Ухвала суду № 5399671, 01.06.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 УХВАЛА Справа № 21/196-48/7201.06.09 За скаргою:Державного підприємства "Український Державний розрахунковий центр міжнародних перевезень"

На дії:Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби

Про: визнання дій державного виконавця неправомірними та скасування постанови про арешт коштів боржника від 23.06.2008 № 7920163

У справі № 21/196-48/72

За позовом:Закритого акціонерного товариства "Інтертранс"

До відповідача 1:Державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця"

До відповідача 2:Державного підприємства "Український Державний розрахунковий центр міжнародних перевезень"

Про: визнання недійсними додатків до договору та стягнення сум

та За зустрічним позовом: Державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця" До:Закритого акціонерного товариства "Інтертранс"

Третя особа:Державне підприємство "Український Державний розрахунковий центр міжнародних перевезень"

Про:визнання недійсними додатків до договору та стягнення сум

Суддя Балац С.В. Представники:

Позивача: Зязіна Ю.О., дов.від 10.02.2009 року № 04-05/132

Відповідача 1: Онопрієнко О.П., дов.від 19.01.2009 року

Відповідача 2 ( скаржник): Сенько Р.М., дов.від 20.01.2009 року № 9/384-10

Відділу примусового виконання рішень

Департаменту державної виконавчої служби: Рекашова А.М., дов.від 12.12.2008 року № 25-22/1206

Закрите акціонерне товариство “Інтертранс” звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про визнання недійсними додатків №№ 1, 2 до договору №1-349/06-ЦЮ від 27.11.2006 та стягнення боргу.

09.07.2007 Державна адміністрація залізничного транспорту України “Укрзалізниця” подала до Господарського суду міста Києва зустрічний позов.

Рішенням Господарського суду міста Києва 16.07.2007 у справі № 21/196 первісний позов задоволено частково, визнано недійсними додатки №№ 1 та 2 до договору № 1-349/06-ЦЮ від 27.11.2006, зобовязано Державне підприємство “Український державний розрахунковий центр міжнародних перевезень”(надалі “ДП “РЦП”) перерахувати на картку обліку ЗАТ “Інтертранс”борг у сумі 106644772,58 грн. для оплати майбутніх перевезень. В задоволені решти позовних вимог відмовлено. В задоволені зустрічних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2007 рішення Господарського суду міста Києва по справі № 21/196 від 16.07.2007 змінено, первісний позов задоволено частково, визнано недійсними додатки №№ 1 та 2 до договору № 1-349/06-ЦЮ від 27.11.2006, зобовязано ДП “РЦП” перерахувати на картку обліку ЗАТ “Інтертранс”борг у сумі 129595735,88 грн. для оплати майбутніх перевезень. В задоволені решти позовних вимог відмовлено. В задоволені зустрічних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.02.2008 скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2007 та рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2007 в частині вирішення спору про перерахування 22950963,30грн., а також збитків та упущеної вигоди відповідно в розмірі 544349,41 грн. та 132824,92 грн., а також розподілу судових витрат. В решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2007 залишено без змін.

На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2007 та постанови Вищого господарського суду України від 29.02.2008 Господарським судом міста Києва було видано наказ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2008 справу № 21/196 в частині перегляду вирішення спору про перерахування 22950963,30 грн., а також збитків та упущеної вигоди, відповідно, в розмірі 544349,41 грн. та 132824,92 грн., а також розподілу судових витрат було прийнято до провадження судді Сулім В.В. та присвоєно справі №21/196-48/72.

