Постанова № 54003759, 01.12.2015, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

01.12.2015р. справа №908/4160/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3при секретарі судового засідання ОСОБА_4за участю представників: від позивача: ОСОБА_5, директорвід відповідача: від третьої особи:ОСОБА_6, представник за дов. №3037 від 08.10.2014р. ОСОБА_5, представник за дов. №15 від 03.07.14р.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Почерк", м.Бердянськ, Запорізька областьна рішення господарського суду Запорізької області від02.09.2015р.по справі№908/4160/15(суддя Давиденко І.В.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Почерк", м.Бердянськ, Запорізька областьдо за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимога на предмет спору на стороні позивача Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" м.Київ в особі Бердянської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" м.Бердянськ, Запорізька область Морського агента ДСД 30.05.2012р.№1-УП/О ПП "ГНПД", м.Бердянськ, Запорізька областьпростягнення 29 477,56 грн.

В С Т А Н О В И В:

16.07.2015р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Почерк" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Державного підприємства "Адміністрації морських портів України" в особі Бердянської філії ДП "Адміністрації морських портів України" про стягнення з відповідача надлишково перерахованих коштів у сумі 27115,66 грн. та відсотків за користування грошима у сумі 2351,90 грн. ( т.1 а.с.3-4).

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.07.2015р. на підставі ст.27 ГПК України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача морського агента ДСД 30.05.2012р.№1-УП/О ПП "ГНПД", м.Бердянськ, Запорізька область (т.1 а.с.1).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 02.09.2015р. у справі № 908/4160/15 у задоволені позову відмовлено у повному обсязі (т.1, а.с.243-250).

Судове рішення мотивовано тим, що у зв"язку з відсутністю між позивачем та відповідачем договірних відносин, грошові зобов"язання відповідача перед позивачем відсутні. Крім того, суд вважав, що позивачем належними засобами доказування не доведено порушення з боку відповідача своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Почерк" звернулося з апеляційною скаргою, в якій апелянт, посилаючись на неповне з"ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 02.09.2015р. у даній справі та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю, стягнувши з відповідача надлишково перераховані кошти у розмірі 27115,66 грн. та відсотки за користування грошовими коштами у сумі 2361, 90 грн.

Так, скаржник зауважує на те, що судом не було з"ясовано, хто є власником коштів, які шляхом транзиту потрапили до БФ ДМ "АМПУ".

Апелянт зазначає, що він сплатив кошти на підставі ст.ст.57,118 Кодексу торгівельного мореплавства України згідно з вимогами держави, які містяться у Порядку справляння та розміри ставок портових зборів, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України 27.05.13р. № 316 "Про портові збори", на виконання п.1 ст. 21 Закону України "Про морські порти України". На виконання саме цих нормативних документів кошти були сплачені до виходу судна із порту у сумі 41540,68 грн., а послуг відповідачем надано лише на суму 17 928,11 грн.

Вказані кошти ТОВ "Почерк" були перераховані через морського агента, який має Договір № 13 від 24.09.2013р. з відповідачем з протоколом розбіжностей. Проте, судно вийшло з порту та не отримало послуг на суму 27115,66 грн., що підтверджено відсутністю у матеріалах справи актів наданих послуг, оформлених згідно з вимогами ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

За клопотанням позивача розгляд справи відкладався з метою дослідження та з"ясування фактичних обставин справи, для всебічного, повного та об"єктивного розгляду.

20.11.2015р. через канцелярію суду надійшли письмові пояснення від позивача № 134 від 19.11.2015р., які судовою колегією розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи (т.2 а.с. 34-48).

30.11.2015р. від відповідача надійшло відзив на апеляційну скаргу від 26.11.15р., який судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи, в якому відповідач проси у задоволені апеляційної скарги відмовити, а рішення господарського суду Запорізької області від 02.09.2015р. у даній справі залишити без змін (т.2, а.с.49-52).

Позивач у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити.

Відповідач заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити без змін рішення господарського суду Донецької області від 02.09.2015р. по даній справі без змін.

Третя особа підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Почерк" юридична особа (ідентифікаційний код 22138510), що підтверджено Свідоцтвом про державну реєстрацію, Статутом та довідкою з ЄДРПОУ ( т.1 а.с.12).

Позивач є судновласником морського судна ОСОБА_5", що підтверджено Свідоцтвом про право власності на судно ( т.1 а.с.14).

Відповідач, Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" юридична особа ( ідентифікаційний код 38727770), що підтверджено Витягом з ЄДРПОУ (т.1 а.с.184-185).

