Рішення № 5399467, 05.03.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.09 Справа № 17/26/09

Суддя Корсун В.Л.за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю “ТДК - Запоріжжя”, 69035, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 76/2

до відповідача: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення 1370,58 грн.

суддя Корсун В.Л.

У засіданні приймали участь представники:

від позивача: не зявився

від відповідача: ОСОБА_1, паспорт від 25.09.01 серії НОМЕР_2

СУТЬ СПОРУ:

05.01.09 до господарського суду Запорізької області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю “ТДК - Запоріжжя” (надалі - ТОВ “ТДК - Запоріжжя”) до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1.) про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 1322,22 грн., яка складається з 1270,34 грн. основного боргу за отриманий товар згідно накладних, 9,50 грн. - 3% річних та 42,38 грн. - інфляційних витрат.

Ухвалою від 05.01.09 судом порушено провадження у справі № 17/26/09, судове засідання призначено до розгляду на 04.02.09, про що сторони повідомлені належним чином.

В судовому засіданні 04.02.09 судом оголошувалась перерва до 26.02.09.

В засідання суду 26.02.09 представник позивача не зявився, надав суду клопотання від 26.02.09 № 26/02 про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суд від 26.02.09 на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 05.03.09.

У засіданні суду 05.03.09, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заявою від 14.11.08 № 04/02, наданою суду 04.02.09, позивач збільшив розмір позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача 1370,58 грн., з яких: 1270,34 грн. основного боргу, 17 грн. - 3% річних та 83,24 грн. - інфляційних витрат. Крім того, позивачем заявлено до стягнення 500 грн. - судових витрат, повязаних з наданням послуг адвоката на підставі договору від 05.12.08 № 08 про надання юридичної допомоги.

Заява надана відповідно до вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України та прийнята судом.

Позивач в засідання суду 05.03.09 не зявився, разом з тим заявлені вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві, з урахуванням їх збільшення. В обґрунтування позовних вимог посилається на видаткові накладні від 30.05.08 № 300503 та від 05.06.08 № 050602, згідно яких відповідачу передано товар на загальну суму 1270,34 грн. У звязку з невиконанням відповідачем зобовязання щодо оплати товару позивачем на адресу ФОП ОСОБА_1 направлено претензія від 08.08.08 № 5, яка останнім залишена без задоволення. Враховуючи зазначене, позивач просить суд на підставі ст. ст. 11, 526, 530, 610, 611, 625, 712 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача 1270,34 грн. основного боргу, 17 грн. - 3% річних за період з 25.08.08 по 04.02.09 та 83,24 грн. - інфляційних витрат за період з вересня 2008 р. по грудень 2008 р. включно.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у поясненнях від 05.03.09 та пояснив, що претензію від 08.08.08 № 5 не отримував, про суму заборгованості дізнався з ухвали господарського суду, яка була тримана по почті.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (ЦК України), цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. (ст. 205 ЦК України).

Із змісту ст. 207 ЦК України вбачається, що правочин у простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів звязку.

Заявляючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач посилається на видаткові накладні від 30.05.08 № 300503 на суму 922,46 грн. та від 05.06.08 № 050602 на суму 347,88 грн., відповідно до яких відповідачу було поставлено товар на загальну суму 1270,34 грн. (копії зазначених документів містяться у матеріалах справи). Факт отримання товару ФОП ОСОБА_1 підтверджується підписом та печаткою відповідача на зазначених накладних.

Надані до суду документи в сукупності свідчить про наявність між сторонами угоди (правочину), який за своєю правовою природою є угодою поставки.

У відповідності з нормами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця (…), а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Із змісту цієї статті випливає, що істотними умовами договору поставки є предмет і ціна. Законодавством не передбачено обовязковість письмової форми договору поставки.

Як вбачається з наданих суду документів, між сторонами склались господарські відносини, що породили взаємні обовязки. Обовязки позивача виразились у поставці товару, а обовязки відповідача - в оплаті отриманого товару.

З матеріалів справи слідує, що за видатковими накладними від 30.05.08 № 300503 та від 05.06.08 № 050602 відповідачу поставлено товар на загальну суму 1270,34 грн.

Про прийняття ФОП ОСОБА_1 запропонованих умов поставки свідчать самі видаткові накладні та підпис і печатка відповідача на цих накладних, які підтверджують факт отримання товару.

Виходячи з цього, у відповідача виник обовязок оплатити отриманий ним товар.

Отже, суд приходить до висновку, що між сторонами відбулась угода поставки в виду досягнення сторонами згоди по усім істотним умовам, необхідним для зазначених угод.

Згідно із ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, п. п. 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається крім випадків, передбачених законом.

У відповідності з п. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки строк виконання відповідачем його зобовязання щодо оплати товару не був визначений, позивач надіслав на адресу відповідача претензію від 08.08.08 № 5 з вимогою виконати взяті на себе зобовязання по оплаті отриманого товару в розмірі 1270,34 грн. Претензія отримана особисто ОСОБА_1 16.08.08 про що свідчить підпис на поштовому повідомлення від 16.08.08, копія якого міститься в матеріалах справи.

Відповідач зазначену претензію позивача залишив без відповіді та задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, вартість товару відповідачем не оплачена, внаслідок чого на момент розгляду справи ФОП ОСОБА_1 має перед позивачем заборгованість за поставлений товар у розмірі 1270,34 грн.

Відповідач не надав суду доказів виконання прийнятих на себе зобовязань, внаслідок чого суд знаходить позовні вимоги про стягнення 1270,34 грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Враховуючи уточнений розрахунок позивача розмір інфляційних витрат за вересень- грудень 2008 року складає 83,24 грн., 3% річних за період з 25.08.08 по 04.02.09 становить 17 грн. Вимоги в цій частині є доведеними та задовольняються судом.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 500,00 грн. - судових витрат, повязаних з наданням послуг адвоката.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить, зокрема, оплата послуг адвоката.

У контексті цієї норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті у випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ст. 12 Закону України “Про адвокатуру”, оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між юридичною особою і адвокатом.

Вбачається, що 05.12.08 між адвокатом ОСОБА_2, яка має свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 711, виданого 05.12.08 та ТОВ “ТДК - Запоріжжя” укладено договір № 02 про надання юридичної допомоги.

Пунктом 3.1 цього договору визначено, що за виконання послуг за даним договором ТОВ “ТДК - Запоріжжя” сплачує адвокату грошові кошти згідно додатку № 1.

Проте, позивачем не надано суду документів, які підтверджують вартість адвокатських послуг та відповідних документів, які свідчать сплату адвокату 500 грн. за надання юридичних послуг.

Враховуючи викладене, клопотання позивача щодо стягнення з відповідача 500 грн. за надані послуги адвоката суд залишає без задоволення.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі - 102 грн. державного мита та 118 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - відносяться на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ТДК - Запоріжжя” (69035, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 76/2, код ЄДРПОУ 34748294, р/р 26002010084204 в ЗАТ “Хоум Кредит Банк” м. Дніпропетровськ, МФО 307123) - 1270 (одну тисячу двісті сімдесят) грн. 34 коп. основного боргу, 17 (сімнадцять) грн. 00 коп. - 3% річних, 83 (вісімдесят три) грн. 24 коп. - інфляційних витрат, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення судових витрат в розмірі 500 (пятсот) грн. 00 коп. на послуги адвоката - відмовити.

Суддя В.Л. Корсун

Рішення суду набирає чинності протягом 10 днів із дня його підписання.

Рішення оформлено і підписано згідно з вимогами ст. 84 ГПК України 10.03.09