Рішення № 53993331, 02.11.2015, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/3818/15-ц

Провадження № 2/204/1774/15

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬК

49006, м. Дніпропетровськ, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2015 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Дубіжанської Т.О.

при секретарі Сорокіній А.С.

за участю позивача ОСОБА_1

за участю представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства конструкторське бюро «Дніпровське» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

В червні 2015 року позивач звернулася до суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства конструкторське бюро «Дніпровське», якою просила, ухвалити рішення про стягнення з відповідача на її користь нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з 01.10.2014 року по 26.03.2015 року у розмірі 33743 грн. 04 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені на день ухвалення судом рішення у розмір 32671 грн. 23 коп. та відшкодування моральної шкоди у розмірі 3000 грн. 00 коп. В обґрунтування позовних вимог вказала, що вона наказом № 235/К була прийнята на роботу в ПАТ КБ «Дніпровське» на посаду інженера-економіста відділу 42. Наказом № 30/к від 25.03.2015 року вона була звільнена за ч. 1 ст. 38 КЗпП України. З жовтня 2014 року відповідач не виплачує їй в повному обсязі нараховану заробітну плату. Тому виникла заборгованість яка складає: за жовтень 2014 року 4132 грн. 92 коп.; за листопад 2014 року 4454 грн. 65 коп.; за грудень 2014 року 3921 грн. 05 коп.; за січень 2015 року -4655 грн. 48 коп.; за лютий 2015 року 4197 грн. 74 коп.; за березень 2015 року 12381 грн. 20 коп., а всього за період з 01.10.2014 року по 26.03.2015 року складає 33743 грн. 04 коп. Вона неодноразово зверталася до відповідача з проханням виплатити заборгованість по заробітній платі, однак до теперішнього часу заборгованість не виплачена. Попередніми повними відпрацьованими місяцями її роботи є січень 2015 року 3864 грн. та лютий 2015 року 5164 грн. 88 коп., тому середньоденна заробітна плата за вказаний період становить 257 грн. 97 коп. Вважає, що періодом затримки повного розрахунку буде період з 26.03.2015 року по день ухвалення рішення. З вини відповідача їй спричинена моральна шкода, яка полягає в тому, що вона тратила нормальних життєвих звязків і була змушена застосовувати додаткові зусилля для організації свого життя, оскільки у неї були відсутні достатні кошти для придбання продуктів харчування, одежі, взуття, необхідних лікарських засобів. Всі ці обставини визивають у неї сильні моральні страждання та переживання. Заподіяну відповідачем моральну шкоду вона оцінює у розмірі 3000 грн. 00 коп. Тому, позивач вимушена звернутися до суду з даним позовом.

У судовому засідання позивач підтримала позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві та просила їх задовольнити. Також суду пояснила, що вона була звільнена з посади 26.03.2015 року, проте заборгованість по заробітній платі на час звільнення їй не була виплачена. Лише в травні 2015 року їй було перераховано 500 грн. Просить задовольнити позовні вимоги щодо моральної шкоди, яка виразилася в тому, що внаслідок невиплати заборгованості по заробітній платі вона не мала можливості своєчасно сплачувати комунальні послуги, утримувати неповнолітню дитину, а також нічого не могла придбати. Дійсно вона з наступного дня після звільнення приступила до роботи на іншому підприємстві.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, в частині стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в розмірі 32 306 грн. 65 коп., а решту позовних вимог він вважає такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому не підлягають задоволенню. Суду пояснив, що на сьогоднішній час на підприємстві виникла складна ситуація, при якій проведення своєчасного розрахунку при звільненні із працівниками ускладнюються через важкий фінансовий стан товариства та відсутності достатнього обєму грошових коштів. У звязку із включенням підприємства до Переліку обєктів права державної власності, що не підлягають приватизації, вони не можуть відчужувати майно обєктів державної власності. Підприємство зверталося до позивача з проханням розглянути пропозиції альтернативних шляхів сплати суми заборгованості, у тому числі за рахунок належним чином оцінених оборотно і конкурентно спроможних матеріальних цінностей, але всі пропозиції залишились позивачем без розгляду. Також вважає, що позивачем не доведено належними чи допустимими доказами факт заподіяння відповідачем моральної шкоди, а саме наявність істотних змін у її життєвих і виробничих стосунках, зниження престижу, ділової репутації, а тому у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку та моральної шкоди слід відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_3 позовні вимоги визнала частково. Суду пояснила, що на підприємстві виникла складна фінансова ситуація. Усі кошти, які були перераховані за виконану роботу на розрахунковий рахунок підприємства не надійшли. Внаслідок чого більше тридцяти осіб звільнилися і їм також не виплачена заборгованість по заробітній платі. На даний час розрахункові рахунки підприємства арештовані податковою інспекцією та Пенсійним фондом. Як тільки вони отримають дозвіл Фонду державного майна на продаж обєктів, що не відносяться до основних засобів підприємства, які не можуть вплинути на виробництво, так і буде погашена заборгованість по заробітній платі.