Бердянська філія Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" відокремлений підрозділ ДП "Адміністрація морських портів України" без права юридичної особи згідно ОСОБА_5 з ЄДРПОУ ( т.1 а.с.186-87).

01.01.2013р. між ДСД 30.05.12 № 1 УП/О ПП ГНПД 32972994 (далі - ОСОБА_7) та Товариством з обмеженою відповідальністю Почерк (далі Власник) було укладено Договір № 10/13-1 морського агентування за винагороду (далі Договір агентування), відповідно до п. 1.1 якого предметом регулювання цього договору є взаємовідносини ОСОБА_7 та Власника в процесі агентування суден власника на підставі заявок-доручень (номінацій), отриманих від власника, які є невідємною частиною цього договору (т.1 а.с.28).

Пунктом 1.2 Договору агентування визначено, що ОСОБА_7 зобовязується від імені та за рахунок власника здійснювати агентування суден власника на підставі Кодексу торгового мореплавства України за відповідну винагороду.

Відповідно до п. 2.2 Договору агентування вбачається, що ОСОБА_7 зобовязується забезпечувати повний комплекс послуг відповідно до Кодексу торгового мореплавства України від імені та за дорученням власника.

Розділом 3 Договору агентування Порядок розрахунків зазначено, що ОСОБА_7 складає проформу рахунку та узгоджує її з Власником.

Власник зобовязаний своєчасно здійснювати розрахунки з усіма учасниками обслуговування судна або самостійно, або через ОСОБА_7.

Агент після відходу судна направляє всі виправдовувальні документи Власнику.

У разі розрахунку через ОСОБА_7, останній своєчасно здійснює розрахунки з усіма організаціями, які надали послуги.

За виконану роботу Власник виплачує ОСОБА_7 агентську винагороду у розмірі 20000,00 грн.

Договір набирає чинності та діє з моменту його підписання до 31.12.2013р.. Якщо будь-яка із сторін за 30 днів до спливу строку дії договору не заявить у письмовому вигляді про його бажання розірвати договір, то він автоматично продовжується на наступний рік ( п.6.1 договору).

Договір підписаний та скріплений печатками підприємств у встановленому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що листом від 17-7/151 від 24.09.13р. Бердянської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України надіслано ДСД 30.05.12. № 1 УП/О ПП ГНПД 32972994 проект Договору між Державним підприємством Адміністрація морських портів України (далі - АМПУ) та ДСД 30.05.12 № 1 УП/О ПП ГНПД 32972994 (далі - ОСОБА_7) № 13 (далі - Договір) (т.1 а.с.15), відповідно до п. 1.1 якого вбачається, що предметом цього договору є визначення взаємовідносин між Агентом та АМПУ під час виконання сторонами своїх обовязків по обслуговуванню суден, які знаходяться в акваторії Бердянського морського порту (далі по тексту - порт), а також виконання загальних вимог Правил безпеки праці у морських портах робітниками ОСОБА_7 під час знаходження на території порту (т.1 а.с.12-23).

АМПУ та ОСОБА_7 будують свої взаємовідносини без втручання у виробничу діяльність один одного.

Пунктом 3.8 проекту Договору визначено найменування та Тарифи на послуги, які надаються ОСОБА_7 Капітана порту.

Відповідно до листа ДСД 30.05.12. № 1 УП/О ПП ГНПД 32972994 № 35 від 04.10.15р. проект Договору було розглянуто, складено до нього протокол розбіжностей та повернуто Бердянській філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (т.1 а.с.16).

АМПУ не узгоджено протокол розбіжностей та відповідно не підписано його.

Отже, договір між відповідачем та третьою особою щодо визначення взаємовідносин між Агентом та АМПУ по обслуговуванню суден, які знаходяться в акваторії Бердянського морського порту, укладено не було.

Відповідно до листа Капітана СЧС Вера № 127 від 30.10.13р. було прийнято рішення про номінацію морським агентом ДСД 30.05.12 № 1 УП/О ПП ГНПД 32972994 в межах глави 5 ст. 115-119 Кодексу торговельного мореплавства України без обмежень (т. 1 а.с.29).