12.03.2008 Закрите акціонерне товариство “Інтертранс” звернулося до Господарського суду із заявою про зміну способу та порядку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2007 у справі № 21/196, зміненого постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2007 та постановою Вищого господарського суду України від 20.02.2008.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2008 №21/196-48/72 було задоволено заяву про зміну способу та порядку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2007 у справі № 21/196, наказ Господарським судом міста Києва від 05.03.2008 визнано, таким що втратив чинність та видано новий наказ яким стягнуто з Державного підприємства “Український державний розрахунковий центр міжнародних перевезень”(03049, м. Київ, вул. Уманська, 5, код ЄДРПОУ 20078961, р/р 260330100534 в АБ “Експрес-банк”м. Києва МФО 322959) на користь Закритого акціонерного товариства “Інтертранс”(03049, м. Київ, вул. Фурманова, 1/7, код ЄДРПОУ 32461684 р/р: 26004064583 в АБ “Експрес-банк”м. Києва МФО 322959) борг в сумі 106644772,58 грн. (сто шість мільйонів шістсот сорок чотири сімсот сімдесят дві гривні 58 копійок). Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2008 ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.05.2008 залишено без змін.

Під час перебування справи №21/196-48/72 в Київському апеляційному господарському суді на адресу Господарського суду міста Києва надійшла скарга Державного підприємства “Український державний розрахунковий центр міжнародних перевезень” від 24.06.2008 № РЦП 9/4873Бух на дії органу державної виконавчої служби відповідно до якої скаржник просить визнати дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України В.А. Малевич неправомірними та скасувати постанову про арешт коштів боржника від 23.06.2008 №7920163.

04.07.2008 справа №21/196-48/72 була повернута до Господарського суду міста Києва.

04.07.2008 на адресу Господарського суду міста Києва надійшла скарга Державного підприємства “Український державний розрахунковий центр міжнародних перевезень” від 04.07.2008 №РЦП9/5096Бух на дії органу державної виконавчої служби відповідно до якої скаржник просить скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 25.06.2008 №7920163 про стягнення з боржника виконавчого зборі в сумі 10664477,26 грн.

04.07.2008 Господарським судом видано наказ № 21/196-48/72 про примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2008, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2008.

Ухвалою від 07.07.2008 була прийнята до розгляду заява Державного підприємства "Український державний розрахунковий центр міжнародних перевезень" від 20.06.2008 № РЦП 9/4807Бух про розстрочку виконання судового рішення та призначено її до розгляду.

Ухвалою від 16.07.2008 в задоволенні заяви Державного підприємства "Український державний розрахунковий центр міжнародних перевезень" від 20.06.2008 № РЦП 9/4807Бух про розстрочку виконання судового рішення відмовлено.

Ухвалою від 16.07.2008, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2008, скаргу Державного підприємства "Український державний розрахунковий центр міжнародних перевезень" від 24.06.2008 № РПЦ 9/4873Бух задоволено частково.

Визнано дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Калевич В.А. щодо винесення постанови про накладення арешту на кошти боржника від 23.06.2008 № 7920163 протиправними. У задоволенні вказаної скарги в частині скасування постанови про арешт коштів боржника від 23.06.2008 № 7920163 відмовлено.

Скаргу Державного підприємства “Український державний розрахунковий центр міжнародних перевезень” від 04.07.2008 № РЦП 9/5096Бух задоволено у повному обсязі. Скасувано постанову відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 25.06.2008 № 7920163 про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 10664477,26 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.12.2008 рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2008 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2008 залишено без змін.

Іншою постановою Вищого господарського суду України від 17.12.2008 ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.07.2008 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2008 скасовано у справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до резолюції Голови Господарського суду міста Києва Саранюка В.І. справу в частині розгляду скарг Державного підприємства “Український державний розрахунковий центр міжнародних перевезень” на дії державного виконавця передано на розгляд суді Балац С.В.

Ухвалою від 09.04.2009 (суддя Балац С.В.) скаргу Державного підприємства "Український Державний розрахунковий центр міжнародних перевезень" на дії державного виконавця призначено до розгляду на 23.04.2009.

В судовому засіданні 23.04.2009 оголошено перерву до 13.05.2009, у звязку з необхідністю витребування додаткових доказів по справі.

Ухвалою від 13.05.2009 розгляд справи відкладався на 01.06.2009.

Державне підприємство “Український державний розрахунковий центр міжнародних перевезень” у скарзі від 24.06.2008р. № РЦП 9/4873Бух на дії органу державної виконавчої служби просить визнати дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України В.А. Малевич неправомірними та скасувати постанову про арешт коштів боржника від 23.06.2008 №7920163.

