Рішення № 53980329, 30.11.2015, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №278/4146/14-ц Головуючий у 1-й інст. Зубчук І. В.

Категорія 47 Доповідач Коломієць О. С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді : Коломієць О.С.

суддів: Жигановської О.С., Якухно О.М.,

з участю секретаря

судового засідання: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, за участю третьої особи Сінгурівської сільської ради Житомирського району Житомирської області про встановлення порядку користування земельною ділянкою,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 20 серпня 2015 року, -

встановила:

У вересні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визначення порядку користування земельною ділянкою, в якому просив розмежувати між сторонами земельну ділянку площею 0,24 га, розміщеної в с.Сінгури Житомирського району Житомирської області по вул. Щорса,6, виділивши позивачу ту її частину, яка знаходиться під його нерухомим майном, теплицею та подвір'ям, необхідним для обслуговування будинку.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до договору дарування від 13.08.2008 року він є власником житлового будинку з відповідними господарським спорудами по вул. Щорса,6 в с.Сінгури Житомирського району. Дане домоволодіння розташоване на земельній ділянці площею 0,24 га, яка знаходилась в користуванні у попереднього власника. У 2009 році позивач добровільно відмовився від частини земельної ділянки площею 0,12 га на користь Сінгурівської сільської ради. Відповідач, в свою чергу був власником вказаної земельної ділянки площею 0,12 га на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку, серії ЯК № 638250 виданий 04.10.2011 року. Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 26.06.2013 року зазначений державний акт визнано недійсним. Позивач зазначає, що між ним та ОСОБА_3 не досягнуто згоди щодо розподілу спірної земельної ділянки площею 0,24 га.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 20 серпня 2015 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення порядку користування земельною ділянкою задоволено.

Розмежована земельна ділянка площею 0,24 га, яка розташована в с.Сінгури по вул.Щорса,6 Житомирського району Житомирської області по 3 варіанту земельно-технічної експертизи.

Виділено в користування ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,12 га (помаранчевий колір) ділянка № 1 з урахуванням площі під будівлями, а ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,12 га (синій колір) ділянка № 2 з урахуванням площі під будівлями.

Додатковим рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 24 вересня 2015 року вирішено питання про розподіл судових витрат.

Відповідач ОСОБА_3, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, вважаючи його прийнятим з грубим порушенням норм процесуального та матеріального права, за умов неповного зясування обставин, що мали значення для справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції, задовольняючи позов, безпідставно дійшов висновків, зроблених за умов неповного дослідження дійсних обставин справи та наданих сторонами доказів. Зазначає, що встановлюючи порядок користування земельною ділянкою, суд не звернув уваги, що спірна земельна ділянка у користуванні чи у власності позивача не перебуває і між сторонами у справі ніколи не виникало спільної власності на нерухоме майно по вул.Щорса,6 в с.Сінгури Житомирського району. Посилається також на те, що висновок земельно-технічної експертизи є неналежним доказом у справі, оскільки він ґрунтується на підроблених документах, так як кадастровий план земельної ділянки виготовлений та підписаний неуповноваженою особою. Крім того, в порушення вимог ст. 74 ЦПК України, суд належним чином не повідомив відповідача про перші два засідання у даній справі, чим позбавив його права подати письмові заперечення проти позову.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 381 ЦК України садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 13 серпня 2008 року отримав у власність від своєї матері ОСОБА_4 житловий будинок № 6 з відповідними господарським та побутовими спорудами, що знаходиться по вул. Щорса в с.Сінгури Житомирського району Житомирської області (а.с.76).

Згідно довідки № 650 від 14.03.2012р. та відповіді № 02020/652-2 від 31.10.2014р. Сінгурівської сільської ради Житомирського району Житомирської області за господарством розташованим за адресою с.Сінгури вул. Щорса, 6, власником якого являлася померла ОСОБА_4, на підставі земельно-кадастрової книги с.Сінгури (рахунок № 758а) рахувалася земельна ділянка площею 0,24 га (а.с.4,41).

Зі змісту позовної заяви та пояснень сторін під час розгляду справи вбачається, що позивач у 2009 році добровільно відмовився від частини земельної ділянки площею 0,12 га на користь Сінгурівської сільської ради та надав згоду ОСОБА_3 на оформлення права власності на вказану земельну ділянку площею 0,12 га. Разом з тим, заява позивача про відмову від частини даної земельної ділянки у сільській раді відсутня та рішення про вилучення даної земельної ділянки сільською радою не приймалося.