Як вбачається зі Звіту морського агента ДСД 30.05.12. № 1 УП/О ПП ГНПД 32972994 від 30.06.15р., належним чином завірена копія якого міститься в матеріалах справи (т.1 а.с.157), у період з 01.01.15р. по 30.06.15р. ДСД 30.05.12. № 1 УП/О ПП ГНПД 32972994, отримані грошові кошти від ТОВ Почерк у розмірі 42000,00 грн., що підтверджується видатковими касовими ордерами та квитанціями до прибуткових касових ордерів, були використані за вказівкою СЧС Вера для забезпечення експлуатаційних витрат та здійснені наступні платежі:

-оплата портових зборів БФ ДП АМПУ на загальну суму 8125,00 грн.;

-оплата БФ ДП АМПУ електроспоживання СЧС Вера на загальну суму 6800,00 грн.;

-оплата БФ ДП АМПУ вимушений-подвійний платіж СЧС Вера на загальну суму 26601, 63 грн.

З 01.01.15р. по 30.06.15р. на адресу ДСД 30.05.12 № 1 УП/О ПП ГНПД 32972994 були виставлені листи-розпорядження (т.1 а.с.30-60):

- за оформлення заїзду автотранспорту на територію порту на загальну суму 7750,00 грн.;

- за оформлення приходу відходу т/х Вера на загальну суму 18732, 68 грн.

Листами від 15.01.15. № 115, від 19.01.15. № 63, від 26.01.15. № 66, від 29.01.15. № 69, від 02.02.15. № 72, від 06.02.15. № 04/02, від 12.02.15. № 12/03, від 16.02.15. № 12/04, від 20.02.14. № 7, від 05.03.15. № 10, від 11.03.15. № 13, від 12.03.15. № 15, від 25.03.15. № 18, від 01.04.15. № 20, від 03.04.15. № 21, від 08.04.15. № 22, від 10.04.15. № 25, від 24.04.15. № 27, від 29.04.15. № 28, від 29.04.15. № 29, від 30.04.15. № 30, від 29.05.15. № 31, від 04.06.15. № 33 капітан т/х Вера звертався до Бердянської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України з вимогами про повернення грошових коштів у розмірі 27115, 68 грн (т.1 а.с.62-84).

На вказані звернення Бердянська філія ДП АМПУ надавала відповіді від 16.02.15р. № 11.04-13/63, від 24.02.15р. № 11.04-13/67, від 05.03.15р. № 11.04-13/78, від 29.04.15р. № 11.04-13/141, від 06.05.15р. № 11.04-13/147, з яких вбачається, що "операції з обслуговування та обробки судна СЧС "Вера" (в тому числі забезпечення судна електроенергією, прохід спецперсоналу, проїзд автотранспорту та інше) біля причалів Бердянського морського порту які здійснюються, не відносяться до послуг, які надаються адміністрацією порту в рамках портових зборів та спеціалізованих послуг, а відносяться до господарських відносин, які виникають між суб"єктом господарювання та адміністрацією порту, тарифи на які у відповідності до п.3 ст. 21 Закону України "Про морські порти України" є вільними та визначаються умовами укладеного договору (у спрощеному вигляді на підставі заявки). Територія яка підпадає під поняття прилеглої до причалів, порядок її визначення та витрати, повязані з її утриманням, відносяться до компетенції адміністрації порту як балансоутримувача споруд (причалів).

Прилегла до причалів територія не включає в себе автошляхи порту, проїзд по яким необхідний автотранспорту, який Вами замовляється, з метою обслуговування та обробки СЧС Вера біля причалів.

Кошти, отримані адміністрацією порту в рамках сплати причального та корабельного збору, не використовуються на утримання автошляхів.

Правомірність отримання коштів за послугу оформлення приходу/виходу судна СЧС Вера доведено у висновках контролюючих органів та в судовому порядку.

Судну СЧС "Вера" у вказаний період були надані послуги із забезпечення заїзду на територію порту автотранспорту та оформлення судну приходу (відходу), за що Вашим морським агентом було сплачено кошти по встановленим адміністрацією тарифам за вказані послуги , а тому не існує підстав для їх повернення".

Відповідно до платіжних доручень та квитанцій, які містяться в матеріалах справи, у період з 01.01.15р. по 30.06.15р. ДСД 30.05.12 № 1 УП/О ПП ГНПД 32972994 було сплачено на користь Бердянської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України 41540,68 грн. за надані портом послуги, згідно вказаних вище листів, як переплата-вимушений платіж.

Позивач вказує на те, що фактично від Бердянської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України було отримано послуги на загальну суму 17928,11 грн. Грошові кошти у розмірі 27115,66 грн. є надлишково перерахованими. В матеріалах справи міститься Реєстр здійснення оплати морським агентом та отримання послуг СЧС Вера.