Представник відповідача ОСОБА_4 позовні вимоги визнав частково, в частині стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, а решта позовних вимог не підлягає задоволенню. Суду пояснив, що позивачка була звільнена з 26.03.2015 року. Підприємство пішло на зустріч позивачу при звільненні, а саме позивачка була звільнена буз відпрацювання, оскільки вона з нашого підприємства переходила працювати на інше, де отримувала заробітну плату, тому вважає, що вона не сиділа без коштів, тому її житцеві стосунки не змінювалися.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 1ст. 233 КЗпП України,працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У судовому засіданні встановлено, що згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ДАТ «Конструкторське бюро «Дніпровське» змінено в ПАТ «Конструкторське бюро «Дніпровське». Згідно наказу № 235/к від 24.09.2001 року ОСОБА_1 була прийнята на роботу до ДАТ «Конструкторське бюро «Дніпровське» на посаду інженера-економіста 1 категорії ФЄУ 42. За час трудової діяльності ОСОБА_1 була декілька разів переведена та переміщена з даної посади. Наказом № 448/к від 30.12.2008 року ОСОБА_1 02.01.2003 року переведена на посаду начальника бюро матеріальних ресурсів відділу бухгалтерського обліку (46). 26.03.2015 року. Відповідно до наказу від 25.03.2015 року за № 30/к виданого ПАТ «Конструкторське бюро «Дніпровське» ОСОБА_1 з 26.03.2015 року було звільнено з посади начальника бюро № 46 за власним бажанням за ч. 1 ст. 38 КЗпП України (а.с. 9).

Стаття 47 КЗпП України, встановлює обов'язок власника або уповноваженого ним органу провести розрахунок з працівником і видати йому трудову книжку. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Згідно ст. 116 при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

У судовому засіданні також встановлено, що вказані вимоги закону відповідачем були порушені, у результаті чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по виплаті заробітної плати за період зжовтня 2014 року по червень 2015 рокуу розмірі 32 306 грн. 65 коп., що підтверджується довідкою ПАТ «КБ «Дніпровське» за № 119/46 від 02.11.2015 року та поясненнями представників відповідача у судовому засіданні. Тому з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі у розмірі 32 306 грн. 65 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Пленум Верховного Суду Україні в п. 20 постанові «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року за № 13 розяснив, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до пункту 8«Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року за № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

Згідно довідки про заборгованість по заробітній платі від 26.03.2015 року за № 49/46 заробітна плата за січень 2015 року складає 4655 грн. 48 коп., за лютий 2015 року складає 4197 грн. 74 коп. (а.с. 10). Отримана сума заробітку за два місяці ділиться на кількість робочих днів у січні та лютому 2015 року (35 дні). 8853 грн. 22 коп. / 35 = середньоденний заробіток у розмірі 252 грн. 95 коп.

Виходячи з того, що на день постановлення рішення позивач заборгованість по заробітній платі не отримав, кількість днів затримки виплати становить з 27.03.2015 року по 02.11.2015 року включно, складає 149 робочих днів.

Таким чином розмір середньої заробітної плати повинен бути розрахований наступним чином: 149 дні х 252 грн. 95 коп. = 37 689 грн. 55 коп. Але, позивач у своїх вимогах просить стягнути суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 32671 грн. 23 коп. Оскільки суд не може вийти за межі позовних вимог, то ця вимога підлягає задоволенню у межах, яких була заявлена, тому з відповідача слід стягнути на користь позивача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 32 671 грн. 23 коп.

Що стосується позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 3 000,00 грн., то вони підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

В судовому засіданні встановлено, що тривала невиплата позивачу заробітної плати, призвела до втрати нормальних життєвих зв'язків та вимагала від нього додаткових зусиль для організації свого життя через відсутність коштів для нормального існування. Тому, з урахуванням вимог розумності та справедливості, враховуючи характер порушення прав позивачки та глибину її душевних страждань, з урахуванням порушення звичайного укладу життя позивача, суд приходить до висновку, що необхідно частково задовольнити вимоги щодо відшкодування моральної шкоди та стягнути з відповідача на користь позивача суму у розмірі 500,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судові витрати за подачу майнових та немайнових вимог у розмірі 1218 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 116, 117, 233, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 10, 57-61, 88, 209, 212-215, 367 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства конструкторське бюро «Дніпровське» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства конструкторське бюро «Дніпровське» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 32 306 грн. 65 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 32671 грн. 23 коп., моральну шкоду у розмірі 500 грн., а всього 65477 грн. 88 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства конструкторське бюро «Дніпровське» на користь держави судові витрати по справі у розмірі 1 218 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Допустити по справі негайне виконання рішення в частині виплати заборгованості по заробітній платі у межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Т. О. Дубіжанська