Ухвала суду № 54002341, 30.11.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

30.11.2015Справа № 910/26998/14Суддя Мудрий С.М. розглянувши скаргу приватного акціонерного товариства "Інститут розвитку передових технологій" на незаконні дії державного виконавця у справі

за первісним позовом приватного акціонерного товариства "Інститут розвитку передових технологій"

до державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України

про стягнення 3 592 249,83 грн.

за зустрічним позовом державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України

до приватного акціонерного товариства "Інститут розвитку передових технологій"

про визнання права оренди нежитлового приміщення

Представники:

від позивача: Платова Ю.П. - представник за довіреністю № 26-02/2015 від 26.02.2015 року;

від відповідача: Бородкін Д.І. - представник за довіреністю № 145-07 від 02.07.2014 року.

від ВДВС: Бовкунов В.І. - представник за довіреністю № б/н від 22.09.2015 року.

встановив:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги приватного акціонерного товариства "Інститут розвитку передових технологій" до Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України про стягнення 3 592 249,83 грн.

19.01.2015 року до відділу діловодства господарського суду м. Києва від Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України", на підставі ст. 60 Господарського процесуального кодексу України, надійшла зустрічна позовна заява про визнання права оренди нежитлового приміщення.

Рішенням господарського суду м. Києва 23.02.2015 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду України від 07.09.2015 року, первісний позов задоволено частково. Стягнуто з державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України на користь приватного акціонерного товариства "Інститут розвитку передових технологій" основний борг в розмірі 1 204 181 грн. 57 коп., пеню в розмірі 800 грн. 22 коп., індекс інфляції в розмірі 236 772 грн. 84, три проценти річних в розмірі 28 638 грн. 89 коп., неустойку в розмірі 2 003 699 грн. 10 коп. та судовий збір в розмірі 69 485 грн. 41 коп. Повернуто приватному акціонерному товариству "Інститут розвитку передових технологій" з Державного бюджету України судовий збір в сумі 999 грн. 70 коп. як такий, що внесений у більшому розмірі, ніж передбачено законом, перерахований за платіжним дорученням № 423 від 18.12.2014 року, яке знаходиться в матеріалах справи № 910/26998/14. В іншій частині первісного позову відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

12.10.2015 року на виконання рішення господарського суду міста Києва від 23.02.2015 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2015 року, видано наказ.

09.11.2015 року до відділу діловодства господарського суду м. Києва від приватного акціонерного товариства "Інститут розвитку передових технологій" надійшла скарга на незаконні дії державного виконавця.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.11.2015 року розгляд скарги призначено на 30.11.2015 року.

У судовому засіданні 30.11.2015 року представник скаржника підтримав скаргу, просив суд задовольнити.

Представник ВДВС надав пояснення, відповідно до якого заперечує проти скарги та просить суд відмовити боржнику в її задоволенні.

Представник боржника надав пояснення, відповідно до якого заперечує проти скарги та просить суд відмовити боржнику в її задоволенні.

Заслухавши представників сторін, ВДВС та дослідивши наявні докази, суд вважає, що скарга на незаконні дії державного виконавця не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 115 ГПК України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню

В обґрунтування скарги скаржник зазначає, що дії державного виконавця є незаконними, оскільки порушено порядок завершення виконавчого провадження, а саме: постановою відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві про закінчення виконавчого провадження від 04.11.2015 року закінчено виконавче провадження № 49042985, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49, ч. 2 ст. 67 ЗУ «Про виконавче провадження».

Постановою відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про відкриття виконавчого провадження від 20.10.2015 року відкрито виконавче провадження № 49042985 з виконання наказу № 910/26998/14 від 12.10.2015 року.

Згідно з заявою вих. № б/н від 02.11.2015 року відповідач звернувся до ВДВС з вимогами закінчити виконавче провадження № 49042985 та скасувати вжиті заходи примусового виконання рішення, та вчинити інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження.

Постановою відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві закінчено виконавче провадження № 49042985, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49, ч. 2 ст. 67 ЗУ «Про виконавче провадження», оскільки відповідно до наказу Міністерства юстиції України № 258/7 від 11.09.2015 року, в якому зазначено про припинення діяльності державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, код ЄДРПОУ 25287988, місцезнаходження: 04053, м. Київ, Шевченківський район, вул.. Артема, б. 73 шляхом ліквідації. Головою ліквідаційної комісії призначити Личова О.В. - заступника генерального директора Держінформ'юст з правових питань. Ліквідаційна комісія здійснює управління справами Держінформ'юст на період до завершення його ліквідації, у тому числі представляє підприємство у відносинах з третіми особами та виступає в суді від імені підприємства.

06.11.2015 року Личов О.В. отримав супровідний лист відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві з додатками вих. № 46/11 від 04.11.2015 року, про що свідчить розписка на ньому.

Згідно п. 3 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва;

Відповідно до ч.1 ст.110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами, а також за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які неможливо усунути, чи в інших випадках, встановлених законом.

Частиною 1 ст.59 Господарського кодексу України встановлено, що припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених законами, - за рішенням суду.