Позивач у письмових поясненнях від 19.11.2015р. № 134 зауважує на те, що спірні правовідносини між позивачем та відповідачем виникли з підстав настання юридичного факту неповернення з незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння майном, речами, а саме коштами ТОВ "Почерк", неповернення їх законному власнику ТОВ "Почерк на вимогу у встановлені законом строки.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідачу було надлишково перераховано грошові кошти в розмірі 27115,66 грн., які, на думку позивача, підлягають стягненню на користь позивача, як надлишково перераховані кошти та відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 2361,90 грн. на підставі норм ст.ст.193, 229 Господарського кодексу України та ст.ст.526, 610, 611, 612 Цивільного кодексу України.

Сутність спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо стягнення з Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" суми надлишково перерахованих коштів.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондується зі способами захисту права. У спірних правовідносинах спосіб захисту права це стягнення надлишково перерахованих коштів.

Підстава позову - це фактичні обставини з посиланням на конкретну норму матеріального права, на яких ґрунтується вимога позивача.

Позивач обґрунтовує свої вимоги з посиланням на норми ст.ст. 193, 229 Господарського кодексу України та ст.ст.526, 610, 611, 612 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ст.ст. 22, 623 Цивільного кодексу України зазначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Згідно зі ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, з огляду на положення згаданих статей Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).

За правилами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що відшкодування збитків є встановленим договором або законом правовим наслідком, що настає у разі порушення зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання зобов"язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення ( ч. 2 ст. 612 ЦК України).

Матеріалами справи доведено відсутність між позивачем та відповідачем договірних відносин, грошові зобовязання відповідача перед позивачем відсутні.

Аналіз зазначених норм та фактичні обставини у даній справі свідчать про те, що позивачем не доведено підстав, з яких виникли спірні правовідносини, а також наявність збитків, які нібито були спричинені відповідачем.

Здійснюючи оплату на користь порту морським агентом у платіжних дорученнях в призначенні їх платежу не було жодних вказівок на будь-який договір, а отже неможливо встановити мету здійснення платежів на користь порту у розмірі 41540,68 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що господарський суд при винесенні рішення правомірно дійшов висновку про те, що з боку БФ ДП "АМПУ" не порушено прав саме ТОВ "Почерк", оскільки договірні відносини між ними відсутні.

Крім того, у судовому засіданні представник відповідача пояснив, що у період з 01.01.2015р. по 30.06.2015р. судновласником СЧС "Вера" у відповідності до ст.20 та ст. 57 КТМУ була інша компанія, D.О.О. "BARK CG FISHING" і саме представником вказаної компанії у відповідності до норм ст.58 КТМУ у даній період виступав капітан СЧС "Вера", на підставі листів якого сплачувалися кошти на користь БФ ДП "АМПУ" за послуги СЧС "ОСОБА_5.

Відповідно до статті 1 Кодексу торговельного мореплавства України, даний кодекс регулює відносини, що виникають з торговельного мореплавства. Під торговельним мореплавством у цьому Кодексі розуміється діяльність, пов'язана з використанням суден для перевезення вантажів, пасажирів, багажу та пошти, рибних та інших морських промислів, розвідки та видобування корисних копалин, виконання буксирних, криголамних і рятувальних операцій, прокладання кабелю, також для інших господарських, наукових і культурних цілей.

Згідно із статтею 4 Кодексу торговельного мореплавства України, до цивільних, адміністративних, господарських та інших правовідносин, що виникають із торговельного мореплавства і не врегульовані цим Кодексом, відповідно застосовуються правила цивільного, адміністративного, господарського та іншого законодавства України.

Відповідно до ст.ст. 84, 85 Кодексу торговельного мореплавства України зазначено, що у морському порту справляються такі цільові портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, вантажний, адміністративний та санітарний. Інші види зборів можуть встановлюватися законодавчими актами України. Розмір портових зборів установлюється Кабінетом Міністрів України.

Під час перебування в морському порту будь-яке судно зобов'язане дотримувати чинних законів і правил України, у тому числі тих, що стосуються безпеки порту і судноплавства в порту, митного, прикордонного, санітарного (фіто санітарного) режимів, лоцманського проведення, буксирування, рятувальних і суднопіднімальних робіт, якірної стоянки і надання місць біля причалів, навантаження і вивантаження вантажів, посадки і висадки людей, послуг, пов'язаних з навантажувально-розвантажувальними роботами, і будь-яких інших портових послуг, портових зборів, запобігання забрудненню навколишнього природного середовища.

Судом встановлено, що СЧС Вера, що належить позивачу на праві власності, згідно Свідоцтва про право власності на судно PV № 02564 від 30.05.07, є торговельним судном типа риболовне.