Державне підприємство “Український державний розрахунковий центр міжнародних перевезень” у скарзі від 04.07.2008р. №РЦП9/5096Бух на дії органу державної виконавчої служби просить скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 25.06.2008 №7920163 про стягнення з боржника виконавчого зборі в сумі 10664477,26 грн.

ЗАТ “Інтертранс” в поясненнях на скаргу ДП “Український Державний розрахунковий центр міжнародних перевезень” від 24.06.2008 №РЦП 9/4873-Бух на дії державної виконавчої служби (арешт коштів боржника), зазначило, що скаржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення суду, у звязку з чим 23.06.2008 Відділом примусового виконання рішення було накладено арешт на кошти боржника та виконано рішення, а дії державного виконавця були правомірними, оскільки на момент виконання наказу Господарського суду міста Києва №21/196-48/72 від 22.05.2008 не існувало підстав для зупинення виконавчого провадження, передбачених ст.ст. 34-35 Закону України "Про виконавче провадження".

Розглянувши у судовому засіданні за участю представників сторін скарги на дії органу Державної виконавчої служби, суд встановив наступне.

Відповідно до ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

22.05.2008 Господарським судом міста Києва було видано наказ № 21/196-48/72 про примусове виконання ухвали Господарського суду міста Києва № 21/196-48/72 від 22.05.2008, про стягнення з Державного підприємства “Український державний розрахунковий центр міжнародних перевезень” на користь Закритого акціонерного товариства “Інтертранс” борг в сумі 106644772,58 грн.

19.06.2008 Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби (надалі “ВДВС”) виніс постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу суду №21/196-48/72, виданого 22.05.2008 Господарським судом міста Києва, та встановлено строк добровільного виконання у триденний строк з моменту одержання постанови про відкриття виконавчого провадження. Крім того у постанові ВДВС повідомив боржника ДП “РЦП” про наслідки невиконання рішення у добровільному порядку у зазначений строк.

Боржник ДП “РЦП” отримав зазначену постанову 20.06.2008.

20.06.2008 ДП “РЦП” звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про розстрочку виконання рішення суду.

Загальні правила обчислення строків встановлені ст. 253 Цивільного кодексу України, а саме: перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Таке саме правило встановлене ст. 51 Господарського процесуального кодексу України. Отже, останнім днем добровільного виконання рішення суду відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження є 23.06.2008.

23.06.2008 Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби винесено постанову про накладення арешту на кошти ДП “РЦП” у межах суми 106644772,58 грн., що належать боржнику та містяться на його рахунку.

26.06.2008 (відповідно до відбитку вхідного реєстраційного щтампу) ДП “РЦП” звернулося до Господарського суду міста Києва із скаргою на дії органу державної виконавчої служби.

Таким чином, судом встановлено, що строк на оскарження постанови про накладення арешту Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби від 23.06.2008 ДП “РЦП” не пропустив.

25.06.2008 Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби винесено постанову про стягнення з боржника ДП “РЦП”, виконавчого збору у розмірі 10664477,26 грн. у звязку із невиконанням у добровільному порядку в зазначений строк рішення суду.

02.07.2008 ДП “РЦП” отримало постанову від 25.06.2008.

04.07.2008 ДП “РЦП” звернулося до Господарського суду міста Києва із скаргою на дії органу державної виконавчої служби.

Таким чином, судом встановлено, що строк на оскарження постанови про накладення арешту Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби від 25.06.2008 ДП “РЦП” не пропустило.

У преамбулі Закону України “Про виконавче провадження” зазначено, що цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до ст. 6 Закону вимоги державного виконавця щодо виконання зазначених у статті 3 цього Закону рішень є обов'язковими для усіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Згідно із ст. 24 Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

Отже, Законом не покладається на державного виконавця обовязок вказувати у постанові про відкриття виконавчого провадження строк добровільного виконання рішення суду з точними вказівками дат, оскільки такий строк обраховується, починаючи з дати фактичного отримання боржником відповідної постанови. З огляду на зазначене, суд не приймає до уваги посилання ДП “РЦП” на те, що державний виконавець на порушення Закону не вказав точних дат виконання рішення.

