Ухвала суду № 54008249, 30.11.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

30 листопада 2015 року 810/5206/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно одержаної допомоги по безробіттю

ВСТАНОВИВ:

Білоцерківський міськрайонний центр зайнятості звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення незаконно одержаної допомоги по безробіттю у розмірі 27315, 82 грн. за період з 20 серпня 2014 року по 06 липня 2015 року.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 29.10.2015 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судове засідання, призначене на 30.11.2015, не зявився. Разом з цим 30.11.2015 позивачем через канцелярію суду подано клопотання про розгляд справи за відсутності його уповноваженого представника за наявними матеріалами у справі.

Відповідач, який повідомлений своєчасно та належним чином про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання, призначене на 30.11.2015, не зявився. Ухвала суду надсилалась відповідачеві, зокрема, за адресою, яка зазначена у позовній заяві та довідці Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості (а.с. 8), а саме: АДРЕСА_1, 09100.

Проте, до суду повернувся конверт з довідкою поштового відділення за закінченням терміну зберігання.

З огляду на положення статей 35 та 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом встановлено факт повідомлення відповідача своєчасно і належним чином про дату, час та місце проведення судового засідання та про розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Як встановлено судом, позивач просить стягнути з відповідача незаконно нараховані та виплачені кошти у розмірі 27315, 82 грн. Підставою для звернення з даним позовом до суду слугували факти, встановлені у ході розслідування обґрунтованості виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття, оформлені актом від 23.07.2015 №332, яким встановлено, що ОСОБА_1 у період перебування на обліку як безробітна перебувала у трудових відносинах з ПАТ «Авторадіатор» по сумісництву.

Відтак, позивач вважає, що ОСОБА_1 приховано від центру зайнятості факт перебування у трудових відносинах, що є підставою для припинення реєстрації та стягнення суми виплаченої допомоги по безробіттю за період з 20 серпня 2014 року по 06 липня 2015 року у розмірі 27315, 82 грн.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, законодавець чітко визначив, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування в сфері дотримання прав та свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема, обовязку доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування. Тобто, однією з визначальних особливостей Кодексу адміністративного судочинства України є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи.

Відповідно до частини четвертої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх обєднання, юридичні особи, які не є субєктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом субєкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності обєднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) обєднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

У цій нормі процесуального права наведено вичерпний перелік випадків, за наявності яких фізичні чи юридичні особи можуть бути відповідачами в адміністративному процесі за позовами субєктів владних повноважень.

Тобто, пунктом 5 частини четвертої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що в інших випадках, встановлених законом, фізичні чи юридичні особи можуть бути відповідачами у адміністративній справі за позовом субєктів владних повноважень.

Вказана норма є бланкетною та передбачає, що фізична чи юридична особа може бути відповідачем в адміністративний справі за позовом субєкта владних повноважень, проте повноваження субєкта владних повноважень на звернення з конкретними вимогами до фізичної чи юридичної особи мають бути прямо передбачені законом.

Відповідно до частини 3 статті 36 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Поряд з цим, суд зазначає, що у силу положень статті 177 Цивільного кодексу України гроші є обєктами цивільних прав.

У випадку, що розглядається, позов пред'явлений з приводу стягнення з громадянина коштів, що стали його власністю. Тому, на думку суду, позов не підпадає під дію пункту 4 частини четвертої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України.

Наведені обставини виключають можливість розгляду даного позову в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, оскільки отримавши допомогу по безробіттю у вигляді грошових коштів у розмірі 27315, 82 грн., відповідач набула право власності на такі кошти, та їй, як власникові цих грошових коштів, належать правомочності щодо володіння, користування та розпорядження.

Частиною 2 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Відповідно до статті 3 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або держави чи суспільні інтереси. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Отже, оскільки у справі, що розглядається, спір виник щодо правомірності набуття ОСОБА_1 права власності на виплачену допомогу по безробіттю у розмірі 27315, 82 грн. та стягнення цієї суми з неї, як з недобросовісного набувача, то цей спір має приватноправовий, а не публічний характер. Відтак, його вирішення не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного суду України від 22.09.2015 року у справі № 804/6131/14.

Слід зазначити, що відповідно до положень статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Крім того, позивачем 30.11.2015 заявлено клопотання про вирішення, за наслідками розгляду справи, питання щодо повернення суми сплаченого судового збору .

Згідно із частиною другою статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір", у разі закриття провадження у справі сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду .

Враховуючи факт сплати позивачем судового збору за подання адміністративного позову відповідно до платіжного доручення від 19.10.2015 № 1517 у розмірі 1218,00 грн., суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання позивача про повернення судового збору.

Керуючись статтею 7 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 №3674-VI, статтями 157, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Провадження в адміністративний справі №810/5206/15 за позовом Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно одержаної допомоги по безробіттю, - закрити.

2. Повернути Білоцерківському міськрайонному центру зайнятості (ідентифікаційний код 22199887) з Державного бюджету України документально підтверджені судові витрати у розмірі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. згідно із платіжним дорученням від 19.10.2015 № 1517.

3. Копію ухвали про закриття провадження в адміністративній справі надіслати сторонам.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Панченко Н.Д.