З матеріалів справи вбачається, що з 01.01.15. по 30.06.15. Капітаном СЧС Вера на адресу ДСД 30.05.12. № 1 УП/О ПП ГНПД 32972994 були направлені листи-розпорядження:

- за оформлення заїзду автотранспорту на територію порту на загальну суму 7750,00 грн.;

- за оформлення приходу відходу т/х Вера на загальну суму 18732,68 грн.

Відповідно до платіжних доручень та квитанцій, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи, у період з 01.01.15. по 30.06.15. ДСД 30.05.12 № 1 УП/О ПП ГНПД 32972994 було сплачено на користь Бердянської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України 41540, 68 грн.

Як вбачається з призначень платежу платіжних доручень, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи, оплати проводились за електроенергію та за дорученням СЧС Вера, як вимушений платіж за вимогою АМПУ за держнадзор, за проїзд до судна, за контроль за оформленням відходу судна, згідно листів капітана СЧС Вера.

Як стверджує позивач у позовній заяві та наполягав у судовому засіданні, фактично від Бердянської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України було отримано послуги на загальну суму 17928,11 грн., а грошові кошти у розмірі 27115,66 грн. є надлишково перерахованими.

Судом встановлено, що беручі до уваги призначення платежів платіжних доручень, вони не містять вказівки на будь-який Договір, а отже, неможливо встановити мету здійснення платежів з боку ОСОБА_7 на користь Бердянської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України в розмірі 41540,68 грн.

Необхідно зазначити, що вказані послуги порт надає на підставі норм ч. 3 ст. 21 Закону України "Про морські порти", яка регламентує, що тарифи на вказані послуги вільні, тобто розробляються та встановлюються портом та надаються на підставі договору між суб"єктом господарювання, що надає послуги та їх замовником (вказані послуги замовляв морський агент на підставі відповідних заявок).

Отже, вказані послуги не відносяться до послуг порту у складі портових зборів та спеціалізованих послуг порту, які встановлені Наказом Міністерства інфраструктури України №316 від 27.05.2013р. № 316, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.06.2013р. за № 930/23462 та Постанові КМУ № 405 від 03.06.2013р. "Про затвердження переліку спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб"єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню".

Крім того, слід зазначити, що матеріали справи свідчать про те, що Договір № 13 від 24.09.13. з Протоколом розбіжностей є не підписаним з боку відповідача.

Відповідно до матеріалів справи вбачається, що листом від 21.10.13. № 11-204/04-юр Бердянська філія Державного підприємства Адміністрація морських портів України повідомила ДСД 30.05.12 № 1 УП/О ПП ГНПД 32972994 про те, що Договір є неукладеним та таким, що не має юридичної сили.

Отже, між позивачем та відповідачем відсутні будь-які договірні відносини.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду про те, що з боку Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Бердянської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України не порушено прав саме Товариства з обмеженою відповідальністю Почерк, оскільки договірні відносини між ними відсутні, а отже відсутні підстави для задоволення позову в частині стягнення 27115,66 грн.

Статтею 382 Кодексу торговельного мореплавства України встановлено, що у разі відшкодування вимог, що випливають з передбачених цим Кодексом відносин, на сплачувану суму нараховуються відсотки у розмірі середньої ставки банківського процента, що існує в місії знаходження кредитора. Відсотки нараховуються з дня заявлення письмової вимоги про оплату відповідної суми по день сплати.

Таким чином, з наведеної норми закону випливає, що підставою для відшкодування банківського відсотку є наявність відповідної письмової вимоги позивача при наявності встановленого факту обовязку відповідача відшкодувати безпідставно отримані кошти у відповідному судовому рішенні, яке набрало законної сили.

Враховуючи відмову в задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача 27115,66 грн., надлишково отриманих коштів, в звязку з чим відсутні законні підстави для задоволення вимог про стягнення з відповідача 2361,90 грн. відсотків за незаконне користування чужими коштами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Запорізької області від 02.09.2015р. у справі № 908/4160/15 є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, а відтак апеляційна скарга не спростовує висновок місцевого господарського суду та повинна бути залишена без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Почерк" м.Бердянськ, Запорізька область на рішення господарського суду Запорізької області від -02.09.2015р. у справі №908/4160/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 02.09.2015р. у справі №908/4160/15 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О. Радіонова

Судді: К.І.Бойченко

ОСОБА_3

Надруковано 7 прим.:1. Позивачу;2. Відповідачу;1 третій особі 1. У справу; 1. ДАГС; 1. ГСЗО