Постанова № 53988756, 16.11.2015, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/7686/15-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2015 року Шевченківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Луців Шумської Н.Л.

секретар Репета К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові у залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова про визнання дій протиправними, -

в с т а н о в и в :

11 вересня 2015 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом вказаним позовом Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова, в якому просить визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова щодо виплати йому підвищення до пенсії у розмірі меншому, ніж передбачено п. «г» ст.77 Закону України "Про пенсійне забезпечення протиправними, зобовязати відповідача підвищити йому пенсію відповідно до ст.77 п. «г» Закону України «Про пенсійне забезпечення», а саме на 50 процентів мінімальної пенсії за віком та виплачувати йому таке підвищення з червня 2012 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог покликається на те, що він був реабілітованим на підставі ст. 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», а чинним законодавством України визначені певні пільги для репресованих та реабілітованих громадян, зокрема, відповідно до п. «г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» призначені пенсії підвищуються громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком. На даний час йому з цих підстав відповідачем встановлена доплата до пенсії лише в розмірі 43,52грн., тобто в меншому розмірі, ніж це передбачено Законом України. Відтак, він змушений звернутися до суду з позовом про зобовязання до вчинення відповідачем відповідних дій з підвищення йому пенсії.

Ухвалою від 16.11.2015 р. закрито провадження у даній справі в частині вимог про зобовязання відповідача про вчинення дій за період з 11 червня 2012 року по 24 січня 2013 року закрито.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, підтримав письмове заперечення, яке долучено до матеріалів справи, просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

На адресу суду надійшли заперечення відповідача на позов, у якому останній позов не визнав і зазначив, що відповідно до підпункту 2 пункту 4 постанови КМУ від 16.07.2008 року №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» встановлено, що з 01.09.2008 року, громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані та членам їх сімей, яких було примусово переселено, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачують замість пенсії, проводиться підвищення і відповідно така надбавка виплачується і позивачу в розмірі 43,52 грн.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з копії Довідки Інформаційного бюро УВС Львівської області № 4/5-29456с від 26 січня 1993 року гр. ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_1, ОСОБА_3 21 жовтня 1947 року із с.Повергів Миколаївського району Львівської області за рішенням особливої наради при МДБ СРСР виселені на спец поселення в Челябинську область, з якого звільнені 1960р.

На підставі ст. 3 Закону УРСР від 17 квітня 1991 року «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» вищевказані особи реабілітовані з поверненням конфіскованого майна або його вартості.

Таким чином, гр. ОСОБА_1 є членом сімї репресованих і примусово переселених та згодом реаблітованих на підставі ст. 3 Закону УРСР від 17 квітня 1991 року «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».

Відповідно до п. «г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» призначені пенсії підвищуються громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

Встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова та отримує підвищення до пенсії у розмірі 43,52 грн. відповідно до п.п. 2 п. 4 постанови КМУ від 16.07.2008 р. № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» як особа, що є членом сімї репресованого і згодом реабілітованого яку було примусово переселено.

Отже, підвищення до пенсії, яке щомісячно виплачується відповідачем позивачу як члену сім'ї особи, яку було примусово переселено та згодом реабілітовано, виплачується у меншому розмірі, ніж передбачено Законом, зокрема, замість 25 процентів мінімальної пенсії за віком, виплачується в розмірі 43 грн. 52 коп.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 16.11.2015 р. закрито провадження у даній справі в частині вимог про зобовязання відповідача про вчинення дій за період з 11 червня 2012 року по 24 січня 2013 року.

З урахуванням наведеного та виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає, що при визначенні розміру підвищення до пенсії позивачу, як особі, що є членом сім'ї особи, яку було примусово переселено і реабілітовано, застосуванню підлягає п. «г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 15 травня 1992 року, з наступними змінами і доповненнями, а не постанови КМУ від 16.07.2008 року №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Доводи відповідача про те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, тому цей розмір не може застосовуватись для інших розрахунків (доплат, підвищень, дотацій, надбавок) є безпідставними, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання підвищення розміру пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено п. «г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Таким чином, дії відповідача щодо ненарахування та виплати щомісячного підвищення до пенсії позивачу як особі, яка є членом сім'ї примусово переселеної особи і згодом реабілітованої, протиправними та зобов'язати відповідача усунути порушення прав позивача шляхом проведення нарахування та виплати щомісячного підвищення до пенсії як реабілітованому громадянину в розмірі, передбаченому п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із розрахунку 25% мінімальної пенсії за віком встановленої ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Позивач також просить виплачувати йому таке підвищення до пенсії і в подальшому, однак така вимога не підлягає задоволенню, оскільки не стосується спірних відносин, а носить перспективний, ймовірний протиправний характер поведінки відповідача у відносинах із позивачем, а тому таке право відповідно до ч.1 ст.2 КАС України судовому захисту не підлягає.

Згідно ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав та інтересів особи, встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав чи свобод.

Відтак, до задоволенню підлягають вимоги позивача в межах шестимісячного строку звернення до суду.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.11, 159, 160 ч. 3, 161 КАС України, ст. ст. 22, 55, 64, 95 Конституції України, ст.77 Закону України "Про пенсійне забезпечення", ст.3 Закону Української РСР Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні, ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", Законом України " Про Державний бюджет України на 2012 рік", суд, -

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Львова щодо виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі меншому, ніж передбачено п.г ст.77 Закону України "Про пенсійне забезпечення - протиправними.

Зобовязати Управління Пенсійного фонду України Шевченківському районі м.Львова провести ОСОБА_1 донарахування і виплату підвищення до пенсії відповідно до п.г ст.77 Закону України "Про пенсійне забезпечення в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, враховуючи мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з врахуванням проведених виплат, з 11 березня 2015 року по 16 листопада 2015 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів після її оголошення через Шевченківський районний суд м. Львова. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя ОСОБА_4