Рішенням Сінгурівської сільської ради від 30 грудня 2009 року ОСОБА_3 був наданий дозвіл на виготовлення технічної документації щодо встановлення меж для передачі у власність земельної ділянки орієнтованою площею 0,12 га для будівництва та обслуговування житлового будинку в с. Сінгури по вул. Щорса,6. На підставі даного рішення Житомирською регіональною філією ДП «Центр ДЗК» було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ОСОБА_3

04 жовтня 2011 року Сінгурівською сільською радою Житомирського району ОСОБА_3 був виданий держаний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,12 га серії ЯК № 638250, який рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 26 червня 2013 року за позовом ОСОБА_2 був визнаний недійсним (а.с.5-7). Право власності чи право користування вказаною земельною ділянкою на сьогоднішній день відповідачем ОСОБА_2 у встановленому законом порядку не оформлено.

Рішенням № 50 від 19 травня 2011 року виконавчий комітет Сінгурівської сільської ради надав згоду позивачу на виготовлення свідоцтва про право власності взамін договору дарування та 31 травня 2011 року видав ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами площею 80,0 кв.м. (а.с.29).

Рішенням Сінгурівської сільської ради № 125 від 17 листопада 2011 року надано дозвіл ОСОБА_3 на будівництво житлового будинку, господарських будівель та споруд по вул. Щорса,6 в с.Сінгури Житомирського району.

23 грудня 2013 року Сінгурівська сільська рада своїм рішення затвердила сторонам у справі план розподілу земельних ділянок відповідно до розташувань обєктів нерухомості, які перебувають у власності по вул. Щорса,6 в с.Сінгури та надала дозвіл ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,12 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в с.Сінгури по вул. Щорса, 6 з послідуючою передачею у власність (а.с.92).

Задовольняючи позов та встановлюючи порядок користування земельною ділянкою між сторонами за третім варіантом експертизи, суд виходив із фактичного розміру земельної ділянки за садибою в розмірі 0,24 га та із рівного розміру часток сторін у спільному домоволодінні, яке належить їм на праві спільної власності.

Проте такий висновок суду є помилковим виходячи з наступного.

Згідно зіст. 120 Земельного Кодексу України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Відповідно дост.88 Земельного Кодексу Україниволодіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Згідно роз'яснень, викладених у п. 25постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», у справах про встановлення порядку користування земельною ділянкою співвласників житлового будинку сторони зобов'язані подати документи про надання її для будівництва та обслуговування житлового будинку й господарських будівель та споруд; план земельної ділянки, відведеної в натурі (на місцевості); план цієї ділянки із зазначенням її частин, що перебувають у фактичному користуванні кожного із співвласників житлового будинку, а також розташованих на ній будівель, плодоягідних насаджень; правовстановлюючі документи на будинок із зазначенням розміру часток кожного із співвласників; угоду чи рішення суду про поділ будинку в натурі або визначення порядку користування ним і угоду про порядок користування земельною ділянкою, якщо вона мала місце.

Разом з тим, як було встановлено під час розгляду справи, позивач та відповідач не є співвласниками житлового будинку з відповідними господарським та побутовими спорудами по вул. Щорса,6 в с.Сінгури Житомирського району, а тому відповідно до положень ст.381 ЦК ст.ст.86-89 ЗК земельна ділянка, яка закріплена за цим будинком, не перебуває у їх спільному користуванні. Отже висновок суду про можливість встановлення порядку користування земельною ділянкою між сторонами як співвласниками даного житлового будинку з відповідними господарським та побутовими спорудами відповідно до їх часток в будинковолодінні не відповідає вимогам закону та є помилковим.

Окрім того, суд наголошує, що відповідно дост. 152 Земельного кодексу Українивласник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; застосування інших, передбачених законом, способів.

У ч.1ст.106 Земельного кодексу Українийдеться, що власник земельної ділянки має правовимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

За положеннямист.158 Земельного кодексу Україниземельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Органи місцевого виконавчої влади з питань земельних ресурсів вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства

У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політик у сфері земельних відносин спір вирішується судом.

Як було встановлено під час розгляду справи, Сінгурівська сільська рада Житомирського району своїм рішенням від 23.12.2013 року затвердила сторонам план розподілу земельних ділянок відповідно до розташувань обєктів нерухомості, які перебувають у їх власності по вул. Щорса,6 в с.Сінгури та надала дозвіл ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,12 га. Дане рішення на сьогоднішній день є чинним та не скасованим. У звязку з чим, позивач має право у встановленому законом порядку на підставі даного рішення оформити право власності на вказану земельну ділянку.

Оскільки суд першої інстанції при розгляді справи допустив порушення норм матеріального та процесуального прав, не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, що призвело до помилкового вирішення спору, рішення суду та додаткове рішення суду від 24.09.2015 року про розподіл судових витрат підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 20 серпня 2015 року та додаткове рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 24 вересня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, за участю третьої особи Сінгурівської сільської ради Житомирського району Житомирської області про встановлення порядку користування земельною ділянкою відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Судді