Порядок звернення стягнення на грошові кошти та інше майно боржника встановлений ст.50 Закону: звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. За наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях, на них накладається арешт.

Водночас, ст. 63 Закону встановлено особливості звернення стягнення на грошові кошти боржника -юридичної особи. Так, державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться в кредитних установах, в порядку, передбаченому цим Законом. Якщо даних про наявність у боржника -юридичної особи рахунків і вкладів у банках чи інших у фінансових установах немає, державний виконавець одержує такі дані у податкових органів, які зобов'язані надати йому необхідну інформацію у 3-денний строк.

Арешт на майно боржника відповідно до ст. 55 Закону України “Про виконавче провадження” може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах.

Таким чином, накладення арешту на кошти є діями державного виконавця з примусового виконання рішення, які він має право вчинювати лише після завершення строку добровільного виконання рішення, встановленого постановою про відкриття виконавчого провадження. Судом встановлено, що 23.06.2008 був останнім днем строку добровільного виконання, встановленого у постанові про відкриття виконавчого провадження від 19.06.2008. Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку про те, що постанова від 23.06.2008 про накладення арешту на кошти винесена з порушенням чинного законодавства України, внаслідок чого були порушені права ДП “РЦП” як боржника у виконавчому провадженні №7920163, а тому оскаржувана постанова є неправомірною.

Суд не приймає до уваги посилання Скаржника на те, що він оскаржив ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.05.2008 у справі № 21/196-48/72 до Київського апеляційного господарського суду, а тому ухвала не набрала законної сили, оскільки ухвала набирає законної сили з моменту її винесення судом, а подання апеляційної скарги ухвалу не зупиняє її дії.

ДП “РЦП” у скарзі від 24.06.2008 зазначає про те, що він звернувся із листом до першого заступника Міністра юстиції України про зупинення виконавчого провадження у справі. При цьому, посилаючись на ст. 85 Закону України “Про виконавче провадження”, оцінює вказаний лист як скаргу, подану у виконавчому провадженні до начальника органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований. Разом з тим, ч. 1 ст. 85 Закону встановлено, що у виконавчому провадженні стягувачем чи боржником може бути подана скарга на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби по виконанню рішення або відмову у здійсненні передбачених цим Законом дій до начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до відповідного суду. Отже, лист, поданий першому заступнику Міністра юстиції України від 23.06.2008 № ЦЗМ-12/1307 не є скаргою в розумінні ст. 85 Закону, оскільки скарга на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби може бути подана начальнику відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби. В той же час, зазначений лист не містить скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця, а містить прохання зупинити виконавче провадження шляхом встановлення мораторію на застосування примусової реалізації майна ДП “РЦП”. З огляду на вищезазначене, суд відхиляє посилання на лист від 23.06.2008 № ЦЗМ-12/1307 як на підставу визнання дій державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС В.А. Калевича неправомірними.

Згідно із ст. 33 Закону України “Про виконавче провадження” за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою або за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання. Згідно із ст. 35 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження може бути зупинено, зокрема, у разі звернення державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, що підлягає виконанню, про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання. Таким чином, Закон надає державному виконавцю право, а не обовязок зупиняти провадження у разі подання ним, а не будь-яким іншим учасником виконавчого провадження заяви до суду про розстрочку виконання. Державний виконавець не звертався до суду із відповідною заявою, а тому посилання Скаржника на подану ним заяву про розстрочку виконання рішення в обґрунтування протиправності дій державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби є безпідставним.