При цьому, згідно з положеннями ч.6 ст.59 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання ліквідується: за ініціативою осіб, зазначених у частині першій цієї статті; у зв'язку із закінченням строку, на який він створювався, чи у разі досягнення мети, заради якої його було створено; у разі визнання його в установленому порядку банкрутом, крім випадків, передбачених законом; у разі скасування його державної реєстрації у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.2 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" відомості щодо юридичної особи, у тому числі, відомості про перебування юридичної особи у процесі припинення, зокрема про дату реєстрації рішення засновників (учасників) або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи; дату публікації у виданні спеціально уповноваженого органу з питань державної реєстрації повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи; персональний склад комісії з припинення (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії), її голову, дату обрання (призначення) або дату обрання (призначення) ліквідатора містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно з ч.1 ст.16 вказаного Закону України Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 21486984, станом на 30.11.2015 року, державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України перебуває в стані припинення підприємницької діяльності за рішенням засновників. Головою ліквідаційної комісії відповідача є Личов Олексій Валерійович.

Також, зазначено що місцезнаходженням державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України є 04053, м. Київ, вул.. Артема, буд. 73.

Порядок здійснення розрахунків з кредиторами, вимоги яких, у тому числі, підтверджені рішенням суду, у разі ліквідації суб'єкта господарювання за рішенням власника (власників) встановлюється ст.ст.111, 112 Цивільного кодексу України, ст.ст.60, 61 Господарського кодексу України.

Зокрема, ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки (ч.3 ст.60 Господарського кодексу України).

Претензії кредиторів до суб'єкта господарювання, що ліквідується, задовольняються з майна цього суб'єкта, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами. У разі ліквідації платоспроможного суб'єкта господарювання вимоги його кредиторів задовольняються в порядку черговості, встановленої Цивільним кодексом України. (ч.ч.1, 2 ст.61 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.9 ст.111 Цивільного кодексу України виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу України. У разі недостатності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) організовує реалізацію майна юридичної особи.

Частиною 1 ст.112 Цивільного кодексу України передбачено наступну черговість задоволення вимог кредиторів у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи: 1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом; 2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності; 3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів); 4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги. Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги.

Таким чином, викладеними вище нормами закону встановлено порядок задоволення вимог кредиторів, у тому числі, які підтверджені рішенням суду, який відмінний від порядку, що передбачений Законом України "Про виконавче провадження". Зокрема, у даному випадку стягнення заборгованості здійснюється ліквідаційною комісією або іншим органом, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, проте не державним виконавцем.

Такі висновки суду кореспондуються зі змістом положень ст.67 Закону України "Про виконавче провадження", за приписами ч.ч.2, 3 ст.67 якої у разі ліквідації боржника - юридичної особи виконавчий документ надсилається ліквідаційній комісії (ліквідатору) для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законом порядку. У разі надходження виконавчого документа до ліквідаційної комісії (ліквідатора) арешт з майна боржника знімається за постановою державного виконавця, затвердженою начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. У разі якщо виконавчий документ надіслано ліквідаційній комісії (ліквідатору), виконавче провадження підлягає закінченню в порядку, встановленому цим Законом України.

Тобто, у разі проведення ліквідації юридичної особи, яка є стороною виконавчого провадження, за рішенням уповноваженого органу товариства, наказ суду направляється до ліквідаційної комісії відповідно до вимог ст.67 Закону України "Про виконавче провадження". У даному випадку виконавчий документ не направляється до суду або іншого органу, який його видав, відповідно до ч.2 ст.49 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки такий документ підлягає подальшому виконанню органом, що проводить ліквідацію юридичної особи. Після отримання виконавчого документу ліквідаційною комісією виконавче провадження підлягає закінченню в порядку, встановленому цим Законом України.

При цьому, господарський суд виходить з того, що за змістом ч.2 ст.67 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ліквідації боржника - юридичної особи виконавчий документ надсилається ліквідаційній комісії (ліквідатору) саме для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законом порядку, а у разі закінчення ліквідації та внесення до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців запису про припинення юридичної особи виконання рішення суду вже буде неможливим.

Господарський суд також враховує, що у разі наявності підстав, передбачених ст.67 вказаного Закону України для закінчення виконавчого провадження, за змістом цієї статті таке виконавче провадження підлягає закінченню в порядку, встановленому цим Законом України, тобто ст.49 Закону України "Про виконавче провадження".

У даному випадку підстава для закінчення виконавчого провадження передбачена спеціальною нормою, яка міститься в ст.67 Закону України "Про виконавче провадження", та при застосуванні якої загальні норми ст.49 Закону України "Про виконавче провадження" не порушуються.

Викладені висновки суду підтверджуються позицією Вищого господарського суду України, викладеною в постановах від 03.06.2013 року по справі № 5023/1509/12, від 07.11.2012 року по справі № 26/4, від 19.12.2012 року по справі № 10/47/08.

Крім того, боржник надав заяву приватного акціонерного товариства "Інститут розвитку передових технологій" вих. № 185-10 від 29.10.2015 року про визнання вимог кредитора, відповідно до якої просив включити кредитора до реєстру кредиторів державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, задовольнити вимоги в повному обсязі, шляхом перерахування грошових коштів у сумі 43 269 913,36 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Відповідно ч. 1 ст. 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Враховуючи, те що господарський суд не вбачає в діях відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві порушень вимог Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень, скаржником не надано суду допустимих доказів на підтвердження викладених в скарзі обставин, тому скарга приватного акціонерного товариства "Інститут розвитку передових технологій" на бездіяльність державного виконавця є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги приватного акціонерного товариства "Інститут розвитку передових технологій" на діяльність державного виконавця відмовити.

Суддя С.М. Мудрий