначатися їх купівельної спроможністю в певний момент часу. Суд погоджується з доводами позивача, що купівельна спроможність втрачених позивачем коштів на момент розгляду справи значно знизилась в порівнянні з 2004 та 2007 роками, коли позивач був позбавлений свого майна внаслідок його розтрати працівниками банку, у зв'язку з чим, враховуючи вимоги ч.2 ст.1192 ЦК України, з відповідача на користь позивача мають бути стягнуті і інфляційні втрати відповідно до заявлених вимог . Сукупний рівень інфляції за період з 22.02.2007 року по грудень 2013 року скаладає ( 116,00%:100)*(122,30% :100)* (104,60:100) *99,80%:100) * (100,50% :100) *100=182,35 % , отже сума іфляційних втрат складає 16470,00 гривень.

Клопотання представника відповідача про застосування позовної давності до заявлених вимог задоволенню не підлягає.

Зі змісту ст.ст. 256, 257 ЦК України вбачається, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Враховуючи, що вироком Чаплинського районного суду Херсонської області від 12 березня 2012 року, який набрав законної сили 22 липня 2014 року, встановлено осіб які порушили право позивача, суд вважає, що початок перебігу позовної давності необхідно рахувати саме з моменту набрання вироком законної сили, у зв'язку з чим, вказаний строк не є пропущеним.

Таким чином, позов підлягає задоволенню.

Згідно ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно ч.1, п.2 ч.3 ст.79 ЦПК України до судових витрат серед іншого належать судовий збір і витрати на правову допомогу.

Враховуючи, що позов задоволено, а позивач звільнений від сплати судового збору, відповідно до ст.88 ЦПК України, судовий збір в розмірі 487,20грн. має бути стягнуто з відповідача. Крім того, на підтвердження понесення судових витрат, позивачем надано квитанцію про оплату правової допомоги в сумі 500 грн.. Статтею 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" встановлено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні. З журналу судового засідання вбачається, що адвокатом ОСОБА_5 на представництво інтересів позивача в суді витрачено 59 хвилин. Час витачений на ознайомлення з матеріалами справи- 5 хв.Мінімальна заробітна плата в 2015 році, відповідно до Закону України "Про державний бюджет на 2015 рік" становить 1218 грн.. За таких обставин, з відповідача на користь позивача має бути стягнуті судові витрати на правову допомогу в сумі 500 грн.

На підставі ст.ст.12, 22, 1166, 1172, 1192 ЦК України, ст.28 КПК України (ред.1960 р.), керуючись ст.ст. 7,10,11, 15, 59, 60, 61, 88, 209, 213-218, 223 ЦПК України, суд,-

Керуючись вимогами ст.ст. 208,212-215,218 ЦПК України

ВИРІШИВ

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «ОСОБА_7 ОСОБА_2» на користь ОСОБА_1 16470 грн. завданої матеріальної шкоди та 500 гривень на відшкодування витрат на правову допомогу, та в дохід держави судовий збір 487,2грн.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Херсонського апеляційного суду через Новотроїцький районний суд Херсонської області в строк 10 днів.

Суддя Тимченко О.В.