Статтею 59 Закону України “Про банки та банківську діяльність” встановлено, що арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Звільнення майна та коштів з-під арешту здійснюється за постановою державного виконавця або за рішенням суду. Наказ від 22.05.08р. у справі № 21/196-48/72 було видано Господарським судом міста Києва на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 22.05.2008 у справі №1/196-48/72, якою змінено спосіб та порядок виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2007 у справі № 21/196, зміненого постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2007 та постановою Вищого господарського суду України від 20.02.2008. Таким чином, постанова про накладення арешту коштів боржника від 23.06.2008 була винесена державним виконавцем Калевичем В.А. відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби на виконання рішення суду. Крім того, у резолютивній частині постанови про накладення арешту на кошти боржника державним виконавцем вказано суму, в межах якої накладено арешт на кошти боржника ДП “РЦП”. А тому посилання ДП “РЦП” на ст. 59 Закону України “Про банки та банківську діяльність”, а також на те, що у постанові не вказана сума, на яку накладається арешт коштів скаржника, судом до уваги не приймається.

Судом встановлено, що 09.07.2008 Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби виніс постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу № 21/196-48/72 від 22.05.2008, виданого Господарським судом міста Києва, якою скасував арешт коштів Державного підприємства “Український державний розрахунковий центр міжнародних перевезень”, накладений постановою про арешт коштів боржника від 23.06.2008 № 7920163; виділив постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 25.06.2008 № 7920163 в окреме виконавче провадження. З огляду на закриття виконавчого провадження № 7920163 з примусового виконання наказу № 21/196-48/72 від 22.05.2008, виданого Господарським судом міста Києва, у звязку із його фактичним виконанням та скасуванням арешту коштів ДП “РЦП”, накладеного оскаржуваною постановою державного виконавця, суд відмовляє у задоволені скарги ДП “РЦП” від 24.06.2008 в частині скасування постанови про арешт коштів боржника від 23.06.2008.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що скарга Державного підприємства “Український державний розрахунковий центр міжнародних перевезень” про визнання дій державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби неправомірними та скасування постанови про арешту коштів боржника від 23.06.2008 підлягає задоволенню в частині визнання дій державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої Калевича В.А. неправомірними.

Суд враховує той факт, що державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Калевичем В.А. неправомірно було встановлено, що ДП “РЦП” не виконав у добровільному порядку рішення суду.

Згідно із ст. 46 Закону України у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, а в разі невиконання рішення немайнового характеру в строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення в тому ж порядку стягується виконавчий збір у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - громадянина і в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи.

Пунктом 4.16.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 № 74/5, встановлено, у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, стягується виконавчий збір у розмірі десяти відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, а за невиконання рішення немайнового характеру у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення у тому самому порядку стягується виконавчий збір - у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із боржника-громадянина і в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи.

Суду надана постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 25.06.2008, затверджена того ж дня заступником директора Департаменту державної виконавчої служби начальником відділу примусового виконання рішень. Однак, ВДВС не надав суду доказів того, що на момент винесення оскаржуваної постанови ним було фактично примусово виконано наказ № 21/196-48/72 від 22.05.2008 у повному обсязі, тобто не були надані належні та допустимі докази того, що настали всі обставини, з якими Закон повязує виникнення у державного виконавця права виносити постанову про стягнення з боржника ДП “РЦП”, виконавчого збору.

Таким чином, постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 25.06.2008 винесена з порушенням вимог чинного законодавства України.

З огляду на зазначене суд вважає, що скарга Державного підприємства “Український державний розрахунковий центр міжнародних перевезень” про скасування постанови відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 25.06.2008 № 7920163 про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 10664477,26 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи зазначене та керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суду міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити скаргу Державного підприємства “Український державний розрахунковий центр міжнародних перевезень” від 24.06.2008 № РЦП 9/4873Бух частково.

2. Визнати дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Калевича В.А. щодо винесення постанови про накладення арешту на кошти боржника від 23.06.2008 № 7920163 протиправними.

3. У задоволенні скарги Державного підприємства “Український державний розрахунковий центр міжнародних перевезень” від 24.06.2008 № РЦП 9/4873Бух в частині скасування постанови про арешт коштів боржника від 23.06.2008 № 7920163 відмовити.

4. Скаргу Державного підприємства “Український державний розрахунковий центр міжнародних перевезень” від 04.07.2008 № РЦП 9/5096Бух задовольнити у повному обсязі.

5. Скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 25.06.2008 № 7920163 про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 10664477,26 грн.

Суддя С.В. Балац

дата підписання 12.06.2009